Постанова

від 12.01.2017 по справі 910/15116/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2017 р. Справа№ 910/15116/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Василенко Т.О. - за дов.

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр інвалідів Добрик-інтер

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2016

у справі №910/15116/16 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Комунального підприємства Київський метрополітен

до Товариства з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр інвалідів Добрик-інтер

про стягнення 27 418,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Київський метрополітен (далі, позивач або КП Київський метрополітен ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр інвалідів Добрик-інтер (далі, відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі за Договором оренди від 02.07.2010 №66-Упр(Ор)-10, а саме: суми основного боргу у розмірі 22 759,70 грн., пені у розмірі 4 247,65 грн., 3% річних у розмірі 411,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендних платежів за Договором оренди від 02.07.2010 №66-Упр(Ор)-10, внаслідок чого у останнього за період з червня 2015 року по лютий 2016 року виникла заборгованість в розмірі 27 418,37 грн., яка підлягає стягненню з відповідача з урахуванням пені та 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/15116/16 позовні вимоги Комунального підприємства Київський метрополітен задоволено у повному обсязі.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр інвалідів Добрик-інтер на користь Комунального підприємства Київський метрополітен 22 759 (двадцять дві тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 70 коп. боргу по орендній платі, 4 247 (чотири тисячі двісті сорок сім) грн. 65 коп. пені, 411 (чотириста одинадцять) грн. 02 коп. - 3% річних, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/15116/16 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За твердженнями скаржника, неправомірним є застосування позивачем пункту 3.5. Договору оренди від 02.07.2010 №66-Упр(Ор)-10, який передбачає нарахування орендної плати до моменту підписання акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцю, оскільки нарахування орендної плати після припинення дії договору оренди передбачено виключно для договорів оренди будівель або капітальних споруд, тоді як об'єкт оренди - частина вестибюлю (переходу) не є самостійним об'єктом нерухомості - будівлею або капітальною спорудою. Стягнення орендної плати за час прострочення боржника на підставі пункту 3.5. договору оренди призведе до безпідставного збагачення позивача і заподіяння збитків відповідачу.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями апеляційну скаргу відповідача у справі №910/15116/16 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 08.12.2016.

05.12.2016 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про зупинення розгляду справи №910/15116/16, мотивоване тим, що у Господарському суді міста Києва розглядається справа №910/19851/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр інвалідів Добрик-інтер до КП Київський метрополітен про визнання недійсним (в частині) Договору оренди від 02.07.2010 №66-Упр(Ор)-10, а саме, пунктів 3.5., 4.14. останнього. Відповідач зазначає, що предмет позову у справі №910/19851/16 стосується визначення терміну оренди нерухомого майна за спірним договором оренди, визнання недійсним договору оренди в частині зобов'язань орендаря здійснювати відповідні орендні платежі поза межами встановлених термінів, а відтак, дана справа пов'язана зі справою №910/15116/16.

07.12.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/15116/16 залишити без змін.

У судовому засіданні 08.12.2016 відповідач підтримав заявлене ним клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі заперечував.

У судовому засіданні, призначеному на 08.12.2016 судом було оголошено перерву до 12.01.2017; вирішення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відкладено до наступного судового засідання.

У судове засідання, призначене на 12.01.2017, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про день та час розгляду справи.

Враховуючи зазначене та з огляду на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегією суддів у судовому засіданні 12.01.2017 було розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та відмовлено у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Представником позивача у судовому засіданні 12.01.2017 було надано суду копію рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у справі №910/19851/16, до розгляду якої відповідач просив зупинити провадження у даній справі. Колегією суддів встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у справі №910/19851/16 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр інвалідів Добрик-інтер до КП Київський метрополітен про визнання недійсним (в частині) Договору оренди від 02.07.2010 №66-Упр(Ор)-10, а саме, пунктів 3.5., 4.14. останнього, було відмовлено. Доказів апеляційного оскарження рішення суду у справі №910/19851/16 сторонами не надано.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позов про визнання недійсними пунктів 3.5., 4.14. Договору оренди було подано відповідачем вже після прийняття судом рішення у даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених відповідачем у апеляційній скарзі, просив у її задоволенні відмовити, рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, 02.07.2010 між Комунальним підприємством Київський метрополітен (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр інвалідів Добрик-інтер (орендар) було укладено Договір оренди №66-Упр(Ор)-10 (далі, Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 48/2117 від 17.09.2009 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), що знаходиться за адресою: станція метро Позняки (вестибюль № 2) для торгівлі непродовольчими товарами.

Згідно з пунктом 2.1. Договору об'єктом оренди є частина переходу (вестибюлю), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП ПІ Укрметротунельпроект , тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 7,3 кв. м.

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства Київський метрополітен (пункт 2.4. Договору).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно акту приймання-передачі приміщення від 02.07.2010 орендодавець передав, а орендар прийняв частину переходу станції метро Позняки (вестибюль № 2), площею 7,3 кв. м.

У відповідності до приписів статті 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна термін, на який укладається договір оренди, є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1 договору сторонами встановлено, що договір діє не більше, ніж до 30.06.2013 (2 роки 364 дні).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі №910/22558/15 встановлено, що термін дії Договору №66-Упр(Ор)-10 закінчився 30.06.2013 та задоволено вимоги Комунального підприємства Київський метрополітен про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр інвалідів Добрик-інтер з нерухомого майна (частину переходу), що знаходиться за адресою: м. Київ, станція метро Позняки (вестибюль № 2), загальною площею 7,3 кв. м. та зобов'язано демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції.

У відповідності до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київської міської ради № 48/2117 від 17.09.2009 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради №34/91 від 28.09.2006 та на дату підписання договору становить 1 270,83 грн. без ПДВ.

За умовами пункту 3.2. Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Згідно з пунктом 3.4. Договору додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до пункту 3.5. Договору оплата по договору проводиться орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Згідно пункту 4.14. Договору орендар після припинення дії договору та у разі відмови у продовженні договору зобов'язаний протягом десяти календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю. У разі невиконання пункту 4.14. в силу вступає рішення Київради. При цьому оплата по договору нараховується орендодавцем та сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту прийому-передачі.

Як підтверджується матеріалами справи, орендар повернув, а орендодавець прийняв об'єкт оренди - частину переходу станції метро Позняки (вестибюль № 2), площею 7,3 кв. м згідно акту приймання-передачі майна від 02.07.2016.

Відповідно до пункту 3.6. Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа наступного місяця.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов Договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату за період червень 2015 року - лютий 2016 року повністю не сплатив, в результаті чого у нього виникла заборгованість з орендної плати в сумі 22 759,70 грн.

Факт існування зазначеної заборгованості станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції відповідачем не спростовано, доказів на підтвердження погашення вказаної заборгованості суду не надано.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 4.2. Договору встановлений обов'язок відповідача вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як уже зазначалося, відповідно до пункту 3.6. Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа наступного місяця.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що об'єкт оренди було повернуто позивачу 02.07.2016 згідно акту приймання-передачі, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 22 759,70 грн. боргу по орендній платі за період з червня 2015 року по лютий 2016 року обґрунтовані та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду майна повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За змістом статті 29 Закону України Про оренду державного та комунального майна за невиконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні Договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо внесення орендної плати, проте позивачем при звернення з позовом до суду при здійсненні розрахунку пені застосовано подвійну облікову ставку НБУ.

Згідно статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, оскільки відповідач допустив прострочення сплати орендних платежів за Договором, колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, враховуючи умови договору, дійшла до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 4 247,65 грн.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 411,02 грн. 3% річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи доведеність порушення відповідачем зобов'язання за Договором, колегія суддів, перевіривши здійснений розрахунок 3% річних, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 411,02 грн.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на неправомірність застосування позивачем пункту 3.5. Договору оренди від 02.07.2010 №66-Упр(Ор)-10, оскільки нарахування орендної плати після припинення дії договору оренди передбачено виключно для договорів оренди будівель або капітальних споруд, тоді як об'єкт оренди - частина вестибюлю (переходу) не є самостійним об'єктом нерухомості - будівлею або капітальною спорудою, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на те, що визначення сторонами положень та змісту взаємних зобов'язань один одному при укладенні спірного договору є волевиявленням орендодавця та орендаря та відповідає принципу свободи договору. Договір оренди № 66-Упр (Ор)-10 від 02.07.2010 підписано повноважними сторонами та скріплено печатками. Відтак, підписуючи 02.07.2013 редакцію Договору, позивач фактично погодився з передбаченими ним умовами, в тому числі зі вказаним пунктом 3.5. Договору. Крім того, позивач на момент укладення договору не скористався наданим йому законом правом, не склав протокол розбіжностей за наявності заперечень щодо окремих умов договору (частина 4 статті 181 Господарського кодексу України).

Аналогічних висновків дійшов Господарський суд міста Києва, приймаючи рішення від 14.12.2016 у справі №910/19851/16, яким відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр інвалідів Добрик-інтер до КП Київський метрополітен про визнання недійсними пунктів 3.5., 4.14. Договору оренди від 02.07.2010 №66-Упр(Ор)-10, копія якого надана суду апеляційної інстанції позивачем.

Доказів апеляційного оскарження рішення суду у справі №910/19851/16 сторонами до матеріалів справи не надано.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр інвалідів Добрик-інтер є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр інвалідів Добрик-інтер на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/15116/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/15116/16 залишити без змін.

Матеріали справи №910/15116/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко