Постанова

від 18.11.2010 по справі 2а-14573/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  18 листопада 2010 року                     № 2а-14573/10/2670 11:38 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Спец-техноресурс» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва провизнання протиправними дії щодо невизнання податкової декларації            Суддя: Кротюк О.В. Секретар судового засідання: Гончаров В.В. Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва та з урахуванням уточнень позовних вимог просить суд: визнати протиправними дії щодо відмови в прийнятті та проведенні податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Спец-Техноресурс»: за квітень 2010, відправлених 19.05.2010, 28.05.2010, 04.06.2010, 07,09.2010 на адресу Державної податкової адміністрації у Дніпровському районні м. Києва; за травень 2010, відправлених 21.06,2010, 07.09.2010 на адресу Державної податкової адміністрації у Дніпровському районні м. Києва; за червень 2010, відправлених 20.07,2010, 07.09,2010 на адресу Державної податкової адміністрації у Дніпровському районні м. Києва, зобов'язати прийняти та провести податкові декларації за квітень, травень та червень 2010 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем упереджено та безпідставно не визнано подану податкові декларації, оскільки останні не містять жодних недоліків. Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки позивачем порушено загальні вимоги оформлення документів податкової звітності. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - встановив: 19.05.2010 позивачем направлена кур'єрською службою на адресу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкова декларація з ПДВ за квітень 2010 року, що підтверджено касовим чеком та квитанцією кур'єрської служби. Про результати розгляду зазначеної декларації платника податку відповідачем не повідомлено. 28.05.2010 позивачем повторно направлено кур'єрською службою на адресу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010 року, що підтверджено касовим чеком та квитанцією кур'єрської служби. Зазначена податкова декларація прийнята «до відома». 04.06.2010 позивачем втретє направлена кур'єрською службою на адресу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкова декларація з ПДВ за квітень 2010 року, що підтверджено касовим чеком та квитанцією кур'єрської служби. 21.06.2010 позивачем направлено кур'єрською службою на адресу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкову декларацію з ПДВ за травень 2010 року, що підтверджено касовим чеком та квитанцією кур'єрської служби. Податкова декларація прийнята «до відома». 20.07.2010 позивачем направлено кур'єрською службою на адресу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 року, що підтверджено касовим чеком та квитанцією кур'єрської служби. Податкова декларація прийнята «до відома». 07.09.2010 позивачем направлено цінним листом з повідомленням про вручення на адресу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість декларації за квітень, травень, червень 2010 року, разом із електронними копіями відповідних декларацій за цей період на дисках. Рішеннями Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва, оформлених у формі листів від 30.09.2010 № 27590/10/28-011, від 30.09.2010 № 27589/10/28-011, від 30.09.2010 № 27591/10/28-011, повідомлено позивача, що подані декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період квітень, травень, червень 2010 року, не визнаються як податкові декларації з ПДВ, тому що не відповідють вимогам діючого законодавства. Згідно абз. 5 п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІП від 20.12.2000 «Податкова звітність, отриману контролюючим органом, як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом, як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами не скріплено печаткою платника податків". Таким чином, надіслані декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року не відповідають вимогам «Порядку складання декларації з податку на додану вартість»зі змінами та доповненнями затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997, а саме: у заголовній частині декларації (поле 4) не відображено повної інформації (відповідно до реєстраційних даних). Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з урахуванням наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 N 2181-III (Далі –Закон № 2181) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу) (пункт 1.11 Закону № 2181). Відповідно до положень пункту 4.1.2. Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується. Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку. Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження. Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 N 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»(зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 за N 250/2054) затверджено форму податкової декларації та Порядок заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість. Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність вчинення оскаржуваних дій та невизнання спірних податкових декларацій. Адже, відповідачем при невизнанні розглядаємих спірних податкових декларацій зроблено посилання на невідповідність останніх Порядку № 166 та, як наслідок, невизнання як податкові декларації. При цьому, відповідачем в обґрунтування таких дій зазначено, що платником податку у заголовній частині декларацій не відображено повної інформації (відповідно до реєстраційних даних). Зазначені відповідачем підстави не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи. Суд погоджується з твердженням позивача, що при посиланні відповідачем на порушення платником податку загальних вимог оформлення документів податкової звітності, затверджених Порядком № 166, останнім не зазначено в чому саме полягають такі порушення. При цьому, суд констатує, що при огляді примірників спірних декларацій не встановлено жодних потертостей, виправлень, дописок. При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що норми Порядку № 166 не містять жодних правил, вимог та нормативів щодо заповнення «Поля 4»та зазначення в заголовній частині декларацій повної інформації відповідно до реєстраційних даних. Викладені обставин не дають підстав вважати, що відповідачем оскаржувані дій вчинено з дотриманням положень частини другої статті 19 Конституції України та податкового законодавства, оскільки примірники спірних декларацій позивача не містить жодних виправлень або дописок, надрукований технічними засобами, а вимога щодо «Поля 4»в частині відображення повної інформації відповідно до реєстраційних даних, а саме: замість «ТО»зазначити «Товариство з обмеженою відповідальністю», є необґрунтованою на протиправною, оскільки не передбачена податковим законодавством, зокрема Порядком № 166. Окрім того, зазначення фактично загально відомої скороченої назви організаційної форми товариства (ТОВ) на відміну від розгорнутого зазначення не спричиняє неможливість як прийняття податкових декларацій, так і проведення їх камеральних перевірок, адже в декларації наявні й інші обов'язкові реквізити, які надають податковій службі можливість ідентифікувати в повній мірі організаційно-правову форму товариства, так і надають повний спектр відомостей щодо найменування платника податків, зазначеного у декларації. З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, адже відповідач при розгляді спірної декларації діяв упереджено та недобросовісно, з порушенням принципів, встановлених ч.3 статті 2 КАС України, зокрема: діяв необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не пропорційно. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність вчинених  ним дій. Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі. Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Адміністративний позов задовольнити повністю. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (02094, м.Київ, бульвар Верховної Ради, 24-б) щодо відмови в прийнятті податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Спец-Техноресурс»: за квітень 2010, відправлених 19.05.2010, 28.05.2010, 04.06.2010, 07,09.2010 на адресу Державної податкової адміністрації у Дніпровському районні м. Києва; за травень 2010, відправлених 21.06,2010, 07.09.2010 на адресу Державної податкової адміністрації у Дніпровському районні м. Києва; за червень 2010, відправлених 20.07,2010, 07.09,2010 на адресу Державної податкової адміністрації у Дніпровському районні м. Києва. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі міста Києва (02094, м.Київ, бульвар Верховної Ради, 24-б) прийняти податкові декларації за квітень, травень та червень 2010 року. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Спец-техноресурс»(02094, м. Київ, бульвар Праці, 2/27, код ЄДРПОУ 35976635) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. за рахунок Державного бюджету України (Головне управління Державного казначейства України в місті Києві (01004, м. Київ, вул. Терещінківська, 11-а)). Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                                   О.В.Кротюк Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –22.11.2010.