Постанова

від 10.10.2016 по справі 823/1327/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року справа № 823/1327/16

10 год. 25 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гришанова Д.Є.,

представника позивача - ОСОБА_1 (згідно з довіреністю),

представника відповідача - ОСОБА_2 (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ТОВ "Будпроектсервіс" до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування в частині рішення,

УСТАНОВИВ:

19.09.2016 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Будпроектсервіс" (далі - позивач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі- ППР) державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач) від 20.04.2016 №0004641502 у частині донарахування штрафу на суму 18103,60грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач оскаржуваним рішенням безпідставно застосував до позивача штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки вони сплачувались у встановлені законом строки згідно з відповідними платіжними документами. Позивач визнав несвоєчасну сплату боргу, що виник 29.04.2014 та 12.05.2014. Тому просив задовольнити позов і скасувати рішення лише у відповідній частині.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що оскаржуване рішення прийняте з огляду на виявлене камеральною перевіркою порушення позивачем строків сплати узгоджених зобов'язань, за що нормами законодавства передбачена відповідальність у формі штрафу. Представник відповідача наголошував, що зарахування сплати позивачем податкових зобов'язань здійснювалось у порядку календарної черговості погашення боргу. Тому просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Позивач зареєстрований як юридична особа з 17.09.2008 (код ЄДРПОУ 36157419), є платником ПДВ згідно з даними відповідного свідоцтва (а.с.10).

Суд встановив, що посадова особа відповідача 14.04.2016 здійснила камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ за 2014 рік, про що склала акт від 19.04.2016 №1295/23-01-15-02 (далі - акт перевірки) про порушення вимог підп.16.1.4. п.16.1. ст.16, п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України). На його підставі відповідач прийняв оскаржуване ППР від 20.04.2016 №0004641502, яким застосував до позивача за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ штраф 20% у загальній сумі 22745,60грн.

Суд врахував, що відповідно до ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

В акті перевірки зафіксовано, що позивач не дотримався строків сплати податкового боргу, що виник:

30.01.2014 у сумі 2128,16грн. згідно з декларацією з ПДВ від 15.01.2014;

25.02.2014 у сумі 1167,00грн. згідно з уточнюючим розрахунком з ПДВ від 25.02.2014;

02.03.2014 у сумі 4850,00грн. згідно з декларацією з ПДВ від 14.02.2014;

28.03.2014 у сумі 4120,00грн. згідно з уточнюючим розрахунком з ПДВ від 28.03.2014;

30.03.2014 у сумі 261,00грн. згідно з декларацією з ПДВ від 18.03.2014;

29.04.2014 у сумі 19140,00грн. згідно з ППР від 26.10.2012 №0005062200;

30.04.2014 у сумі 9192,00грн. згідно з декларацією з ПДВ від 14.04.2014;

12.05.2014 у сумі 4070,00грн. згідно з уточнюючим розрахунком з ПДВ від 12.05.2014;

30.05.2014 у сумі 25595,00грн. згідно з декларацією з ПДВ від 16.05.2014;

30.06.2014 у сумі 5826,00грн. згідно з декларацією з ПДВ від 17.06.2014;

30.07.2014 у сумі 1253,00грн. згідно з декларацією з ПДВ від 15.07.2014;

30.08.2014 у сумі 7357,00грн. згідно з декларацією з ПДВ від 12.08.2014;

30.09.2014 у сумі 11485,00грн. згідно з декларацією з ПДВ від 18.09.2014;

30.10.2014 у сумі 19988,00грн. згідно з декларацією з ПДВ від 15.10.2014.

Вищевказані зобов'язання погашені шляхом зарахування сплачених коштів позивачем згідно з платіжними дорученнями 26.01.2016 №4207597 і від 26.02.2016 №4682138.

Суд врахував, що абз.1 п.57.1 статті 57 розділу II ПК України встановлено обов'язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Факт несвоєчасної сплати узгоджених сум податкового зобов'язання є видом порушення податкового законодавства і підтверджений під час судового розгляду справи.

Для вирішення спору суд врахував, що позивач не заперечував пропущення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань понад 30 днів згідно з ППР від 26.10.2012 №0005062200 на суму 19140,00грн. та в сумі 4070,00 грн. - відповідно до уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ від 12.05.2014 №9026745555, у тому числі не оскаржує застосування штрафу 20% сплаченої суми грошового зобов'язання за таке порушення.

Суд встановив, що позивач сплачував грошові зобов'язання з ПДВ:

у сумі 17236,00грн. згідно з платіжним дорученням від 17.01.2014 з призначенням платежу «ПДВ за грудень 2013 року»;

у сумі 1202,00грн. згідно з платіжним дорученням від 27.02.2014 з призначенням платежу «ПДВ за січень 2014 року»;

у сумі 4850,00грн. згідно з платіжним дорученням від 19.02.2014 з призначенням платежу «ПДВ за січень 2014 року»;

у сумі 4244,00грн. згідно з платіжним дорученням від 28.03.2014 з призначенням платежу «ПДВ за лютий 2014 року»;

у сумі 261,00грн. згідно з платіжним дорученням від 27.03.2014 з призначенням платежу «ПДВ за лютий 2014 року»;

у сумі 9192,00грн. згідно з платіжним дорученням від 28.04.2014 з призначенням платежу «ПДВ за березень 2014 року»;

у сумі 25595,00грн. згідно з платіжним дорученням від 27.05.2014 з призначенням платежу «ПДВ за квітень 2014 року»;

у сумі 5826,00грн. згідно з платіжним дорученням від 24.06.2014 з призначенням платежу «ПДВ за травень 2014 року»;

у сумі 1253,00грн. згідно з платіжним дорученням від 21.07.2014 з призначенням платежу «ПДВ за червень 2014 року»;

у сумі 7357,00грн. згідно з платіжним дорученням від 29.08.2014 з призначенням платежу «ПДВ за липень 2014 року»;

у сумі 11485,00грн. згідно з платіжним дорученням від 24.09.2014 з призначенням платежу «ПДВ за серпень 2014 року»;

у сумі 19988,00грн. згідно з платіжним дорученням від 23.10.2014 з призначенням платежу «ПДВ за вересень 2014 року»;

у сумі 11485,00грн. згідно з платіжним дорученням від 24.09.2014 з призначенням платежу «ПДВ за серпень 2014 року».

Отже даними реквізиту "призначення платежу" платіжних доручень та виписками банків підтверджується сплата позивачем задекларованих у деклараціях з ПДВ за вищевказаний період сум грошових зобов'язань у встановлені законом строки, окрім згідно з уточнюючим розрахунком від 12.05.2014 №9026745555, що був оплачений на підставі платіжного доручення від 26.01.2016 №4207597 (кількість днів затримки 625 дні). Крім того, несвоєчасно позивач сплатив зобов'язання, визначене ППР від 26.10.2012 №0005062200, згідно з платіжним дорученням від 26.01.2016 №4207597.

При цьому, що згідно з даними облікової картки позивача ці суми зараховувались у порядку календарної черговості погашення податкового боргу позивача, у т.ч. який виник на підставі вищевказаних ППР та договору про розстрочення податкового боргу.

Суд з'ясував, що зарахування сплачених позивачем добровільно коштів відповідно до вищезгаданих платіжних доручень відповідач здійснив, не зважаючи на вказане платником призначення платежу, в рахунок погашення наявної недоїмки.

Так, згідно з даними облікової картки позивача з ПДВ станом на початок 2012 року за позивачем обліковувалась недоїмка (заборгованість) з ПДВ у сумі 244228,72грн., що збільшувалася з огляду на самостійне декларування податкових зобов'язань та донарахування їх контролюючим органом ППР.

26.03.2012 відповідач прийняв ППР №0003151502 про нарахування позивачу штрафу в сумі 3115,20грн. за затримку сплати узгоджених зобов'язань. Це ППР не оскаржене та 05.04.2012 набуло статусу узгодженого, але не сплачене позивачем.

Також не сплачене ППР від 26.10.2012 №0005062301 про донарахування грошових зобов'язань з ПДВ у сумі 19141,00 грн., яке за наслідками судового оскарження 16.12.2014 набуло статусу узгодженого згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 у справі №823/203/13-а.

Крім того, ППР від 19 грудня 2014 року №0005222301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 100730,00коп. набуло статусу узгодженого 22.09.2015 за наслідками судового оскарження на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 у справі №823/1119/15.

Суд врахував, що визначені наведеними ППР грошові зобов'язання в установлений законом строк позивач добровільно не сплатив. Також згідно з даними облікової картки позивача з ПДВ ним не сплачені у визначені договором від 30.07.2013 №232/19-209 про розстрочення податкового боргу строки грошові зобов'язання на загальну суму 77254,00грн.

Вищевказані обставини стали причиною зарахування коштів, сплачених позивачем, у рахунок погашення наявного податкового боргу (недоїмки).

П.87.9. ст.87 ПК України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Отже, наведеною нормою встановлено імперативний обов'язок контролюючого органу зараховувати сплачені платником кошти в рахунок погашення існуючого податкового боргу в порядку черговості його виникнення.

Тому суд не врахував доводи позивача, що переліченими платіжними дорученнями позивачем погашено визначені ним зобов'язання з ПДВ згідно із зазначеними у них призначеннями платежу у встановлений законом строк.

Згідно з вимогами ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У випадку застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків відповідно до ст.116 ПК України надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення. За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Оскільки відповідач довів, що погашення позивачем податкового боргу за вищевказаними підставами здійснена з порушенням строків понад 30 днів, суд дійшов висновку, що застосування за це порушення штрафу з розрахунку 20% від його суми згідно з оскаржуваним ППР відповідає вимогами закону, а ППР є правомірним.

Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню, а судовий збір поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст.2-11, 94, 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ТОВ "Будпроектсервіс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 20.04.2016 №0004641502 у частині донарахування штрафу на суму 18103,60грн. - відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного її тексту. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

3. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 12.10.2016