Рішення

від 03.10.2016 по справі 916/1575/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.10.2016Справа №916/1575/16 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта" до   приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про відшкодування шкоди в розмірі 64 277,41 грн. Представники: від позивача:      не з'явився; від відповідача: не з'явився. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про відшкодування шкоди в розмірі 64 277,41 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Дельта". Матеріальної шкоди завдано на 39   800,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання виконаної роботи від 11.11.2014 р. та платіжним дорученням № 138 від 11.11.2014 р. Для врегулювання спору мирним шляхом, позивач направив відповідачеві заяву на виплату грошової суми в розмірі 39   800,00 грн. Проте, відповідач сплатив частково у розмірі 10 294,77 грн., тому позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 29   505,23 грн., пені в розмірі 19   961,70 грн., інфляційні збитки в розмірі 13   580,96 грн, 3 % річних в розмірі 1   229,52  грн. Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2016 р. порушено провадження по справі № 916/1575/16, призначено розгляд справи. Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.08.2016 р. клопотання представника відповідача про передачу справи №916/1575/16 за встановленою територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва задоволено. Справу № 916/1575/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про відшкодування шкоди в розмірі 64 277,41 грн., передано за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва. Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2016 р. розгляд справи призначено на 19.09.2016 р. Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2016 р. розгляд справи відкладено на 03.10.216 р., у зв'язку із неявкою представників сторін у судове засідання. В судове засіданні 03.10.2016 р. представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали суду від 06.09.2016 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. В результаті дорожньо-транспортної пригоди за участі транспортного засобу марки Volvo, д.н. АМ3670АІМ, яка мала місце 15.07.2014 р. пошкоджено майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Дельта", а саме: ролетні ворота, розміром 4470*4450, скріплені петлі 21 шт., ролики із петлями 18 шт., ребра жесті 3 шт., механізм пійому воріт, підйомний трос, зазначено в акті огляду про загибель, пошкодження, втрату майна, яке належить ТОВ «Дельта» від 16.07.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта" та фірма «Радуга-N» у формі товариства з обмеженою відповідальністю уклали договір № 11/11/14 на виготовлення і встановлення, відповідно до якого виконавець зобов'язаний виготовити, встановити на об'єкті замовника і передати у власність замовнику полотно секційних воріт (4500*4500мм) в кількості 1 комплект, а замовник зобов'язується прийняти товар, роботи по його встановленню і оплатити на умовах даного договору. Згідно з п. 3.1. договору, загальна вартість даного договору складає 39   800,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 6633,33 грн. Відповідно до п. 3.2. даного договору, оплата за товар і роботу по його установці здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця: 26005010314947 в ПАТ «Міжнародний інвестиційний банк»,МФО 380582, ЄДРПОУ 3104921. На підставі виставленого рахунку замовник здійснює повну передплату загальної вартості даного договору в розмірі 39   800,00 грн., в т.ч. ПДВ. Оплата здійснюється в національній валюті України. Вид розрахунків: безготівковий. На виконання вимог договору від 11.11.2014 р. позивач здійснив передплату в розмірі 39800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 138 від 11.11.2014 р. Сторони за договором № 11/11/14 на виготовлення і встановлення від 11.11.2014 р. підписали акт здачі-приймання виконаної роботи від 11 листопада 2014 р. Згідно статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Volvo, д.н. АМ3670АІМ застрахована у приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № АС/4211000, франшиза становить 500, грн. Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Так, до товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди. На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта" звернулася до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 39   800 грн. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" 16.01.2015 р. частково сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 10   294,77 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Відповідач у відзиві вих. № 03-17/8889 від 19.07.2016 р. зазначив, що відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого майну, що знаходиться за адресою: вул.. 10 км автодороги Одеса-Б.Дністровський-Монаши № 10320/0115 від 13.01.2015 р. загальна вартість матеріального збитку становить 12   953,72 грн., а тому розмір страхового відшкодування становить 10   294,77 грн. = 12   953,77 грн. (вартість матеріального збитку по звіту) – 20% (непідтверджений податок на додану вартість) – 500, 00 грн. (франшизи). Суд зазначає, що звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яка необхідна для відновлення пошкодженого майна, а реальним підтвердженням виплати суми за відновлювальний ремонт пошкодженого майна, є платіжний документ про здійснення такої виплати. З урахуванням вимог пункту 36.4 статті 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, наявність платіжного доручення  № 138 від 11.11.2014 р. та акту здачі-приймання виконаної роботи від 11.11.2014 р. фірми «Радуга-N» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яке надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого майна, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по ремонту майна, яке пошкоджене внаслідок ДТП. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 10.12.2014 р. № 910/7163/14. У зв'язку з вищезазначеним, суд  вважає заперечення відповідача необґрунтованими. Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що необхідно не враховувати суму податку на додану вартість у складі страхового відшкодування, та зазначає наступне. Оскільки, як зазначено вище між позивачем та фірмою «Радуга-N» у формі товариства з обмеженою відповідальністю укладено договір № 11/11/14 на виготовлення і встановлення, відповідно п. 3.1. договору, загальна вартість даного договору складає 39   800,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 6633,33 грн., також зазначено свідоцтво ПДВ № 22683630. Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту. Враховуючи положення абз. 2 ч. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового відшкодування складає: 39   800,00 грн. (сплачена сума) – 10   294,77 грн. (частково сплачена відповідачем сума страхового відшкодування) - 500,00 грн. (франшиза) = 29   005,23 грн. Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду завдану майну товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта", було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 29   005,23 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 13   580,96 грн. та три проценти річних у розмірі 1 229,52 грн. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов'язань, тому судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. На спільному засідання судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України, при розгляді справи № 6-112цс13, у постанові від 25.12.2013 Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого при здійснені страховиком страхової виплати у вигляді відшкодування шкоди за договором добровільного страхування на користь потерпілої особи (згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України) відбувається заміна кредитора – страхувальник передає страховикові, який здійснив таку страхову виплату, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. За змістом статті 514 Цивільного кодекс України зміна кредитора у зобов'язанні (в т.ч. внаслідок переходу права вимоги на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування») у передбачений чинним законодавством спосіб не виключає нарахування інфляційних витрат та 3% річних, які є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Розрахунок 3% річних: Сума боргу (грн..)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 29   005,23 грн.17.01.2015 - 06.06.20165073 %1   208,68 грн. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 17.01.2015 - 06.06.201629   005,23 грн.1.46213   393,17 грн. З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, що пов'язані з інфляційними процесами в сумі 13   580,96 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 13   393,17 грн. за розрахунком суду. Вимога позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 1   229,53 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 1208,68 грн. В частині стягнення 3% річних у розмірі 20,85 грн. відмовити. Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 19   961,70 грн., нарахованої позивачем (страховиком) на суму страхового відшкодування, від виплати якого ухиляється інший страховик (відповідач) в порядку регресу. З матеріалів справи вбачається, що даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань. Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено стягнення неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені. Наведене випливає з вимог ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. З матеріалів справи не вбачається, укладення між позивачем та відповідачем у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 2   216,89 грн. пені. Водночас, згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Положення п. 36.5 ст. 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика. Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. Таким чином, як вже було зазначено, виходячи зі змісту норм ст. 992 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу. Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України). Однак, ані Цивільним кодексом України, ані законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею). За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 27.03.2012 року у справі № 4/17-3520-2012. З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 19   961,70 грн., не підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову  витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються: на позивача в сумі 443,16 грн., на відповідача – 934,84 грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ 23510137) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта" (65031, м. Одеса, вул. Михайла Грушевського, 39 і, код ЄДРПОУ 31506572) страхове відшкодування в розмірі 29   005 (двадцять дев'ять тисяч п'ять) грн. 23 коп., 3 % річних в розмірі 1   208 (одна тисяча двісті вісім) 68 грн., індекс інфляції в розмірі 13   393 (тринадцять тисяч триста дев'яносто три) грн. 17 коп., судовий збір в 934 (дев'ятсот тридцять чотири) грн. 84 коп. 3. В іншій частині позову відмовити. 4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Дата підписання повного тексту рішення 17.10.2016 року. Суддя                                                                                                                    С.М.Мудрий