Рішення

від 04.10.2016 по справі 910/15116/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2016Справа №910/15116/16

За позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр

інвалідів «Добрик-інтер»

про стягнення 27 418,37 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Василенко Т.О. - по дов. № 170 від 25.12.2015

від відповідача Турчин О.В. - адвокат за угодою № б/н від 01.09.2016

Добрик-Кармазин В.Д. - директор

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр інвалідів «Добрик-інтер» про стягнення 27 418,37 грн., з яких: 22 759,70 грн. боргу по орендній платі за період з червня 2015 року по лютий 2016 року, 4 247,65 грн. пені, 411,02 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди № 66-Упр(Ор)-10 від 02.07.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 порушено провадження у справі № 910/15116/16 та призначено її до розгляду на 20.09.2016.

Відповідач у поданому 16.09.2016 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти позову заперечує повністю посилаючись на наступне. Договір укладено строком до 30.06.2013. Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/22558/15 від 05.10.2015 встановлено, що термін дії договору закінчився 30.06.2013 проте відповідач не звільнив приміщення тому задоволено вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» та виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр інвалідів «Добрик-інтер» з нерухомого майна (частину переходу), що знаходиться за адресою: м. Київ, станція метро «Позняки» (вестибюль № 2), загальною площею 7,3 кв. м. та зобов'язано демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції. Відповідач вважає неправомірним застосування позивачем п. 3.5. договору, який передбачає нарахування орендної плати до моменту підписання акту приймання-передачі при повернення об'єкта оренди орендодавцю, оскільки нарахування орендної плати після припинення дії договору оренди передбачено виключно для договорів оренди будівель або капітальних споруд. Тоді як об'єкт оренди - частина вестибюлю (переходу) не є самостійним об'єктом нерухомості - будівлею або капітальною спорудою. Стягнення орендної плати за час прострочення боржника на підставі п. 3.5. договору призведе до безпідставного збагачення позивача і заподіяння збитків відповідачу. Зазначає, що невиконання відповідачем свого обов'язку звільнити зайняту ним площу переходу від огороджувальних конструкцій (кіоску) після припинення договору мають ознаки господарського правопорушення, відповідальність за яке встановлена згідно законодавства України Так, відповідач зазначає, що після припинення дії договору за період безпідставного користування майном позивача, позивач мав право на стягнення з відповідача збитків та/або неустойки, про що позовні вимоги позивачем не заявлені.

Відповідачем 20.09.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач в судовому засіданні 20.09.2016 проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/15116/16 від 20.09.2016 розгляд справи було відкладено на 29.09.2016.

Відповідачем 26.09.2016 до відділу діловодства суду подано заяву щодо повноважень представника відповідача.

Відповідачем 26.09.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про витребування у позивача матеріалів технічної інвентаризації станції метро «Позняки» (вестибюль № 2), технічний паспорт станції, станом на 02.07.2010.

Суд розглянувши заявлене клопотання відмовив в його задоволенні оскільки воно не відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, зокрема документи які просить витребувати відповідач не підтвердять обставини, що мають значення для вирішення даного спору.

Відповідачем 29.09.2016 до відділу діловодства суду подано два клопотання про доручення відповідачу розглянути мирову угоду до судового засідання, що призначене на 29.09.2016.

Відповідачем 29.09.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи для встановлення чи є частина переходу (вестибюлю № 2) станції метро «Позняки» окремою частиною будівлі або іншої капітальної споруди.

Суд розглянувши подане клопотання відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Суд вважає, що для вирішення даного про стягнення заборгованості з орендної плати не потребується використання спеціальних знань, а тому клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Позивач в судовому засіданні 29.09.2016 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 29.09.2016 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 29.09.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 04.10.2016.

Відповідачем 03.10.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи для встановлення чи є частина переходу (вестибюлю № 2) станції метро «Позняки» окремою частиною будівлі або іншої капітальної споруди.

Суд розглянувши подане клопотання відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Суд вважає, що для вирішення даного спору не потребується використання спеціальних знань, а тому клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Відповідачем 03.10.2016 до відділу діловодства суду подано два клопотання про витребування у позивача матеріалів технічної інвентаризації станції метро «Позняки» (вестибюль № 2), технічний паспорт станції, станом на 02.07.2010.

Суд розглянувши заявлені клопотання відмовив в його задоволенні оскільки вони не відповідають вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, зокрема документи які просить витребувати відповідач не підтвердять обставини, що мають значення для вирішення даного спору.

Позивачем 04.10.2016 до відділу діловодства суду подано заяву, в якій повідомляє про те, що не має наміру укладати з відповідачем мирову угоду про що було повідомлено відповідача листом № 455 від 03.10.2016.

Відповідачем 04.10.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про увільнення від займаної посади начальника КП «Київський метрополітен» ОСОБА_4

Суд розглянувши заявлені клопотання відмовив в його задоволенні оскільки положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено право суду на вчинення дій щодо звільнення посадових осіб.

Суд розглянувши заявлені відповідачем клопотання щодо спонукання розглянути мирову угоду відмовив в їх задоволенні оскільки положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено право суду на вчинення відповідних дій.

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами.

Мирова угода в господарському процесі, характеризується добровільним волевиявленням сторін у спорі, встановленням визначеності у відносинах не за законом і відповідно до обґрунтованості розбіжностей, а на підставі взаємних поступок.

В судовому засідання 04.10.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

02.07.2010 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр інвалідів «Добрик-інтер» (орендар) було укладено договір оренди № 66-Упр(Ор)-10 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 48/2117 від 17.09.2009 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), що знаходиться за адресою: станція метро «Позняки» (вестибюль № 2) для торгівлі непродовольчими товарами.

Згідно з п. 2.1 договору об'єктом оренди є частина переходу (вестибюлю), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект» тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 7,3 кв. м.

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен» (п. 2.4 договору).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.

Згідно акту приймання-передачі приміщення від 02.07.2010 орендодавець передав, а орендар прийняв частину переходу станції метро «Позняки» (вестибюль № 2), площею 7,3 кв. м.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1 договору сторонами встановлено, що договір діє не більше ніж до 30.06.2013 (2 роки 364 дні).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі № 910/22558/15 встановлено, що термін дії договору закінчився 30.06.2013 та задоволено вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр інвалідів «Добрик-інтер» з нерухомого майна (частину переходу), що знаходиться за адресою: м. Київ, станція метро «Позняки» (вестибюль № 2), загальною площею 7,3 кв. м. та зобов'язано демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київської міської ради № 48/2117 від 17.09.2009 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради № 34/91 від 28.09.2006 та на дату підписання договору становить 1 270,83 грн. без ПДВ.

За умовами п. 3.2 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Згідно з п. 3.4 договору додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України.

Оплата по договору проводиться орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві (п. 3.5 договору).

З наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі майна від 02.07.2016 вбачається, що орендар повернув, а орендодавець прийняв об'єкт оренди - частину переходу станції метро «Позняки» (вестибюль № 2), площею 7,3 кв. м.

Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа наступного місяця.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату за період червень 2015 року - лютий 2016 року повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 22 759,70 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 4.2 договору відповідач зобов'язався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 22 759,70 грн. боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду майна повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо внесення орендної плати, проте позивачем при звернення з позовом до суду при здійсненні розрахунку пені застосовано подвійну облікову ставку НБУ.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до умов договору, розмір якої становить 4 247,65 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 4 247,65 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 411,02 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 411,02 грн. - 3% річних.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Посилання відповідача на неправомірність застосування позивачем умов п. 3.5. договору не приймається судом до уваги, оскільки підписуючи редакцію договору позивач фактично погодився з передбаченими ним умовами, в тому числі і з п. 3.5 договору. Позивач на момент укладення договору не скористався наданим йому законом правом, за наявності заперечень щодо окремих умов договору, скласти протокол розбіжностей (ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України).

Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр інвалідів «Добрик-інтер» (04033, м. Київ, вул. Тарасівська, 9-А, код ЄДРПОУ 30855891) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 03328913) 22 759 (двадцять дві тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 70 коп. боргу по орендній платі, 4 247 (чотири тисячі двісті сорок сім) грн. 65 коп. пені, 411 (чотириста одинадцять) грн. 02 коп. - 3% річних, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 10.10.2016.

Суддя В.В.Сівакова