Рішення

від 11.10.2016 по справі 914/1398/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016р. Справа№ 914/1398/16

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів Сухович Ю.О. (головуючий), ОСОБА_1І, ОСОБА_2, при секретарі судового засідання Кохановській Ю.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства В«УкргазпромбанкВ» , м.Київ

до відповідача ОСОБА_3 підприємства В«Лотос-АвтоВ» , м.Львів

про стягнення 722 342,89 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді, клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходили.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство В«УкргазпромбанкВ» звернулось із позовом до відповідача ОСОБА_3 підприємства В«Лотос-АвтоВ» про стягнення 722 342,89 грн. заборгованості, з яких 500 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 107 123,25 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 97 041,10 грн. пені за прострочення кредиту, 17 178,55 грн. пені за прострочення відсотків по кредиту, 1 000,00 грн. штрафу.

Хід розгляду справи відображено в ухвалах та протоколах суду.

За ініціативою суду, з врахуванням складності справи, необхідності додаткового дослідження доказів, а також повного та всестороннього з'ясування усіх обставин спору, ухвалою суду від 09.08.2016р., якою розгляд справи відкладено до 19.09.2016р. на 15:00 год., призначено колегіальний розгляд справи, проведено автоматичний розподіл з метою визначення складу колегії суддів, внаслідок якого до складу колегії увійшли судді Кидисюк Р.А. та Щигельська О.І.

Судове засідання, призначене на 19.09.2016р., у зв'язку із перебуванням суддів Кидисюка Р.А. та Щигельської О.І. у відпустці, відповідно до п.п.2.3.25 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду із змінами та доповненнями внесеними рішенням ОСОБА_2 суддів України від 03.03.2016р. №21, не відбулось.

У зв'язку із виходом суддів Кидисюка Р.А. та Щигельської О.І. з відпустки, ухвалою суду від 29.09.2016р. призначено розгляд справи на 11.10.2016р.

12.09.2016р. на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання за вих.№1704 від 05.09.2016р. (вх.№36304/16 від 12.09.2016р.), яким на виконання вимог ухвали суду від 09.08.2016р. до матеріалів справи долучено наступні документи: копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань на позивача; належним чином завірену копію підписаного відповідачем договору банківського кредиту №41-КЛ/13-ЗРВ від 28.10.2013р.; належним чином завірену копію додатку №1 до договору банківського кредиту №41-КЛ/13-ЗРВ від 28.10.2013р.; належним чином завірену копію додаткової угоди №1 від 27.10.2014р. до договору банківського кредиту №41-КЛ/13-ЗРВ від 28.10.2013р. Також, до вищенаведеного клопотання представником позивача долучено додаткові пояснення за вих.№1671/ від 01.09.2016р., щодо підстав та порядку нарахування пені.

Крім того, 12.09.2016р. на адресу суду від представника позивача надійшло заперечення за вих.№1360 від 22.08.2016р. (вх.№36303/16 від 12.09.2016р.), в якому він повністю заперечує проти клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі положень п.5 ст.80 ГПК України, просить суд відмовити у його задоволенні і вважає необхідним розглянути справу по суті, з підстав наведених у даному запереченні.

20.09.2016р. на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№37454/16 від 20.09.2016р.), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи копію додаткової угоди № 2 від 26.11.22014р. до договору банківського кредиту №41-КЛ/13-ЗРВ від 28.10.2013р.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, проте 11.10.2016р. на електронну адресу суду надійшло клопотання за вих. б/н від 07.10.2016р. (вх.№40739/16), в якому представник позивача просить суд відкласти розгляд спору на іншу дату, у зв'язку із неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника позивача у судове засідання. Також, у вищенаведеному клопотанні представник позивача просить суд у разі неможливості відкладення розгляду спору через можливе закінчення строків розгляду справи, провести судове засідання за наявними матеріалами справи без участі представника позивача.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання повторно не забезпечив, вимоги ухвал суду не виконав, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не надав. Про відкладення розгляду спору на 11.10.2016р. був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень: штрихкодовий ідентифікатор №79035 1350366 6 від 29.09.2016р. - вручено 03.10.2016р. (вх.№39538/16 від 04.10.2016р.); штрихкодовий ідентифікатор №79071 0373583 2 від 29.09.2016р. - вручено 03.10.2016р. (вх.№39831/16 від 05.10.2016р.).

Станом на день розгляду спору (11.10.2016р.) від відповідача на адресу суду нормативно та документально обґрунтований відзив, докази в підтвердження обставин, викладених у ньому; контррозрахунок позовних вимог, пояснення, заяви та клопотання, в тому числі про відкладення розгляду спору, не надходили.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду спору, суд дійшов висновку відсутності підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення розгляду справи при належному повідомленні сторін є правом суду, а не його обов'язком.

Зважаючи на обмеження суду при розгляді спору встановленим ст.69 ГПК України строком, враховуючи, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду спору по суті, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

При цьому, суд бере до уваги викладене у клопотанні про відкладення розгляду справи прохання представника позивача про розгляд спору за відсутності представника позивача, за наявними матеріалами справи у разі неможливості відкладення розгляду спору, через можливе закінчення строків розгляду справи.

В судовому засіданні, розглянувши клопотання відповідача, які поступили: 10.06.2016р. (вх.№24326/16) про припинення провадження у справі відповідно до п.5 ч.1 ст.80 ГПК України та 29.06.2016р. клопотання вх.№3345/16 про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«Арматура УкраїниВ» щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 частини першої статті 80 ГПК України, суд, дійшов висновку про відмову у задоволенні зазначених клопотань, з огляду на наступне.

Щодо клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

28.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством "УКРГАЗПРОМБАНК" та ОСОБА_3 підприємством В«ЛОТОС-АВТОВ» укладено договір банківського кредиту №41-КЛ/13-ЗРВ, пунктом 6.1. якого передбачено арбітражне застереження, зокрема, про розгляд всіх спорів та вимог, які виникають при виконанні цього договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду. Умови цього договору, які містять відомості про найменування сторін на їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього договору (п.6.2).

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 підприємством В«ЛОТОС-АВТОВ» своїх зобов'язань за цим договором, Публічне акціонерне товариство "Укргазпромбанк" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом у даній справі.

Клопочучи припинити провадження у даній справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, відповідач вказує, серед іншого, що вказаний пункт договору, яким передбачено арбітражне застереження, не визнано недійсним, а тому, з огляду на п.п. 4.2. та 4.2.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" провадження у справі має бути припиненим.

Разом з тим, позовну заяву у даній справі підписано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укргазпромбанк".

Як встановлено судом, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 14.09.2015р. № 602 В«Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.09.2015р. №168 В«Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства В«УКРГАЗПРОМБАНКВ» та делегування повноважень ліквідатора банкуВ» . Згідно з даним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ В«УКРГАЗПРОМБАНКВ» з 15.09.2015р. до 14.09.2017р, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ В«УКРГАЗПРОМБАНКВ» , визначені статтями 37, 38, 48, 51 Закону України В«Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» , провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4 строком на 2 роки з 15.09.2015р. до 14.09.2017р. включно.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні (ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Частиною 1 статті 35 цього ж Закону визначено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків відбувається через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Згідно п. 17 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

В силу приписів ч.ч. 1, 2 ст. 37 цього ж Закону уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду та має право, зокрема, заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.

Таким чином, ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" звернулось до господарського суду в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є юридичною особою публічного права і здійснює ліквідацію ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство.

Оскільки на момент звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" діяло не як самостійна установа, а безпосередньо як організація в особі уповноваженої особи на ліквідацію, тому, враховуючи приписи п.6 ч. 1 ст.6 Закону України "Про третейські суди", спір у даній справі не може бути переданий на вирішення третейського суду.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

В рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 № 1-рп/2008 у справі №1-3/2008 (справа про завдання третейського суду) зазначено, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст.12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст.6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч.5 ст.55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Таким чином, Конституцією України гарантовано право на судовий захист з боку держави.

У ч.1 ст.8 Закону України "Про судоустрій і статус судів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд обирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Третейське застереження є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення за захистом своїх прав та інтересів з позовом до суду загальної юрисдикції.

Отже, з урахуванням наведеного, право на звернення до суду за захистом своїх прав, передбачене Конституцією України, не може бути заперечене, а розгляд спору в третейському суді є правом сторін та реалізується шляхом взаємного погодження вказаного питання між сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що задоволення клопотання відповідача та припинення провадження у справі призведе до неправильного застосування норми пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України та положень Закону України "Про третейські суди". Відтак, в задоволенні клопотання судом відмовлено.

Наведена правова позиція відображена у постановах Вищого господарського суду України.

У клопотанні вх.№3345/16 від 29.06.2016р. відповідач просить зупинити провадження у справі, стверджуючи про неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«Арматура УкраїниВ» щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що суб'єкт права на конституційне звернення - Товариство з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«Арматура УкраїниВ» , звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положення пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду. Необхідність в офіційному тлумаченні вказаного положення Кодексу Товариство В«Торговий дім В«Арматура УкраїниВ» , як зазначає відповідач у даній справі - ПП В«ЛОТОС-АВТОВ» , обґрунтовує неоднозначним його розумінням та застосуванням господарськими судами. Так, суди зазначали, що за пунктом 5 частини першої статті 80 Кодексу провадження у справі підлягає припиненню, в одних випадках, за умови наявності волі обох сторін про передачу розгляду спору на вирішення третейського суду, а в інших - за наполяганням однієї із сторін про передачу спору до третейського суду без урахування волі іншої. На думку Товариства, така невизначеність у застосуванні господарськими судами положення пункту 5 частини першої статті 80 Кодексу призвела до порушення його конституційного права на захист прав та законних інтересів у судовому порядку. ПП В«Лотос-АвтоВ» посилаючись на зазначене, а також, що у ході пленарного засідання Конституційний Суд України завершив дослідження матеріалів справи на відкритому пленарному засіданні і перейшов до закритої частини пленарного засідання для подальшого обговорення та прийняття рішення, вважає що провадження у даній справі підлягає зупиненню до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«Арматура УкраїниВ» щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні зазначеного клопотання, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Підпунктом 3.16 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстаніїВ» визначено, що статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Відповідно до ст.13 Закону України В«Про Конституційний Суд УкраїниВ» Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо:

- конституційності законів та інших правових актів Верховної ОСОБА_2 України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим;

- відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної ОСОБА_2 України для надання згоди на їх обов'язковість;

- додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України;

- офіційного тлумачення Конституції та законів України;

- відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України;

- порушення Верховною ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України.

Оскільки, Товариство з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«Арматура УкраїниВ» звернулось до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, то суд зазначає, що саме поняття В«тлумачення норм законодавстваВ» у відповідності до п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстаніїВ» не є встановленням обставин, що впливають чи можуть вплинути саме на оцінку доказів у справі №914/1398/16, що розглядається господарським судом Львівської області, так як справи не пов'язані і результат розгляду конституційного звернення і сам факт звернення не може мати наслідком зупинення провадження у справі відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі суд відмовляє.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представників сторін, за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд,-

встановив:

28.10.2013р. між Публічним акціонерним товариством В«УКРГАЗПРОМБАНКВ» (надалі - кредитодавець) та ОСОБА_3 підприємством В«ЛОТОС-АВТОВ» (надалі-позичальник) було укладено договір банківського кредиту №41-КЛ/13-ЗРВ (кредитна лінія) (надалі-договір).

За умовами п.1.1. договору предметом цього договору є надання кредитодавцем позичальнику грошових коштів (кредит) у вигляді відновлювальної кредитної лінії та зобов'язання позичальника повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі в розмірі, на умовах та в порядку, що визначені цим договором, а саме :

1.1.1. надання відновлювальної кредитної лінії - це надання грошових коштів позичальнику протягом строку кредиту необмежену кількість разів таким чином, що в будь-який момент розмір кредиту не перевищує розмір ліміту граничної заборгованості, встановлений цим договором;

1.1.2. ліміт граничної заборгованості за кредитною лінією (сума кредиту) - 500 000,00 (п'ятсот тисяч,00 ) гривень;

1.1.3. строк кредиту (строк кредитування) до 27 жовтня 2014 року включно;

1.1.4. процентна ставка за користування кредитом - 19,25% (дев'ятнадцять цілих двадцять п'ять сотих відсотка) річних.

За умовами п.1.2. договору строк сплати процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитною лінією - щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а за останній місяць користування кредитом - одночасно з погашенням суми кредиту, але не пізніше кінцевого терміну користування кредитом, що зазначено у п.1.1.3 договору.

Згідно п.1.3. договору при розрахунку процентів за користування кредитом приймається кількість днів у місяці - календарна, кількість днів на рік: 365 (триста шістдесят п'ять) днів - для кредитів, наданих у гривні; 360 (триста шістдесят) днів - для кредитів, наданих в іноземній валюті.

За умовами п.1.4. договору у разі недостатності грошових коштів для виконання зобов'язань позичальника за цим договором в повному обсязі, вимоги кредитодавця погашаються у такій черговості: у першу чергу погашається прострочена заборгованість за процентами, у другу чергу - оплачуються поточні нараховані проценти (не прострочені), у третю чергу - прострочена заборгованість за кредитом, комісіям та іншим платежам, встановленим цим договором; далі грошові кошти направляються на виконання зобов'язань згідно порядку, встановленим цим договором. Черговість платежів може бути змінена кредитодавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до п.2.1. договору, цільове призначення кредиту: кредит надається для поповнення обігових коштів позичальника та здійснення іншої статутної діяльності позичальника.

Згідно до п.2.3. договору, надання кредиту позичальнику здійснюється за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором та підписання на умовах, визначених кредитодавцем, всіх договорів щодо забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, зазначених в п.2.4 цього договору .

Відповідно до п.3.2. договору позичальник зобов'язаний використати кредит на зазначені у договорі цілі; повернути кредитодавцю кредит в строк згідно п.1.1.3 договору, у повному обсязі, в валюті кредиту та в порядку, що встановлені договором; платити кредитодавцю щомісячно проценти за користування кредитом у валюті кредиту, в розмірі, строки та в порядку, що встановлені цим договором; платити кредитодавцю комісії, встановлені цим договором, у розмірі, строки та в порядку, що встановлені цим договором; повернути достроково кредитодавцю кредит у повному обсязі та сплатити нараховані проценти незалежно від настання строку виконання зобов'язання у разі настання випадків, зазначених у п.3.2.12 цього договору, тощо.

Відповідно до п.п.3.2.6. п.3.2. договору позичальник зобов'язаний надавати кредитодавцю фінансову звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів позичальника за звітний період. Перелік та строки надання звітності встановлені у додатку №1 до цього договору.

Відповідно до п.5.1. договору, у разі порушення позичальником зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій згідно умов цього договору, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно п.5.2. договору, у разі виявлення нецільового використання кредиту позичальник сплачує штраф у розмірі 10,0% від суми нецільового використання у строк, що не перевищує два робочі дні з дати одержання відповідної вимоги від кредитодавця.

Відповідно до п.5.3. договору, у разі порушення позичальником будь-якого зобов'язання за цим договором (крім грошових зобов'язань) позичальник сплачує штраф у розмірі 0,2% від ліміту граничної заборгованості за кредитною лінією, що зазначена у п.1.1.2 договору, за кожен випадок такого порушення.

Відповідно до п.7.6. договору цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

У додатку №1 від 28.10.2013р. до договору банківського кредиту №41-КЛ/13-ЗРВ від 28.10.2013р. (до пункту 3.2.6 договору) сторони передбачили В«документи про фінансовий стан і діяльність позичальника ПП В«ЛОТОС-АВТОВ» . Додаток №1 містить найменування документів; строк (періодичність) надання цих документів банку; примітки у яких, зокрема, зазначено вимоги до оформлення певного, передбаченого у додатку №1 документа, який підлягає поданню банку.

Згідно з умовами кредитного договору банк відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію з граничним лімітом заборгованості в розмірі 500 000,00 грн. зі сплатою процентів, виходячи із розміру процентної ставки 19,25% річних з кінцевим терміном погашення кредиту до 27 жовтня 2014 року включно, що підтверджується матеріалами у справі та не спростовано відповідачем.

У подальшому до договору банківського кредиту №41-КЛ/13-ЗРВ від 28.10.2013р. було укладено додаткові угоди: №1 від 27.10.2014р., №2 від 26.11.2014р., якими змінювалися окремі умови, зокрема розмір процентної ставки та кінцевий термін погашення кредиту.

Так, 27.10.2014р. між кредитодавцем (ПАТ В«УКРГАЗПРОМБАНКВ» ) та позичальником (ПП В«ЛОТОС-АВТОВ» ) укладено додаткову угоду №1 до договору банківського кредиту №41-КЛ/13-ЗРВ від 28.10.2013р., у якій сторони погодили викласти п.п.1.1.3.-1.1.4. договору в наступній редакції:

В« 1.1.3. строк кредиту (строк кредитування) до В« 26 жовтня 2015 року включноВ» ;

1.1.4. процентна ставка за користування кредитом - 23% (двадцять три відсотка) річних;В»

Також вищенаведеною додатковою угодою №1 від 27.10.2014р., викладено пункт 2.4. договору у наступній редакції: В« 2.4. Виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується: 2.4.1 заставою депозиту за договором банківського вкладу, що буде розміщено в ПАТ В«УКРГАЗПРОМБАНКВ» ОСОБА_5 у сумі не менше 527 000,00 (п'ятсот двадцять сім тисяч, 00) гривень на строк не коротший за кінцевий термін дії кредитного договоруВ» .

Згідно п.3. додаткової угоди №1 від 27.10.2014р., сторони погодили, у разі виконання п.2.4.1 договору банківського кредиту №41-КЛ/13-ЗРВ від 28.10.2013р. вивести з забезпечення: - майнові права за договором банківського вкладу (депозиту) В«Оптимальний VIPВ» F-UAH-1364/14 від 28.10.2013р., що розміщений в ПАТ В«УКРГАЗПРОМБАНКВ» ОСОБА_5 у сумі 527 000,00 грн.

Згідно п.4. додаткової угоди №1 від 27.10.2014р., позичальник бере на себе зобов'язання в день підписання цієї додаткової угоди здійснити відповідні дії щодо внесення змін до: - договору застави (право грошової вимоги) №27-З/13-ЗРВ від 27.10.2013 року. У разі порушення термінів виконання будь-якого з зазначених вище зобов'язань щодо оформлення додаткових угод до договорів застави та поруки, кредитодавець встановлює позичальнику підвищену процентну ставку за користування кредитом, шляхом підвищення на 3,0% (три відсотки) річних до діючої на час виявлення такого порушення, процентної ставки за користування кредитом. Така підвищена процентна ставка за користування кредитом використовується замість процентної ставки, встановленої п.1.1.4 цього договору, та її впровадження не вимагає додаткової згоди позичальника та підписання будь-якої додаткової угоди до цього договору. Про впровадження підвищеної процентної ставки кредитодавець повідомляє позичальника рекомендованим листом направленим на адресу позичальника, що зазначена у договорі або іншу адресу, що повідомлена позичальником відповідно до умов договору.

Згідно п.5. додаткової угоди №1 від 27.10.2014р., позичальник зобов'язується в день підписання цієї додаткової угоди сплатити комісію за забезпечення обслуговування кредитної заборгованості при зміні умов кредитного договору з ініціативи позичальника згідно п.1.1.7. договору в сумі що становить 2 500,00 (дві тисячі п'ятсот, 00) гривень на рахунок №357800267410 в ПАТ В«УКРГАЗПРОМБАНКВ» , МФО 320843.

Інші умови договору залишено без змін (п.6. додаткової угоди).

26.11.2014р. між кредитодавцем (ПАТ В«УКРГАЗПРОМБАНКВ» ) та позичальником (ПП В«ЛОТОС-АВТОВ» ) укладено додаткову угоду №2 до договору банківського кредиту №41-КЛ/13-ЗРВ від 28.10.2013р., якою викладено п.3.2.10. договору в новій редакції. Відповідно до п.3.2.10. договору у новій редакції, у період дії цього договору, починаючи з 01.12.2014р. позичальник зобов'язаний забезпечити переведення грошових надходжень на поточні рахунки позичальника, що відкриті в ПАТ В«УКРГАЗПРОМБАНКВ» , МФО 320843, в обсязі, не меншому ніж 50% (п'ятдесят відсотків) від всіх грошових надходжень на усі поточні рахунки позичальника, що відкриті в банках України та забезпечувати суму таких грошових надходжень на вищезазначеному рівні протягом дії цього договору. Загальний обсяг грошових надходжень позичальника визначається за календарний місяць. Загальна сума грошових надходжень на поточні рахунки позичальника, що відкриті в ПАТ В«УКРГАЗПРОМБАНКВ» , розраховується шляхом складання сукупності грошових надходжень у розрахунковому місяці за всіма відкритими в ПАТ В«УКРГАЗПРОМБАНКВ» поточними рахунками позичальника, включаючи валютні, за якими грошові обороти розраховуються у еквіваленті через крос-курс відповідної іноземної валюти до національної валюти України, що встановлений на останній календарний день розрахункового місяця.

У разі порушення позичальником свого зобов'язання щодо переведення грошових надходжень на поточні рахунки позичальника, відкриті в ПАТ В«УКРГАЗПРОМБАНКВ» , процентна ставка за користування кредитом, розмір якої зазначено у п.1.1.4 цього договору збільшується на 3,0 % (три) відсотки річних, ніж діюча на момент виявлення порушення процентна ставка за користування кредитом.

Така підвищена процентна ставка за користування кредитом використовується замість процентної ставки, встановленої п.1.1.4 цього договору, та її впровадження не вимагає додаткової згоди позичальника та підписання додаткової угоди до цього договору. Про впровадження підвищеної процентної ставки кредитодавець повідомляє позичальника рекомендованим листом направленим на адресу позичальника, що зазначена у договорі або іншу адресу, що повідомлена позичальником відповідно до умов договору.

Перевірка виконання цього зобов'язання позичальника здійснюється кредитодавцем починаючи з січня 2015р. та продовжується щомісячно до припинення дії цього договору. Перевірка здійснюється на підставі довідок, отриманих позичальником від комерційних банків України, де в нього відкриті поточні рахунки, про обороти грошових коштів позичальника за попередній календарний місяць, що мають бути передані кредитодавцю не пізніше 10-го числа місяця наступного за місяцем користування кредитом, починаючи з січня 2015р. У разі ненадання позичальником вищевказаних довідок у встановлені строки, кредитодавець має право застосувати підвищену процентну ставку у порядку, зазначеному в цьому договорі.

Сторони договору (п.2 додаткової угоди №2) домовились не застосовувати комісію за забезпечення обслуговування кредитної заборгованості при зміні умов договору з ініціативи позичальника у розмірах, що передбачено пунктом 1.1.7. договору, при внесенні даних змін до договору.

Інші умови договору залишаються незмінними ( п.3 додаткової угоди №2).

23.10.2015р. позивач звертався до відповідача з вимогою вих.№353 здійснити погашення заборгованості у тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги. Проте, відповідач залишив вимогу без відповіді та задоволення.

Станом на 05.04.2016р. відповідач не виконав свої зобов'язання передбачені п.3.2.2., п.3.2.3. кредитного договору, а саме не повернув кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування кредитом у строки передбачені кредитним договором та додатковою угодою №1 до нього.

У зв'язку з невиконанням позичальником (відповідачем) своїх зобов'язань за договором банківського кредиту №41-КЛ/13-ЗРВ від 28.10.2013р. та додаткових угод №1 від 27.10.2014р., №2 від 26.11.2014р. до нього позивач просить стягнути з відповідача 722 342,89 грн. заборгованості, з яких 500 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 107 123,25 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 97 041,10 грн. пеня за прострочення кредиту, 17 178,55 грн. пеня за прострочення відсотків по кредиту, 1 000,00 грн. штраф.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст.345 ГК України).

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із договору банківського кредиту №41-КЛ/13-ЗРВ від 28.10.2013р. кредит був наданий в національній валюті гривні.

Факт надання позивачем відповідачу грошових коштів, підтверджується наявними у матеріалах справи меморіальними ордерами, а саме:

- №19106 від 31.10.2013р. на суму 400 000,00 грн. (чотириста тисяч гривень 00 копійок);

- №939 від 08.11.2013р. на суму 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок);

- №1094 від 15.10.2014р. на суму 300 000,00 грн. (триста тисяч гривень 00 копійок);

- №935 від 29.10.2014р. на суму 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок).

За умовами п.1.2. договору строк сплати процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитною лінією - щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а за останній місяць користування кредитом - одночасно з погашенням суми кредиту, але не пізніше кінцевого терміну користування кредитом, що зазначено у п.1.1.3 договору.

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за договором банківського кредиту №41-КЛ/13-ЗРВ від 28.10.2013р. в частині погашення нарахованих процентів за користування кредитом у встановлені терміни, позивач 23.10.2015р. звернувся до відповідача вимогою вих.№353, про погашення заборгованості у тридцятиденний строк з дня отримання вимоги. Проте, відповідач залишив вимогу без відповіді та задоволення.

Станом на 05.04.2016р. у відповідача існує заборгованість за кредитом в розмірі 500 000,00 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 107 123,25 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч.1, ч.2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до п.1.1.3. та п.1.1.4. договору банківського кредиту №41-КЛ/13-ЗРВ від 28.10.2013р. строк кредиту (строк кредитування) до 27 жовтня 2014 року включно, процентна ставка за користування кредитом - 19,25% річних.

Відповідно до п.1. додаткової угоди №1 від 27.10.2014р. до договору банківського кредиту №41-КЛ/13-ЗРВ від 28.10.2013р. строк кредиту (строк кредитування) до 26 жовтня 2015 року включно, процентна ставка за користування кредитом - 23% річних.

Відповідачем не подано суду доказів повернення кредиту. Заборгованість за кредитом становить 500 000,00 грн. Доказів на спростування зазначеного, а відтак на спростування заявлених банком позовних вимог в цій частині, відповідач суду не надав, матеріали справи таких доказів не містять.

Враховуючи невиконання відповідачем обов'язку з повернення кредиту у встановлені договором строки, вимога ПАТ В«УКРГАЗПРОМБАНКВ» про стягнення 500 000,00 грн. заборгованості за кредитом підлягає до задоволення.

Враховуючи невиконання відповідачем обов'язку з повернення кредиту у встановлені договором строки, ПАТ В«УКРГАЗПРОМБАНКВ» правомірно нарахував відповідачу проценти за користування кредитними коштами, в сумі однак, зважаючи на умови в п.1.2, п.1.1.3 (із врахуванням додаткової угоди №1 від 27.10.2014 року), та керуючись положеннями ч.1 ст.1048 ЦК України, суд перевіривши розрахунок заборгованості по процентах позивача, приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 107 123,25 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом підлягають до задоволення повністю.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене та дослідивши наявні в справі матеріали, перевіривши розрахунок боргу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 500 000,00 грн. заборгованості за кредитом та 107 123,25 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом є правомірними, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами п.5.1. договору, у разі порушення позичальником зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій згідно умов цього договору, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Як було зазначено вище, позичальник взяв на себе зобов'язання повернути отриманий кредит в строк до 26 жовтня 2015 року включно. Умовами договору (п.1.2) погоджено, що строк сплати процентів за користування кредитом - щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а за останній місяць користування кредиту - одночасно з погашенням суми кредиту, але не пізніше кінцевого терміну користування кредитом, що зазначено у п.1.1.3. договору (до 26 жовтня 2015 року включно).

Відповідно, перебіг передбаченого ч.6 ст.232 ГК України строку для нарахування пені у зв'язку з порушенням строку повернення кредиту розпочався з 27.10.2015р. і закінчився 27.04.2016р.

Позивач нарахував пеню за прострочення сплати кредиту за період з 27.10.2015р. по 04.04.2016р. в сумі 97 041,10 грн. Суд розглядає спір в межах заявлених вимог. Вимога позивача про стягнення 97 041,10 грн. пені за прострочення кредиту підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення 17 178,55 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом (за період з 06.05.2015р. по 04.04.2016р.), то вона підлягає до задоволення частково, в сумі 17 163,01 грн. Не підлягає до стягнення нарахована за 1 день (06.05.2015р.) пеня в розмірі 15,54 грн. від суми процентів 9 452,05 грн., оскільки ця сума процентів була погашена відповідачем 05.05.2015р., що вбачається із відомостей банку в таблиці розрахунку заборгованості В«погашені проценти по кредитуВ» , а відповідно до умов в п.1.2 кредитного договору строк сплати процентів за користування кредитом - щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, тобто 5-е число включно. Відтак, зазначена сума процентів сплачена вчасно.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 27.04.2012р. № 3-27гс12, яка в силу вимог ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п.3.2.6 договору банківського кредиту позичальник зобов'язаний надати банку фінансову звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів позичальника за звітний період. Перелік та строки надання звітності встановлені у додатку №1 до договору.

Проте, в порушення вказаної умови договору банківського кредиту відповідач перестав надавати позивачу документи про фінансовий стан і діяльність позичальника, у зв'язку з чим у позивача виникло право стягнути з відповідача штраф за порушення умов договору на підставі п.5.3 договору банківського кредиту.

Відповідно до положень додатку №1 договору відповідач зобов'язаний був до 25 січня 2016 року подати документи про фінансовий стан і діяльність позичальника за четвертий квартал 2015 року, згідно переліку визначеного в договорі, що ним не було виконано. Доказів зворотнього відповідач не надав.

Відповідно до п.5.3. договору, у разі порушення позичальником будь-якого зобов'язання за цим договором (крім грошових зобов'язань) позичальник сплачує штраф у розмірі 0,2% від ліміту граничної заборгованості за кредитною лінією, що зазначена у п.1.1.2 договору, за кожен випадок такого порушення.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення 1 000,00 грн. штрафу підлягає до задоволення.

Беручи до уваги той факт, що відповідач не реалізував, надані йому законом права на судовий захист, не надав суду належні докази на спростування позовних вимог, не подав належних доказів поважності причин, які завадили йому з'явитись у судові засідання та подати відзив, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку що вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

З відповідача підлягає до стягнення 500 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 107 123,25 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 97 041,10 грн. пені за прострочення кредиту, 17 163,01 грн. пені за прострочення відсотків по кредиту та 1 000,00 грн. штрафу. У задоволенні позову в частині стягнення 15,54 грн. пені за прострочення сплати відсотків слід відмовити.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №33 від 16.05.2016р. на суму 10 835,14 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 549, 610-612, 627-629, 1048, 1054, 1056 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232, 345 ГК України, ст.ст. 4, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_3 підприємства В«Лотос-АвтоВ» (79035, Львівська область, м.Львів, Сихівський район, вул.Зелена, буд.147; код ЄДРПОУ 32328279) на користь Публічного акціонерного товариства В«УкргазпромбанкВ» (02098, м.Київ, Дніпровський район, Дніпровська Набережна, буд.13; код ЄДРПОУ 24262992) 500 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 107 123,25 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 97 041,10 грн. пені за прострочення кредиту, 17 163,01 грн. пені за прострочення відсотків по кредиту, 1 000,00 грн. штрафу та 10 834,91 грн. судового збору.

3 . В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 13.10.2016р.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя Щигельська О.І.

Суддя Кидисюк Р.А.