Ухвала

від 05.10.2016 по справі 761/29342/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/29342/15-ц С № апеляційного провадження: 22-ц/796/10981/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Гуменюк А.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м . Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 жовтня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,

при секретарі:Юрченко А.С.

за участю: представника позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фармлогістик на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 2 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю Фармлогістік про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 1000000 грн. позики та зазначав, що він є учасником товариства з обмеженою відповідальністю Фармлогістік та володіє 51 % Статутного капіталу товариства. За договором позики, укладеним 8 травня 2015 року, він передав відповідачу 1000000 грн. Незважаючи на надіслану ним 23 вересня 2015 року відповідачу вимогу про повернення суми коштів, останній протягом семи днів із дати отримання ( 25 вересня 2015 року) письмової вимоги, кошти не повернув.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 2 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені та стягнуто з ТОВ Фармлогістік на користь позивача кошти у розмірі 1006090 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ТОВ Фармлогістік подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання представник ТОВ Фармлогістик не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.202), причини своєї неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим колегія вважала за можливе розглянути справу у його відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Представник позивача - ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечувала і просила рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених у суді першої інстанції вимог, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено, що 8 травня 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ Фармлогістік в особі директора Тімочко Д.А., укладено договір позики грошових коштів, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у власність грошові кошти у розмірі 1000000 грн.. За умовами договору позика є безвідсоткова.

Відповідно до п.3.2 договору, позика надається у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника, або готівкою за видатковими касовими ордерами чи в іншому порядку згідно з чинним законодавством.

Позика вважається наданою позичальникові у момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором позики, що підтверджується наявними в матеріалах справи прибутковими касовими ордерами та квитанціями.

Пунктом 4.1 договору визначено, що позика надається до дати письмової вимоги позичальника про повернення суми позики, що надсилається позикодавцем за місцем знаходження позичальника, що зазначено в реквізитах позичальника, але не пізніше 31 грудня 2015 року. Позичальник зобов'язаний повернути суму позики протягом семи календарних днів із дати отримання письмової вимоги позикодавця про повернення позики.

23 вересня 2015 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення позику, яку останній отримав 25 вересня 2015 року, але кошти не повернув.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено договір позики, тому ТОВ Фармлогістик зобов'язане повернути ОСОБА_4 отримані у борг кошти на підставі статей 1046, 1047 та 1049 ЦК України.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на встановлених судом обставинах і відповідає вимогам матеріального закону.

Відповідно до ст..1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст..1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами 8 травня 2015 року укладено договір позики, за умовами якого позивач надав у борг товариству грошові кошти в сумі 1000000 грн., які відповідач зобов'язувався повернути на вимогу позикодавця ( п.5.1 договору).

Доказами укладення між сторонами договору позики та належного виконання позивачем своїх обов'язків є відповідні прибуткові касові ордери та квитанції, оригінали яких були оглянуті судом першої інстанції та копії яких, що містяться в матеріалах справи, посвідчені суддею. А отже, доводи апеляційної скарги про недостатнє та неповне дослідження судом першої інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення договору та факту отримання товариством від позивача певної грошової суми є безпідставними.

Крім того, загальними зборами учасників ТОВ Фармлогістик було прийнято рішення, оформлене протоколом № 7 від 8 травня 2015 року, про взяття безвідсоткової позики в Учасника товариства ОСОБА_4 на таких умовах: розмір позики - 1000000 грн., строк позики до 31 грудня 2015 року або до дати письмової вимоги про повернення суми позики. Крім того, цим рішенням доручено директору товариства Тімочкові Д.А. укласти та підписати від імені товариства договір на зазначених умовах ( а.с.152-154).

Саме на таких умовах 8 травня 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ Фармлогистик , в особи директора Тімочко Д.А., був укладений та підписаний договір позики ( а.с.17).

Судом також установлено, що ОСОБА_4 23 вересня 2015 року пред явив вимогу товариству про повернення грошових коштів, яку відповідач отримав 25 вересня 2015 року ( а.с.14,15).

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач у встановлений законом та договором строк позику не повернув, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є обґрунтованим і законним.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

З огляду на викладене, передбачених ст.309 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції по даній справі немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність Фармлогістік - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 2 червня 2016 року - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: