Постанова

від 05.10.2016 по справі 804/2223/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2016 року справа №804/2223/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

за участю секретаря судового засідання:Федосєєвої Ю.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Горобець К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі №804/2223/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 26.02.2014 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.01.2014 року: №0000471703, за яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на сумму 102754,63 грн. за основним платежем та штрафними санкціями в розмірі 51377,32 грн.;

№0000481703 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 13007,89 грн. за основним платежем та на 6503,95 грн. за штрафними санкціями;

№0000561703, згідно з яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з єдиного внеску в сумі 77731,12 грн. за основним платежем та 38865,56 грн. за штрафними санкціями;

№0000571703, відповідно до якого позивача зобов'язано сплатити єдиний внесок у розмірі 16907,64 грн. за основним платежем та 5547,95 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, 19.01.1994 року зареєстрована у виконкомі Амур-Нижньодніпровської районної ради м.Дніпропетровська, запис в журналі обліку реєстрації №6241, на обліку в ДПІ Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська перебуває з 22.07.1994 року. Позивач має свідоцтво платника ПДВ №55799036 від 19.03.1999 року, індивідуальний податковий номер платника ПДВ НОМЕР_1.

Відповідач - Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в період з 05.12.2013 року по 18.12.2013 року ДПІ Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої 24.12.2013 року складено акт №1244/173/НОМЕР_1 (а.с.19-41 т.1) .

Згідно висновків вказаного акту перевірки податковим органом встановлено порушення ФОП ОСОБА_4 :

- абз.5 п.6 ст.128 Господарського кодексу України в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат за 2012 рік;

- п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2012 рік у сумі 102754,63 грн.;

- п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на 13007,89 грн., а саме: за період березень 2012 року - 10836,89 грн., травень 2012 року - 621,00 грн., червень 2012 року - 1550,00 грн.;

- п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1, ч.4, ч.5 ст.7, ч.5,7 ст.8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року, в результаті чого донараховано своєчасно не нарахований єдиний внесок за період, що перевірявся , на суму 9642,96 грн., в тому числі по звітних періодах: за січень 2012 року - 490,00 грн., за лютий 2012 року - 490,00 грн., за березень 2012 року - 490,00 грн., за квітень 2012 року - 1021,50 грн., за травень 2012 року - 1021,50 грн., за червень 2012 року - 1021,50 грн., за липень 2012 року - 1021,50 грн., за серпень 2012 року - 1021,50 грн., за вересень 2012 року - 1021,50 грн., жовтень 2012 року - 1021,50 грн., за листопад 2012 року - 1021,50 грн.;

- ч.4,5 статті 7, ч. 8 статті 9 розділу ІІІ Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не сплачено суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансові платежі) за період, що перевірявся, на суму 7264,68 грн., в тому числі по звітних періодах: за січень 2012 року - 365,82 грн., за лютий 2012 року - 396,35грн., за березень 2012 року - 396,35 грн., за квітень 2012 року - 763,27, за травень 2012 року - 763,27 грн., за червень 2012 року - 763,27 грн., за липень 2012 року - 763,27 грн., за серпень 2012 року - 763,27 грн..

- п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1, ч.3,4,5 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , в результаті чого донараховано єдиний внесок у розмірі 34,7%, який повинен бути нарахований на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями за 2012 рік на загальну суму 77731,12 грн., у тому числі за періодами: за січень 2012 року - 6329,63 грн., за лютий 2012 року - 6329,63 грн., за березень 2012 року - 6329,63 грн., за квітень 2012 року - 6500,70 грн., за травень 2012 року - 6453,51 грн., за червень 2012 року - 6453,51 грн., за липень 2012 року - 6500,70 грн., за серпень 2012 року - 6500,70 грн., за вересень 2012 року - 6500,70 грн., за жовтень 2012 року - 6595,08 грн., за листопад 2012 року - 6595,08 грн., за грудень 2012 року - 6689,47 грн..

На підставі вказаного акту перевірки 27.01.2014 року органом державної податкової служби були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми Р №0000471703, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 154131,95 грн., в тому числі за основним платежем 102754,63 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 51377,32 грн.;

- форми Р №0000481703, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 19511,84 грн., в тому числі за основним платежем 13007,89 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6503,95 грн.;

- форми Р №0000561703, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання за єдиним соціальним внеском для фізичних осіб-підприємців в сумі 116596,68 грн., в тому числі за основним платежем 77731,12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38865,56 грн.;

- форми Р №0000571703 про збільшення суми грошового зобов'язання за єдиним внеском, нарахованим на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 22455,59 грн., в тому числі за основним платежем 16907,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5547,95 грн..

Не погодившись з вказаними податковими-повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив із завищення ФОП ОСОБА_4 витрат в декларації про майновий стан та доходи за 2012 рік у розмірі 546313,30 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Матадор внаслідок того, що правочини між позивачем та ТОВ Матадор здійснені без мети настання реальних наслідків та безпідставного включення до складу витрат у 2012 році суми витрат, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю на придбання товару від ТОВ Компанія Реммарк на суму 65040,00 грн.. Податковим органом не визнано витрати по контрагенту ТОВ Компанія Реммарк , оскільки вони не пов'язані з одержанням доходу. Єдиний соціальний внесок нараховано без врахування операцій з ТОВ Матодор та ТОВ Реммарк , а також на заробітну плату найманого працівника ОСОБА_5 за 2012 рік єдиний соціальний внесок

позивачем не нараховувався, відомості про ОСОБА_5 до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру позивачем не надавались.

Висновки про завищення позивачем витрат в декларації про майновий стан та доходи за 2012 рік на суму 611353,30 грн., внаслідок включення до їх складу суми витрат на придбання послуг від ТОВ Матадор (код за ЄДРПОУ 31820299) на суму 546313,30 грн., та суми витрат, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю на придбання товару від ТОВ Ремарк (код за ЄДРПОУ 30602249) на суму 65040,00 грн., податковим органом зроблені з урахуванням акту ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №7200/224/31820299 від 21.12.2012 року Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ Матадор під час здійснення господарських відносин з ТОВ Інфотерм за червень 2011 року, ТОВ Олімп за вересень 2011 року, ПП СВ Гермес за березень 2011 року, ПВП Форест за червень 2011 року, ТОВ Кафепродакшн за січень 2011 року, ТОВ Пасіфік за вересень 2011 року, БПП Сура за вересень 2011 року, ТОВ Хімагросервіс за листопад 2011 року.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Ремарк колегія суддів зазначає наступне.

Позивач з метою здійснення господарської діяльності використовував приміщення площею 80 кв.м., яке розташоване за адресою: 49000 м.Дніпропетровськ, вул.Барикадна, 5/7, на підставі укладеного з ТОВ Ріелті-Груп (код за ЄДРПОУ 33516577) договору оренди приміщення № 1207-1 від 01.07.2012 року. Згідно умов договору, мета оренди - розміщення офісу; орендна плата - 2000,00 грн. на місяць; термін дії договору - з моменту підписання до 31.12.2012 року (а.с.131-134 т.1). Вказане приміщення використовувалось позивачем як офіс для безпосереднього ведення господарської діяльності, в результаті здійснення якої позивач мала на меті одержувати дохід.

Згідно попереднього договору позивача з орендодавцем, укладеного 01.03.2012 року, ФОП ОСОБА_4, згідно якого орендар здійснює за власний рахунок та власними силами ремонт приміщення для приведення його в належний стан, що в подальшому передається позивачу в користування за договором оренди приміщення №1207-1 від 01.07.2012 року (а.с. 129-130 т.1).

Для виконання власними силами ремонту з метою придбання матеріалів ФОП ОСОБА_4 01.03.2012 року укладено з ТОВ Компанія Реммарк договір поставки №21/1, за яким позивачем придбано: шпаклівка фасадна, ґрунтуюча фарба, суміш для плитки, глибоко проникаюча ґрунтовка, клей для шпалер, герметик Момент, шов для стиків, затирка для швів, суміш ППС та інші будівельні матеріали (а.с. 120-123 т.1).

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано до перевірки та матеріалів справи видатковиі та податкові накладні (а.с.114-119 т.1).

Оплата за поставлений товар відбулася у безготівковому вигляді відповідно до платіжних доручень ( а.с.124-128 т.1).

Придбані будівельні матеріали використані позивачем для виконання умов попереднього договору оренди від 01.03.2012 року, а саме: здійснення ремонтних робіт у приміщенні-офісі.

Наведені обставини не спростовані податковим органом а ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п.177.2. ст.177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п.177.4. ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України визначено, що до витрат операційної діяльності включається собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Конкретний перелік цих витрат наведено в пунктах 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктах 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 Податкового кодексу України.

Пунктом в підпункту 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України встановлено перелік адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Відповідно до пп.14.1.138. п.14.1. ст.14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік);

Стаття 139 ПК України містить перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Витрати на ремонт основних засобів, які використовуються у підприємницькій діяльності не зафіксовані в переліку, наведеному в статті 139 ПКУ.

Згідно зі ст.51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що витрати платника на ремонт приміщень, що використовуються ним у власній господарській діяльності, є складовою витрат операційної діяльності та підлягають врахуванню при визначенні оподатковуваного доходу такого платника, а тому в цій частині суд першої інстанції дійшов невірного висновку про не правомірність включення позивачем до складу витрат витрати на ремонт приміщення у розмірі 65040,00 грн. від операцій з ТОВ Компанія Реммарк .

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Матадор колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_4 (замовник) та ТОВ Матадор (виконавець) 01.02.2012 року укладено договір № 17 на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, згідно умов якого виконавець - ТОВ Матадор зобов'язався виконати з використанням власних засобів вантажно-розвантажувальні роботи. Виконавець виконує роботи за цим договором у рамках здійснення ним власної діяльності. Повна вартість винагороди за результати робіт за договором складає суму усіх актів прийома-здачі робіт (а.с.59 т.1).

На підтвердження здійснення зазначених операцій позивачем надані акти прийому- передачі виконаних робіт, платіжні доручення, квитанції до прибуткового касового ордеру, виписки з банківського рахунку, видаткові накладні.

Перевіркою встановлено, що ТОВ Матадор у перевіряємому періоді згідно представлених до перевірки документів надано позивачу послуги навантажувально-розвантажувальних робіт на загальну суму 904867,00 грн., в т.ч. ПДВ 150811,17 грн..

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Слід зазначити, що правила формування податкового кредиту, наведені в пунктах 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, а також умови врахування у податковому обліку фізичних осіб-підприємців витрат (що визначається з огляду на відсильну норму пункту 177.4 статті 177 ПК України за правилами розділу ІІІ ПУ України) передбачають реальність виконання операції з придбання товарів, робіт, послуг та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

ФОП ОСОБА_4 для перевірки надано первинні документи, виписані ТОВ Матадор , згідно яких відбувалося надання послуг на загальну суму з ПДВ 904867,0 грн., ПДВ -150811,16 грн..

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що ТОВ Матадор здійснювалося розвантаження гранітного щебеню, поставленого позивачеві виробниками - Товариством з обмеженою відповідальністю Токмакський гранітний карєр , Трудівським кар'єроуправлінням ДП Управління підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України , Товариством з обмеженою відповідальністю Мокрянський каменний карєр .

Зі змісту договорів поставки із зазначеними підприємствами-виробниками та накладних на поставку вбачається, що поставка здійснювалась на умовах РСА (станкозавод) - на території кар'єрів підприємств-виробників. До складу вартості партій товару, який поставлявся виробниками позивачу включалася вартість: безпосередньо товару, залізничного тарифу, залізничних послуг (надання, подача, прибирання вагонів, залізничний збір, станційний збір). Для того, щоб завантажити куплений у виробників гранітний щебінь у залізничні вагони для подальшої доставки цього щебеню своїм покупцям, позивач потребувала залучення сторонніх організацій для виконання цих робіт.

Сутність навантажувальних робіт на території гранітних кар'єрів полягала в переміщенні товару з місць зберігання на території кар'єра у залізничні вагони, які маневровий локомотив доставляє під навантаження на залізничні колії, розташовані на території кар'єра.

Відповідно до даних ЄДР ТОВ Матадор зареєстровані такі види діяльності: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, інші види оптової торгівлі (основний), діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Навантажувально - розвантажувальних робіт ТОВ Матадор не передбачено.

Крім того, за звичаями ділового обороту вантажно-розвантажувальні роботи придбаваються у складі транспортно-експедиційних послуг, проте позивачем не надано обгрутнування причин залучення окремого контрагента для виконання вказаних вантажно-розвантажувальних робіт.

Крім того, апелянтом на виконання ухвали Вищого аміністртативного суду від 23.03.2016 року не надано а ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження доводів про здійснення ТОВ Матадор розвантаження гранітного щебеню, поставленого позивачеві виробниками - ТОВ Токмакський гранітний карєр , Трудівським кар'єроуправлінням ДП Управління підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України , ТОВ Мокрянський каменний карєр .

За висновками акту перевірки, ТОВ Матадор бракує управлінського та/аюо технічного персоналу та матеріальних ресурсів для виконання даного виду робіт (місць з під'їздними коліями для залізничного транспорту та т.і.), що може свідчити про несможливість здійснення ним реальних господарських операцій з урахуванням часу, місця, знаходження майна, обсягу матеріальних активів, економічно необхідних для виконання вказаних зобов'язань.

Позивачем не спростовано такі висновки податкового органу та не надано суду доказів про спроможність ТОВ Матадор виконати роботи, замовлені ФОП ОСОБА_4 в зазначеному в актах обсягу та строки, а також якими силами та засобами виконувались зазначені роботи, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Враховуючи викладене суд першої інстанції в цій частині прийшов до вірних висновків, що ФОП ОСОБА_4, будучи платником податків на загальній системі оподаткування, не правомірно включила до складу витрат витрати на придбання послуг від ТОВ Матадор на суму 546313,30 грн..

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення №000481703 належить скасуванню повністю, а податкове повідомлення-рішення №0000471703 належить скасуванню в частині донарахувань по взаємовідносинам з ТОВ Компанія Ремарк .

Далі, перевіркою правильності нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-підприємцями у розмірі 34,7%, встановлено порушення вимог п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч. 1, ч.3, 4, 5 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464-VІ.

З урахуванням акту документальної перевірки № 273 від 24.12.2012 року щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру за період з 01.01.2012 року до 31.12.2012 року, податковим органом встановлено, що річний звіт за формою Додатка 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Таблиці 1 Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями позивачем до УПФУ а Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська станом на 24.12.2013 року не подавався.

Згідно з п.3.3. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 09.09.2013 року №455 для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 2.1. розділу ІІ цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 34,7 відсотка суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Враховуючи викладене, податковим органом донараховано єдиний внесок у розмірі 34,7%, який повинен бути нарахований на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами -підприємцями за 2012 рік на загальну суму 77731,12 грн., у тому числі за періодами: за січень 2012 - 6329,63 грн., за лютий 2012 - 6329,63 грн., за березень 2012 - 6329,63 грн., за квітень 2012 - 6453,51 грн., за травень 2012 - 6453,51 грн., за червень 2012 - 6453,51 грн., за липень 2012 - 6500,70 грн., за серпень 2012 - 6500,70 грн., вересень 2012 - 6500,70 гри., жовтень 2012 - 6595,08 грн., за листопад 2012 - 6595,08 грн., за грудень 2012 - 6689,47 грн.

Через не невизнання валових витрат позивача по операціям з контрагентами ТОВ Матадор , податковий орган вірно зазначив, що сума єдиного внеску, що належить до сплати складає 77731,12 грн., так як при розрахунку бралась максимальна загальна сума доходу застрахованої особи (позивача) за 2012 рік відповідно до чинного законодавства, що становить 224009,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення №0000561703 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Стосовно нарахування позивачеві єдиного внеску на суму заробітної плати, виплаченої найманому працівникові ОСОБА_5 колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску на суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок у розмірі 37,26 відсотка, встановлено порушення вимог п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1, ч.4, 5 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року №2464-VІ.

Відповідно до ч.4 ст.7 Закону України Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті (база нарахування), не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Згідно абз.1 п.1 ч.1 ст.7 Закону Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами

В абзаці третьому пункту 1 ч. 1 ст. 4 Закону Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску зазначені фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

До 23-го класу професійного ризику виробництва, що має місце у даному випадку, застосовується ставка єдиного внеску у розмірі 37,26% від бази нарахування.

Відповідно до абз.2 ч.8 ст.9 Закону України Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Частиною 4 статті 8 Закону України Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. За перевіряємий період ФОП ОСОБА_4 нараховувала та виплачувала заробітну плату найманому працівнику ОСОБА_5, що підтверджується розрахунковими відомостями №1-11, платіжними відомостями №1-11.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що ФОП ОСОБА_4 не надавала звіти за формою Додатка 4 Звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року №26-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 року за № 1136/17152. Позивач взагалі не нараховувала та не сплачувала єдиний внесок у розмірі 37,26% на заробітну плату найманого працівника ОСОБА_5.

В результаті зазначеного порушення Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області донараховано єдиний внесок у розмірі 37,26%, який повинен бути нарахований на заробітну плату найманого працівника ОСОБА_5, за 2012 рік на загальну суму 8793,36 грн., у тому числі за періодами: за січень 2012 - 447,12 грн., за лютий 2012 - 447,12 грн., за березень 2012 - 447,12 грн., за квітень 2012 - 931,50 грн., за травень 2012 - 931,50 грн., за червень 2012 - 931,50 грн., за липень 2012 - 931,50 грн., за серпень 2012 - 931,50 грн., вересень 2012 - 931,50 грн., жовтень 2012 - 931,50 грн., за листопад 2012 - 931,50 грн..

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області донараховано єдиний внесок у розмірі 3,6%, який повинен бути нарахований на заробітну плату найманого працівника ОСОБА_5, за 2012 рік на загальну суму 849,60 грн., у тому числі за періодами: за січень 2012 - 43,20 грн., за лютий 2012 - 43,20 грн., за березень 2012 - 43,20 грн., за квітень 2012 -90,00 грн., за травень 2012 - 90,00 грн., за червень 2012 - 90,00 грн., за липень 2012 - 90,00 грн., за серпень 2012 - 90,00 грн., вересень 2012 - 90,00 грн., жовтень 2012 - 90,00 грн., , за листопад 2012 - 90,00 грн..

Таким чином, на думку колегії суддів, загальна сума донарахованого єдиного внеску повинна складати (37,26% +3,6%) всього 9642,96 грн..

Згідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Проте, як вбачається з акту перевірки, податковим органом в порушення вимог Закону України Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , донарахував єдиний внесок у розмірі 37,26% (тобто за однією і тією ж ставкою за один і той же період, щодо однієї й тієї ж особи ОСОБА_5.) на загальну суму 7264,68 грн., на виплачену протягом 2012 року заробітну плату, у зв'язку з чим, податкове повідомленні-рішення № 0000571703 в цій частині є неправомірним та належить скасуванню.

Відповідачем на вимогу апеляційного суду надано розрахунки основних платежів та штрафних санкцій по оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням в розрізі контрагентів позивача (а.с.187 т.3).

З урахуванням наведених вище висновків суду апеляційної інстанції належить скасуванню податкове повідомлення-рішення від 27.01.2014 року №0000481703, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 19511,84 грн., в тому числі за основним платежем 13007,89 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6503,95 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 27.01.2014 року №0000471703, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 154131,95 грн., в тому числі за основним платежем 102754,63 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 51377,32 грн.; в частині основного платежу в розмірі 10933,10 грн., в частині штрафних санкцій в розмірі 5466,55 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 27.01.2014 року №0000571703 про збільшення суми грошового зобов'язання за єдиним внеском, нарахованим на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 22455,59 грн., в тому числі за основним платежем 16907,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5547,95 грн.. в частині основного платежу в розмірі 7264,68 грн., в частині штрафних санкцій в розмірі 726,47 грн..

У відповідності до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції частково неправильно встановлені обставини у справі та постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, що в свою чергу є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі №804/2223/16 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі №804/2223/16 скасувати.

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.01.2014 року №0000481703.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.01.2014 року №0000471703 в частині основного платежу в розмірі 10933,10 грн., в частині штрафних санкцій в розмірі 5466,55 грн..

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.01.2014 року №0000571703 в частині основного платежу в розмірі 7264,68 грн., в частині штрафних санкцій в розмірі 726,47 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

В повному обсязі постанову складено 11 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак