Постанова

від 05.10.2016 по справі 911/1616/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2016 р. Справа№ 911/1616/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від прокуратури: Івашин О.Є. - за посвідченням;

від позивача-1: Кирпичова Т.Б. - за належним чином оформленою довіреністю;

від позивача-2: не з'явились;

від відповідача: Кушкова Н.М. - за належним чином оформленою довіреністю;

від третьої особи-1: не з'явились;

від третьої особи-2: не з'явились;

від третьої особи-3: не з'явились;

від третьої особи-4: не з'явились;

від третьої особи-5: не з'явились;

від третьої особи-6: не з'явились;

від третьої особи-7: не з'явились;

від третьої особи-8: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області

на рішення господарського суду Київської області від 29.01.2016 року по справі № 911/1616/15 (суддя - Мандриченко О.В.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

Щасливської сільської ради

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська Русь, ХХІ століття"

треті особи 1. ОСОБА_5,

2. ОСОБА_6,

3. ОСОБА_7,

4. ОСОБА_8,

5. ОСОБА_9,

6. ОСОБА_10,

7. ОСОБА_11

8. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська Русь"

про розірвання договорів та зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Перший заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та Щасливської сільської ради з позовом до відкритого акціонерного товариства "Київська Русь ХХІ століття" про розірвання договору від 12.09.2002 року № 30-НБ-ЗД купівлі-продажу на аукціоні 05.09.2002 року об'єкта незавершеного будівництва - лікарня на 120 ліжок, який розташований за адресою: с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ВАТ "Київська Русь XXI століття" та зареєстрованого в реєстрі правочинів за № 3847, розірвання договору № 36 оренди земельної ділянки загальною площею 2,1356 га під розміщення оздоровчо-житлового комплексу за адресою: с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область, укладеного 08.02.2003 року між Щасливською сільською радою та ВАТ "Київська русь XXI століття" та зареєстрованого у Бориспільському районному відділі земельних ресурсів, про що вчинено запис № 19 від 12.02.2003 року та зобов'язання ВАТ "Київська русь XXI століття" повернути Щасливській сільській раді земельну ділянку загальною площею 2,1356 га нормативною грошовою оцінкою 3684370,88 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.01.2016 року у справі № 911/1616/15 у позові відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі від 08.03.2003 року та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що висновки суду про відсутність підстав для задоволення вимог позову щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.02.03 не відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Прокурор в своїй скарзі зазначає, що спірна земельна ділянка має спеціальний правовий режим, оскільки надавалась відповідачу в користування виключно у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу об'єкта незавершенного будівництва для завершення будівництва лікарні на 120 ліжок, що підтверджується самим відповідачем у зверненні до Щасливської сільської ради з клопотанням про відведення земельної ділянки та відповідає положенням ст. 3 Закону України Про особливості приватизації об'єктів незавершенного будівництва , згідно якої за бажанням покупців земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти незавершеного будівництва, надаються їм у довгострокову оренду.

Також, він вказує, що законодавчим актом, враховуючи особливість правового режиму оспорюваної земельної ділянки, є Закон України Про особливості приватизації об'єктів незавершенного будівництва , ст. 19 якого передбачає, що розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершенного будівництва є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершенного будівництва.

Апелянт зазначає, що встановивши наявність підстав для розірвання спірного договору купівлі-продажу об'єкта незавершенного будівництва, суд мав всі правові підстави для задоволення і позовних вимог про розірвання договору оренди землі в сукупності, оскільки в данному випадку правовою підставою для укладення договору оренди.

Також прокурор вказує, що про наявність порушень вимог законодавства, які стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом, органам прокуратури стало відомо лише в 2015 році враховуючи, що ні прокуратурою району, ні контролюючими органами перевірки законності використання об'єкта незавершенного будівництва раніше не проводились, тому строк позовної давності прокурором не пропущено взагалі.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями від 10.05.2016 року для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Скрипка І.М., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 08.06.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року розгляд апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області справи було відкладено на 22.06.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року розгляд апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області справи було відкладено на 06.07.2016.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.07.2016 року у зв'язку з перебування судді Яковлєва М.Л. у відпустці, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області було прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 року розгляд апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області справи було відкладено на 31.08.2016.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.08.2016 року у зв'язку з перебування суддів Тарасенко К.В. у відпустці, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 року відкладено розгляд справи на 05.10.2016 року.

Відповідач, згідно з поданим до суду 08.06.2016 року відзивом, просить апеляційний суд в задоволенні апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області відмовити, а рішення господарського суду Київської області від 29.01.2016 року по справі № 911/1616/15 залишити без змін.

Позивач-2 та треті особи до судового засідання, що відбулось 05.10.2016 року, не з'явився, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників позивача-2 та третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності позивача-2 та третіх осіб є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

12.09.2002 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (Продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Київська Русь, ХХІ століття", правонаступник якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська Русь, ХХІ століття" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу на аукціоні 05 вересня 2002 року об'єкта незавершеного будівництва державної власності - лікарня на 120 ліжок, що знаходиться на балансі ВАТ "Племінний завод "Бортничі" № 30-НБ-ЗД, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві об'єкт незавершеного будівництва - лікарня на 120 ліжок, що знаходиться на балансі ВАТ "Племінний завод "Бортничі", який знаходиться за адресою: 08328, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе на земельній ділянці площею 1,81 га, питання відведення, купівлі або довгострокової оренди вирішується покупцем самостійно з місцевими органами влади в порядку установленому чинним законодавством, і є об'єктом приватизації згідно з наказами Фонду державного майна України від 19.04.2002 № 710 і Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 24.04.2002 № 5-27-1/12, а покупець - прийняти цей об'єкт і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в договорі. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Шакодько О.П. та зареєстровано в реєстрі за № 2847.

Згідно п. 2.1. договору покупець зобов'язаний внести 47 871 грн за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору. Термін оплати буде продовжений ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше 50 відсотків від вищевказаної в цьому пункті суми. При цьому зараховується 3 956,26 грн (грошові кошти у розмірі 10 відсотків початкової ціни продажу об'єкта), внесених покупцем на рахунок продавця платіжним дорученням № 205 від 23.09.2002. Плата за об'єкт приватизації вноситься на підставі договору та приватизаційних доручень встановленого зразка, які видає продавець.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.1.5. договору покупець зобов'язаний добудувати об'єкт протягом п'яти років (з можливою зміною первісного призначення).

Продавець зобов'язаний контролювати виконання умов договору (п.п. 6.1. 6.1.3. договору).

Пунктом 7.3. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору, стягнення завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору, та повернення об'єкта незавершеного будівництва у власність продавця.

08.02.2003 між Щасливською сільською радою (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Київська Русь, ХХІ століття", правонаступник якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська Русь, ХХІ століття" (Орендар) укладено договір № 36, згідно якого орендодавець зобов'язався надати, а орендар - прийняти в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в адмінмежах Щасливської ради Бориспільського району Київської області, в межах с. Щасливе Бориспільського району Київської області. Вказаний договір зареєстрований у Бориспільському районному відділі земельних ресурсів, про що вчинено запис № 19 від 12.02.2003.

Згідно п. 1.1. договору оренди № 36 від 08.02.2003 земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,1356 гектара земель громадського призначення. Грошова оцінка земельної ділянки становить 198 462,38 грн.

Земельна ділянка передається в оренду під розміщення оздоровчо-житлового комплексу. Орендарю надається право проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом (п. 2.1. договору оренди № 36 від 08.02.2003).

Відповідно до п. 2.2. договору оренди № 36 від 08.02.2003 договір укладається на термін 49 років, починаючи з дати його реєстрації.

Пунктом 2.3. договору оренди № 36 від 08.02.2003 передбачено, що грошова плата в розмірі 3 900 грн за поточний рік, що становить 325 грн за кожний місяць. Періодичність внесення орендної плати: щомісячно, не пізніше 15 числа наступного місяця.

08.02.2003 між Щасливською сільською радою (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Київська Русь, ХХІ століття", правонаступник якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська Русь, ХХІ століття" (Орендар) укладено додаткову угоду № 1/130, згідно якої сторони дійшли згоди, що розмір річної орендної плати встановлюється в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Як вбачається з Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки нормативна грошова оцінка під забудовою - 3 684 370,88 грн.

Суд першої інстанції вірно встановив, що прокурор в якості обґрунтування позовних вимог посилається на те, що першим позивачем проведено перевірку, за наслідками якої складено акт обстеження будівельного майданчика і технічного стану об'єкту незавершеного будівництва від 13.09.2012, якою встановлено відсутність проведення робіт по його будівництву.

Крім того, в акті вказано, що об'єкт незавершеного будівництва демонтовано, територія, на якій він знаходиться, засмічена будівельним сміттям.

Зазначений факт підтверджується також інформацією відділу містобудування та архітектури Бориспільської районної державної адміністрації № 132 від 19.03.2015, відповідно до якої у відділі відсутня інформація та документи щодо видачі ВАТ "Київська Русь, ХХІ століття" будівельного паспорту, містобудівних умов та обмежень для забудови земельних ділянок на території району.

Водночас, згідно з інформації Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції від 18.03.2015 в Єдиному реєстрі дозвільних документів відсутня інформація щодо видачі документів дозвільного характеру (дозволів на виконання будівельних робіт, сертифікатів) та реєстрації документів декларативного характеру (повідомлень про початок виконання підготовчих (будівельних) робіт щодо об'єкту незавершеного будівництва - лікарня на 120 ліжок, який розташований за адресою: с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область.

Таким чином, прокуратура вважає, що відповідачем порушено істотні умови договору купівлі-продажу, оскільки в установлений договором строк товариство не завершило будівництво об'єкту - лікарні на 120 ліжок.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав того, що після погодження проектної документації та отримання всіх необхідних дозволів було розпочато будівництво житлового комплексу в с. Щасливе по вул. Фестивальній, 22-а Бориспільського району Київської області, станом на кінець 2014 року будівництво житлового комплексу було частково завершено, введено в експлуатацію, заселено, видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, під час дії договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва відповідач, на підставі ріщення Щасливської міської ради, відмовився від завершення добудови ОНБ "лікарня на 120 ліжок", про що також було повідомлено Регіональне відділення ФДМУ, та з дозволу державних компетентних органів виготовив проект та частково побудував на орендованій земельній ділянці багатоквартирний житловий комплекс.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є розірвання договору від 12.09.2002 № 30-НБ-ЗД купівлі-продажу на аукціоні 05 вересня 2002 року об'єкта незавершеного будівництва - лікарня на 120 ліжок, який розташований за адресою: с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ВАТ "Київська Русь XXI століття" та зареєстрованого в реєстрі правочинів за № 3847, розірвання договору № 36 оренди земельної ділянки загальною площею 2,1356 га під розміщення оздоровчо-житлового комплексу за адресою: с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область, укладеного 08.02.2003 між Щасливською сільською радою та ВАТ "Київська русь XXI століття" та зареєстрованого у Бориспільському районному відділі земельних ресурсів, про що вчинено запис № 19 від 12.02.2003 та зобов'язання ВАТ "Київська русь XXI століття" повернути Щасливській сільській раді земельну ділянку загальною площею 2,1356 га нормативною грошовою оцінкою 3 684 370,88 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, щ о відповідачем порушено умови договору від 12.09.2002 № 30-НБ-ЗД купівлі-продажу на аукціоні 05 вересня 2002 року об'єкта незавершеного будівництва - лікарня на 120 ліжок, який розташований за адресою: с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область в частині завершення будівництва об'єкту незавершеного будівництва, у зв'язку з чим прокуратура просить розірвати вказаний договір на підставі ч. 2 ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" з огляду на істотні порушення умов договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва. Крім того, враховуючи розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, прокуратура просить суд на підставі ч. 3 ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" розірвати договір оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, а земельну ділянку повернути другому позивачу.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (п. 2 частини першої ст. 651 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є: встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва; забезпечення вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта приватизації. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обгрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір. Розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва є підставою для розірвання договору купівлі-продажу або договору оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва.

У разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.

Місцевий суд вірно встановив, що відповідач, в порушення п.п. 5.1., 5.1.5. договору від 12.09.2002 № 30-НБ-ЗД купівлі-продажу на аукціоні 05 вересня 2002 року об'єкта незавершеного будівництва - лікарня на 120 ліжок, який розташований за адресою: с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область, протягом п'яти років не добудував об'єкт (лікарню на 120 ліжок, яка розташована за адресою: с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область), що підтверджується актом обстеження будівельного майданчика і технічного стану об'єкту незавершеного будівництва від 13.09.2012 (а.с. 27), яким встановлено відсутність проведення робіт по його будівництву, інформацією відділу містобудування та архітектури Бориспільської районної державної адміністрації № 132 від 19.03.2015 (а.с. 29) та інформацією Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції від 18.03.2015 (а.с. 28). Вказані обставини не спростовано відповідачем.

Суд першої інстанції вірно не прийняв посилання представника відповідача на те, що під час дії договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва відповідач, на підставі ріщення Щасливської міської ради, відмовився від завершення добудови ОНБ "лікарня на 120 ліжок", про що також було повідомлено Регіональне відділення ФДМУ, оскільки спірний договір купівлі-продажу № 30-НБ-ЗД від 12.09.2002, п. 5.1.5. якого визначає обов'язок відповідача протягом 5 років добудувати об'єкт, є чинним на момент судового розгляду справи, не визнаний в судовому порядку недійсним, між сторонами вказаного договору зміни до договору не вносилися, а відтак договір від 12.09.2002 № 30-НБ-ЗД купівлі-продажу на аукціоні об'єкта незавершеного будівництва - лікарня на 120 ліжок, який розташований за адресою: с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область є обов'язковим до виконання сторонами в силу положень ст. 629 Цивільного кодексу України.

Місцевим суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовної вимоги про розірвання договору від 12.09.2002 року № 30-НБ-ЗД купівлі-продажу на аукціоні 05 вересня 2002 року об'єкта незавершеного будівництва - лікарня на 120 ліжок, який розташований за адресою: с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ВАТ "Київська Русь XXI століття" та зареєстрованого в реєстрі правочинів за № 3847 на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Проте, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, згідно якої останній просив суд застосувати до позовної вимоги про розірвання договору від 12.09.2002 № 30-НБ-ЗД купівлі-продажу на аукціоні 05 вересня 2002 року об'єкта незавершеного будівництва - лікарня на 120 ліжок, який розташований за адресою: с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ВАТ "Київська Русь XXI століття" та зареєстрованого в реєстрі правочинів за № 3847 позовну давність та відмовити у задоволенні вказаної позовної вимоги на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 Цивільного кодексу України, зокрема відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, у цьому випадку в особі Фонду державного майна України, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду, в даному випадку Фонду державного майна України.

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі № 11/163/2011/5003.

Як вбачається з відмітки суду першої інстанції на першому аркуші позовної заяви № 05/1-769вих15 від 30.03.2015 прокурор звернувся з позовом до суду 14.04.2015.

Суд встановив, що з урахуванням дати підписання договору купівлі-продажу 12.09.2002 встановлений договором п'ятирічний строк добудови сплинув 12.09.2007, листом № 88/08-К від 05.09.2007 року, який 13.09.2007 отримано першим позивачем, що підтверджується відміткою на вказаному листі, відповідач повідомив першого позивача про зміну цільового призначення об'єкта будівництва, тобто відповідач дізнався про порушення прав держави 13.09.2007, у зв'язку з чим трирічний строк позовної давності до вимоги про розірвання договору від 12.09.2002 року № 30-НБ-ЗД купівлі-продажу на аукціоні 05 вересня 2002 року об'єкта незавершеного будівництва - лікарня на 120 ліжок, який розташований за адресою: с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ВАТ "Київська Русь XXI століття" почав свій перебіг 13.09.2007 та сплинув 13.09.2010, а отже суд вважає, що строк позовної давності пропущено прокурором, доказів поважності пропуску якого суду не надано.

Тому, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору від 12.09.2002 № 30-НБ-ЗД купівлі-продажу на аукціоні 05 вересня 2002 року об'єкта незавершеного будівництва - лікарня на 120 ліжок, який розташований за адресою: с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ВАТ "Київська Русь XXI століття" та зареєстрованого в реєстрі правочинів за № 3847 у зв'язку з пропуском позовної давності на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України.

Також, прокурором заявлено вимогу про розірвання договору № 36 оренди земельної ділянки загальною площею 2,1356 га під розміщення оздоровчо-житлового комплексу за адресою: с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область, укладеного 08.02.2003 між Щасливською сільською радою та ВАТ "Київська русь XXI століття" та зареєстрованого у Бориспільському районному відділі земельних ресурсів, про що вчинено запис № 19 від 12.02.2003, саме яка оскаржується в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 2 частини першої ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані, в тому числі забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати (ст. 141 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону).

Відповідно до статей 24 та 25 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, а орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 143 ЗК України передбачено, що підставою примусового припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Таким чином, із наведених норм діючого законодавства та умов договору оренди випливає, що підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, яка встановлена договором, а не той факт, що, на думку прокурора, земельна ділянка не використовується орендарем у певний період часу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20.05.2015 у справі № 17/5007/1093/12.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурором та позивачами, належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено суду існування підстави, передбаченої ст. 143 ЗК України, необхідної для розірвання договору № 36 оренди земельної ділянки загальною площею 2,1356 га під розміщення оздоровчо-житлового комплексу за адресою: с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область, укладеного 08.02.2003 між Щасливською сільською радою та ВАТ "Київська русь XXI століття", а саме: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Зокрема, зі змісту п. 2.2. договору оренди (спірний договір укладено на термін 49 років під розміщення оздоровчо-житлового комплексу), вбачається відсутність в договорі умов та строків щодо початку та закінчення будівництва, а відтак посилання прокуратури на невикористання відповідачем земельної ділянки за цільовим призначенням є безпідставними, оскільки як вбачається з наданого прокуратурою акту обстеження будівельного майданчика і технічного стану об'єкту незавершеного будівництва від 13.09.2012 (а.с. 27) має місце лише невикористання земельної ділянки протягом певного проміжку часу, а не використання орендарем землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, яка встановлена договором.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав, передбачених ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 143 ЗК України та ст. 32 Закону України "Про оренду землі" для розірвання договору № 36 оренди земельної ділянки загальною площею 2,1356 га під розміщення оздоровчо-житлового комплексу за адресою: с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область, укладеного 08.02.2003 між Щасливською сільською радою та ВАТ "Київська русь XXI століття" та зареєстрованого у Бориспільському районному відділі земельних ресурсів, про що вчинено запис № 19 від 12.02.2003.

Доводи прокурора стосовно того, що встановивши наявність підстав для розірвання спірного договору купівлі-продажу об'єкта незавершенного будівництва, суд мав всі правові підстави для задоволення і позовних вимог про розірвання договору оренди землі в сукупності, оскільки в данному випадку правовою підставою для укладення договору оренди, судом приймаються критично, оскільки судом не розірвано спірний договір купівлі-продажу об'єкта незавершенного будівництва, тому є неможливим застосування ст. 19 Закон України Про особливості приватизації об'єктів незавершенного будівництва .

Також прокурором заявлено позовну вимогу про зобов'язання ВАТ "Київська русь XXI століття" повернути Щасливській сільській раді земельну ділянку загальною площею 2,1356 га нормативною грошовою оцінкою 3 684 370,88 грн.

Враховуючи те, що позовна вимога про зобов'язання ВАТ "Київська русь XXI століття" повернути Щасливській сільській раді земельну ділянку загальною площею 2,1356 га нормативною грошовою оцінкою 3 684 370,88 грн є похідною від вимоги про розірвання договору № 36 оренди земельної ділянки загальною площею 2,1356 га під розміщення оздоровчо-житлового комплексу за адресою: с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область, укладеного 08.02.2003 між Щасливською сільською радою та ВАТ "Київська русь XXI століття" та зареєстрованого у Бориспільському районному відділі земельних ресурсів, про що вчинено запис № 19 від 12.02.2003 та відмову суду у задоволенні вказаної позовної вимоги, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання ВАТ "Київська русь XXI століття" повернути Щасливській сільській раді земельну ділянку загальною площею 2,1356 га нормативною грошовою оцінкою 3 684 370,88 грн.

Проте, відповідачем подано заяву про сплив строку позовної давності, згідно якої останній просив суд застосувати до позовних вимог про розірвання договору № 36 оренди земельної ділянки загальною площею 2,1356 га під розміщення оздоровчо-житлового комплексу за адресою: с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область, укладеного 08.02.2003 між Щасливською сільською радою та ВАТ "Київська русь XXI століття" та зареєстрованого у Бориспільському районному відділі земельних ресурсів, про що вчинено запис № 19 від 12.02.2003 та зобов'язання ВАТ "Київська русь XXI століття" повернути Щасливській сільській раді земельну ділянку загальною площею 2,1356 га нормативною грошовою оцінкою 3 684 370,88 грн позовну давність та відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи відсутність встановлення судами порушення прав чи інтересів держави щодо вказаних вимог про розірвання договору № 36 оренди земельної ділянки загальною площею 2,1356 га під розміщення оздоровчо-житлового комплексу за адресою: с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область, укладеного 08.02.2003 між Щасливською сільською радою та ВАТ "Київська русь XXI століття" та зареєстрованого у Бориспільському районному відділі земельних ресурсів, про що вчинено запис № 19 від 12.02.2003 та зобов'язання ВАТ "Київська русь XXI століття" повернути Щасливській сільській раді земельну ділянку загальною площею 2,1356 га нормативною грошовою оцінкою 3 684 370,88 грн, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до вищевказаних позовних вимог.

Згідно п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для прийняття доводів прокурора, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки органам прокуратури про наявність порушень вимог законодавства стало відомо лише в 2015 році враховуючи, що ні прокуратурою району, ні контролюючими органами перевірки законності використання об'єкта незавершенного будівництва раніше не проводились.

З огляду на викладене позовні вимоги Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області є необґрунтованими та такими, в задоволені яких вірно відмовлено судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 29.01.2016 року у справі № 911/1616/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Першого заступника прокурора Київської області, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 29.01.2016 року у справі № 911/1616/15 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 29.01.2016 року у справі № 911/1616/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2016 року у справі № 911/1616/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1616/15 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

А.Г. Майданевич