Постанова

від 25.04.2007 по справі 20-8/184

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-8/184

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

25 квітня 2007 р.                                                                                   № 20-8/184  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Подоляк О.А.

суддів :Козир Т.П.,Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ВАТ “Побутрадіотехніка”

на  постановувід 30.01.2007 р. Севастопольськогоапеляційного господарського суду

у  справі№ 20-8/184

за  позовомСпільного українсько-германського підприємства “Амтек ЛТД”(надалі –Підприємство)

доВАТ “Побутрадіотехніка”(надалі –Товариство)

треті особиВипробувальний сервісний центр “Юждорсервіс”;ТОВ “ЄвроФасад-Крим”

прозобов'язання виконати дії та стягнення

зустрічний позов прозобов'язання виконати дії та стягнення

за участю представників:

від позивача-  Гриньов С.В.

від відповідача-  Колягін В.В.

від третьої особи-1-  не з'явились

від третьої особи-2-  не з'явились

в судовому засіданні 18.04.2007 р. оголошувалась перерва

В С Т А Н О В И В:

В липні 2006 р. Підприємство звернулось до суду з позовом до Товариства про спонукання прийняти виконані роботи шляхом підписання акту виконаних робіт, а також про стягнення 129172,80 грн. заборгованості, в тому числі –110753,99 грн. основного боргу з урахуванням інфляційних нарахувань, 726,73 грн. відсотків річних, 17692,06 грн. пені. В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на виробництво та монтаж продукції № 1223/01 від 23.12.2005 р. щодо прийняття та оплати виконаних робіт.

Товариство в порядку ст. 60 ГПК України пред'явило зустрічний позов про стягнення грошових коштів в сумі 13944 грн., в тому числі 7944 грн. неустойки, 6000 грн. збитків, а також про спонукання Підприємства до виконання зобов'язань в натурі шляхом заміни всіх склопакетів, які не відповідають вимогам ДСТУ БВ.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) “Склопакети клеєні будівельного призначення. ТУ” на такі, що відповідають вимогам стандарту та умовам договору. Вимоги за зустрічним позовом мотивовані несвоєчасним та неякісним виконанням робіт Підприємством. Крім цього, Товариство звернулось до суду із клопотанням про призначення судової експертизи для визначення відповідності встановлених Підприємством за договором № 1223/01 від 23.12.2005 р. склопакетів вимогам стандарту та умовам договору.

В процесі розгляду справи Підприємство в порядку ст. 22 ГПК України за наслідком подання письмової заяви просило суд стягнути з Товариства 129172,80 грн., у тому числі –110753,99 грн. основного боргу з урахуванням інфляційних нарахувань, 726,73 грн. відсотків річних, 17692,06 грн. пені.

В свою чергу, Товариство за наслідком подання заяви в порядку ст. 22 ГПК України, просило суд стягнути з Підприємства грошові кошти в сумі 17916 грн., в тому числи 11916 грн. неустойки, 6000 грн. збитків, а також спонукати до виконання зобов'язання в натурі шляхом заміни неякісних склопакетів.  

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 04.12.2006 р. (суддя Ткаченко М.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 р. (судді: Горошко Н.П., Гонтар В.І., Прокопанич Г.К.), первісний позов задоволено частково: зобов'язано Товариство прийняти виконані Підприємством роботи по виготовленню та монтажу віконно-дверних блоків з металопластика за договором на виробництво та монтаж продукції № 1223/01 від 23.12.2005 р.; стягнуто з Товариства на користь Підприємства 111545,51 грн. заборгованості, в тому числі –110753,99 грн. основного боргу з урахуванням інфляційних нарахувань, 726,73 грн. відсотків річних, 64,79 грн. пені.; в решті первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 18.04.2007 р. оголошено перерву до 25.04.2007 р. Сторони повідомлені про час і місце оголошення резолютивної частини постанови (т. 2 а. с. 187 на звороті).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги процесуального  законодавства  і  всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на  всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.

Як встановлено судами, 23.12.2005 р. між Підприємством (виконавець) та Товариством (замовник) укладено договір на виробництво та монтаж продукції № 1223/01 (надалі –Договір), відповідно до умов якого замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов'язується виготовити зі своїх матеріалів своїми інструментами і своїми силами, доставити та установити 183,71 м. кв. віконно-дверних блоків з металопластику (згідно додатку до Договору). Загальна сума договору складає 276337,60 грн.

Укладений Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом дослідження у справі є питання виконання сторонами зобов'язань за Договором, який за своєю правовою природою є договором підряду. Так, замовник не прийняв виконані роботи і не оплатив їх у повному обсязі, мотивуючи такі дії тим, що виконавець виготовив і встановив продукцію, яка не відповідає умовам Договору та вимогам законодавства, а також прострочив терміни виконання робіт.

Приймаючи рішення та постанову про зобов'язання Товариства прийняти виконані за Договором роботи і оплатити їх у повному обсязі суди виходили з того, що замовник порушив встановлений Договором і чинним законодавством порядок прийняття робіт.

Проте, наведені мотиви слід визнати необґрунтованими та передчасними, оскільки в порушення ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України, приймаючи рішення та постанову суди не забезпечили всебічний та повний розгляд обставин справи, належним чином не дослідили, не встановили та не надали юридичну оцінку дійсним правам і обов'язкам сторін.

В процесі розгляду справи суди фактично ухилилися від дослідження питання щодо якості виконаних Підприємством робіт відповідно до умов Договору та вимог законодавства.

Водночас, належне дослідження питання виконання Підприємством своїх обов'язків за Договором є необхідним для правильного вирішення даного спору, оскільки неналежне виконання робіт (зокрема, неякісне) дає Товариству право зупинити виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт або відмовитись від його виконання частково або у повному обсязі, що передбачено ст. 538 ЦК України.

В процесі розгляду справи судами не надано юридичної оцінки листу Товариства № 68 від 03.04.2006 р., який містить посилання на виявлені відступи в роботі, акту про невідповідність робіт вимогам ГОСТу 24866-99, який було направлено Підприємству після одержання відповідного висновку дослідницької лабораторії (протоколи випробувань № 26п і № 28п від 22.05.2006 р.), технічним паспортам на вироби, що видані виконавцем при передачі робіт. Судами не встановлювався фактичний показник енергозбереження встановлених склопакетів, наявність маркування для ідентифікації виробів, що передбачено ГОСТом 24866-99. Також, без належної юридичної оцінки залишилися протоколи випробувань № 26п і № 28п від 22.05.2006 р.

Згідно ч. 4 ст. 853 ЦК України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Посилаючись на те, що зазначені в Паспортах на вироби показники енергозбереження значно нижчі в порівнянні з умовами Договору, стверджуючи про відсутність маркування продукції, вказуючи на наявність Протоколів випробувань № 26п і № 28п про невідповідність виробів вимогам ГОСТу 24866-99, Товариство заявляло в судах першої та апеляційної інстанціях клопотання про призначення судової експертизи для надання висновку стосовно якості виробів.

В силу ч. 3 ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин, для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору і потребували спеціальних знань, суди повинні були звернутися  до  положень  ст.  41 ГПК  України,  керуватися  постановою  Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року “Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах”, та призначити судову експертизу.

Проте, відповідна експертиза в судах першої та апеляційної інстанцій призначена не була.

Водночас, незастосування судами при вирішенні даної справи судової експертизи, як одного із засобів доказування, призвело до порушення принципу всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, а також призвело до постановлення необґрунтованих судових рішень.

Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають ст. ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або  вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над  іншими, збирати  нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, для роз'яснення питань, що потребують спеціальних знань, призначити судову експертизу, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ “Побутрадіотехніка” задовольнити.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 04.12.2006 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 р. у справі № 20-8/184 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і:                                                                                          Т. Козир

                                                                                                        Н. Мележик