Ухвала

від 11.10.2016 по справі 820/12055/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 р.Справа № 820/12055/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2016р. по справі № 820/12055/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області третя особа ОСОБА_3

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, скасування припису та постанов,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області (далі по тексту - відповідач), третя особа - ОСОБА_3, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області щодо складання акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 25.09.2015 року № 00052;

- визнати протиправним та скасувати припис, винесений Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області до акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 25.09.2015 року № 00052;

- визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 20.11.2015 року за № 23-12 у розмірі 45835,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 20.11.2015 року за № 23-13 у розмірі 340,00 грн..

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2016 року по справі № 820/12055/15 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області, третя особа - ОСОБА_3, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування припису та постанов - задоволено частково.

Скасовано припис, винесений Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області до акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 25.09.2015 № 00052.

Скасовано постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області від 20.11.2015 за № 23-12 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 45825 (сорок п'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 00 коп.

Скасовано постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області від 20.11.2015 за № 23-13 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 340 (триста сорок) грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 974 (дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області (вул. Сумська, 45, м.Харків, 61022, ідентифікаційний код 37999772).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2016 року по справі № 820/12055/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі та надісланих поясненнях зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірного припису та постанов. Таким чином, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а його апеляційна скарга - задоволенню.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, з наведених підстав, стверджуючи про те, що дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області щодо складання акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів, припису та постанов є протиправними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2016 року по справі № 820/12055/15 залишити без змін.

Третя особа надіслала клопотання, в якому розгляд справи просила провести без її участі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що відповідач та третя особа по справі належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представників відповідача та третьої особи.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі направлення № 000077 на проведення перевірки від 24.09.2015 року та згоди на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю від 26.08.2015 року №02/7-700-2015 Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області здійснена позапланова перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 76-77). Підставою проведення перевірки стало звернення ОСОБА_3 від 14.08.2015 року №1006/01/06 (а.с. 73-74).

25.09.2015 року відповідачем складено акт №00052 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів, в якому встановлено:

- в порушення ч. 3 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" ФОП ОСОБА_1 відмовив ОСОБА_3 в реалізації її права безоплатного повторного виготовлення стели або повернення коштів сплачених ОСОБА_4;

- в порушення ч. 2 ст. 7 та п. 9 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" ФОП ОСОБА_1 не надав гарантовані зобов'язання ОСОБА_3;

- в порушення п. 6 та п. 12 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" у приміщенні, де ФОП ОСОБА_1 проводить приймання замовлень, на видному і доступному місці для замовників відсутня інформація про ціну продукції, а також найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживачів, а також проводить ремонт та технічне обслуговування (а.с. 79)

На підставі результатів перевірки позивачу до акту перевірки надано припис (викладений в розділі IV акту перевірки), відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язано забезпечити наявність необхідної та доступної інформації для споживачів, що передбачена п. 6, п. 9, п. 12 ч. 1 т. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" та припинити обмеження права споживача ОСОБА_3, установленого ч. 3 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" шляхом безоплатного виготовлення їй нової стели або повернення сплачених нею коштів. Про виконання припису необхідно повідомити Інспекцію до 15:00 год. 20.11.2015 року.

20.11.2015 року відповідачем винесено постанову про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", №23-12, якою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 45835,00 грн. (а.с. 19).

Також, 20.11.2015 року відповідачем винесено постанову про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" №23-13, якою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 340,00 грн. (а.с. 20).

Не погодившись з вищезазначеними діями, приписом та постановами відповідача, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, скасування припису та постанов.

Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування припису, винесеного Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області до акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 25.09.2015 року № 00052; скасування постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області від 20.11.2015 року за № 23-12 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 45825 (сорок п'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн.. 00 коп.; скасування постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області від 20.11.2015 року за № 23-13 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 340 (триста сорок) грн. 00 коп., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні останніх, діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про захист прав споживачів", центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право зокрема, давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм здійснення державного контролю посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб`єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, визначає Порядок проведення перевірок у суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов`язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затверджений Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012р. № 310 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до п. 2.8. вищевказаного Порядку встановлено, що під час проведення позапланової перевірки з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для її здійснення, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення перевірки.

Аналогічна норма також закріплена у ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", так підставами для здійснення позапланових заходів зокрема є обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Враховуючи, що підставою для проведення позапланової перевірки стало звернення громадянки ОСОБА_3 до відповідача із відповідною заявою, колегія суддів приходить до висновку, що предметом перевірки ФОП ОСОБА_1 могли бути лише питання, порушене у скарзі заявниці, щодо заміни пам'ятника, який було виготовлено позивачем.

Крім того, відповідно до п. 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1177, рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.

Відповідно до п.4.3. Порядку проведення перевірок у суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов`язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затверджений Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012р. № 310, у разі коли суб'єкт господарювання своєчасно не надав письмового підтвердження про виконання припису щодо усунення виявлених порушень або не виконав такий припис, керівником органу з питань захисту прав споживачів приймається рішення про проведення повторної перевірки. За результатами повторної перевірки приймаються передбачені законодавством відповідні рішення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідачем не була призначена повторна перевірка, а одразу прийняті постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", що свідчить про порушення відповідачем вказаної норми. Крім того, підтвердженням того, що повторна перевірка не призначалась і не проводилась є той факт, що в постановах Інспекції з питань захисту прав споживачів в Харківській області зазначено, що останні винесені на підставі акту від 25.09.2015 року №00052. Тобто, спірні постанови прийняті з порушенням процедури її прийняття, що визначена чинним законодавством.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що припис та постанови від 20.11.2015року за № 23-12 та № 23-13 винесені Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства, а отже є такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 5 ст. 7 Закону України "Про захист прав споживачів", стосовно продукції, на яку гарантійні строки або строк придатності не встановлено, споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки було виявлено протягом двох років, а стосовно об'єкта будівництва - не пізніше десяти років від дня передачі їх споживачеві.

Так, відповідно до накладної від 05.12.2012 року №119 строк виготовлення пам'ятника - лютий 2013 року. Із заявою про заміну пам'ятника або поверненню коштів ОСОБА_3 звернулась до ФОП ОСОБА_1 27.06.2015 року, тобто після сплину строків, встановлених ст. 7 Закону України "Про захист прав споживачів".

Твердження відповідача стосовно того, що недоліки виявлено через півтора року після виготовлення пам'ятника, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями позивача та третьої особи, не спростовують того, що відповідачем порушено процедуру проведення перевірки та накладення стягнення.

Поряд із тим, колегія суддів звертає увагу, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надавав ОСОБА_3 послуги з гравіювання пам'ятника, а не його виготовлення, що підтверджується наявною у матеріалах справи накладною №37 від 20.12.2012 року, виписаної ОСОБА_5 на ім'я позивача. Як вбачається із вказаної накладної, ОСОБА_3 замовляла послуги з переполірування пам'ятника зі стели замовника, що вже знаходився у користуванні.

Доводи відповідача про те, що гравіювання є складовою роботи з виготовлення кінцевого продукту - пам'ятника, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», виробник - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар.

Доказів того, що позивач є саме виробником під час судового розгляду справи відповідачем не надано, отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 не може вимагати від позивача заміни пам'ятника або повернення коштів саме за виготовлення пам'ятника, оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надавав послуги саме з гравіювання.

Крім того, колегія суддів зауважує увагу на тому, що доказів того, що тріщина на пам'ятнику з'явилася саме з вини позивача відповідачем не надано а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції, а отже, наявність тріщини на пам'ятнику, не може бути беззастережною підставою для визнання правомірним рішення про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В даному випадку Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області не було доведено належним чином правомірності прийнятих припису від 25.09.2015 року № 00052, постанови від 20.11.2015 року за № 23-12 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 45825 (сорок п'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн 00 коп. та постанови від 20.11.2015 року за № 23-13 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 340 (триста сорок) грн. 00 коп., що свідчить про необґрунтованість останніх та є підставою для їх скасування та задоволення позову в цій частині.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2016 року по справі № 820/12055/15 в частині задоволення позову відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2016р. по справі № 820/12055/15 в частині задоволення адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Перцова Т.С. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений 13.10.2016 р.