Рішення

від 27.09.2016 по справі 910/14220/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2016Справа №910/14220/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОЕКТ ІНВЕСТ ЛТД

до Публічного акціонерного товариства САН ІНБЕВ УКРАЇНА

про стягнення 1 777 025,62 грн.

Суддя Якименко М.М

Представники сторін:

від позивача: Веремєєв К.Е. - за довіреністю; Щетинін О.Д. - за довіреністю

від відповідача: Братерський Г.М. - за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОЕКТ ІНВЕСТ ЛТД звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства САН ІНБЕВ УКРАЇНА про стягнення 1 777 025,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару згідно умов Договору поставки №1 від 27.04.2015 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 1 742 760,00 грн. - сума основного боргу, 31 408,65 грн. - пені, 2 856,97 грн. - 3% річних, 12 655,39 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 06.09.2016 року.

01.09.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 06.09.2016 року оголошено перерву до 21.09.2016 року.

В судовому засіданні 21.09.2016 року представник відповідача подав належним чином завірену копію акту звірки взаємних розрахунків (акт звіряння) за період з 01.01.2015 - 19.02.2016.

В судовому засіданні 21.09.2016 року оголошено перерву до 27.09.2016 року.

20.09.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва представник відповідача подав клопотання про припинення провадження у справі.

27.09.2016 року через відділ діловодства Господарського суду представник позивача подав додаткові пояснення №2.

В судовому засіданні 27.09.2016 року представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 27.09.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОЕКТ ІНВЕСТ ЛТД (далі по тексту - постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством САН ІНБЕВ УКРАЇНА (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено Договір поставки №1 (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п.1.2. Договору, конкретний перелік продукції, строки постачання, а також її вартість встановлюється сторонами шляхом підписання додаткових угод до цього Договору, які є його невід'ємними частинами. Дизайн та інші характеристики продукції погоджуються сторонами в специфікаціях на продукцію, які є додатками до відповідних додаткових угод. В специфікації зазначаються ескіз та інші характеристики продукції. До специфікації, у випадках необхідності, можуть додаватись оригінали-макети.

Згідно з п.4.2 Договору, вартість продукції за цим Договором встановлюється сторонами в додаткових угодах до цього Договору.

Відповідно до п.4.3 Договору, загальна вартість Договору дорівнює загальній фактичній вартості продукції, що поставлена Позивачем Відповідачу за весь час дії цього Договору.

04.12.2015 року між сторонами підписано додаткову угоду №11 (специфікація №11) до Договору, за умовами якої Позивач зобов'язується передати у власність Відповідача, а Відповідач зобов'язується прийняти та оплатити продукцію вартістю 86 040,00 грн.

04.12.2015 року між сторонами підписано додаткову угоду №12 (специфікація №12) до Договору, за умовами якої Позивач зобов'язується передати у власність Відповідача, а Відповідач зобов'язується прийняти та оплатити продукцію вартістю 2 124 720,00 грн.

14.12.2015 року між сторонами підписано додаткову угоду №13 (специфікація №13) до Договору, за умовами якої Позивач зобов'язується передати у власність Відповідача, а Відповідач зобов'язується прийняти та оплатити продукцію вартістю 468 000,00 грн.

Відповідно до п.5.2 Договору, Приймання продукції здійснюється за кількістю - згідно з видатковими накладними або актами прийому-передачі.

На виконання умов Договору позивачем передано у власність відповідача, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 2 678 760,00 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними:

- №26 від 18.12.2015 року на суму 936 000,00 грн.;

- №29 від 30.12.2015 року на суму 1 188 720,00 грн.;

- №31 від 30.12.2015 року на суму 86 040,00 грн.;

- №32 від 30.12.2015 року на суму 468 000,00 грн.;

Згідно п.4.4 Договору, Покупець здійснює оплату продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника через 165 календарних днів із дня підписання обома сторонами акту приймання-передачі (видаткової накладної), із врахуванням п.4.7 Договору.

Відповідно до п.4.7 Договору, у Покупця існує один платіжний день на місяць, в який Покупець здійснює платіжні операції: перший вівторок місяця. Платежі, передбачені Договором, додатковими угодами до нього, здійснюються Покупцем в найближчий платіжний день по спливу відповідного строку відстрочки.

Відповідачем сплачено за отриману у власність продукцію 936 000,00 грн.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа ВГСУ Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманої продукції, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 1 742 760,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив та передав у власність відповідачу продукцію за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не в повній мірі сплатив на користь позивача вартість отриманої продукції, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 1 742 760,00 грн.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відзив відповідача на позовну заяву не приймається судом в якості належного та допустимого доказу та спростовується наявними в матеріалах справи документами та чинним законодавством.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1 742 760,00 грн. - сума основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився порушення зобов'язання щодо оплату продукції, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 31 408,65 грн.

Згідно з пунктом 7.3 Договору, у випадку прострочення покупцем здійснення остаточного розрахунку за продукцію Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла протягом періоду, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 31 408,65 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 856,97 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2 856,97 грн. (3% річних), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства САН ІНБЕВ УКРАЇНА (03680, м. Київ, ВУЛИЦЯ ФІЗКУЛЬТУРИ, будинок 30-В; код ЄДРПОУ 30965655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОЕКТ ІНВЕСТ ЛТД (01011, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПАНАСА МИРНОГО, будинок 27, квартира 22; код ЄДРПОУ 39419697) 1 742 760 (один мільйон сімсот сорок дві тисячі сімсот шістдесят) грн. 00 коп. - сума основного боргу, 31 408 (тридцять одну тисячу чотириста вісім) грн. 65 коп. - пені, 2 856 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят шість) грн. 97 коп. - 3% річних, 12 655 (дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 39 коп. - судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 13.10.2016 року.