Постанова

від 06.10.2011 по справі 2а-4006/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  06 жовтня 2011 року           17:05           № 2а-4006/11/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Кротюка О.В. при секретарі судового засідання  Шевченко Я.В.  розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" до  Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва, за участю прокуратури м. Києва про  скасування повідомлень - рішень № 0005682302/0 від 02.08.2010, № 0005682302/1 від 03.11.2010, № 0008202302/0 від 03.11.2010, № 0005682302/2 від 31.12.2010 Обставини справи:           До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005682302/0 від 02.08.2010, № 0005682302/1 від 03.11.2010, № 0008202302/0 від 03.11.2010, № 0005682302/2 від 31.12.2010           Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення податкової служби є неправомірними та безпідставним, господарський правочин з ТОВ «НВК УКРТЕХБУД»недійсним у встановленому порядку не визнавався; ТОВ «НВК УКРТЕХБУД»видавалися податкові накладні на послуги за договором. Відповідач проти позову заперечив, зазначивши що за наслідком перевірки було встановлено відсутність реального (господарського) характеру правочину та його нікчемність. Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - встановив: Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2008 по 31.05.2008, з 01.07.2008 по 31.07.2008, з 01.09.2008 по 30.09.2008, з 01.09.2008 по 30.09.2008, з 01.10.2008 по 31.10.2008 та складено за наслідком останньої акт від 19.07.2010 року № 1790/23-02/03362123 (далі –Акт перевірки). З вказаного інспектором в Акті перевірки зроблено висновок про те, що несплачений позивачем податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту є дохідною частиною державного бюджету –власністю держави. З огляду на це і покликаючись на статтю 215, 216 Цивільного кодексу України податковим інспектором зазначено, що  недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Вирішуючи спір по суті суд приймає до уваги наступне. Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. У відповідності до частини 5, 6, ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи.  Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. З огляду на покликання податкової служби згідно змісту Акту перевірки на відсутність реального характеру договору на виконання робіт по будівництву виробничої бази № 04/11-2008 від 04.11.2008 (далі - Договір), укладеного філією позивача МДР «Теремки»з ТОВ «НВК УКРТЕХБУД», судом на виконання зазначених вище положень КАС України з метою встановлення всіх обставин у справі запропоновано позивачу і відповідачу надати докази на підтвердження його реального характеру, витребувано документи у слідчих органів. Проте за наслідком вказаного, як сторонами, так і слідчими органами суду не було надано будь-яких належних доказів з цього приводу без зазначення будь-яких поважних причин, які перешкоджають цьому. За таких умов суд вчинив всі дії, які залежать від нього для збирання всіх доказів, а тому вирішує справу на підстави наявних матеріалів останньої. В обґрунтування відсутності економічної (господарської) мети договору, відповідач посилається на Акт перевірки, у якому зазначено, що остання звітність з ПДВ ТОВ «НВК УКРТЕХБУД»подавалася за березень 2009 р. Декларації з податку на прибуток підприємством не подавалися з моменту реєстрації. Відповідно до баз даних Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (за місцем реєстрації ТОВ «НВК УКРТЕХБУД») на підприємстві працює один робітник, відсутні показники залишку товарів на складах (згідно даних рядків 01.2 «приріст ТМЦ»та 04.2 «убуток ТМЦ»декларації на прибуток). Позивачем суду не наданого жодного доказу на підтвердження обставин реального характеру Договору, не дивлячись на те, що узгоджений сторонами термін виконання будівельних робіт сплив 31.12.2010. Такими доказами могли бути, зокрема, акти виконаних робіт. Поряд з цим, як вбачається судом з пояснень представника позивача, роботи по виконанню договору взагалі не розпочинались. Таким чином, суд погоджується з висновками податкової служби про відсутність реального характеру Договору, оскільки реальних дій щодо його виконання або дій, спрямованих на спонукання до виконання підрядником зобов'язань за Договором, позивачем не вчинялося. Зворотнього позивачем суду жодним належним доказом не доведено. В той же час пп. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР від 03.04.1997; далі –Закон про ПДВ) встановлено, що  сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Податковий кредит з ПДВ сформований позивачем внаслідок операції, яка не мала реального (господарського) характеру, безпідставно зменшує поточні податкові зобов'язання з ПДВ позивача які підлягають сплаті та є власністю держави або забезпечує позивачу право на необґрунтоване відшкодування такого податку з державного бюджету. У відповідності до положень ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, суді дійшов висновку про те, що підстав для задоволення позову немає, оскільки: ·          Операція не була спрямована на досягнення реальних (господарських) наслідків, а отже не може спричиняти будь-яких правових наслідків, в тому числі і за податковими накладними виписаним у зв'язку із цим,                 ·          а правочин по суті є таким, що порушує публічний порядок, адже фактично          спрямований на заволодіння майном держави у вигляді грошових коштів, які б підлягали б сплаті державі у вигляді податку на додану вартість, проте фактично не були сплачені до бюджету. Також судом встановлено, що позивачем за січень 2009 було подано уточнюючу податкову декларацію № 322803 від 17.07.2009. Згідно декларації позивач зменшив рядок 25.1 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку) на суму ПДВ, що підтверджується податковими накладними, виданими на ім'я філії ККОЗБЕЗН «Київзеленбуд»- Міського декоративного розсадника «Теремки»(далі –МДР «Теремки»), та переніс суму у рядок 26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду). Вищевказані податкові накладні були видані на ім'я МДР «Теремки»у період, коли він був зареєстрованим як окремий платник ПДВ. У зв'язку із скасуванням МДР «Теремки»свідоцтва платника ПДВ, позивач з 01.01.2009 подає консолідовану звітність з ПДВ. У відповідності до положень пп.7.4.5 п.7.4.  ст.7 закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Підпунктом 7.2.6. п.7.2. ст. 7 закону про ПДВ встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 закону про ПДВ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 закону про ПДВ передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками, зокрема, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця);  місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість. Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (далі –Порядок) визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють поставку товарів (послуг) та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі філії, може делегувати філії або структурному підрозділу право виписки податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий код (номер, шифр), про що письмово довести до відома державного податкового органу за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість. Відповідальність за недотримання вимог даного Порядку філіями та структурними підрозділами несе платник податку на додану вартість. Відповідно до п. 9.8 ст. 9 закону про ПДВ у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні. Таким чином, враховуючи зазначене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що податкова накладна спричиняє правові наслідки, передбачені законом про ПДВ, саме для тієї особи, на чиє ім'я вона видана. А отже, за наслідками втрати статусу платника ПДВ, МДР «Теремки» було втрачено право нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Закон про ПДВ не передбачає перехід прав платника ПДВ за конкретною податковою накладною у разі втрати таким платником свого статусу (платника ПДВ). Тому позивач не міг вносити до податкової декларації з ПДВ податковий кредит, який виник на підставі накладних, виданих на ім'я іншого платника ПДВ, яким є його філія. Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги є необґрунтованими і підстав для їх задоволення судом не встановлено. Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України. Позивач в силу положень  ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги, зокрема щодо товарності операцій за Договором. Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються. Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ: В задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом  десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. . Суддя                                                                                                                   О.В. Кротюк