Рішення

від 06.10.2016 по справі 910/14520/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2016Справа №910/14520/16

За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СДК Інвест Груп" про виселення Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Кириченко М.В. (дов. № 0556/24-1693 від 08.04.2016 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06 жовтня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СДК Інвест Груп" (надалі по тексту - відповідач) про виселення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.11.2013 року між сторонами був укладений Договір оренди житлового приміщення № 5355, на підставі якого відповідачу було надано в орендне користування квартиру АДРЕСА_1. Строк дії договору неодноразово продовжувався за згодою сторін, відповідно до додаткової угоди № 4 від 24.11.2015 року договір було продовжено до 31.05.2016. Після закінчення строку дії договору, відповідачем орендоване ним приміщення не поверталось, в результаті чого, позивач звернувся до суду з вимогою виселити орендаря із займаного приміщення .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2016 року порушено провадження у справі № 910/14520/16 та призначено справу до розгляду на 08.09.2016 року.

06.09.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 08.09.2016 року представник позивача заперечив проти поданого клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.09.2016 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 06.10.2016 року.

04.10.2016 року представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника. У поданому відзиві відповідач зазначає, що заборгованість зі сплати орендної плати виникла у зв'язку з погіршенням фінансового стану підприємства. Крім того, квартира надавалася відповідачу для проживання родини співробітника відповідача.

Представник відповідача в судове засідання 06.10.2016 року не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської Ради від 01.03.2001 року № 217/1194 "Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП "Київжитлоспецексплуатація" було створено Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд".

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001 року № 2419 "Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" будинок АДРЕСА_1 було закріплено за Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на праві повного господарського відання, як будинок маневреного фонду.

29.11.2013 року між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СДК Інвест Груп" (орендар) укладено Договір оренди житлового приміщення № 5355 (далі - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2. Договору орендодавець передає, а орендар приймає на визначений у пункті 5.1 строк в орендне користування квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,70 кв.м. (далі за текстом - приміщення).

Пунктом 5.1. Договору передбачено строк його дії з 01.12.2013 року до 31.05.2014 року.

Відповідно до пункту 5.2 Договору він може бути продовжений за згодою орендодавця, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору від орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору.

Згідно з п. 5.6 договору останній припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що останній може бути продовжений за згодою орендодавця, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору від орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору.

Відповідно до пункту 5.6 Договору останній припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно пункту 3.2.5 Договору орендар зобов'язується після закінчення строку дії договору або в разі його розірвання в порядку, визначеному пунктом 5.5. Договору, звільнити приміщення та повернути його орендодавцю за актом приймання-передачі. Обов'язок складання акту приймання-передачі приміщення покладається на орендаря. Акт приймання-передачі підписується представниками сторін та скріплюється їх печатками.

На виконання умов Договору орендодавець за актом прийому-передачі житлового приміщення від 01.12.2013 року передав орендарю квартиру АДРЕСА_1 для тимчасового проживання родини гр. ОСОБА_3.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору неодноразово продовжувався сторонами, про що свідчать Додаткові угоди № 1 з 01.06.2014 року - до 30.11.2014 року, № 2 з 01.12.2014 року по 31.05.2015 року, № 3 з 01.06.2015 року по 30.11.2015 року, № 4 з 01.12.2015 року по 31.05.2016 року.

В червні 2016 року позивачем було направлено відповідачу на адресу його місцезнаходження заяву про припинення дії договору за вих. 056/24-2454 від 02.06.2016, в якому позивач у зв'язку з систематичним невиконанням умов договору оренди в частині оплати орендних платежів просив відповідача звільнити орендовані житлові приміщення та передати їх згідно з актом прийому - передачі позивачу.

Проте, як зазначає позивач, відповідач до даного часу орендоване майно (приміщення) не звільнив та по акту приймання-передачі не передав, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є вимога позивача про виселення відповідача з житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1, загальною площею: 44,70 кв.м., шляхом передачі приміщення позивачу за актом прийому - передачі.

У поданому відзиві відповідач зазначає, що заборгованість зі сплати орендної плати виникла у зв'язку з погіршенням фінансового стану підприємства. Крім того, квартира надавалася відповідачу для проживання родини співробітника відповідача.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідні положення також визначаються у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України та частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано доказів на спростування обставин щодо закінчення терміну дії договору оренди та несплати орендних платежів, викладених позивачем у позовній заяві, так само відповідачем не надано доказів щодо вчинення ним будь-яких дій спрямованих на передачу (повернення) орендованого майна орендодавцеві, таким чином позовні вимоги щодо виселення відповідача з орендованого приміщення обґрунтовані, підтверджуються зібраними у справі доказами, відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" задовольнити повністю.

2.Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "СДК Інвест Груп" (03191, м. Київ, вулиця Дмитра Луценка, будинок 15, ідентифікаційний код 38746175) з житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1, загальною площею 44,70 кв.м. та передати його Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071 м. Київ, вул. Оболонська, 34, ідентифікаційний код 31454734) за актом прийому-передачі.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СДК Інвест Груп" (03191, м. Київ, вулиця Дмитра Луценка, будинок 15, ідентифікаційний код 38746175) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071 м. Київ, вул. Оболонська, 34, ідентифікаційний код 31454734) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.10.2016

Суддя С.В. Стасюк