Рішення

від 12.10.2016 по справі 914/1771/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2016р. Справа№ 914/1771/16

за позовом: Державного підприємства «Остківське лісове господарство», с.Остки Рокитнівського району Рівненської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Львівська вагонна компанія», м.Львів

про стягнення 37800,00грн.

Головуючий суддя Щигельська О.І.

Суддя Коссак С.М.

Суддя Сухович Ю.О.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю (в режимі відеоконференції)

від відповідач: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Державним підприємством «Остківське лісове господарство», с.Остки Рокитнівського району Рівненської області до Публічного акціонерного товариства «Львівська вагонна компанія», м.Львів про стягнення безпідставно одержаних коштів в сумі 37800,00грн.

Ухвалою суду від 01.06.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.07.2016р. за клопотанням позивача в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 13.07.2016р. розгляд справи відкладено на 08.08.2016р. та за клопотанням позивача призначено в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 08.08.2016р. розгляд справи відкладено, за клопотанням позивача, на 22.08.2016р. з його проведенням в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 22.08.2016р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, у склад колегії увійшли головуючий суддя Щигельська О.І., судді: Коссак С.М., Сухович Ю.О.

Ухвалою суду від 26.08.2016р. вказаною колегією суддів прийнято справу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні в режимі відеоконференції на 12.10.2016р.

Представнику позивача роз'яснено права у відповідності до ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 12.10.2016р. з'явився в режимі відеоконференції, на адресу електронної поштової скриньки господарського суду Львівської області надіслав при супровідному листі додаткові документи, які за резолюцією судді долучено до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що в березні 2015 року позивачем перераховано 37800,00грн. на рахунок ТзОВ «ІІ ЦЄУ ДЕВЕЛОПМЕНТ», правонаступником якого є відповідач - ПАТ «ЛВК». Оскільки договірних відносин між сторонами нема, жодні послуги ані ТзОВ «ІІ ЦЄУ ДЕВЕЛОПМЕНТ», ані відповідачем підприємству позивача не надавались, ДП «Остківський лісгосп» вважає здійснення вказаного платежу безпідставним, що й зумовило звернення до суду із відповідним позовом про повернення коштів. Просив позов задоволити.

Відповідачем явки повноважного представника в судове засідання 12.10.2016р. повторно не забезпечено, письмового відзиву та інших витребуваних судом документів не подано, поважності причин неявки суду не повідомлено, хоча про час та місце проведення судового засідання його повідомлено належним чином. Так, копії ухвали суду про порушення провадження по справі від 01.07.2016р., а також ухвал від 13.07.2016р. про відкладення розгляду справи направлено на адресу ПАТ «Львівська вагонна компанія», зазначену у позовній заяві, а саме: 79058, м.Львів, проспект В.Чорновола, буд.45-А, корпус 6. Вказана адреса відповідає адресі місцезнаходження юридичної особи, зазначеній у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується спеціальним витягом №22190649 від 26.08.2016р. Зазначену поштову кореспонденцію повернуто установою зв'язку із відміткою «За терміном зберігання». Копію ухвали суду від 08.08.2016р. про відкладення розгляду справи, надіслану «Львівська вагонна компанія» за вищевказаною адресою, на момент проведення судового засідання установою зв'язку суду не повернуто. Копії ухвал суду від 22.08.2016р. та від 26.08.2016р. окрім зазначеної адреси, надіслано судом також на можливу фактичну адресу ПАТ «Львівська вагонна компанія»: 76018, м.Івано-Франківськ, вул.Вовчинецька, буд.227, а також на адресу керівника ПАТ «Львівська вагонна компанія» п.Шаповалова О.О.: 77300, АДРЕСА_1. Усю кореспонденцію повернуто установою зв'язку із відмітками «За терміном зберігання» та «За зазначеною адресою не проживає».

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Cуд, у відповідності до ст.75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача судом встановлено, що Державним підприємством «Остківське лісове господарство» (позивач по справі) перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ІІ ЦЄУ ДЕВЕЛОПМЕНТ» 37800,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №473 від 13.03.2015р.

Позивач стверджує, що такий платіж є помилковим, оскільки договірних відносин між сторонами немає, жодних послуг отримувач коштів йому не надавав. Оскільки ТзОВ «ІІ ЦЄУ ДЕВЕЛОПМЕНТ» припинено, ДП «Остківський лісгосп» звернулось до суду із позовом до його правонаступника - Публічного акціонерного товариства «Львівська вагонна компанія» (відповідач по справі) про стягнення 37800,00грн. помилково перерахованих коштів.

При вирішені спору суд виходив з такого.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема інші юридичні факти.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Верховним Судом України, розглянувши 24.09.2014р. справу №6-122 цс 14, зроблено правовий висновок про те, що ст.1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Остківський лісгосп» на підставі платіжного доручення №473 перераховано 13.03.2015р. на користь ТзОВ «ІІ ЦЄУ ДЕВЕЛОПМЕНТ» 37800,00грн. із призначенням платежу: «Оплата згідно рахунку №399 від 12.03.2015р. за оренду рухомого складу (пров. проц. закуп. не передбачено) у сумі 31500,00грн., ПДВ - 20% 6300,00грн.». Такий рахунок №399 виставлено ТзОВ «ІІ ЦЄУ ДЕВЕЛОПМЕНТ» 12.03.2015р. на оплату оренди рухомого складу із посиланням на основний договір.

Водночас, позивач стверджує, що жодних договорів між ним та ТзОВ «ІІ ЦЄУ ДЕВЕЛОПМЕНТ» не укладалось. Зі слів позивача, між ДП «Остківський лісгосп» та ТзОВ «ІІ ЦЄУ ДЕВЕЛОПМЕНТ» було досягнуто попередньої згоди щодо укладення договорів транспортного експедирування та оренди залізничного рухомого складу. Позивачем підписано такі договори 11.03.2015р. та надіслано на адресу зазначеного контрагента. Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які би свідчили про те, що ТзОВ «ІІ ЦЄУ ДЕВЕЛОПМЕНТ» підписано вказані договори.

Суд звертає увагу, що договір, згідно з ч.1 ст.639 ЦК України, може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. У відповідності до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Водночас, із комплексного аналізу матеріалів справи, суд приходить до висновку, що ані договір транспортного експедирування, ані договір оренди рухомого складу сторонами не укладено, в тому числі й в спрощеній формі, оскільки із виставленого рахунку та платіжного доручення не можна встановити, що сторони погодили всі істотні умови встановлені законом для такого виду договорів як оренда та транспортне експедирування.

Відтак, суд погоджується із твердженням позивача про те, що зазначений платіж слід вважати саме помилковим, а не таким, що здійснений як передоплата за надання послуг за договором. Враховуючи вищенаведене, факт набуття ТзОВ «ІІ ЦЄУ ДЕВЕЛОПМЕНТ» майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього підстав підтверджено поданими доказами. В матеріалах справи також відсутні належні та допустимі докази, які би свідчили про те, що ТзОВ «ІІ ЦЄУ ДЕВЕЛОПМЕНТ» повернуто зазначені кошти позивача чи надано йому будь-які послуги.

Обов'язок ТзОВ «ІІ ЦЄУ ДЕВЕЛОПМЕНТ» повернути кошти встановлено законом, а саме ч.1 ст.1212 ЦК України. Окрім цього, згідно з п.6 Указу Президента України від 16.03.1995р. №227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» установлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

У спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №22190649 від 26.08.2016р. зазначено, що ТзОВ «ІІ ЦЄУ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код ЄДРПОУ 38424884) припинено 05.04.2016р. за рішенням засновників та зазначено, що його правонаступником є Публічне акціонерне товариство «Львівська вагонна компанія» (код ЄДРПОУ 38424884).

Відповідно до ст.104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.2). Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників (ч.1).

З огляду на вищенаведене та беручи до уваги відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які би свідчили про повернення коштів ПАТ «ЛВК» позивачу, чи надання йому послуг, суд приходить до висновку, що позов обґрунтовано, відповідачем не спростовано, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат, суд звертає увагу на те, що відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Беручи до уваги ціну позову, суд приходить до висновку, що за подання такої позовної заяви до суду до сплати підлягав судовий збір в розмірі 1378,00грн. Водночас, на підтвердження сплати судового збору позивачем долучено до матеріалів справи квитанцію №0.0.568252814.2 від 15.06.2016р. на суму 1450,00грн., відтак, 72,00грн. судового збору сплачено позивачем надмірно.

Суд роз'яснює, що відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В решті ж, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00грн. слід покласти на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівська вагонна компанія» (м.Львів, проспект В.Чорновола, буд.45-А, корпус 6; код ЄДРПОУ 38424884) на користь Державного підприємства «Остківське лісове господарство» (Рівненська область, Рокитнівський район, с.Остки, вул.Незалежності, буд.2; код ЄДРПОУ 00992875) 37800,00грн. безпідставно набутих коштів та 1378,00грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 13.10.2016р.

Головуючий суддя Щигельська О.І.

Суддя Коссак С.М.

Суддя Сухович Ю.О.