Постанова

від 11.10.2016 по справі 917/917/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р. Справа № 917/917/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Ільїн О.В., суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників:

позивача -Сухорукова О.А. за дорученням б/н

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2510 П/1-32) на рішення господарського суду Полтавської області від 26 липня 2016 року у справі

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій", с.Рябківка, Чутівський район, Полтавська область

до Приватного підприємства "Ювента", вул.Комарова, 7, м.Полтава

про стягнення 586 506,66 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26 липня 2016 року (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено повнястю. Стягнуто з Приватного підприємства "ЮВЕНТА" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" заборгованості за Договором поставки №17/06 від 17.06.2014 року в розмірі 586 506,66 грн., з яких основна заборгованість 351 072,00 грн., 3% річних у розмірі 18121,09 грн., інфляційних втрат у розмірі 217 313,57 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 8 797,60 грн. (а.с.79-82).

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 26 липня 2016 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити. Вказує на те, що грошові кошти в розмірі 280000,00 грн. за товар, отриманий за Договором поставки №17/06, передавались позивачу від імені ПП Ювента готівкою громадянином ОСОБА_2, який працює на посаді директора ТОВ Гоголівський елеватор . Також відповідач не згоден з розрахунком позивача інфляційних втрат, вважає, що стягненню підлягає сума у розмірі 187823,52 грн. (а.с. 93-96).

У апеляційній скарзі відповідач просив в порядку ст. 30 ГПК України викликати для дачі пояснень до Харківського апеляційного господарського суду для дачі пояснень громадянина ОСОБА_2, який за ствердженням відповідача передав особисто позивачу грошові кошти у розмірі 280000,00 грн. за товар, отриманий за Договором поставки №17/06.

Розглянувши клопотання позивача з урахуванням думки позивача та матеріалів справи, колегія суддів відмовила у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю, оскільки відповідно до п. 6.1 Договору поставки №17/06 розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з розрахунку Покупця на рахунок Постачальника.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. Вказує на те, що поставлений за Договором поставки №17/06 товар відповідач оплатив у сумі 1200000,00 грн. і його заборгованість станом на день подачі позову складає 351072,00 грн., що підтверджується звіркою взаємних розрахунків, а не 280000,00 грн. як зазначає відповідач (а.с. 114-119).

Відповідач у судове засідання не з'явився, 05 жовтня 2016 року подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання його уповноваженого представника, який прийматиме участі у засіданні Апеляційного суду Полтавської області.

Розглянувши клопотання відповідача, вислухавши думку представника позивача, колегія суддів відмовила у задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з необґрунтованістю, оскільки в матеріалах справи наявні всі необхідні документи для всебічного та повного встановлення обставин справи, а у судовому засіданні міг прийняти участь та дати пояснення по справі особисто директор підприємства або направити іншого представника.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги належне повідомлення позивача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Полтавської області норм процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 17 червня 2014 року між Приватним сільськогосподарським підприємством "ОБРІЙ" та Приватним підприємством "ЮВЕНТА" укладений Договір поставки товару №17/06 (а.с.10,11).

Вдповідно до п. п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця на умовах даного Договору сільськогосподарську продукцію власного виробництва - насіння соняшнику, відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язаний прийняти товар належної якості та оплатити його вартість згідно умов даного Договору.

Згідно з п.2.1. Договору товар поставляється згідно найменувань та кількості, зазначених у накладних, які являються невід"ємною частиною даного Договору. Загальна кількість товару становить 308 т (+/- 10%).

У п.п. 3.1, 3.2 Договору зазначено, що ціна товару діє на умовах EXW - Полтавська обл.., Чутівський район, село Рябківка, згідно Інкотермс - 2000 та становить 4800,00 грн., в т.ч. ПДВ 800,00 грн. Загальна вартість даного Договору з урахуванням ПДВ 20% складає 1824000,00 грн. (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з розрахунку Покупця на рахунок Постачальника, що вказані в даному Договору на умовах відстрочки платежу до 10.09.2014 року.

Згідно з п. 10.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

З накладних №85/1 від 18.06.2014 року суму 561216,00 грн. та №87/1 від 19.06.2014 року на суму 989 856,00 грн. вбачається, що ПСП "Обрій" поставило ПП "ЮВЕНТА" насіння соняшнику в кількості 323,14 тонн згідно Договору поставки від 17 червня 20 року № 17/06 на загальну суму 1551072,00 грн. (а.с.121,122).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що товар отримано уповноваженою особою відповідача ОСОБА_3, який дів на підставі Довіреності №9 від 17 червня 2014 року (а.с.14).

З банківських виписок від 14.11.2014 року, 03.10.2014 року, 16.09.2014 року вбачається, що за соняшник, отриманий за накладною №85/1 від 18.06.2014 року відповідач сплатив позивачу 1 200 000,00 грн. (а.с.69-71).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором поставки товару №17/06 від 17 червня 2014 року повної оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла за вказаним Договором заборгованість у розмірі 351072,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Вказані норми чинного законодавства передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем визнається факт отримання товару. Проте, відповідач вважає, що у нього відсутній обов'язок щодо оплати товару, оскільки грошові кошти в розмірі 280000,00 грн. за товар, отриманий за Договором поставки №17/06, передавались позивачу від імені ПП Ювента готівкою громадянином ОСОБА_2, який працює на посаді директора ТОВ Гоголівський елеватор .

Колегія суддів ставиться критично до тверджень відповідача, оскільки п. 6.1 Договору поставки №17/06 від 17 червня 2014 року розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з розрахунку Покупця на рахунок Постачальника, що вказані в даному Договору на умовах відстрочки платежу до 10.09.2014 року.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи наявний Акт звірки взаєморозрахунків за період січень 2014 року по грудень 2016 року між ПП "ЮВЕНТА" перед ПСГП "ОБРІЙ", з якого вбачається, що заборгованість ПП "ЮВЕНТА" перед ПСГП "ОБРІЙ" становить 351072,00 грн. Акт підписаний директором Іванець Н.І. та його підпис скріплений печаткою ПП "ЮВЕНТА" (а.с. 39).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за товар, поставлений відповідно до накладних №85/1 від 18.06.2014 року суму 561216,00 грн. та №87/1 від 19.06.2014 року на суму 989 856,00 грн. становить 351072,00 грн. (а.с.40).

Приймаючи до уваги, що відповідачем сплачено частину основного боргу у розмірі 1200000,00 грн., колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг за Договором поставки №17/06 від 17 червня 2014 року у розмірі 351072,00 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 18121,09 грн. та інфляційних втрат у розмірі 217 313,57 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи ст. 549, ч.2 ст. 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до Листа Верховного Суду України № 62-97 р. від 03.04.1997 року Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, причому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць, але не розраховується поденний індекс інфляції.

З наданого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що сума 3% річних у складає 18121,09 грн., а інфляційних втрат - 217 313,57 грн. (а.с.40).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок з використанням калькулятора ІПС "ЛІГА", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 11.09.2014 року по 01.06.2016 року у розмірі 18121,09 грн.

Проте, перевіривши з використанням калькулятора ІПС "ЛІГА" розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 217002,56 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Полтавської області від 26 липня 2016 року підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 217313,57 грн., з прийняттям в цій частині нового рішення про стягнення інфляційних втрат в розмірі 217002,56 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційним судом розмір інфляційних втрат зменшено, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивачу судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 8792,95 грн. замість 8797,60 грн., а за розгляд справи в суді апеляційної інстанції стягненню з позивача на користь відповідача підлягає судовий збір у розмірі 05,14 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 69, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1, ст. 104, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26 липня 2016 року у справі № 917/917/16 скасувати частково, в частині: Позов задовольнити повністю. та інфляційних втрат в розмірі 217 313,57 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 8 797,60 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, виклавши цю частину резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ЮВЕНТА" (вул.Комарова, 7, м.Полтава, Полтавська область, 36008, код ЄДРПОУ 21077030) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" (с.Рябківка, Чутівський район, Полтавська область, 38812, код ЄДРПОУ 30742409) інфляційні втрати в розмірі 217002,58 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 8792,95 грн. В іншій частині в позові відмовити. .

Іншу частину рішення господарського суду залишити без змін.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" (с.Рябківка, Чутівський район, Полтавська область, 38812, код ЄДРПОУ 30742409) на користь Приватного підприємства "ЮВЕНТА" (вул.Комарова, 7, м.Полтава, Полтавська область, 36008, код ЄДРПОУ 21077030) за розгляд апеляційної скарги судовий збір у розмірі 05,14 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 13.10.2016 року.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Медуниця О.Є.