Постанова

від 19.04.2007 по справі 16/553пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/553пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

19 квітня 2007 р.                                                                                   № 16/553пд  

      Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

розглянувши  матеріали касаційного поданняЗаступника прокурора Луганської області  

на постанову

Луганського апеляційного господарського суду від 18.01.07

у справі№ 16/553 пд

за позовомПрокурора міста Луганська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Луганської міської ради

до

Товариства з обмеженою відповідальністю “Злагода-Луганськ”      

простягнення 6 515,05 грн., розірвання договору оренди та звільнення нежитлового приміщення

В судовому засіданні взяли участь представники:

від  відповідача: Галайда Н.Г.- за дов. від 01.04.07 №77;

від  прокуратури: прокурор відділу Генеральної прокуратури Шумко Г.В. посвідчення №152

від позивача : не з'явилися, повідомлені належно про час і місце розгляду касаційного подання.

          Прокурором міста Луганська у жовтні 2006 року заявлений позов в інтересах держави  в особі Виконавчого комітету Луганської міської ради про розірвання договору оренди від 29.12.2000 №401-Ж,  укладеного між комітетом і Товариством з обмеженою відповідальністю “Злагода-Луганськ”, звільнення товариством орендованого нежитлового приміщення  площею 242,7 кв.м.,

Доповідач: Добролюбова Т.В.

розташованого за адресою м. Луганськ, вул. Херсонська, 59, та про стягнення з відповідача 6469,44 грн. –основного боргу зі сплати орендної плати, 55,61 грн. –пені  з урахуванням уточнень (12 аркуш 1 тому справи).  Позивач вказував  на порушення відповідачем пунктів 3.1, 3.2, 3.4,  4.1.2 укладеного договору та пункту 3  статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” щодо проведення своєчасних розрахунків за оренду приміщення. Разом з цим, обґрунтовуючи вимоги позивач посилався на приписи пункту 3 статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” щодо розірвання договору, статті 27 цього ж Закону та пункту 4.1.4 спірного договору, якими встановлено зобов'язання орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди в належному стані.

          Рішенням господарського суду Луганської області від 17.11.06, ухваленим суддею Шеліхіною Р.М., позовні вимоги задоволені частково. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 29.12.2000 №401-Ж, укладений між позивачем і відповідачем  з посиланням на  пункт 7.4 договору, приписи статті 782 Цивільного кодексу України  та статтю 18, 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна України”. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Злагода-Луганськ” звільнити займане ним нежитлове приміщення, керуючись в цій частині статтею 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна України” і статтею 785 Цивільного кодексу України. В решті вимог провадження у справі припинено через  сплату відповідачем, під час розгляду справи,  заявлених до стягнення сум.  

          Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Баннової Т.М. - головуючого, Бойченка К.І., Медуниці О.Є. постановою від 18.01.07, перевірене рішення скасував частково. Відмовив у задоволенні вимог про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2000  та  його примусове  звільнення. Вмотивовуючи постанову в цій частині суд послався на приписи статті 651 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що розірвання договору можливе лише за згодою сторін або за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною. При цьому, апеляційною інстанцією зазначено, що заборгованість з орендної плати за спірний період відповідачем погашена повністю, а відтак, названі у позові порушення не можуть бути підставою для розірвання спірного договору у судовому порядку. Крім того, статтею 782 Цивільного кодексу України встановлено право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить орендну плату протягом трьох місяців та лише після повідомлення наймодавця про відмову від договору, проте, суд зазначав про відсутність в матеріалах справи доказів, підтверджуючих  такі обставини, що є також порушенням вимог статті 188 Господарського кодексу України. Разом з цим, апеляційна інстанція скасовуючи рішення керувалася пунктом 2 частини 3 статті 104 Господарського кодексу України, оскільки суд першої інстанції розглянув справу за відсутності представника відповідача, порушивши його права.         

          Заступник прокурора Луганської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить постанову у справі скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення у справі залишити без змін. Обґрунтовуючи подання  прокурор посилається на невірне застосування судом апеляційної інстанції норм статті 188 Господарського кодексу України та статті 782 Цивільного кодексу України. При цьому, вказує на незастосування судом пункту 7.4 укладеного договору, яким передбачено розірвання договору за рішенням суду та статей 18, 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. Окрім цього, скаржник стверджує, що скасовуючи рішення у справі суд апеляційної інстанції невірно застосував   пункт 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

          Від Прокурора міста Луганська, Виконавчого комітету Луганської міської ради відзиви на касаційне подання судом не отримані.    

Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Злагода-Луганськ”  судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить постанову у справі залишити без змін, в задоволенні  касаційного подання відмовити.

          Вищий  господарський  суд  України,  заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової Т.В. та пояснення представників відповідача і генеральної прокуратури, перевіривши  правильність застосування апеляційним судом приписів матеріального і процесуального  законодавства,   відзначає  наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом апеляційної інстанції приписів матеріального і процесуального законодавства.        Постанова апеляційної інстанції переглядається в межах доводів касаційної скарги.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи, 29.12.2000 року між Виконавчим комітетом Луганської міської ради –орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Злагода-Луганськ” укладено договір №401-ж , за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею  249,0 кв.м., що знаходиться в  місті Луганську на вул. Херсонська, 59. Розділом 3 договору сторони обумовили розмір та порядок сплати орендної плати, зокрема, відповідно до пункту 3.2 договору орендна плата перераховується орендарем не пізніше десятого числа поточного місяця. При цьому, підпунктом 4.1.2.  пункту 4.1 розділу 4 договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату. Згідно пункту 7.4 договору сторони погодили, що цей договір може бути розірваний на  вимогу  однієї із сторін за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством.  З матеріалів справи вбачається, що підставою виникнення господарського спору стала вимога виконавчого комітету Луганської міської ради про розірвання цього договору у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати. Задовольняючи вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність заборгованості у відповідача зі сплати орендної плати є підставою для розірвання договору в судовому порядку. Скасовуючи частково рішення місцевого суду апеляційна інстанція правильно виходила з того, що наявність заборгованості із сплати орендної плати не може бути підставою для розірвання спірного договору в судовому порядку. Водночас, суд встановив, що позивачем не було дотримано передбаченого статтею 188 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 782 Цивільного кодексу України порядку розірвання договору. Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, спірне нежитлове приміщення є комунальною власністю, а тому, відносини, пов'язані з передачею в оренду спірного  майна регулюються також Законом України “Про оренду державного та комунального майна”. Відповідно до приписів статті 5 названого Закону орендодавцями цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності  є органи місцевого самоврядування, в даному випадку Виконавчий комітет Луганської міської ради. Ця норма кореспондується з приписами статті 287 Господарського кодексу України. Відповідно до статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму. Відповідно до статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Приписами статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотними є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Судами встановлено, що під час розгляду справи відповідачем повністю погашена заборгованість з орендної плати. Відповідно до частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити чи розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Посилання господарського суду першої інстанції, як на підставу розірвання в судовому порядку договору на частину 1 статті 782 Цивільного кодексу України у зв'язку з несплатою орендних платежів протягом трьох місяців є необґрунтованим, оскільки частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України, так як і стаття 782 цього Кодексу встановлює в таких випадках право на відмову від договору.   Згідно статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.  Суд апеляційної інстанції встановив відсутність в матеріалах справи доказів надсилання відповідачеві пропозиції про розірвання договору оренди, як це передбачено частиною 2 статті 782 названого Кодексу та статтею 188 Господарського кодексу України. З огляду на вказане, апеляційний суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про розірвання спірного договору у судовому порядку та виселення із займаного  приміщення з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору щодо внесення орендних платежів. Відтак, доводи, викладені в  касаційній скарзі не спростовують правильність висновків  апеляційної інстанції. Визнається необґрунтованим і довід касаційної скарги про порушення апеляційною інстанцією приписів процесуального права. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, зазначене порушення є підставою для скасування судового рішення. Однак, на зворотній стороні ухвал Господарського суду Луганської області від 05.10.06 про порушення провадження у справи та від 27.10.06 про відкладення розгляду справи на 17.11.06, стоять відмітки про надіслання ухвали сторонам у справі, в тому числі  відповідачу, відтак, відсутні підстави вважати, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду. Помилкове посилання апеляційного суду на пункт 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України не вплинуло на правильність висновків суду, щодо підстав часткового скасування рішення суду першої інстанції.   

Враховуючи викладене та керуючись  статтями 1115, 1117 –1119, 11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                                               П О С Т А Н О В И В:    

Постанову Луганського апеляційного  господарського суду від 18.01.2007  у справі №16/553 пд залишити без змін.

          Касаційне  подання Заступника прокурора Луганської області  залишити без задоволення.

Головуючий                                                                                Т.Добролюбова

Судді                                                                                            Т.Гоголь

                                                                                                    Л.Продаєвич