Постанова

від 12.10.2016 по справі 908/1226/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.10.2016 р. справа №908/1226/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Агапова О.Л., М'ясищева А.М. при секретарі судового засідання Дьомі К.Г. за участю прокурора: та представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи: Алєкаєва Ю.В.; не з'явились; Бітяков Д.М. - адвокат; не з'явились; розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.2016 р. у справі№ 908/1226/16 (суддя: Мірошниченко М.В.) за позовом до відповідача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Запорізької місцевої прокуратури № 1, м. Запоріжжя в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради, м. Запоріжжя Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, м. Запоріжжя Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, м. Запоріжжя про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.06.2016р. у справі № 908/1226/16 задоволено позов Запорізької місцевої прокуратури № 1, м. Запоріжжя поданий в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, м. Запоріжжя, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, м. Запоріжжя, в наслідок чого розірвано договір оренди землі, укладений 25.10.2007р. між Запорізькою міською радою, м. Запоріжжя та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7, м. Запоріжжя, який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.11.2007р. за № 040726101086, про оренду земельної ділянки загальною площею 0,2547 га (кадастровий номер: НОМЕР_1), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7, м. Запоріжжя повернути на користь Запорізької міської ради, м. Запоріжжя земельну ділянку площею 0,2547 га (кадастровий номер: НОМЕР_1), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Запоріжжя на користь Прокуратури Запорізької області в особі Запорізької місцевої прокуратури № 1, м. Запоріжжя суму 2756 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого у 2016 році при здійсненні представництва інтересів держави.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Оскаржуване рішення апелянт вважає необґрунтованим та незаконним, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального й неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування своєї позиції апелянт вказує на те, що податковий борг по орендній платі у сумі 20 440,00 грн., за період з 30.06.2014р. по 30.01.2016р. погашено у повному обсязі платіжними дорученнями від 16.05.2016р. у сумі 13 000грн. та від 18.05.2016р. у сумі 8 000грн.; Запорізька міська рада до подачі позову Прокуратурою жодних заходів претензійно-позовного характеру, спрямованих на припинення права користування земельною ділянкою, розірвання договору оренди та її повернення не вживала, позовні заяви до суду стосовно такого не подавала; обставини несплати орендарем орендної плати наведені у позові прокурором, не являються істотним порушенням, які можуть привести до розірвання договору; порушення умов договору щодо оплати орендних платежів за вказаний період (з 30.06.2014р. по 30.01.2016р.) з урахуванням терміну дії договору - 10 років, є неспівмірними; суд першої інстанції, в порушення п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України за відсутності клопотання заінтересованої сторони, приймаючи рішення, вийшов за межі позовних вимог, зазначивши про заборгованість, яка не була предметом позову, та не заявлялася Прокуратурою.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.09.2016р. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. розгляд справи відкладався.

В призначене судове засідання з'явились представники прокуратури та відповідача. Позивач та третя особа правом на участь у судовому засіданні не скористались.

Усі учасники спору були належним чином повідомлені про день, час та місце судового засідання відповідно до вимог статті 98 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що явка сторін судом не визнавалася обов'язковою, колегія суддів, з урахуванням думки представників сторін, які з'явились в судове засідання, дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представників позивача та третьої особи.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.

Прокурор заперечував проти задоволення вказаної апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Обґрунтування своєї позиції виклав письмово у відзиві № 126-11232-16 від 20.09.2016р.

Запорізька міська рада, м. Запоріжжя також направила до суду письмовий відзив № б/н від 26.09.2016р., в якому просила апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_7 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

На підставі рішення чотирнадцятої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 77/8 від 29.08.2007р. Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер: НОМЕР_1), загальною площею 0,2547 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1 для розташування станції технічного обслуговування автомобілів.

В подальшому, на підставі вказаного рішення, між Запорізькою міською радою (орендодавець, позивач) та ФОП ОСОБА_7 (орендар, відповідач) 25.10.2007 року укладено договір оренди земельної ділянки № б/н (далі - Договір), який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.11.2007р. за № 040726101086.

Відповідно до п. 1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування станції технічного обслуговування автомобілів, яка знаходиться у АДРЕСА_1.

Факт передачі в оренду земельної ділянки підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди землі.

Згідно п. 8 Договору, його укладено на 10 років.

Пунктами 9-13 Договору встановлений порядок внесення орендної плати за земельну ділянку.

У подальшому, сторонами, шляхом укладення додаткових угод, вносились зміни до п. 9 Договору в частині орендної плати за землю та її індексування.

Так, додатковою угодою в редакції від 25.01.2010р. визначено, що оренда плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 4 936,17грн. на протязі строку будівництва об'єкту, у розмірі 24 681,59 грн. з дня введення об'єкту до експлуатації, що складає 3% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2010 року із врахуванням часткового звільнення орендаря від сплати орендної плати на 2010 рік, згідно рішення Запорізької міської ради № 6 від 19.11.2008р. та Запорізької обласної ради № 7 від 27.11.2008р. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди землі від 13.11.2007р.

Відповідно до п. 10 Договору, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання та зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 11 Договору передбачено, що орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Заводського району.

Пунктом 30 Договору передбачений обов'язок орендаря своєчасно вносити орендну плату.

Прокурор зазначає, що відповідачем зобов'язання за Договором належним чином не виконується, орендна плата за земельну ділянку комунальної власності своєчасно та в повному обсязі не сплачується, що призвело до виникнення заборгованості.

Згідно до Інформації, наданої Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 21.04.2016р. (лист наявний в матеріалах справи), за відповідачем станом на 21.04.2016р. обліковується податковий борг з орендної плати за землю у розмірі 20 440 грн. Борг виник 30.06.2014 року у зв'язку з несплатою останнім самостійно задекларованих зобов'язань.

Як вважає прокурор, систематична несплата відповідачем орендної плати є підставою для розірвання договору оренди землі від 25.10.2007р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що істотне порушення орендарем такої умови договору оренди державного (комунального майна), як внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю, та оскільки матеріалами справи підтверджено наявність факту невнесення відповідачем орендної плати за землю в період, більший ніж протягом 3-х місяців (а саме - в період з 30.06.2014р. по 30.01.2016р.), тому позовна вимога про розірвання договору оренди землі є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню. Також, суд зазначив, що не має істотного значення факт подальшої сплати відповідачем податкового боргу у травні 2016р., оскільки у відповідності до п. 35 самого Договору та ст. 32 Закону України Про оренду землі , ст. 141 ЗК України достатньою підставою для розірвання договору є факт несплати орендної плати протягом 3-х місяців (тобто систематичне невиконання прийнятого обов'язку), що мало місце в даному випадку.

Позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку на користь позивача також визнана судом законною, обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, на підставі ст. 34 Закону України Про оренду землі , п. п. 20, 30, 33 Договору.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, які є обов'язковими для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ст.ст. 13, 15 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 30 Договору оренди від 25.10.2007р. передбачений обов'язок орендаря своєчасно вносити орендну плату.

Прокуратурою було надано письмову Інформацію Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя, згідно з якою за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,2547га у розмірі 20440грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем належним чином своїх зобов'язань щодо внесення орендних платежів своєчасно та в повному розмірі у період з 30.06.2014р. до 30.01.2016р. Тобто, останнім порушені істотні умови договору оренди земельної ділянки.

Частинами 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний, зокрема, за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору.

Згідно п. 34 договору дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Пунктом 35 договору оренди землі від 25.10.2007р. також передбачено, що умовою розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку є невнесення орендарем орендної плати протягом 3-х місяців.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Також критерієм істотності порушення договору закон зазначає термін шкода, який визначений ч. 2 ст. 22 ЦК України. Тобто, суд повинен встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, а її розмір не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами міст як безпосередньо, так і через міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності міст.

Згідно ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів міст обласного значення, серед іншого, належить податок на майно.

У ст. 265.1 Податкового кодексу України зазначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до п.п. 14.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статею 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Матеріалами справи підтверджується допущення ФОП ОСОБА_7 тривалого порушення власних зобов'язань щодо внесення орендної плати за використання землі в період з червня 2014 р. по січень 2016р., що, як наслідок привело до порушення економічних інтересів територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради у вигляді неотримання місцевим бюджетом коштів, які могли б бути використані для задоволення нагальних потреб територіальної громади.

Таким чином, істотне порушення орендарем такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, до підстави припинення права користування земельною ділянкою, відноситься систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Факт подальшої сплати відповідачем податкового боргу у травні 2016р., не має суттєвого значення, оскільки така сплата здійснена із значною прострочкою, а у відповідності до п.35 самого договору оренди, ст. 32 Закону України Про оренду землі , ст. 141 ЗК України достатньою підставою для розірвання договору є факт несплати орендної плати протягом 3-х місяців (тобто систематичне невиконання прийнятого обов'язку).

Крім того, відповідно до ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Як свідчить п.33 договору оренди землі від 25.10.2007р., зокрема дія договору оренди припиняється у разі розірвання договору оренди.

Пункт 20 договору встановлено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Аналогічний обов'язок відповідача передбачений і у п.30 договору оренди.

Враховуючи викладене, позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку на користь позивача, є законною, обґрунтованою та також підлягає задоволенню.

Доводи апелянта стосовно того, що господарський суд вийшов за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання заінтересованої сторони в порушення приписів п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, не приймаються судом до уваги, оскільки судом першої інстанції, при прийнятті рішення, положення ст. 83 ГПК України не застосовувались, підставою задоволення позову та визнання порушень умов договору істотними була несплата орендних платежів упродовж 3 місяців.

За таких обставин, апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, м. Запоріжжя не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.2016р. у справі № 908/1226/16 слід залишити без змін.

Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.2016р. по справі № 908/1226/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.2016р. по справі № 908/1226/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дати набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С. А. Малашкевич

Судді: О.Л. Агапов

А.М. М'ясищев