Постанова

від 11.10.2016 по справі 820/11728/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 р. Справа № 820/11728/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Лях О.П., Донець Л.О.

при секретарі Афанасьєві О.В.

за участю:

представника позивача - Гордійчука В.В.

представника відповідача - Юсупової М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Харківський бронетанковий завод» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2016р. по справі № 820/11728/15

за позовом Державного підприємства «Харківський бронетанковий завод»

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДП «Харківський бронетанковий завод», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.11.2015 р. № 0001062203, № 0001052203 та № 0001042203, винесені за результатами проведення позапланової виїзної перевірки щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, реальності та повноти відображення в обліку та їх подальшої реалізації або використання в господарській діяльності підприємства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2016р. по справі № 820/11728/15 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2016р. по справі № 820/11728/15 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 483 від 13.10.2015 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Харківський БТЗ», згідно пп. 20.1.1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 ПК України контролюючим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП «Харківський бронетанковий завод» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Спецбудпостачання» за період з 01.10.2014 р. по 13.10.2015 р., ТОВ «Профбізнесгруп» за період з 01.01.2014 р. по 13.10.2015 р., реальності та повноти відображення в обліку, їх подальшої реалізації або використання у господарській діяльності.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував акт № 486/20-33-22-03-07/08099848 від 06.11.2015 р. (а.с. 13-54, т. 1), в якому перевіряючими були зафіксовані порушення підприємством позивача: 1) п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.36, п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого ДП «Харківський бронетанковий завод» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 11601944,63 грн., а саме: листопад 2014 року на суму ПДВ 620673,57 грн., грудень 2014 року на суму ПДВ 3452466,33 грн., лютий 2015 року на суму ПДВ 1078804,72 грн., квітень 2015 року на суму ПДВ 6450000,01 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19) на 620673,57 грн., залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24) на 1328183 грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (ряд.25) на 9653088 грн.; 2) п. 44.1 ст.44, пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 ПК України, в результаті чого ДП «Харківський бронетанковий завод» занижено податок на прибуток за 2014 рік на 3665826 грн.

У зв'язку з цим, податковим повідомленням-рішенням № 0001052203 від 24.11.2015 р. підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 14479632,00 грн., з яких: за основним платежем - 9653088,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4826544,00 грн. (а.с. 64, т. 1); податковим повідомленням-рішенням № 0001042203 від 24.11.2015 р. підприємству позивача позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств на суму 5498739,00 грн., з яких: за основним платежем - 3665826,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1832913,00 грн. (а.с. 65, т. 1); податковим повідомленням-рішенням № 0001062203 від 22.11.2015 р. підприємству позивача зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 1948857,00 грн. (а.с. 66, т. 1).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до неправомірного обрахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, та як наслідок обґрунтованості винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що за висновками акту перевірки, підставою для відображення в акті порушень і винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ТОВ «Спецбудпостачання», з яким підприємство позивача мало господарські відносини у перевіряємий період, зокрема, на вимогу контролюючого органу під час проведення перевірки позивачем документи на підтвердження реальності господарських відносин із контрагентом ТОВ «Спецбудпостачання» надано не було.

Також судовим розглядом встановлено, що відповідно до постанови слідчого СВ Управління Служби безпеки України в Харківській області від 11.05.2015 р. «Про витребування документів» по кримінальному провадженню № 22014220000000259 у посадових осіб ДП «Харківський бронетанковий завод» витребувано документи по взаємовідносинам з ТОВ «Спецбудпостачання» (код 35702376) за період з 01.10.2014 р. по 11.05.2015 р. Відповідно до опису вилучених документів, документи у кількості 47 одиниць видав 12.05.2015 р. головний бухгалтер ОСОБА_3 та одержав слідчий СВ УСБУ в Харківській області лейтенант Дериволков В.О.

На підставі п. 85.9 ст. 85 ПК України листами від 18.06.2015 р. № 3004/9/20-33-22-03-13 та від 06.07.2015 р. № 3214/20-33-22-03-13 відповідач звертався до слідчого СВ Управління Служби безпеки України в Харківській області лейтенанта Дериволкова В.О. з проханням надати фахівцям контролюючого органу можливість ознайомлення з вилученими документами або надати їх завірені копії у встановлені даним пунктом терміни, чи повідомити про теперішнє місцезнаходження вказаних документів.

Листом № 47/14189 від 08.07.2015 р. старшим слідчим відділу розслідувань особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами та злочинними організаціями, СУ ГУМВС України в Харківській області майором міліції Мирним А.В. повідомлено відповідача про повернення ДП «Харківський бронетанковий завод» фінансово-господарських документів, що вилучались, та зобов'язано Західну ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області негайно поновити проведення перевірки ДП «Харківський бронетанковий завод», призначеної під час розслідування кримінального провадження від 03.02.2014 р. № 12014220060000284 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 205 КК України. До листа від 08.07.2015 р. № 47/14189 додано копію листа старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБ України в Харківській області підполковника юстиції О.С.Головко на ім'я директора ДП «Харківський бронетанковий завод» ОСОБА_7 про повернення отриманих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22014220000000259 від 06.10.2014 р. оригіналів документів щодо фінансово-господарських відносин між ДП «Харківський бронетанковий завод» та ТОВ «Спецбудпостачання», ТОВ «Торгівельно-будівельний альянс» за період 2014-2015 роки, на вказаній копії листа міститься запис: «Оригінали документів згідно описів отримав в повному обсязі. Заступник директора ДП «ХБТЗ» Піддубний» та стоїть підпис.

На підставі вказаного листа, контролюючим органом направлений письмовий запит на ім'я директора ДП «Харківський бронетанковий завод» ОСОБА_7 № 10949/10/20-33-22-03-14 14.07.2015 р. щодо надання вищезазначених документів до перевірки або повідомлення про їх місцезнаходження на теперішній час, а також надання пояснень щодо отримання цих документів у слідчого відділу УСБ України в Харківській області підполковника юстиції О.С. Головко працівником ДП «Харківський бронетанковий завод» на прізвище ОСОБА_8.

Листом позивач повідомив контролюючий орган про те, що документи підтверджуючі співпрацю підприємства з ТОВ «Спеубудпостачання» відсутні через їх вилучення Службою безпеки України відповідно до постанови про витребування документів від 11.05.2015 р., про що складений опис, а що стосується працівника за прізвищем ОСОБА_8, підприємством позивача додатково, листом № 8/13/9 від 13.08.2015 р., повідомлено контролюючий орган, що ОСОБА_8 працював на ДП «Харківський бронетанковий завод» за трудовою угодою у період з 11.11.2014 р. по 08.07.2015 р. На підприємстві він виконував наступні функції: здійснення добового контролю та несенням варти працівниками служби охорони; недопущення випадків крадіжки майна держпідприємства; здійснення контролю за складським приміщенням; недопущення терористичних актів на території підприємства. Доручень ОСОБА_8 від керівництва ДП «Харківський бронетанковий завод» щодо одержання документів від СБ України, ні усно, ні письмово не отримував, а тому, документи які були вилучені СБ України на підприємство не повертались.

Судом розглядом також встановлено, що Західна ОДПІ м. Харкова листом № 3433/9/20-33-22-03-13 від 15.07.2015 р. звернулася до слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області з проханням надати інформацію про обставини повернення ДП «Харківський бронетанковий завод» отриманих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22014220000000259 від 06.10.2014 р. оригіналів документів щодо фінансово-господарських відносин між ДП «Харківський бронетанковий завод» та ТОВ «Спецбудпостачання», ТОВ «Торгівельно-будівельний альянс» за період 2014-2015 роки згідно листа старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБ України в Харківській області підполковника юстиції О.С.Головко на ім'я директора ДП «Харківський бронетанковий завод» ОСОБА_7

На вказаний вище лист контролюючим органом отримано лист-відповідь № 70/6-3641 від 01.09.2015 р., в якому зазначено, що фінансово-господарські документи по взаємовідносинам з підприємствами ТОВ «Спецбудпостачання», ТОВ «Торгівельно-будівельний альянс» надані ДП «Харківський бронетанковий завод» на підставі постанови слідчого відділу Управління, повернуті у повному обсязі на адресу заводу старшим слідчим з ОВС СВ УСБУ у Харківській області Головко О.С. у зв'язку з минуванням потреби. Документи передано на адресу ДП «Харківський бронетанковий завод» супровідним листом № 70/6-259 від 03.07.2015 р. через помічника директора ДП «Харківський бронетанковий завод» ОСОБА_8, повноваження якого підтверджені службовим посвідченням № 2349 та який особисто отримав вказану документацію. До даного листа додано копію посвідчення № 2349 та лист № 70/6-259 від 03.07.2015 р.

В подальшому, відповідно до протоколу допиту свідка від 22.10.2015 р. - ОСОБА_8, свідок повідомив, що за період з 26.09.2014 р. по 29.10.2014 р. працював на ДП «Харківський бронетанковий завод» заступником директора по безпеці, а з 10.11.2014 р. по 08.07.2015 р. по трудовій угоді працював помічником директора ДП «Харківський бронетанковий завод» по режиму (згідно протоколу прийнято на роботу згідно трудової угоди та внутрішнього наказу). ОСОБА_8 також повідомив, що 07.07.2015 р. у слідчого Головко А. в управлінні СБУ у Харківській області по акту прийому-передачі отримав документи, але після цього забув документи на лавочці неподалік від церкви в районі Дзеркальної струї та коли виявив, що документів немає звернувся до Київського РВ ХО ГУМВД України в Харківській області з заявою, а 08.07.2015 р. після повідомлення директора про втрату документів, був звільнений (написав заяву про розірвання трудової угоди).

За висновками акту перевірки, порушення вимог податкового законодавства відповідач по справі пов'язує виключно з не підтвердженням реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ТОВ «Спецбудпостачання», з яким підприємство позивача мало господарські відносини у перевіряємий період, у зв'язку з тим, на вимогу контролюючого органу під час проведення перевірки позивачем документи на підтвердження реальності господарських відносин із контрагентом ТОВ «Спецбудпостачання» надано не було.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що на платника податків покладається обов'язок з відновлення втрачених документів, проте ДП «Харківський бронетанковий завод» в порушення норм чинного законодавства не відновлено втрачені документи та не надано їх до перевірки, що відбулась 06.11.2015 р., тобто після сплину терміну, встановленого ПК України для відновлення втрачених документів.

Також суд першої інстанції зазначив, що в судовому засіданні 08.06.2016 р. представником позивача долучено до матеріалів справи копії первинних документів, на підтвердження господарських відносин із ТОВ «Спецбудпостачання», які були відновлені позивачем та як зазначив представник позивача у судовому засіданні, ДП «Харківський бронетанковий завод» направив відповідний запит на адресу ТОВ «Спецбудпостачання» для відновлення втрачених документів.

Разом з тим, суд першої інстанції послався на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які супровідні листи, які б свідчили про направлення первинних документів на підтвердження господарських відносин ТОВ «Спецбудпостачання» на адресу ДП «Харківський бронетанковий завод». Крім того, вказані документи засвідчені саме директором ДП «Харківський бронетанковий завод», про що свідчить печатка та підпис директора. Також суд першої інстанції зазначив, що старшим слідчим СУ ГУМВС України у Харківській області майором міліції Мирним А.В. направлявся на адресу ТОВ «Спецбудпостачання» відповідний запит про надання належним чином завірених копій документів, які б підтверджували господарські взаємовідносини із ДП «Харківський бронетанковий завод», але відповіді на вказаний запит надано не було.

На підставі наведеного, судом першої інстанції зроблений висновок, що у зв'язку з ненаданням підприємством позивача належним чином оформленої первинної документації до перевірки та відсутності документів щодо підтвердження реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарських операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування.

За змістом пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення визначений в ст. 138 ПК України, де зокрема, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Кодексу передбачено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Положеннями абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу наведених вище норм ПК України вбачається, що платник податків має право формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати.

Зі змісту пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України вбачається, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071 (діяв до 01.03.2014 р.), та Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 р. № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 р. за № 185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 р. та діяв до 01.12.2014 р., тобто був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Як було зазначено вище, за висновками акту перевірки, порушення вимог податкового законодавства відповідач по справі пов'язує виключно з не підтвердженням реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ТОВ «Спецбудпостачання», з яким підприємство позивача мало господарські відносини у перевіряємий період, у зв'язку з тим, на вимогу контролюючого органу під час проведення перевірки позивачем документи на підтвердження реальності господарських відносин із контрагентом ТОВ «Спецбудпостачання» надано не було.

Судовим розглядом встановлено, що, дійсно, під час проведення перевірки позивачем не було надано первинних документів (у зв'язку з їх вилученням правоохоронними органами та подальшою втратою) на підтвердження реальності господарських відносин із контрагентом ТОВ «Спецбудпостачання». Разом з тим, копії таких первинних документів були надані позивачем до суду першої інстанції, але під час розгляд справи в суді першої інстанції подані документи судом не були взяті до уваги та не досліджувалися як докази реальності здійснення господарських операцій між «Харківський бронетанковий завод» та ТОВ «Спецбудпостачання».

Відповідно до положень п. 44.5 ст. 44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення п. 44.6 ст. 44 ПК України лише визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

В свою чергу, обов'язок суду оцінити відповідні докази за правилами ст. 86 КАС України є однією з гарантій встановлення об'єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з вимогами ст. 159 КАС України.

Також, з урахуванням того, що в силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, податковий орган не повинен обмежуватися встановленням формальних умов застосування податкового законодавства, та у випадку сумнівів у правомірності донарахування грошових зобов'язань повинен встановити, дослідити та оцінити усю сукупність обставин, що мають значення для оцінки поведінки платника у сфері оподаткування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції повинен був дослідити та надати правову оцінку усім доказам, поданим позивачем на підтвердження обґрунтованості сформованих даних податкового обліку, не обмежуючись виключно документами, представленими платником контролюючому органові до часу прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, і за наслідками цього дійти вмотивованого висновку про відповідність (або невідповідність) спірних витрат вимогам ст. 138 ПК України. В свою чергу, судом першої інстанції вмотивованого висновку про відповідність (або невідповідність) спірних витрат вимогам ст. 138 ПК України, на підставі наданих позивачем до суду першої інстанції доказів, зроблено не було, а тому такі висновки повинні надатися судом апеляційної інстанції.

Що стосується взаємовідносин підприємства позивача з ТОВ «Спецбудпостачання», колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між ДП «Харківський бронетанковий завод» (покупець) та з ТОВ «Спецбудпостачання» (постачальник) укладений договір поставки № 137 від 20.11.2014 р. (з урахуванням додаткових угод), згідно якого Постачальник зобов'язується до 20.12.2014 р. поставити і передати у власність покупця товари згідно специфікацій у Додатках до даного договору.

За умовами вказаного договору постачання Товару здійснюється згідно правил ІНКОТЕРМС 2000, у строк не пізніше 20.12.2014 р. Дозволяється постачання Продукції партіями. Передача (поставка) Товару Покупцю здійснюється за адресою: місто Харків, вул. Котлова, 222. Датою передання Товару вважається дата вручення Товару Покупцю, що підтверджується підписаною уповноваженим представником Покупця актом прийому - передачі товару. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця в момент підписання обома Сторонами акту прийому-передачі на Товар. Строк цього Договору починає свій перебіг з моменту його підписання та закінчується виконанням Сторонами своїх обов'язків за цим Договором у повному обсязі (а.с. 143-146, 148, 155, т. 3).

На виконання умов зазначеного договору між сторонами було складено та затверджено Специфікації №№ 1-6, в яких зазначено номенклатуру товару, кількість, ціну за одиницю товару та загальну вартість товару по кожній із специфікацій (а.с. 147, 149154 т. 3).

На підтвердження реальності вчинення вказаного вище правочину, під час передачі ТМЦ між сторонами складалися видаткові накладні, рахунки фактури та податкові накладні (а.с. 156, 159-160, 162-164, 167-169, 172-173, 176-177, 179 т. 3). Крім того, на уповноважену особу підприємства позивача (провідний інженер ОСОБА_9) також складалися довіреності: № 531 від 26.11.2014 р.; № 545 від 01.12.2014 р.; № 568 від 09.12.2014 р.; № 578 від 11.12.2014 р. (а.с. 157, 165, 170, 174 т. 3).

Оприбуткування придбаних ТМЦ на підприємстві позивача здійснювалося у відповідності до вимог податкового законодавства та стандартів бухгалтерського обліку, що підтверджується відомістю по партіям товару на складах по ТОВ «Спецбудпостачанню». Усі придбані товари використовувалися у господарській діяльності підприємства, що не заперечувалося під час проведення перевірки, та підтверджується «Відомістю по партіям товару на складах по постачальнику ТОВ «Спецбудпостачання» (а.с. 55-68, т. 4).

Оплата за поставлені ТМЦ була проведена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 133-136, т. 4).

Транспортування придбаних ТМЦ здійснювалося автомобільним транспортом на замовлення та за рахунок ТОВ «Спецбудпостачання». Послуги щодо перевезення надавали автомобільні перевізники - ПП «Вегамакс», ТОВ «Профбізнесгруп», ТОВ «Лаккі».

Судовим розглядом також встановлено, що між ДП «Харківський бронетанковий завод» (покупець) та ТОВ «Профбізнесгруп» (постачальник) укладений договір поставки № 27/15/123 від 27.01.2015 р., згідно якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товари згідно специфікацій у Додатках до даного договору.

За умовами вказаного вище договору постачання Товару здійснюється згідно правил ІНКОТЕРМС 2000, у строк не пізніше 20.12.2015 р. Дозволяється постачання Продукції партіями. Передача (поставка) Товару Покупцю здійснюється за адресою: місто Харків, вул. Котлова, 222. Датою передання Товару вважається дата вручення Товару Покупцю, що підтверджується підписаною уповноваженим представником Покупця актом прийому - передачі товару. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця в момент підписання обома Сторонами акту прийому - передачі на Товар. Строк цього Договору починає свій перебіг з моменту його підписання та закінчується виконанням Сторонами своїх обов'язків за цим Договором у повному обсязі.

На виконання зазначеного договору між Сторонами було складено та затверджено Специфікації товарів. Постачальником, в ході виконання договору поставки, виписувалися на адресу підприємства позивача видаткова накладна № ПФ-0000001 від 02.02.2015 р.

Оприбуткування товару на підприємстві позивача здійснювалося оприбуткування отриманого товару у відповідності до вимог податкового законодавства та стандартів бухгалтерського обліку, оскільки відповідальною особою на підприємстві позивача складалися прибуткові ордери за формою № М-23.

Усі придбані товари використовувалися у господарській діяльності підприємства, що не заперечувалося під час проведення перевірки, та підтверджується «Відомістю по партіям товару на складах по постачальнику ТОВ «Профбізнесгруп».

Оплата за поставлені ТМЦ у розмірі 1626016,56 гри. була проведена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Судовим розглядом встановлено, що за першою подією, на виконання вимог ст. 201 ПК України, виписувалися податкові накладні, які за формою, змістом та порядком складання відповідають вимогам, визначеним Податковим кодексом України та зареєстровані в єдиному Державному реєстрі податкових накладних з відповідними кодами УКТЗЕД.

В свою чергу, під час проведення перевірки, контролюючим органом не було виявлено недоліків форми та змісту вказаних первинних документів, які б свідчили про нереальність здійснення господарських операцій.

В той же час, контролюючий орган посилаючись на висновки попередніх актів перевірок та податкову інформацію дійшов до висновків про нереальність здійснення господарських операцій, зокрема відповідач послався на акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 9/20-30-22-01-14/39573185 від 07.10.2015 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ПРОФБІЗНЕСГРУП» (код 39573185) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2012 р. по 31.08.2015 р., в якому зазначено про відсутність у ТОВ «ПРОФБІЗНЕСГРУП» об'єкта оподаткування податком на додану вартість та відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій (відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та ін.).

Інших підстав для висновків про нереальність здійснення господарських операцій в акті перевірки не наведено.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою ? операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, а норми податкового законодавства пов'язують формування витрат та/або податкового кредиту із фактом придбання товарів чи послуг з метою використання у господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що відновлені та надані позивачем до суду першої інстанції укладені договори є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень та у судовому порядку не визнані недійсними. Усі первинні документи, що складалися на їх виконання не містять жодного суттєвого недоліку форми та змісту, складені на підставі фактичного вчинення господарських відносин, а тому відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п. 2.4. ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» мають статус первинних і підтверджують податковий облік позивача у повному обсязі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відсутність деяких документів, визначених договорами, як свідчення про дефектність господарських операцій не є підставою для невизнання реальності вчинення правочину, оскільки в основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, а норми податкового законодавства пов'язують формування витрат та/або податкового кредиту із фактом придбання товарів чи послуг з метою використання у господарській діяльності. Тобто, вирішальне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили, тобто не зміст зобов'язання, а його фактичне виконання.

Судовим розглядом встановлено, що підприємство позивача та його контрагенти виконали умови укладених договорів, належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України. Зобов'язання позивача з оплати придбаних робіт (послуг), товарів за договорами було виконано шляхом перерахування на користь контрагентів безготівкових грошових коштів, що підтверджено платіжними дорученнями. Результати отриманих робіт (послуг), товарів в подальшому використовувались підприємством позивача в своїй господарській діяльності.

Що стосується висновків податкового органу про порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, у зв'язку з відсутністю умов для здійснення господарських операцій його контрагентом, колегія суддів зазначає, що цей правочин відповідач кваліфікує як такий, що не направлений на реальне настання правових наслідків (у зв'язку з наявністю інформації від інших контролюючих органів відсутності трудових ресурсів та транспортних засобів ті ін.), а отже визнає їх нікчемними.

Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, контролюючий орган невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано, що додатково свідчить про неправомірність дій відповідача під час проведення перевірки.

Крім того, належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно ст. 207, ст. 208, ст. 250 ГК України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно ч. 3 ст. 228 ЦК України вчинення платником податків правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

В свою чергу, відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових (службових) осіб платника податків, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Посилання на наявність кримінальних проваджень не є преюдиціною обставиною для суду апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена ч. 4 ст. 72 КАС України, поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок, а тому обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки, не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України.

На момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних кожний контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який був зареєстрований відповідно до положень діючого законодавства.

Що стосується висновків акту перевірки про те, що підприємством позивача не надано до перевірки ТТН, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Щодо посилань відповідача на те, що водій ОСОБА_10 на допиті не підтвердив свою участь у транспортуванні ТМЦ колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 5.1. Договору поставки № 137 від 26.11.2014 р. постачання Товару здійснюється згідно правил ІНКОТЕРМС 2000, у строк не пізніше 20.12.2014 р. Дозволяється постачання Продукції партіями. Згідно п. 5.2. Договору передача (поставка) Товару Покупцю здійснюється за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 222.

В свою чергу, жодним документом на ДП «Харківський бронетанковий завод» не покладено обов'язок встановлення особи водія, необхідність перевірки його водійського посвідчення та правових підстав виконання ним поставки товару на територію заводу, за умови покладення обов'язку щодо транспортування на постачальника. Крім того, відповідно до довідки МВС України в Харківській області № 31/20-4888, реєстраційний номер та посвідчення водія, які зазначені в ТТН, є дійсними (а.с. 106, т. 3).

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити наступне.

Судовим розглядом встановлено, що комплексна позапланова документальна виїзна перевірка з питань дотримання ДП «Харківський бронетанковий завод» вимог податкового, валютного та іншого законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податків, інших платежів за період з 01.01.2012 р. була призначена на підставі постанови старшого слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами та злочинними організаціями, СУ ГУ МВС України у Харківській області майора міліції Мирного А.В. від 13.06.2015 р. в межах кримінального провадження № 12014220060000284 від 03.02.2014 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 205 КК України.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України (у редакції, чинній до 01.09.2015 р.) передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Відповідно до п. 7, ч. 2 п. 8 та ч. 3 п. 12 розділу I Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» від 17.07.2015 р. № 655-VIII (далі - Закон № 655), який набув чинності 01.09.2015 р. виключено пп. 54.3.4 п. 54.3 ст. 54, п. 58.4 ст. 58 та п. 86.9 ст. 86 розділу II Кодексу.

Таким чином, відмінено норми, які передбачають особливості прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами перевірок, проведених за визначених пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Кодексу обставин, у зв'язку з наявністю кримінального провадження щодо кримінального правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що з 01.09.2015 р. за результатами таких перевірок запроваджується загальний порядок та терміни прийняття податкових повідомлень-рішень, передбачений п. 86.8 ст. 86 розділу II ПК України.

Разом з тим, п. 36 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України (із змінами, внесеними Законом № 655) визначено, що у разі якщо судом за результатами кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом № 655 і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

У зв'язку з цим загальний порядок прийняття податкових повідомлень-рішень, передбачений п. 86.8 ст. 86 розділу II ПК України, застосовується за результатами перевірок, які проводяться у межах кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення, розпочатих після набрання чинності Законом № 655.

Щодо перевірок, які проводяться у межах кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення, розпочатих до набрання чинності Законом № 655, то у цьому випадку податкові повідомлення-рішення за результатами перевірок, розпочатих та закінчених до 01.09.2015 р., розпочатих до, але закінчених після 01.09.2015 р., а також розпочатих та закінчених після 01.09.2015 р., приймаються протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Таким чином, враховуючи, що документальна позапланова перевірка підприємства позивача призначена постановою слідчого від 13.06.2015 р. в межах кримінального провадження, розпочатого (внесеного) до ЄРДР 03.02.2014 р., тобто до набрання чинності Законом № 655 (до 01.09.2015 р.), а судового рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили, у кримінальному провадженні, по якому призначено та проведено контролюючим органом перевірку, на момент складання контролюючим органом податкових повідомлень-рішень прийнято не було, у відповідача не було правових підстав приймати оскаржувані рішення.

Доказів наявності судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили відповідач не надав ані суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Наведене вище свідчить про те, що відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення в порушення вимог п. 36 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України (із змінами, внесеними Законом № 655).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 24.11.2015 р. № 0001062203, № 0001052203 та № 0001042203, винесені за результатами проведення позапланової виїзної перевірки щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, реальності та повноти відображення в обліку та їх подальшої реалізації або використання в господарській діяльності підприємства є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2016р. по справі № 820/11728/15 прийнята з порушенням вимог норм матеріального права, вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Що стосується заявленого представником відповідача клопотання про виключення копій первинних документів по господарським відносинам між ТОВ «Спецбудпостачання» та ДП «Харківський бронетанковий завод», які були долучені до матеріалів справи № 820/11728/15, з числа доказів та вирішення справи на підставі інших доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що представником позивача були долучені до матеріалів справи № 820/11728/15 копії первинних документів на підтвердження господарських операцій між ТОВ «Спецбудпостачання» та ДП «Харківський бронетанковий завод», які були предметом перевірки ДП «Харківський бронетанковий завод», результати якої оформлені актом перевірки № 486/20-33-22-03-07/08099848 від 06.11.2015.

Однак, під час проведення перевірки ДП «Харківський бронетанковий завод» був встановлений факт відсутності оригіналів даних первинних документів. У зв'язку з цим контролюючим органом було надано термін для відновлення оригіналів втрачених документів у відповідності до вимог п. 44.5 ст. 44 ПК України.

Крім того, як слідує з пояснень представника позивача, оригінали втрачених документів по господарським операціям між ТОВ «Спецбудпостачання» та ДП «Харківський бронетанковий завод» наразі не відновлені та відсутні у ДП «Харківський бронетанковий завод».

Щодо посилань представника позивача на те, що копії первинних документів по господарським відносинам між ТОВ «Спецбудпостачання» та ДП «Харківський бронетанковий завод» були отримані від ТОВ «Спецбудпостачання», представником відповідача у поданому клопотанні зазначено, що у матеріалах справи відсутні будь-які супровідні листи, які б свідчили про направлення первинних документів на підтвердження господарських відносин ТОВ «Спецбудпостачання» на адресу ДП «Харківський бронетанковий завод».

Крім того, вказані документи засвідчені саме директором ДП «Харківський бронетанковий завод», що унеможливлює підтвердження факту отримання даних документів від ТОВ «Спецбудпостачання».

В поданні клопотанні представник відповідача також послався на те, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 03.02.2014 р. № 12014220060000284, були проведені обшуки за податковою адресою та за місцями мешкання директора та бухгалтера ТОВ «Спецбудпостачання». Протоколами обшуку встановлено відсутність первинних документів по господарським відносинам між ТОВ «Спецбудпостачання» та ДП «Харківський бронетанковий завод». Також було встановлено, що ТОВ «Спецбудпостачання» було перереєстровано на підставну особу ОСОБА_11, у якого під час проведення обшуку зазначених вище документів виявлено не було, а сам ОСОБА_11 пояснити з приводу діяльності вказаного підприємства нічого не зміг. Фактично за місцем реєстрації підприємство на теперішній час не знаходиться, у зв'язку із чим вказані факти вказують на неможливість надання ТОВ «Спецбудпостачання» документів на адресу ДП «Харківський бронетанковий завод».

На підставі наведених вище обставин та з огляду на те, що оригіналів первинних документів, що підтверджують господарські операції між ТОВ «Спецбудпостачання» та ДП «Харківський бронетанковий завод», які були предметом перевірки ДП «Харківський бронетанковий завод», результати якої оформлені актом перевірки № 486/20-33-22-03- 07/08099848 від 06.11.2015 р., до суду не надано, то у Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області виникає обґрунтований сумнів у достовірності копій первинних документів та відповідність їх оригіналам.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Правила належності доказів спрямовані на досягнення процесуальної економії через усунення з судового розгляду доказів, які не мають значення для вирішення справи.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Положеннями ч. 3 ст. 143 КАС України передбачено, що якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.

Колегія суддів зазначає, що висновок про фальшивість документа особа може зробити, якщо ознаки фальшування (підробки) видно неозброєним оком або така фальшивість переконливо підтверджена іншими доказами у справі. Якщо ж документ лише викликає сумнів щодо його достовірності (справжності), особа, яка бере участь у справі, має право заявити під час дослідження цього доказу клопотання про проведення експертизи документа. Такий сумнів повинен бути обґрунтований.

Для вирішення зазначеного питання суд має право своєю ухвалою визначити, у разі необхідності, відповідні заходи для перевірки фальшивості документа або усунення сумніву в його достовірності, зокрема витребувати інформацію з цього питання у суб'єкта, який міг видати цей документ, тощо.

Якщо перевірити достовірність документа без спеціальних знань неможливо, то суд призначає відповідну експертизу.

На стадії судового розгляду питання про достовірність чи фальшивість документа та/або виключення його з числа доказів суд не може вирішувати, а повинен це робити лише в нарадчій кімнаті під час прийняття судового рішення у справі, оскільки під час дослідження доказів суд не дає їм оцінку.

Аналогічні висновки викладені в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06.03.2008 р.

Колегія суддів зазначає, що при відсутності з боку особи, яка заявила клопотання про вилучення доказів, які вона вважає фальшивими, зазначених вище процесуальних дій, ця особа повинна згідно із загальними правилами доказування подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд сприяє їй у збиранні цих доказів (призначає експертизу, витребовує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, тощо).

Заява про фальшивість письмового доказу спрямована на заперечення дійсності викладених у ньому доказових фактів. Якщо ці факти доказані іншими допустимими засобами доказування, то сторона, яка подала доказ, справжність якого оспорюється, вправі просити суд розглядати справу на підставі інших доказів, а цей до уваги не брати.

Якщо особа заявляє про фальшивість письмового доказу, але особа, яка подала документ, не просить його виключити з числа доказів або фальшивість заперечує, то суд повинен керуватися загальною нормою про те, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки сторона посилається на фальшивість документа, то саме вона і повинна це довести.

В свою чергу, доведення такої обставини можливо лише шляхом заявлення клопотання про проведення експертизи. Якщо такого клопотання не надійшло, то суд розглядає справу на підставі наявних доказів з урахуванням письмового документу, щодо якого було заявлено про фальшивість.

Судовим розглядом встановлено, що надані позивачем до як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанції докази, зокрема копії первинних документів, не містять суттєвих недоліків форми та змісту та місять інформацію про зміст та обсяг господарської операції і враховуючи ту обставину, що позивач об'єктивно не міг надати оригінали первинних документів (у зв'язку з їх втратою), то надані копії первинних документів, в даному випадку, є належними та допустимими доказами на підтвердження реальності вчинення правочинів підприємства позивача зі своїми контрагентами.

Що стосується посилання представника відповідач на те, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 03.02.2014 р. № 12014220060000284, були проведені обшуки за податковою адресою та за місцями мешкання директора та бухгалтера ТОВ «Спецбудпостачання» і за протоколами обшуку встановлено відсутність первинних документів по господарським відносинам між ТОВ «Спецбудпостачання» та ДП «Харківський бронетанковий завод», що на думку контролюючого органу вказує на неможливість надання ТОВ «Спецбудпостачання» документів на адресу ДП «Харківський бронетанковий завод», колегія суддів зазначає, що використання матеріалів незавершеного кримінального провадження до винесення рішення суду є неправомірним, оскільки відповідно до ст. 83 ПК України, в якій міститься вичерпний перелік документів та відомостей, які можуть бути використані податковими органами під час проведення перевірок, матеріали незакінчених кримінальних проваджень до них не входять.

Крім того, факт порушення кримінальної справи не свідчить про винуватість особи, а є лише підставою для проведення слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою.

Враховуючи викладене, заявлене представником клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Харківський бронетанковий завод» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2016р. по справі № 820/11728/15 - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2016р. по справі № 820/11728/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Державного підприємства «Харківський бронетанковий завод» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.11.2015 р. № 0001062203, № 0001052203 та № 0001042203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Харківський бронетанковий завод» (вул. Котлова, 222, м. Харків, 61139, код ЄДРПОУ 08099848) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 361799,91 грн.(триста шістдесят одна тисяча сімсот дев'яносто дев'ять гривень) 91 коп.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С. Судді (підпис) (підпис) Лях О.П. Донець Л.О.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13.10.2016 року.