Ухвала

від 24.11.2016 по справі 823/1327/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1327/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А. М. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпроектсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування в частині рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпроектсервіс" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2016, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 20.04.2016 №0004641502 щодо донарахування штрафу на суму 18103,60 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову.

В засідання з'явився представник апелянта та підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що не перешкоджає апеляційному розгляду відповідно до ч. 4 ст. 186 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2016 відповідачем здійснено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ за 2014 рік, про що складено акт від 19.04.2016 №1295/23-01-15-02.

Згідно акту, встановлено порушення вимог підп.16.1.4. п.16.1. ст.16, п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, на підставі чого прийнято оскаржуване ППР від 20.04.2016 №0004641502, яким застосував до позивача за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ штраф 20% у загальній сумі 22745,60грн.

В акті перевірки зафіксовано, що позивач не дотримався строків сплати податкового боргу, що виник: 30.01.2014 у сумі 2128,16грн. згідно з декларацією з ПДВ від 15.01.2014; 25.02.2014 у сумі 1167,00грн. згідно з уточнюючим розрахунком з ПДВ від 25.02.2014; 02.03.2014 у сумі 4850,00грн. згідно з декларацією з ПДВ від 14.02.2014; 28.03.2014 у сумі 4120,00грн. згідно з уточнюючим розрахунком з ПДВ від 28.03.2014; 30.03.2014 у сумі 261,00грн. згідно з декларацією з ПДВ від 18.03.2014; 29.04.2014 у сумі 19140,00грн. згідно з ППР від 26.10.2012 №0005062200; 30.04.2014 у сумі 9192,00грн. згідно з декларацією з ПДВ від 14.04.2014; 12.05.2014 у сумі 4070,00грн. згідно з уточнюючим розрахунком з ПДВ від 12.05.2014; 30.05.2014 у сумі 25595,00грн. згідно з декларацією з ПДВ від 16.05.2014; 30.06.2014 у сумі 5826,00грн. згідно з декларацією з ПДВ від 17.06.2014; 30.07.2014 у сумі 1253,00грн. згідно з декларацією з ПДВ від 15.07.2014; 30.08.2014 у сумі 7357,00грн. згідно з декларацією з ПДВ від 12.08.2014; 30.09.2014 у сумі 11485,00грн. згідно з декларацією з ПДВ від 18.09.2014; 30.10.2014 у сумі 19988,00грн. згідно з декларацією з ПДВ від 15.10.2014.

Вищевказані зобов'язання погашені шляхом зарахування сплачених коштів позивачем згідно з платіжними дорученнями 26.01.2016 №4207597 і від 26.02.2016 №4682138.

Відповідно до абз.1 п.57.1 статті 57 розділу II ПК України встановлено обов'язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно поданим платіжних доручень та виписками банків підтверджується сплата позивачем задекларованих у деклараціях з ПДВ сум грошових зобов'язань у встановлені законом строки, окрім згідно з уточнюючим розрахунком від 12.05.2014 №9026745555, що був оплачений на підставі платіжного доручення від 26.01.2016 №4207597 (кількість днів затримки 625 дні). Крім того, несвоєчасно позивач сплатив зобов'язання, визначене ППР від 26.10.2012 №0005062200, згідно з платіжним дорученням від 26.01.2016 №4207597.

Згідно з даними облікової картки позивача вказані суми зараховувались у порядку календарної черговості погашення податкового боргу позивача, у т.ч. який виник на підставі вищевказаних ППР та договору про розстрочення податкового боргу.

Зарахування сплачених позивачем добровільно коштів відповідно до вищезгаданих платіжних доручень відповідач здійснив, не зважаючи на вказане платником призначення платежу, в рахунок погашення наявної недоїмки.

Відповідно з даними облікової картки позивача з ПДВ станом на початок 2012 року за позивачем обліковувалась недоїмка (заборгованість) з ПДВ у сумі 244228,72грн., що збільшувалася з огляду на самостійне декларування податкових зобов'язань та донарахування їх контролюючим органом ППР.

26.03.2012 відповідач прийняв ППР №0003151502 про нарахування позивачу штрафу в сумі 3115,20грн. за затримку сплати узгоджених зобовязань, яке не оскаржене та 05.04.2012 набуло статусу узгодженого, але не сплачене позивачем.

Не сплачене ППР від 26.10.2012 №0005062301 про донарахування грошових зобовязань з ПДВ у сумі 19141,00 грн., яке за наслідками судового оскарження 16.12.2014 набуло статусу узгодженого згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 у справі №823/203/13-а.

ППР від 19 грудня 2014 року №0005222301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 100730,00 коп. набуло статусу узгодженого 22.09.2015 за наслідками судового оскарження на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 у справі №823/1119/15.

Визначені грошові зобов'язання в установлений законом строк позивач добровільно не сплатив.

Також, позивачем не сплачено, у визначені договором від 30.07.2013 №232/19-209 про розстрочення податкового боргу строки, грошові зобов'язання на загальну суму 77254,00грн.

У пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що податкове зобов'язання, нараховане платнику у податковому повідомленні-рішенні, в разі його оскарження в судовому порядку, набуває статус узгодженої податкової заборгованості після набрання законної сили відповідним рішенням суду, а самостійно визначені платником податкові зобов'язання - з моменту їх декларування та закінчення строку сплати.

При цьому, слід враховувати, що при наявності у платника податкового боргу, податковий орган першочергово здійснює зарахування коштів, які сплачуються платником, в рахунок його погашення, незалежно від цільового призначення платежу.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Погашення позивачем податкового боргу за вищевказаними підставами здійснена з порушенням строків понад 30 днів, відтак, застосування за це порушення штрафу з розрахунку 20% від його суми згідно з оскаржуваним ППР відповідає вимогами закону, а ППР є правомірним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань та нараховано штрафних санкцій.

На підставі вищевикладеного, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпроектсервіс" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпроектсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування в частині рішення - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 29.11.2016

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.