Рішення

від 13.10.2016 по справі 910/15427/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2016Справа № 910/15427/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лігніт +" (далі - ТОВ Лігніт + ) до товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ ЮКРЕЙН" (далі - ТОВ "СОУЛ ЮКРЕЙН") про стягнення 152 829,54 грн.,

за участі представників:

позивача: Кісельової Л.В. за довіреністю від 15 вересня 2015 року № 1,

відповідача: не з'явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2016 року ТОВ Лігніт + звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 9 листопада 2015 року між ним та ТОВ СОУЛ ЮКРЕЙН укладено договір № 9-1-1, на виконання умов якого позивач здійснив поставку продукції на загальну суму 202 125,00 грн. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання з оплати поставленого товару та наданих інших послуг виконав не в повному обсязі, заборгувавши ТОВ Лігніт + 141 825,44 грн., останнє, посилаючись на статті 525, 526 та 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просило суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 11 004,10 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 серпня 2016 року порушено провадження у справі № 910/15427/16. Розгляд даної справи призначено судом на 15 вересня 2016 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15 вересня 2016 року відклав розгляд справи на 13 жовтня 2016 року.

Під час судового засідання 13 жовтня 2016 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позові та в письмових поясненнях від 12 жовтня 2016 року.

Відповідач у призначені судові засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 Постанови.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 25 серпня 2016 року та про відкладення розгляду справи від 15 вересня 2016 року надіслані відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих позивачем документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

9 листопада 2015 року між сторонами було укладено договір № 9-1-1, за умовами якого ТОВ Лігніт + зобов'язалось передати у власність ТОВ СОУЛ ЮКРЕЙН продукцію (буре вугілля), а останнє - прийняти та оплатити її вартість.

Даний правочин підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками. Строк дії даного договору - до 31 грудня 2015 року, або до повного виконання сторонами всіх зобов'язань (пункт 10.1 угоди).

Згідно з пунктом 2.1 договору поставка продукції здійснюється залізницею вагонними партіями на адресу вантажоодержувачів, зазначених ТОВ СОУЛ ЮКРЕЙН у заяві на поставку продукції та специфікації.

Зобов'язання позивача по поставці продукції вважаються виконаними з моменту її передачі органу транспорту. (пункт 2.3 вказаного правочину).

Відповідно до специфікації, підписаної між сторонами 9 листопада 2015 року, та пунктів 4.1, 5.1 договору кількість бурого вугілля, який поставлявся, склала 960 тонн з ціною 750,00 грн. за тонну на умовах 100 % попередньої оплати.

Пунктами 4.2 та 5.2 вказаної угоди та додатком № 2 передбачено відшкодування ТОВ СОУЛ ЮКРЕЙН на користь позивача додаткових затрат у розмірі 182,00 грн. на відвантаження 1 тонни вугілля, вартості бігбегів, станційних зборів, вартості подачі та забирання вагонів та інших затрат, яке здійснюється на підставі відповідних документів та виставлених рахунків.

Судом встановлено, що ТОВ Лігніт + здійснено поставку бурого вугілля ТОВ СОУЛ ЮКРЕЙН у загальному розмірі 269,5 тонн на суму 202 125,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями залізничних накладних від 23, 24 та 28 листопада 2015 року та відповідними відомостями вагонів.

Розмір додаткових витрат на відвантаження цієї кількості вугілля становив 49 049,00 грн., витрат на перевезення - 81 237,44 грн., що відображено в актах виконаних робіт від 30 листопада 2015 року, складеними між позивачем та залученим ним експедитором (Товариством з обмеженою відповідальністю Віолана-ТЕК ).

Також ТОВ Лігніт + було закуплено 110 штук бігбегів на суму 10 450,00 грн., відповідно до видаткової накладної № 00011 від 11 січня 2016 року у зв'язку з недостатністю переданих відповідачем бігбегів для розфасування.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов даної угоди.

Водночас ТОВ СОУЛ ЮКРЕЙН взяте на себе зобов'язання за вищевказаним договором по оплаті поставленої продукції та відшкодування всіх інших витрат виконало не в повному обсязі, у зв'язку з чим у останнього перед ТОВ Лігніт + утворилася заборгованість у загальному розмірі 141 825,44 грн., яка складається з 53 625,00 грн. основного боргу, 13 013,00 грн. додаткових витрат, 64 737,44 грн. витрат на перевезення та 10 450,00 грн. вартості бігбегів.

З метою позасудового врегулювання спору позивач звертався до ТОВ СОУЛ ЮКРЕЙН із претензією від 27 квітня 2016 року № 105 про термінове погашення існуючої заборгованості, проте дана претензія була залишена відповідачем поза увагою.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).

Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка разом складає 141 825,44 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і ТОВ СОУЛ ЮКРЕЙН на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, позивач просив суд стягнути з ТОВ СОУЛ ЮКРЕЙН 11 004,10 грн. пені, нарахованої на суму наявної заборгованості за період з 20 травня 2016 року по 10 серпня 2016 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату отриманих рахунків ТОВ СОУЛ ЮКРЕЙН сплачує позивачу пеню в розмірі 1 % від суми рахунків за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення строків.

Судом здійснено арифметичний перерахунок пені за обрахований позивачем період та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня в розмірі 10 974,03 грн., у зв'язку з чим дана вимога підлягає частковому задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ ЮКРЕЙН" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 16, квартира 11, ідентифікаційний код 37026485) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лігніт +" (90130, Закарпатська область, Іршавський район, село Ільниця, вулиця Центральна, будинок 75, ідентифікаційний код 38813765) 141 825 (сто сорок одну тисячу вісімсот двадцять п'ять) грн. 44 коп. основного боргу, 10 974 (десять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 03 коп. пені, а також 1 377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 73 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18 жовтня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко