Рішення

від 18.08.2010 по справі 2-1118/2010

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2-1118/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2010 року

Справа № 2 - 1118 /2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2010 року Буринський районний суд, Сумської області

у складі: головуючого - МіщенкоВ.М.

при секретарі - Ключник О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Буринь справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Буринському районі про стягнення недоплаченої соціальної допомоги „Дітям війниВ» .

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в районний суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Буринському районі Сумської області, в якому просив суд зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, не нараховану та несплачену щомісячну державну соціальну допомогу (або доплату до пенсії) за період квітень - грудень 2009 року та за січень - червень 2010 року в сумі 2165.00 грн..

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він є пенсіонером та має статус „Дитини війни», а отже у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але отримує її частково з 2008 р. по цей день у розмірі лише 10 %.

В судове засідання сторони не з'явились хоча про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, однак надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просить їх задовільнити.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, через неврегульованість за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. Вважає необгрунтованим застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Суд, у відповідності до ст.169 ЦПК України, вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів про правовідносини сторін та встановив наступні обставини, які не заперечуються сторонами :

Позивач знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України має статус «Дитини війни» та отримає пенсію за віком, що підтверджується паспортом та пенсійним посвідченням позивача, а також довідкою про розмір отримуваної надбавки та запереченням відповідача.

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" починаючи з 01.01.2006 року, має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати їй у 2009 - 2010 роках щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обгрунтованими, виходячи з наступного.

Враховуючи, що Законами України „Про державний бюджет України на 2009 рікВ» та „Про державний бюджет України на 2010 рікВ» не зупинена дія Закону України „Про соціальний захист дітей війни", то у 2009-2010 роках позивачу, як дитині війни, слід було б виплачувати, доплату до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком протягом всього часу, але йому було виплачено лише 10% у відповідності до ПКМУ № 530 від 28.05.2008 року.

Тобто стягненню на користь позивача з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року включно підлягає надбавка до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, але з урахуванням фактично проведених виплат.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.З ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни " покладено на УПФУ в Туринському районі Сумської області, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав. Згідно до ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади на який покладено обов’язок що до:призначення пенсії; підготовки документів для її виплати та забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України. Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачці 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади -Пенсійний фонд

з

України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але він не вчинив жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що він не виконав своїх повноважень без поважних причини. Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність бездіяльності відповідача, зокрема, щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії, як дитині війни у відповідності до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року включно , оскільки відповідачем було порушено права позивача, щодо підвищення йому пенсії як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» , тобто його право на отримання державної соціальної підтримки, як дитини війни.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в Буринському районі Сумської області доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

За таких обставин суд вважає, що Управління пенсійного фонду України в Буринському районі слід зобов’язати нарахування та виплату позивачу державної соціальної допомоги відповідно до ст.. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війниВ» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року включно, але з урахуванням фактично проведених виплат. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати відповідно до задоволених вимог у розмірі 45.50 грн, які складаються з судового збору у сумі 08 грн. 50 коп. та витрат на інформаційно технічне забезпечення в сумі 37 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.6, 19, 46, 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст..28 Закону України «Про загальнообов’язкове

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Буринському районі Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну надбавку до пенсії, як дитині війни у розмірі 30% за 2009-2010 роки, з урахуванням фактично проведених виплат, від мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.І ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхуванняВ» та провести відповідні виплати за 2009 -2010 роки починаючи з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року включно. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Буринському районі на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 45.50 грн..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Буринський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви

про апеляційне оскарження і подання ніс/ія цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії