Рішення

від 11.10.2016 по справі 903/574/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 жовтня 2016 р. Справа № 903/574/16

за позовом: Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", м.Житомир

до відповідача: Приватного підприємства "Волинська торгова компанія "Ніка", м.Луцьк

про стягнення 85477,83 грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: Скиданчук І.В. - довіреність №267 від 28.07.2016р.

від відповідача: не прибув

Судове засідання відбувалось в режимі відеоконференції з господарським судом Житомирської області.

Суть спору: позивач - Дочірне підприємство "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" звернувся з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Волинська торгова компанія "Ніка" та просить стягнути 85477,83 грн. заборгованості, в т.ч.: 49397,52 грн. - основного боргу, 3007,92 грн. -3% річних та 33072,39 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування посилається на невиконання відповідачем оплати за отриману лісопродукцію.

В підтвердження позовних вимог позивач подав видаткові накладні №16 від 14.05.2014р., №17 від 16.05.2014р., №18 від 20.05.2014р., №19 від 22.05.2014р., №20 від 24.05.2014р., №21 від 28.05.2014р., №23 від 16.06.2014р., податкову накладну №1/3 від 01.06.2014р., доповідну записку від 16.06.2014р., матеріально-грошову оцінку лісосіки №20 дд, детальну матеріально-грошову оцінку лісосіки №2, польова перелікова відомість дерев призначених в рубку, лист-вимогу №1124 від 13.08.2014р., вимогу №532 від 24.04.2015р.

Представник позивача через відділ документального забезпечення та контролю подав лист за вх. №01-54/9163/16 від 10.10.2016р., в якому зазначив наступне:

- придбання деревини відповідачем з 14.05.2014 року по 28.05.2014 року підтверджується видатковими накладними № 17, № 18, № 19, № 20. № 21;

- другий екземпляр видаткової накладної № 21 від 28.05.2014 року позивачу не повернутий, але дане придбання підтверджується специфікацією - накладною на відпуск лісоматеріалів необроблених № 006 від 28.05.2014 року;

- відпуск деревини відповідачу підтверджується специфікаціями - накладними № 001 від 14.05.2014 року, № 002 від 16.05.2014 року, № 003 від 20.05.2014 року, № 004 від 22.05.2014 року, № 005 від 24.05.2014 року, № 006 від 28.05.2014 року, які також є первинними документами в бухгалтерії. Як визначено на законодавчому рівні, до товаро-транспортних накладних в обов'язковому порядку прикладається специфікація-накладна (форма ЛГ-25), яка необхідна для оформлення сертифіката, в якому вказуються найменування товаросупровідних документів, згідно з якими була придбана лісопродукція, їх серія, номер та дата видачі. (Постанова КМ України від 21.12.2005 року N 1260 "Про затвердження Тимчасового порядку видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій");

- після здійснення господарської операції було виписано та надано відповідачу податкову накладну на суму 10311,84 гри. Дана податкова накладна була внесена в Реєстр виданих та отриманих податкових накладних в червні місяці 2014 року;

- деревина вивозилась транспортом відповідача, як це було передбачено п. 1.1. договору №42 гід 14.04.2014 року на рубку та вивезення аварійно - небезпечних дерев в смузі відводу автодороги Е - 23 - 09 Шепетівка - Чуднів - Бердичів на 105+00С-106+000 км праворуч;

- 16.06.2014 року відповідачу було відпущено товару на 39085,68 грн. Первинні документи мали бути оформлені наступного дня. Підписати видаткову накладну, специфікацію - накладну (форма ЛГ - 25) відповідач відмовився;

- лісоматеріали відпускались по фактичній собівартості деревини станом на 17.03.2014 року відповідно до листа № 02/257 від 18.03.2014 року;

- відповідачем, не було сплачено вартість придбаних лісоматеріалів і тому позивач вимушених був звернутися до суду;

- вважає, що в даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, а саме ст. 882 ЦК України. Так, як відповідач відмовляється від підписання видаткових накладних, на вимоги позивача щодо їх підписання не реагує, відповідно до аналогії закону необхідно вважати видаткову підписаною і строк виконання грошового зобов'язання таким, що настав.

В підтвердження долучив до матеріалів справи оригінал договору №12 від 14.03.2014р., листа №02/257 від 18.03.2014р. та витяг з електронного документу реєстр виданих та отриманих податкових накладних за червень місяць 2014р.

Представник відповідача в призначене судове засідання вдруге не прибув. Ухвала суду від 20.09.2016р., яка була направлена рекомендованим листом на адресу (43025, м.Луцьк, вул. Шопена,22) повернулась з відміткою відділення поштового зв'язку "відсутність адресата".

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ПП «Волинська торгова компанія «Ніко»: 43025, м.Луцьк, вул. Шопена,22, отже суд направив ухвалу від 20.09.2016р. за місцем державної реєстрації останнього.

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (позивач) на підставі видаткових накладних №16 від 14.05.2014р., №17 від 16.05.2014р., №18 від 20.05.2014р., №19 від 22.05.2014р., №20 від 24.05.2014р., №21 від 28.05.2014р., №23 від 16.06.2014р. передало Приватному підприємству "Волинська торгова компанія "Ніка" (відповідачу) деревину у вигляді дров'яних мас, технологічних потреб, пиловик мяколистяного тополя, клеп, кряж, сірник кряж, баланси різнолистяні, дрова паливні на суму 49397,52 грн. (а.с.11-17)

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до абз. 4 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткова накладна №23 від 16.06.2014р. на суму 39085,68 грн.(а.с.17), не приймається судом, як належний доказ здійснення поставки товару відповідачу, оскільки остання не відповідає вимогам абз.6 п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме на ній відсутні відмітки відповідача(печатка, підпис) або інші дані, що дають змогу його ідентифікувати у здійсненні господарської операції про отримання саме ним партії продукції.

Крім того, довіреність на отримання товару по видатковій накладній №23 від 16.06.2014р. відповідачем не видавалась.

При відсутності довіреності, факт отримання товару має бути підтверджений підписом уповноваженої особи покупця та печаткою юридичної особи на видатковій накладній.

Проте, спірна видаткова накладна не містить даних про осіб, які здійснили господарську операцію прийняття - передачі (купівлі -продажу) товару, дані по господарській операції не підтвердженні також довіреністю на отримання товару.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2016р. позивача було зобов'язано подати докази на обґрунтування правових підстав стягнення заборгованості за самовільне вивезення лісопродукції на підставі видаткової накладної №23 від 16.06.2014р.

Поданий позивачем договір №12 від 14.04.2014р., акти оприбуткування вирубаної деревини від 13.06.2016р., від 14.05.2014р., податкова накладна від 01.06.2014р. не підтверджують обставини про фактичне отримання відповідачем лісопродукції в кількості 278 куб.м. на суму 39085,68грн. згідно видаткової накладної №23 від 16.06.2014р.

Таким чином на час розгляду справи у відповідача перед позивачем існує основна заборгованість в сумі 10311,84грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача(а.с.6) щодо нарахування 33072,39 грн. - інфляційних втрат та 3007,92 грн. - 3% річних, які нараховані по кожній видатковій накладній окремо, погоджується з ними частково, вважає, що останні підставні та підлягають до часткового задоволення в сумі 7197,67 грн. - інфляційні втрати та 688,48 грн. - 3% річних, в іншій частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 25874,72 грн. та 3% річних в розмірі 2319,44 грн. слід відмовити, оскільки останні безпідставно нараховані по видатковій накладній №23 від 16.06.2014р.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач вимог ухвали суду не виконав, доказів які б спростували заборгованість не подав.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача підлягають задоволенню в сумі 18197,99 грн., в т.ч.: 10311,84грн. - основного боргу, 7197,67грн. - інфляційних витрат та 688,48грн. - 3% річних. В решті позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 144, 173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Волинська торгова компанія "Ніка" (43000, м.Луцьк, вул. Шопена,22, код ЄДРПОУ 34148183) на користь Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (10003, м.Житомир, вул. Перемоги,75, код ЄДРПОУ 32008278) 18197,99грн. заборгованості, в т.ч.: 10311,84грн. - основного боргу, 7197,67 грн. - інфляційні втрати та 688,48грн. - 3% річних.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

12.10.2016р.

Суддя В. М. Дем`як