Постанова

від 05.10.2016 по справі 812/208/16

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 жовтня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/208/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання: Бутенко К. В.,

за участю:

представника позивача - Макогон А. О.,

представника відповідача - Ахтирської М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2016 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту є: фактичне здійснення товарної операції, наявність належно оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкової накладної. Таким чином, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Підприємством сформовано податковий кредит відповідно законодавства, а саме вимог ст. 198 Податкового кодексу України, на підставі податкових накладних, оформлених відповідно «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженої наказом ДПАУ від 21.12.2010р. № 969, а матеріальні цінності були використані у господарської діяльності. Усі первинні документи, отримані від вищевказаних контрагентів відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та отримані за допомогою телекомунікаційного зв'язку через програмне забезпечення «М.Е.ПОК» та наявні на офіційному веб-порталі ДФС в розділі «Електронна звітність»

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

З урахуванням вищенаведеного, позивач просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000054010 від 11.06.2015р. про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 167 424,00 грн. та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000034010 від 11.06.2015р. по зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 167 424,00 грн. та нараховування штрафних санкції у розмірі 41 856,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеному у позові. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання заперечував щодо задоволення позовних вимог, надав до суду заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що у п. 3.15.4. п.3.15 р.3 Акту перевірки вказано суму відхилення ПДВ у податковому кредиті за результатами перегляду результатів співставлення АС «Податковий блок» в розрізі всіх контрагентів за березень 2015 року (відхилення між податковими зобов'язаннями контрагентів та податковим кредитом підприємства за перевіряємий період). У п.п.3.15.4.1. п.3.15 р.3 Акту перевірки вказано факт заниження податкового зобов'язання за березень 2015 року у сумі ПДВ 167 423,89 грн. по наступним постачальникам:

ТОВ "М3 Прогрес 2000" (код ЄДРПОУ 38840746) на суму ПДВ 121 937,50 грн.;

ТОВ "Східенергомонтаж" (код ЄДРПОУ 33157815) на суму ПДВ 29 093,00 грн.;

ТОВ "ТРЕСТ "Коксохіммонтаж" (код ЄДРПОУ 30722204) на суму ПДВ 16

грн..

Відповідно з факту завищення податкового кредиту ПАТ «АМК» випливає заниження податкового зобов'язання по тим контрагентами-постачальниками по яких не подано податкову звітність з ПДВ.

Контрагенти (Постачальники) ПАТ «Алчевський металургійний комбінат»: ТОВ "М3 Прогрес 2000", ТОВ "Східенергомонтаж", ТОВ "ТРЕСТ "Коксохіммонтаж" не виконали свій податковий обов'язок в частині обчислення, декларування та/або сплати податку на додану вартість за березень 2015 року. Тому декларування податкового кредиту ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" не є фіскальною достатністю з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями.

У разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов'язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит. Статус податкового документу податкова накладна набуває в момент відображення її даних в податкових зобов'язаннях контрагента.

Враховуючи викладене, Податковим кодексом України встановлено прямий взаємозв'язок між податковим кредитом з ПДВ платника податку та податковими зобов'язаннями його контрагента: у разі недекларування податкових зобов'язань - відсутнє право на податковий кредит.

Обов'язковими передумовами формування податкового кредиту є попередня сплата та зарахування до бюджету податкових зобов'язань контрагентом, складання податкової накладної особою, що зареєстрована в установленому порядку як платник податку на додану вартість. Недотримання наведених вище положень свідчить про відсутність підстав для включення суми податку на додану вартість, що зазначена в податковій накладній, до складу податкового кредиту звітного періоду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат", ідентифікаційний код 05441447, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. 20А, зареєстроване як юридична особа 30.03.1994 (а. с. 55-56). Як платник податків позивач узятий на податковий облік у податковому органі з 30.03.1994 за №474.

У період з 15.05.2015 по 21.05.2015 посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС на підставі наказу від 15.05.2015 №42, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника банку за березень 2015 року.

За результатами перевірки було складено акт від 28.05.2015 №13/1/28-05-40/054414447 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки, з урахуванням предмету спору, про порушення вимог підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198. 1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, абз. «б» п. 200. 4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2015 року у розмірі 167 424,00 грн. та від'ємного значення у розмірі 167 424,00 грн (а. с. 9-17).

Висновок податкового органу про завищення суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується з тим, що контрагентами - постачальниками ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" не задекларовано об'єкт оподаткування та податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 167 423,89 грн.

Таким чином, право позивача на формування податкового кредиту поставлено у залежність від добросовісності ТОВ «МЗ Прогрес 2000», ТОВ «Східенергомонтаж», ТОВ «Трест «Коксохіммонтаж».

Інших підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем у Акті перевірки не зазначено.

Не погоджуючись із вказаним актом перевірки, ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" надав до податкового органу заперечення на акт перевірки від 03.06.2015 №07-159, в якому просив відмінити акт від 28.06.2015 в частині завищення податкового кредиту у розмірі 167 424,00 за березень 2015 року (а. с. 18-19).

Листом від 10.06.2015 №1599/10/28-05-40 «Про розгляд заперечень», податковим органом було відмовлено у задоволенні заперечення від 03.06.2015 та зазначено, що висновок акту перевірки зроблено правомірно (а. с. 20-22).

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, СДПІ з ОВП у м. Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015 №0000054010, згідно з яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 167 424,00 грн., у тому числі, штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 41 856,00 грн та податкове зобов'язання від 11.06.2015 №0000034010, згідно з яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми з податку на додану вартість у розмірі 167 424,00 грн (а. с. 23,24).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач скористався своїм правом оскаржити їх шляхом направлення скарги до податкового органу від 19.06.2015 №026-415, в якій просив скасувати податкові повідомлення - рішення №00000054010 від 11.06.2015 та від 11.06.2015 № 0000034010 (а. с. 25-26).

Податковим органом винесено рішення від 23.07.2015 №18309/10/28-10-10-4-33 про продовження строку розгляду скарги від 19.06.2015 №026-415 (а. с. 27).

Листом від 11.01.2016 №026-17 «Щодо оскарження податкових повідомлень - рішень», ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" зазначено, що станом на 28.12.2015 не отримано вмотивованого рішення податкового органу за скаргою №026-415 від 19.06.2013, тому вважається, що зазначена скарга задоволена на користь платника податків. У зв'язку з скасуванням податкових повідомлень - рішень, просили податковий орган внести зміни до картки особового рахунку, а також відшкодувати з Державного бюджету України суму податку на додану вартість у розмірі 209 280,00 грн (а. с. 28).

Рішенням Центрального офісу про результати розгляду первинної скарги від 20.08.2015 №20632/10/28-10-10-4-33 первинна скарга залишена без задоволення, податкові повідомлення - рішення СДПІ з ОВП у м. Луганську без змін (а. с. 107-109).

Листом від 28.01.2016 №1947/10/28-10-10-4-33 «Про надання відповіді», Центральний офіс з обслуговування великих платників повідомив, що рішенням Центрального офісу про результати розгляду первинної скарги від 20.08.2015 №20632/10/28-10-10-4-33 первинна скарга залишена без задоволення, податкові повідомлення - рішення СДПІ з ОВП у м. Луганську без змін, яке направлено ПАТ «АМЗ» рекомендованим листом з повідомленням про вручення 20.08.2015. Під час з'ясування обставин викладених у листі встановлено, що згідно операцій поштового відправлення 29.08.2015 лист не був вручений адресату під час доставки. У зв'язку з закінченням терміну зберігання 02.09.2015 лист повернуто за зворотною адресою. Таким чином скарга розглянута та направлена скаржнику (а. с. 29).

17 квітня 2015 ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" було подано до СДПІ з ОВП у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування, розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а. с. 77-78, 79, 83-84), У рядку 23 «Сума від'ємного значення» податкової декларації за березень 2015 року зазначено суму у розмірі 7 655 080,00 грн та у розрахунку суми бюджетного відшкодування.

19 травня 2015 року ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" було подано до СДПІ з ОВП у м. Луганську уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2015 року разом з розрахунком коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість, розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а. с. 80-81, 82, 85).

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено наступне.

На підтвердження поставки від ТОВ «Машинобудівельний завод Прогрес 2000» товарів, позивачем до матеріалів справи надані податкові накладні від 02.03.2015 №2, в якій зазначено суму податку на додану вартість - 41 847,90 грн., та від 03.02.2015 №3, в якій зазначено податок на додану вартість - 80 089,60 грн (а. с. 131, 132). Дані податкові накладні прийняті податковим органом та зареєстровані у Єдиному реєстру податкових накладних (а. с. 133). Також до суду надано рахунок на оплату №20 від 03 березня 2015 року (а. с. 134), видаткову накладну №24 від 03 березня 2015 року (а. с. 135), товарно - транспортну накладну від 03 березня 2015 №83448 (а. с. 136), прибутковий ордер №7 від 03.03.2015 (а. с. 137), платіжні доручення №651 від 02.03.2015, №1107 від 10.03.2015, №1127 від 11.03.2015, від 12.03.2015, №1219 від 13.03.2015, №1251 від 16.03.2015, №1278 від 17.03.2015 (а. с. 138-144).

На підтвердження виконання роботи від ТОВ «Східненергомонтаж», позивачем до матеріалів справи надано податкову накладну від 31.03.2015 №1, в якій зазначено суму податку на додану вартість - 29093,00 грн (а. с. 145). Дана податкова накладна зареєстрована у Єдиному реєстру податкових накладних (а. с. 146).

Також, надані до суду акт №1 приймання виконаних робіт за березень 2015 року (а. с. 147-149), платіжні доручення №1829 від 22.04.2015, №1980 від 30.04.2015 (а. с. 150,151).

На підтвердження виконання робіт за договором підряду з ТОВ "ТРЕСТ "Коксохіммонтаж", позивачем до матеріалів справи надано податкову накладну від 10.03.2015 №2, в якій зазначено суму податку на додану вартість - 16 393,39 грн (а. с. 152). Дана податкова накладна прийнята податковим органом, що підтверджується квитанцією №1 (а. с. 153). Також, надані до суду рахунок на оплату №9 від 10 березня 2015 року (а. с. 154), акт №13 приймання виконаних підрядних робіт по капітальному ремонту за березень 2015 року (а. с. 155), відомість ресурсів до акту (а. с. 156), розрахунок №1-2 (а. с. 157), акт №15 приймання виконаних підрядних робіт по капітальному ремонту за березень 2015 року (а. с. 158-159), відомість ресурсів до акту (а. с. 160), розрахунок №1-2 до акту №15 (а. с. 161), платіжні доручення №3294 від 17 липня 2015 року, №3393 від 21 липня 2015, №3625 від 29 липня 2015, №3813 від 31 липня 2015, №7122 від 16 жовтня 2015 (а. с. 162-166).

Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК . Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК .

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно п. 14.1.181 ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту відповідних податкових періодів.

У ході розгляду справи представник відповідача заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаної господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз значених норм дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення господарських операцій з метою їх використання у власній господарській діяльності, оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку, наявність належним чином складеної податкової накладної.

Таким чином, наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з ТОВ «Машинобудівельний завод Прогрес 2000», ТОВ «Східненергомонтаж», ТОВ "ТРЕСТ "Коксохіммонтаж", тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено.

Факт надання контрагентами позивача послуг та поставки товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, послуг, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно з п.86.1 ст.86 ПК України, пп.4,6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, який був чинним на момент складення акта перевірки, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, тому посилання податкового органу на інформацію щодо контрагента позивача, що не зазнала правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Крім того, в разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи, адже сама по собі несплата податку контрагентами продавця (у тому числі, протиправна у разі ухилення від сплати), або невиконання ними обов'язку щодо подання до контролюючих органів податкової звітності при фактичному здійсненні господарської операції не може мати негативний вплив для покупця у разі дотримання ним вимог податкового законодавства з урахуваннями приписів ст.61 Конституції України, якою встановлений індивідуальний характер відповідальності.

При цьому суд звертає увагу, що навіть за наявності факту не відображення контрагентом платника податку податкових зобов'язань, зазначена обставина не позбавляє такого платника податку права на формування податкового кредиту.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Машинобудівельний завод Прогрес 2000», ТОВ «Східненергомонтаж», ТОВ "ТРЕСТ "Коксохіммонтаж" правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, з урахуванням первинних документів, складених позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, які відповідають вимогами чинного законодавства, та того, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень від 11.06.2015 №0000054010 та від 11.06.2015 №0000034010 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З метою повного захисту прав та законних інтересів позивача, суд вважає за необхідне, на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними податкові повідомлення - рішення від 11.06.2015 №0000054010 та від 11.06.2015 №0000034010.

Щодо строку звернення до суду з зазначеним позовом суд зазначає таке.

Частинами 4,5 ст.99 КАС України передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

При цьому ч. 1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

П.п. 56.18. ст.56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1935/11/13-11 вбачається, що пункти 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України не можуть застосуватися судами одночасно, натомість перевагу повинно бути надано одній із цих законодавчих норм.

При розв'язанні розглядуваної законодавчої колізії суди повинні виходити з мотивів, викладених у листі Вищого адміністративного суду України від 10.02.2011 N 203/11/13-11. Зокрема, слід керуватися пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України. Цією нормою встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У розглядуваній ситуації при прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань суди повинні вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць).

На необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено також в Остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України".

Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв'язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Ураховуючи викладене, строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв'язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.

Враховуючи те, що предметом позову в даній адміністративній справі є оскарження податкових повідомлень - рішень, суд дійшов до висновку, що незалежно від того, що позивач скористався порядком адміністративного оскарження цього рішення, у позивача на звернення до суду для оскарження вказаного рішення є 1095 днів із дня його отримання.

З метою надання можливості позивачу скористатись правом на доступ до правосуддя за захистом своїх прав, свобод та інтересів, на підставі матеріалів справи суд визнав поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та відкрив провадження по справі, тому адміністративний позов розглянутий та вирішений судом по суті.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом сплачено судовий збір у загальному розмірі 3 139,20 грн. відповідно до платіжного доручення № 127 від 16.02.2016.

З огляду на те, що позовні вимоги позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено повністю суд вважає за необхідне стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача у сумі 3 139,20 грн. (три тисячі сто тридцять дев'ять гривень 20 коп).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС від 11.06.2015 №0000054010 про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 167 424,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015 №0000034010 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 167 424,00 грн та нарахування штрафних санкцій у розмірі 41 856,00 грн.

Стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (код ЄДРПОУ 39792704, адреса: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень у сумі 3 139,20 грн. (три тисячі сто тридцять дев'ять гривень 20 коп) на користь публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 10 жовтня 2016 року.

Суддя Т.І. Ковальова