Постанова

від 11.10.2016 по справі 815/3785/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3785/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ІнделВ» до державного інспектора митного посту В«Одеса-портВ» ОСОБА_1 митниці ДФС Державної фіскальної служби України ОСОБА_2, ОСОБА_1 митниці ДФС про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд скасувати рішення про коригування митної вартості № 500060702/2016/000066/2 від 03.06.2016 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в рамках контракту № 28.03/16 від 28.03.2016 р., укладеного з бразильською компанією Blanver Farmoquimica LTDA, до ОСОБА_1 морського торгового порту 01.06.16 р. прибув вантаж на адресу позивача, що складався з мікрокристалічної целюлози 2-х видів загальною ватою 8725 кг. (2100 кг. та 6825 кг.) та кроскармелози натрію - (Солутаб) 600 кг. Так, для митного оформлення зазначеного вантажу повіреним позивача ТОВ В«ЛамаринВ» до відділу митного оформлення № 3 митного посту В«Одеса-портВ» ОСОБА_1 митниці ДФС 02.06.2016 р. було подано декларацію ІМ40АА, разом з декларацією було також подано низка документів, окрім необхідних ще додатково і ті, які не впливають на митну вартість вантажу. Зазначив, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 57 МК України митний орган мав користуватися основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту), і для цього відповідно до переліку ч. 2 ст. 53 МК України, отримав повну інформацію, але 03.06.16 р. відмовив в митному оформленні (випуску) вантажу, видавши картку відмови. При цьому державний інспектор Якимчук І.О., що підписав відмову, керувався прийнятим ним рішенням про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000066/2 від 03.06.16 р. та постановляючи зазначене рішення послався на неподання декларантом документів згідно переліку та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 МК України, чи-то на відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни цих товарів (причина не уточнювалась). Також пояснив, що вимоги ч. 2 ст. 53 МК України ним були виконані не тільки повністю, а й з перебільшенням, а так у відповідача не було права визначення митної вартості товарів за допомогою другорядних методів та не було потреби вимагати від позивача додаткових документів. Затримка розмитнення отриманої хімічної сировини могла привести до порушення зобов'язань позивача перед українськими підприємствами, тож він був змушений доплатити ще 4000 грн. і отримати вантаж. Позивач наголосив, що його змусили до додаткової сплати мита незаконно. Повіреним ТОВ В«ЛамаринВ» 17.06.2016 р. листом № 1706/1 було оскаржено рішення інспектора до керівника ОСОБА_1 митниці, однак 05.07.2016 р. отримало поштою лист № 2343/10/15-70-61 від 01.07.2016 р. про відмову у задоволенні скарги. Зважаючи на невмотивованість, незаконність та неправомірність оскаржуваного рішення, позивач звернувся за судовим захистом із даним адміністративним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач державний інспектор митного посту В«Одеса-портВ» ОСОБА_1 митниці ДФС Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених представником ОСОБА_1 митниці ДФС у запереченнях на адміністративний позов.

Представник відповідача ОСОБА_1 митниці ДФС в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити, пояснивши, що під час митного контролю товарів за митною декларацією № 500060702/2016/006912 від 02.06.2016 р. програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим зниженням митної вартості товарів (по товару № 1 - 3,15 дол. США/кг, товару № 2 - 9,19 дол. США/кг), передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість щодо подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 МК України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також ним встановлено під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, які були надані позивачем разом з декларацією, що в поданих документах містяться розбіжності, а також зазначені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, ОСОБА_1 митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, однак листом від 03.06.2016 р. відповідачем повідомлено про відсутність можливості надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, у зв'язку із чим у митниці були наявні підстави вважати подані документи недостатніми та такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації. Представник також зазначила, що з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості між позивачем та ОСОБА_1 митницею ДФС була проведена консультація шляхом обміну електронними повідомленнями, за результатами якої було обрано метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів. У зв'язку із зазначеним відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості. Товар було випущено у вільний обіг за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначених декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно митної вартості товарів, визначеною митним органом, що є відповідною фінансовою гарантією. Крім того, пояснив, що листом від 17.06.2016 р. уповноваженою особою позивача було надано ряд документів, проте більшість із зазначених документів надавалась до митниці під час митного оформлення товарів за декларацією та за результатами перевірочних заходів і було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, а листом від 01.07.2016 р. митниця повідомила позивача про те, що з метою всебічного та об'єктивного розгляду питання про перегляд рішення про коригування митної вартості товарів йому необхідно надати протягом 80 днів з дня випуску товарів у вільний обіг документи для підтвердження митної вартості товарів, зокрема, документи, що були витребувані, однак не були надані під час здійснення митних формальностей, а також за бажанням інші наявні документи. На думку митного органу, митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що ТОВ В«ІнделВ» здійснює оптову торгівлю хімічною сировиною, постачаючи її підприємствам фармацевтичної галузі, для цього позивач закупає оптові партії товарів (в тому числі у іноземних виробників) з наступним дрібненням партій товарів, комплектації згідно з замовленими українських підприємств та доставки їм замовленої сировини.

Так, 28.03.2016 року між ТОВ В«ІнделВ» (Покупець) та Компанією Blanver Farmoquimica LTDA (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний Контракт № 28.03/16, згідно умов якого, Продавець продав, а Покупець купив товар на умовах FOB Сантос (Бразилія) (Інкотермс 2010) чи інших умовах поставки, зазначених в Специфікаціях до даного Контракуту, які є його невід'ємною частиною. Товаром по даному Контракту є хімічна сировина в асортименті і кількості у відповідності до специфікацій та поставляється відповідно до Контракту Специфікаціям із зазначенням асортименту, умов поставки, кількості та ціни. (п.1 Контракту).

Відповідно до п.2 Контракту визначено, що загальна сума контракту складає 30716,25 (тридцять тисяч сімсот шістнадцять доларів 25 центів) Доларів США, а п.3 Контракту закріплено, що Покупець повинен здійснювати платежі за Товар, який постачається по Контракту, на основі відповідного проформи-інвойсу або інвойсу, в залежності до умов оплати згідно Специфікації. Умови оплати по даному Контракту визначаються в Специфікаціях, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 5 Контракту поставка Товару здійснюється на умовах FOB Сантос (Бразилія) (Інкотермс 2010) чи інших умовах поставки, зазначених в Специфікаціях до даного Контракуту, згідно інвойсу.

Відповідно до п. 8 Контракту Продавець додає до партії Товару наступні документи: 1) Інвойс; 2) Пакувальний лист; 3) сертифікати якості (сертифікати аналізу); 4) Експорту декларацію; 5) Сертифікати походження; 6) Коносамент.

В специфікації № 1 до Контракту від 28.03.2016 р. № 28.03/16 визначено перелік товарів, які поставлялись згідно цього Контракту із зазначенням кількості та ціни, а саме: мікрокристалічна целюлоза 2-х видів загальною вагою 8725 кг. (2100 кг. на суму 5985 доларів США та 6825 кг. - 19451,25 доларів США) та кроскармелоза натрію (Солутаб) вагою 600 кг. на суму 5280 доларів США, всього товару на загальну суму 30716,25 доларів США.

Так, після надходження Товару до ОСОБА_1 морського торгового порту повіреним позивача, згідно договору доручення від 06.08.2015 р. № 06.08/15, ТОВ В«ЛамаринВ» для митного оформлення вантажу подано до митного органу декларацію № 500060702/2016/006912 від 02.06.2016 р., в якій митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору.

Для підтвердження митної вартості декларантом додано: коносамент № MSCUZS641620 від 11.05.2016 р., зовнішньоекономічний контракт № 28.03/16 від 28.03.2016.; додаток до зовнішньоекономічного контракту (специфікацію) № 1 від 28.03.2016 р.; рахунок-фактуру (інвойс) № EXS.7699 від 25.04.2016 р.; копії митних декларацій країни відправлення №№ 16/0625753-001 та 19/06257553-002 від 27.04.2016 р.; прайс-лист компанії Blanver Farmoquimica LTDA від 20.04.2016 р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг СФ-160062 від 01.06.2016 р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 16-185 від 01.06.2016 р.; пакувальний лист № 7699 від 25.04.2016 р.; договір доручення № 06.08/16 від 06.08.2016 р. з ТОВ В«ЛамаринВ» ; а також сертифікати, результати оглядів та інші документи, які не впливають на митну вартість товару.

За результатами контролю за правильністю визначення митної вартості задекларованого митним органом повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 3) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленими спеціалізованими експертними організаціями.

03 червня 2016 р. уповноваженою особою позивача надано до митного органу лист, в якому зазначено, що декларантом надано вичерпний перелік документів, які можуть допомогти при визнанні митної вартості та витребувані документи надаватись не будуть.

За результатами опрацювання митним органом винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060702/2016/00065 та прийнято рішення про коригування митної вартості № № 500060702/2016/000066/2 від 03.06.2016 р.

В подальшому товар випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Повіреним позивача ТОВ В«ЛамаринВ» листом від 01.07.2016 р. було оскаржено рішення державного інспектора митного посту В«Одеса-портВ» ОСОБА_1 митниці ДФС ОСОБА_2 до керівника ОСОБА_1 митниці ДФС, до листа підприємством додано, окрім вже наданих разом з МД документів, додатково копію банківського платіжного документу № FIN103 від 17.06.2016 р.; копія виписки з бухгалтерської документації від 17.06.2016 р.; копія рахунку на оплату № СФ-160062 від 01.06.2016 р.; копія довідки про вартість перевезення № 16-185 від 01.06.2016 р.; копія договору про надання послуг по транспортному експедуванню внутрішніх, експортно-імпортних і транзитних вантажів № 13-286 від 30.09.2013 р.; копія додаткової угоди до договору № 1 від 24.04.2016 р. (до договору № 13-286 від 30.09.2013 р.) Листом митного органу № 2343/10/15-70-61 від 01.07.2016 р. у задоволенні скарги було відмовлено.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає рішення про коригування митної вартості необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими до задоволення у зв'язку з наступним.

За результатами візуальної перевірки наданих разом із МД документів та співставлення даних, поданих декларантом для здійснення митного контролю та оформлення на етапі контролю правильності визначення митної вартості товарів, задекларованих у МД, встановлено, що у документах містяться розбіжності, а також надані Товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на матеріали справи, під час митного контролю за вищезазначеною митною декларацією програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених, ч.6 ст.54 МК України - прийняття рішень про коригування митної вартості.

Також під час здійснення ОСОБА_1 митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з вищезазначеними митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) згідно з п. 5.1 зовнішньоекономічного договору від 28.03.2106 р. № 28.03/16 поставка товару здійснюється на умовах FOB. В той же час декларантом надається довідка щодо витрат на перевезення від 01.06.2016 р. № 16-185 щодо вартості транспортних витрат. Вищезазначена довідка видана ТОВ В«Мастер каргоВ» без зазначення реквізитів договору на перевезення товару. Документи, що підтверджують будь-яке відношення ТОВ В«Мастер каргоВ» до перевезення товару відсутні;

2) в наданому прайс-листі від 20.04.2016 р. цінова пропозиція надана безпосередньо ТОВ В«ІнделВ» , а не на визначене коло осіб.

З урахуванням викладеного декларанту були висунуті вимоги протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями; інші додаткові документи на підтвердження митної вартості - на розсуд декларанта.

З огляду на матеріали справи, рішення про коригування митної вартості прийняте у зв'язку з виявленням розбіжностей у поданих декларантом документах та у зв'язку з тим, що останні не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена та підлягає сплаті за ці товари. При цьому за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних деклараціях, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі ЄАІС ДФС встановлено, що рівень митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже було здійснено, є більшим ніж заявлений, а саме: по товару № 1 у митній декларації від 23.03.2016 р. № 500060702/2016/003461 вартість за кг. сух. 90% становить 3,555 дол. США за кг. нетто; по товару № 2 у митній декларації вартість становить 9,12 дол. США за кг. нетто. За результатами проведеного аналізу було обрано метод визначення митної вартості щодо ідентичних товарів.

У відповідності до ч.1 ст.53 МК України, згідно з якою контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, ОСОБА_1 митницею здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів, в ході якого встановлено, що подані декларантом документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності.

Митним кодексом України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою особою під час декларування товарів (ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до частин 1-3 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

Другою частиною статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а третя частина цієї ж статті передбачає, що якщо документи, зазначені у частині другій статті 53, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним ба на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) документи.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, не є обов'язковим, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними для перевірки числових значень заявленої митної вартості.

Оцінюючи обставини справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару, відповідач витребував додаткові документи, навівши підстави їх витребування, що не свідчать про неможливість перевірки числових значень заявленої вартості товару. ОСОБА_1 митницею не було ні в рішенні, ні у карткці відмови обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості.

Судом встановлено, що позивач придбав товар у Продавця на умовах FOB Сантос (Бразилія) (Інкотермс 2010), тобто Продавець повинен поставити товар на борт судна, номінованого Покупцем в зазначеному порту відвантаження, а витрати на перевезення зазначеного товару в порт розвантаження та всі інші зобов'язання після перетину товаром борту судна бере на себе Покупець. Так, в графі 44 МД під кодом В« 3004В» зазначено рахунок на оплату № СФ-160062 від 01.06.2016 р., згідно якого проводився розрахунок за транспортування товару.

Митним органом було поставлено під сумнів відношення перевізника ТОВ В«Мастер каргоВ» до перевезення товару, однак не зазначено з яких саме підстав вказані обставини можуть вплинути на корегування митної вартості. На думку суду, вибір перевізника, рівно як і умови розрахунку за виконане транспортування товару при умовах FOB Сантос (Бразилія) (Інкотермс 2010), ніяким чином не можуть вплинути на числові значення митної вартості товару та інші відомості щодо ціни.

В той же час, у суду не виникає сумніву, що саме ТОВ В«Мастер каргоВ» здійснювало перевезення товару, оскільки довідкою №16-185 від 01.06.2016 р. воно підтверджує доставку вантажу із зазначенням номеру контейнера (№ MSCU3159939) відповідно коносаменту № MSCUZS641620 та по маршруту FOP Santos - порт Одеса, а такі складові є індивідуальними при кожному транспортуванні та є відмінними ознаками перевезення окремого товару.

Крім того, суд критично оцінює посилання митного органу на те, що в наданому прайс-листі від 20.04.2016 р. цінова пропозиція надана безпосередньо ТОВ В«ІнделВ» , а не на визначене коло осіб, як на підставу для висновку про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору.

При розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка містяться в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.

В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одними із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа).

Під комерційною пропозицією (офертою) зазвичай розуміється письмова пропозиція продавця, спрямована можливому покупцю або конкретним покупцям про продаж партії товару на певних умовах. У випадках, коли між сторонами раніше вже було укладено аналогічний договір, комерційна пропозиція (оферта) може містити лише деякі умови. Відносно решти умов робиться посилання на раніше укладений договір. Комерційна пропозиція (оферта) може мати персональні умови і персональні знижки, які зазвичай не розповсюджуються на необмежену кількість потенційних покупців.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. На практиці термін "прейскурант" частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.

Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

В комерційній практиці відмінність комерційної пропозиції від прейскуранта (прайс-листа) полягає в його персоналізації обмеженому колу покупців. Відомості, зазначені в комерційній пропозиції продавця, адресовані безпосередньо конкретному покупцю.

З наведеного вище вбачається, що надання в зазначеному прайс-листі від 20.04.2016 р. цінової пропозиції безпосередньо ТОВ В«ІнделВ» , а не на визначене коло осіб, є цілком обґрунтованим та законним, оскільки адресоване безпосередньо позивачу. У зв'язку із чим суд критично оцінює відповідне обґрунтування митного органу в якості підстави для сумнівів у митній вартості товару, задекларованого Товариством.

Вирішуючи спір, суд враховує, що надані позивачем до ОСОБА_1 митниці для митного оформлення товару документи, які відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах).

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 29.05.2012 року, 17.06.2014 року, відповідно до якої, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України В«Про судоустрій і статус суддівВ» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як встановлено судом, в даному випадку підстави для відмови у митному оформленні були відсутні, оскільки коригування митної вартості товару було здійснено безпідставно.

При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідачів визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України. Відповідачі не підтвердили належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11.11.2014 р. по справі № 826/18065/13-а.

В той же час, судом встановлено, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого ст.57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару.

Верховний Суд України вже неодноразово (постанова № 21-127а15 від 31.03.2015 р.) зазначав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Отже, відповідач не довів наявності обставин, які виключають використання першого методу, та не встановив обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, а також неможливість послідовного застосування наступних методів визначення митної вартості.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено. Також інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

У рішенні ЄСПЛ В« Larissis and Others v. GreeceВ» зазначено, що втручання може бути виправданим, якщо воно В«встановлено закономВ» та здійснено В«згідно законуВ» , оскільки оскаржувані заходи повинні не тільки мати законодавче підґрунтя, але й передбачатися якісним законом, який має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосовування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі - у разі потреби, за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку.

В рішеннях В« United Communist Party of Turkey and Others v. TurkeyВ» , В« Refah Partisi (the Welfare Party) and Others v. TurkeyВ» ЄСПЛ відзначив, що кожне втручання має відповідати В«нагальній суспільній потребіВ» ; а поняття В«необхіднийВ» не має того ступеню гнучкості, як поняття В«кориснийВ» чи В«бажанийВ» .

Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (В«Лелас проти ХорватіїВ» і В«Тошкуце та інші проти РумуніїВ» ) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (В«Онер'їлдіз проти ТуреччиниВ» ).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

В межах самостійної судової оцінки обставини справи свідчать про те, що В«втручанняВ» митного органу було непропорційним та порушувало справедливий баланс між інтересами позивача і публічними інтересами. При цьому оцінювана в межах даної справи адміністративна практика митниці, з огляду на наведені вище подальші заходи, не відповідає принципу юридичної визначеності ( legal certainty - є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права ), оскільки є вкрай непослідовною та суперечливою.

Критерій В«пропорційностіВ» , використаний судом у справі, передбачає, що втручання в право власності розглядається як недотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. В«Справедлива рівновагаВ» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе В«індивідуальний і надмірний тягарВ» . При цьому в питаннях оцінки В«пропорційностіВ» , як і в питаннях наявності В«суспільногоВ» , В«публічногоВ» інтересу, суд визнає достатньо широку В«сферу розсудуВ» , за винятком випадків, коли такий В«розсудВ» не ґрунтується на розумних підставах.

Крім того позивачем, як додатки до листа № 1706/1 від 17.06.2016 р., надавались до митного органу копія договору про надання послуг по транспортному експедуванню внутрішніх, експортно-імпортних і транзитних вантажів № 13-286 від 30.09.2013 р. та копія додаткової угоди до договору № 1 від 24.04.2014 р. (до договору № 13-286 від 30.09.2013 р.), що безпосередньо доводять відношення ТОВ В«Мастер каргоВ» до перевезення товару, однак митним органом зазначені документи до уваги не прийняті.

Таким чином, суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про неправомірність застосування ОСОБА_1 митницею резервного методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх, як це встановлено МК України, та без обґрунтування неможливості їх застосування, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що митним органом в порушення приписів вищенаведених норм було необґрунтовано відмовлено у прийнятті митної декларації, митному оформленні товару, а рішення про коригування митної вартості прийнято відповідачем із порушенням встановленої законодавством процедури (ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст.58 цього Кодексу), без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, у зв'язку із чим адміністративний позов підлягає до задоволення.

На підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«ІнделВ» задовольнити.

Скасувати рішення державного інспектора митного посту В«Одеса-портВ» ОСОБА_1 митниці ДФС ОСОБА_2 про коригування митної вартості № 500060702/2016/000066/2 від 03.06.2016 р.

Постанова може бути оскаржена до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 11 жовтня 2016 р.

Суддя І.В. Завальнюк

.