Постанова

від 22.12.2016 по справі 910/15427/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2016 р. Справа№ 910/15427/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

від позивача: Кісельва Л.В. - представник;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ ЮКРЕЙН"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016

у справі №910/15427/16 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігніт+"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ ЮКРЕЙН"

про стягнення 152 829,54 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігніт+" (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ ЮКРЕЙН" (далі, відповідач) про стягнення 152 829,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 9-1-1 на поставку бурого вугілля від 09.11.2015 в частині повної оплати, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 141 825,44 грн, а також за наявності якої останнім нараховано 11 004,10 грн пені за прострочення виконання зобов'язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 у справі №910/15427/16 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ ЮКРЕЙН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігніт+" 141 825,44 грн основного боргу, 10 974,03 грн пені, а також 1 377,73грн судового збору.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СОУЛ ЮКРЕЙН" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі №910/15427/16.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач здійснив постачання бурого вугілля, яке не відповідає якостям зазначених у Протоколі випробувань №UA 0738/2015/3.3 від 17.03.2015.

Також, скаржник зазначив, що поставлене позивачем буре вугілля придатне для використання - як сировина для добрив та не може бути використане - як паливо, зокрема по кількості гумінових кислот, що, на думку відповідача, підтверджується Протоколом випробувань №0616-Н від 23.05.2016.

Зазначене, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ ЮКРЕЙН" у справі № 910/15427/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2016 поновлено строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ ЮКРЕЙН" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.12.2016.

Представник позивача 08.12.2016 через відділ документального забезпечення суду подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 у справі №910/15427/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ ЮКРЕЙН" без задоволення. Позивач зазначив, що об'єктом випробування, проведеного директором Товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ ЮКРЕЙН", було не буре вугілля, а органічне добриво "Лігнін", дослідження якості якого для позивача та судової справи №910/15427/16 не має значення та відношення, так як позивач згідно Договору поставки продукції №9-1-1 від 09.11.2015 поставив відповідачу буре вугілля, якість якого відповідає протоколу іспитів ССІ № проби 0738/3,3 від 17.03.2015.

Крім того, позивач вказав, що для проведення випробувань замовник не надав акт відбору зразків та сам зразок було доставлено замовником у лабораторію у неопломбованій поліетиленовій упаковці, що, на думку позивача, ставить під сумнів щодо випробовування саме зразків продукції, що була поставлена згідно Договору поставки продукції №9-1-1 від 09.11.2016.

В судове засідання, призначене на 08.12.2016, повноважний представник відповідача не з'явивсь, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 розгляд справи було відкладено на 22.12.2016.

Представник відповідача у судове засідання 22.12.2016 знову не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та з огляду на те, що розгляд справи вже відкладався для надання можливості представнику відповідача скористатись своїм правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів, викладених у апеляційній скарзі заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігніт+" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОУЛ ЮКРЕЙН" (покупець) укладено Договір поставки продукції від 09.11.2015 №9-1-1 (далі, Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а саме буре вугілля в кількості та якості визначеними в специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток№1), а покупець (або за його дорученням вантажоодержувач) зобов'язується прийняти продукцію (буре вугілля) та оплатити її на умовах визначених Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору поставка продукції здійснюється залізницею повагонними партіями на адресу вантажоодержувачів, зазначених покупцем у заяві на поставку продукції та специфікації.

Згідно із п.2.3. Договору зобов'язання постачальника по поставці продукції вважаються виконаними з моменту її передачі органу транспорту.

Пунктом 2.4. Договору зазначено, що перехід права власності на продукцію від постачальника до покупця відбувається в момент передачі продукції органу транспорту.

Відповідно до п. 3.1 Договору якість продукції повинна відповідати показникам зазначеним в специфікації до цього Договору.

Умовами пункту 4.1.Договору визначено, що за взаємною згодою сторін, вартість однієї тонни бурого вугілля складає 625,00 грн. за тонну, крім того ПДВ-125,00 грн. Ціна однієї тонни складає 750,00 грн. за тонну, в тому числі ПДВ.

Пунктом 4.2. Договору погоджено, що покупець за свій рахунок, за взаємною згодою сторін відшкодовує постачальнику додаткові затрати пов'язані з виконанням вимог покупця по умовам відгрузки вугілля в пакетовагонному вигляді розфасованим в однотонні бігбеги (без врахування вартості бігбегів), Додаток №2.

Загальна сума цього Договору визначається як сумарна вартість продукції, поставленої за цим Договором (пункт 4.3 Договору).

Даний правочин підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками. Строк дії даного Договору до 31 грудня 2015 року, або до повного виконання сторонами всіх зобов'язань по ньому (пункт 10.1 Договору).

Також, повноважні представники сторін 09.11.2015 підписали та скріпили печатками специфікацію (Додаток №1 до Договору №9-1-1 від 09.11.2015) відповідно до якої кількість бурого вугілля, який поставлявся, склала 960 тонн з ціною 750,00 грн. за тонну на умовах 100 % попередньої оплати.

Крім того, Додатком № 2 від 09.11.2015 до Договору № 9-1-1 сторони погодили відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю "СОУЛ ЮКРЕЙН" на користь позивача додаткових затрат у розмірі 182,00 грн. на відвантаження 1 тонни вугілля, вартості бігбегів, станційних зборів, вартості подачі та забирання вагонів та інших затрат, яке здійснюється на підставі відповідних документів та виставлених рахунків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігніт+" здійснило поставку бурого вугілля Товариству з обмеженою відповідальністю "СОУЛ ЮКРЕЙН" у загальному розмірі 269,5 тонн на суму 202 125,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями залізничних накладних від 23, 24 та 28 листопада 2015 року та відповідними відомостями вагонів (том 1, а.с. 18-22).

Як уже зазначалося вище, відповідно до п.4.2. Договору та Додатку №2 сторонами узгоджено суму додаткових витрат, пов'язаних з виконанням вимог відповідача по відправленню вугілля в бігбегах - 182грн/тона, яку відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу. Сума додаткових витрат складає 49049,00грн (269,5тон х 182,00грн).

Крім того, позивачем понесені витрати по організації перевезення до залізничної станції, зазначеної відповідачем в заявці на поставку продукції (ст.Корюковка, код станції 6802) в сумі 81237,44 грн, що підтверджується Актами прийому-передачі: Акт № 1 від 30.11.2015 прийому -передачі виконаних робіт згідно з договором переведення боргу від 25 листопада 2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігніт+" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна фірма "Транзит" на суму 33872,72грн (том 1, а.с. 23), та Акт виконаних робіт та звірки взаєморозрахунків №4 від 20.11.2015 згідно Договору №110/Е від 11.08.2015р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігніт+" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віолана-ТЕК" на суму 47364,72 грн (том 1, а.с. 24).

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігніт+" було закуплено 110 штук бігбегів на суму 10 450,00 грн, відповідно до видаткової накладної № 00011 від 11 січня 2016 року у зв'язку з недостатністю переданих відповідачем бігбегів для розфасування (том 1, а.с. 25)

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов даної угоди.

Відповідно до платіжних доручень №1 від 18.11.2015, №2 від 18.11.2015, №3 від 18.11.2015р., №4 від 18.11.2015 відповідачем було сплачено на рахунок позивача 201 036,00 грн, у зв'язку з чим його борг перед позивачем складає 141 825,44грн (342861,44грн.-201036,00грн.=141825,44грн.).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "СОУЛ ЮКРЕЙН" взяте на себе зобов'язання за вищевказаним договором по оплаті поставленої продукції та відшкодування всіх інших витрат виконало не в повному обсязі, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість у загальному розмірі 141 825,44 грн, яка складається з 53 625,00 грн- основного боргу, 13 013,00 грн - додаткових витрат, 64 737,44 грн - витрат на перевезення та 10 450,00 грн - вартості бігбегів.

Позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ ЮКРЕЙН" із претензією від 27 квітня 2016 року № 105 про погашення існуючої заборгованості, проте дана претензія була залишена відповідачем без уваги.

Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка разом складає 141 825,44 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи та доказів на підтвердження погашення існуючої заборгованості відповідач суду не наддав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, а тому позов у цій частині правомірно задоволений судом першої інстанції.

Заперечення скаржника з приводу того, що поставлене на підставі Договору №9-1-1 від 09.11.2015 буре вугілля не придатне для використання як паливо, зокрема по кількості гумінових кислот, що, на думку відповідача, підтверджується Протоколом випробувань №0616-Н від 23.05.2016, яке було здійснено на замовлення директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ ЮКРЕЙН", є безпідставними та не приймаються колегією суддів до уваги з наступних підстав.

Для проведення випробувань директор Товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ ЮКРЕЙН" надав зразок без акту відбору зразків та сам зразок був доставлений у лабораторію у неопломбованій поліетиленовій упаковці, що ставить під сумнів того, що випробовування було зроблене саме зразків продукції, яка була поставлена згідно Договору поставки продукції №9-1-1 від 09.11.2016. Більш того, назва об'єкта випробовувань значиться, як органічне добриво "Лігнін", тоді як позивач поставив не органічне добриво, а буре вугілля.

Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки, позивачем нараховано до стягнення пеню у розмірі 11 004,10 грн.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Неустойка у розумінні частини 1 статті 230 Господарського кодексу України є штрафною санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату отриманих рахунків ТОВ "СОУЛ ЮКРЕЙН" сплачує позивачу пеню в розмірі 1 % від суми рахунків за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення строків.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вищевикладене, перевіривши арифметичний перерахунок пені колегія суддів погоджується, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 10 974,03 грн.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ ЮКРЕЙН" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ ЮКРЕЙН" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 у справі №910/15427/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 у справі №910/15427/16 залишити без змін.

Матеріали справи №910/15427/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська