Рішення

від 12.10.2016 по справі 910/12027/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2016Справа №910/12027/16 За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван"

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради

про виселення та зобов'язання вчинити дії

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Мазурок Я.В. - представник, довіреність № 155/1/03-63 від 06.01.16 р;

Від відповідача: не з'явились.

Від третьої особи: не з'явились.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван" про виселення відповідача з нежилих приміщень та зобов'язання вчинити дії, а саме передати вказані нежилі приміщення позивачу, а також про стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 756,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невчасне виконання відповідачем зобов'язань за Договором №03/3544 про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду від 09.12.2009 в частині повернення спірних нежилих приміщень орендодавцю після закінчення строку дії спірного договору оренди, у зв'язку з чим позивач просить суд виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Караван" зі спірних нежилих приміщень та передати останні орендодавцю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/12027/16 та призначено до розгляду на 27.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 розгляд справи відкладено на 31.08.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2016 за ініціативою суду залучено до участі у розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та відкладено розгляд справи на 28.09.2016.

28.09.2016 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 розгляд справи призначено на 12.10.2016.

У судові засідання з'явився 27.07.2016 та 31.08.2016 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у судові засідання 27.07.2016 та 31.08.2016 не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень: №0103039251098, №0103039599701, №0103039599680.

У судове засідання 12.10.2016 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважені представники відповідача та третьої особи у судове засідання 12.10.2016 не з'явились.

Копія ухвали суду від 03.10.2016, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 23, кв. 17, на час проведення судового засідання 12.10.2016 на адресу Господарського суду м. Києва не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103039603750, в якому зазначено, що станом на 12.10.2016 вказане поштове відправлення вручено адресату за довіреністю 06.10.2016.

Копія ухвали суду від 03.10.2016, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 02166, м. Київ, вул. Мілютенка, 34 літера А, на час проведення судового засідання 12.10.2016 на адресу Господарського суду м. Києва не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103039603768, в якому зазначено, що станом на 12.10.2016 вказане поштове відправлення вручено адресату за довіреністю 05.10.2016.

Копія ухвали суду від 03.10.2016, яка направлялась відповідачу на адресу: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. Б, яка відповідає місцезнаходженню відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, на час проведення судового засідання 12.10.2016 на адресу Господарського суду м. Києва не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0103039603776, в якому зазначено, що станом на 12.10.2016 вказане поштове відправлення повернуто за зворотною адресою 05.10.2016 та адресату не вручено.

Копія ухвали суду від 03.10.2016, яка направлялась третій особі на адресу: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10, на час проведення судового засідання 12.10.2016 на адресу Господарського суду м. Києва не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103039604209, в якому зазначено, що станом на 12.10.2016 вказане поштове відправлення вручено адресату за довіреністю 05.10.2016.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 27.07.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н б/д, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 27.07.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 22.07.2016, в якому останній заперечує проти повних вимог та зазначає про неухильне виконання ним всіх умов договору оренди, вжиття всіх заходів щодо подовження терміну дії договору на наступний термін у встановленому законом порядку, а також здійснення з початку дії договору всіх платежів за користування нежилими приміщеннями. Окрім того, відповідач вважає доказом належного виконання умов договору проведення експертної оцінки об'єкта нерухомості та відсутність з боку орендодавця заходів, які б свідчили про небажання останнього продовжувати договір оренди. Відзив на позовну заяву судом долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 31.08.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли пояснення на відзив б/н від 25.08.2016, в яких позивач зазначає про відсутність рішення Київради щодо надання ТОВ Караван в оренду спірних нежилих приміщень, що, відповідно до умов договору, свідчить про відсутність підстав для продовження договірних відносин та не укладення договору на новий строк. Пояснення судом долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 12.10.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н б/д, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшло 2 примірники заяв про перенесення розгляду справи б/н від 26.09.2016 та б/н від 10.10.2016 в зв'язку зі знаходженням представника ТОВ Караван на лікуванні, які судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 12.10.2016 сторонами суду не надано.

Документи, витребувані ухвалами суду від 31.08.2016 та 03.10.2016, третьою особою суду не надані.

Про поважні причини неявки представника третьої особи в судові засідання суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно пункту 3.9.2. постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача та третьої особи в судові засідання обов'язковою не визнавалась, сторони не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, третьою особою не надано суду будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги, що представник позивача проти розгляду справи без участі представників відповідача та третьої особи не заперечував, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників відповідача та третьої особи, виключно за наявними у справі матеріалами.

Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не вбачає підстав для задоволення клопотань відповідача та відкладення розгляду справи.

Окрім того суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є в подальшому підставою для скасування судового рішення, прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками позивача та відповідача не заявлено.

В судовому засіданні 12.10.2016 представник позивача виклав та підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 09 грудня 2009 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Караван" (орендар за договором, відповідач у справі) укладено договір № 03/3544 про передачу майна територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду (далі - Договір), відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 23 квітня 2009 № 336/1392 додаток 2 пункт 69 та листа Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 07 грудня 2007 №29/283-1013 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення) (далі - об'єкт оренди), за адресою вул. Мілютенка, 34 А, для ательє з індивідуального виготовлення та ремонту одягу - 90,60 кв. м., майстерні з ремонту взуття та галантерейних виробів - 12,00 кв. м., виробничі приміщення інших юридичних осіб - 18,00 кв.м.

Відповідно до п. 2.1. Договору об'єктом оренди є нежитлові приміщення, загальною площею 120,60 кв. м, згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід ємну частину договору.

Розділами 2-8 Договору сторони погодили об'єкт оренди, орендну плату, обов'язки сторін, права сторін, відповідальність сторін, відновлення об'єкту оренди та умови його повернення тощо.

Відповідно до п. 9.1 Договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 09 грудня 2009 р. по 07 грудня 2012 р.

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками орендодавця та орендаря та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що право комунальної - це право територіальної громади володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно п. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, у відповідності до ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", належить, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Як зазначено в п. 2.4 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація".

Так, в матеріалах справи наявна копія акту № 232 приймання - передачі основних засобів від 01.07.92 р., згідно якого триповерховий цегляний нежитловий будинок по вул. Мілютенка, 34, прийнято на баланс Виробничого житлово - ремонтного об'єднання Київської міської держадміністрації, яке в подальшому реорганізоване в КП Київжитлоспецексплуатація .

Статутом комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (п.п. 2.2.2, 2.2.5) передбачено, що одним з предметів діяльності позивача є ведення обліку нежитлового фонду, закріпленого на праві господарського відання за позивачем. Забезпечення контролю за виконання орендарями умов договорів оренди майна територіальної громади міста Києва, орендодавцем та/або балансоутримувачем якого є позивач, у т.ч. в частині сплати орендної плати та інших платежів.

Отже, оскільки орендоване майно є комунальною власністю, то відносини сторін даного Договору регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1, 2 ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

За умовами п. 4.1 Договору орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати по акту приймання-передачі об'єкт, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у орендне користування приміщення у нежитловому будинку, що перебуває на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею 79,1 кв. м (в т.ч. на І поверсі - 38 кв.м, на ІІ поверсі - 2,7 кв.м, на ІІІ поверсі - 69,6 кв.м, з них місця загального користування: І поверх: сходові клітини - 6,2 кв.м, тамбур - 0,1 кв.м, єл. щитова - 0,5 кв.м, ІІ поверх: сходові клітини - 2,7 кв.м, ІІІ поверх: сходові клітини - 4,3 кв.м, коридор - 7,5 кв.м, туалет - 1,0 кв.м) розташоване за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 34, літера А, що підтверджується відповідним належним чином оформленим двохстороннім актом приймання-передачі об'єкта оренди за Договором від 09.12.2009 р. (додаток № 2 до Договору), копія якого міститься в матеріалах справи.

Вказаний акт підписаний орендарем та орендодавцем, а також скріплений печатками без будь-яких зауважень та заперечень.

Окрім того, в матеріалах справи наявний підписаний обома сторонами Договору акт від 04.03.10 р., яким встановлено, що площа нежитлових приміщень у будинку за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 34, літера А, з урахуванням поповерховних планів інвентаризації КП Київське МБТІ від 15.05.08 р. становить 77,40 кв.м (в т.ч. на І поверсі - 3,6 кв.м, на ІІ поверсі - 2,4 кв.м, на ІІІ поверсі - 70,6 кв.м, у підвалі - 0,8 кв.м), що менше від вказаної у Договорі оренди 79,1 кв.м.

Згідно п. 2.2 Договору вартість об'єкта оренди, згідно із затвердженим 09 грудня 2009 року звітом про експертну (незалежну оцінку), виготовлену станом на 31 березня 2009 року, становить 566 000,00 грн.

За таких обставин господарським судом встановлено, що позивачем було належним чином виконано свій обов'язок з передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Караван" орендованого приміщення на підставі Договору, а відповідачем прийнято вказане приміщення в оренду без будь - яких зауважень.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

Згідно частин 1 та 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 р. №34/91 і становить: 20,55 грн. за 1 кв.м. орендної площі, що в цілому складає: 1009,13 грн. - для ательє з індивідуального виготовлення та ремонту одягу; 12,33 грн. за 1 кв.м. орендної площі, що в цілому складає: 147,98 грн. - для майстерні з ремонту взуття та галантерейних виробів; 28,77 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає: 517,92 грн. - для виробничих приміщень інших юридичних осіб. Загальна сума орендної плати складає 1675,03 грн., місячний розмір орендної плати згідно з розрахунком, що є невід'ємною частиною договору, за грудень 2009 року складає 1675,03 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Згідно п. 3.6. Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

При цьому, між сторонами відсутній спір щодо неналежного виконання відповідачем як орендарем прийнятих на себе за умовами Договору зобов'язань зі сплати орендної плати за нежитлові приміщення за адресою: вул. Мілютенка, 34, літ. А, м. Київ.

Суд зазначає, що за приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

За змістом частини 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , яка кореспондується з ч. 4 ст. 284 ГК України, встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Як зазначалось вище, за умовами п. 9.1 Договору цей договір діє з 09.12.2009р. по 07.12.2012 р.

Крім того, відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладені в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна (далі - Постанова № 12) зазначено, що зі змісту статей 759, 763 та 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. При цьому такі заперечення можуть бути висловлені останнім, як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення дії цього строку.

В матеріалах справи міститься лист орендодавця - КП Київжитлоспецексплуатація № 155/1/05-5522 від 11.12.12 р. Про закінчення дії договору оренди від 09.12.2009 р. № 03/3544 , яким позивач на підставі ч. 2 ст. 17 Закону Україна Про оренду державного та комунального майна повідомив відповідача по закінчення терміну дії спірного договору оренди 07.12.12 р. та припинення його дії, а також запропонував орендодавцю вирішити питання продовження договору оренди вказаних приміщень відповідно до вимог Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київради від 22.09.11 р. № 34/6250 або звільнити нежитлові приміщення та передати КП Київжитлоспецексплуатація за актом приймання - передачі.

Факт надсилання зазначеного листа на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку № 3739 від 12.12.12 р. та списку згрупованих рекомендованих відправлень, датованого 12.12.12 р.

Відповідно до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", з якою кореспондується п. п. 9.5 Договору, чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

При цьому згідно зі статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За приписами ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі

Окрім того, згідно п.2 ст. 26 та п.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Водночас відповідно до п. 7.5 Договору у разі закінчення строку дії Договору або при його достроковому розірванні орендар зобов'язаний здійснити за свій рахунок поточний ремонт орендованого приміщення або сплатити орендодавцю його вартість згідно з кошторисом і за актом приймання передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди. В акті приймання - передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення та виконані орендарем роботи по поточному ремонту, а також пошкодження майна, що вникли з його вини.

Також обов'язок орендаря з повернення орендованого майна передбачений також п. 4.14 Договору, згідно якого орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передавати майно по акту приймання - передачі орендодавцю. У разі невиконання пункту 4.14 Договору в силу вступає рішення Київради.

При цьому судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підписання сторонами акту приймання-передачі орендованого майна з оренди в порядку ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна та пункту 4.14 Договору.

Проте, як зазначає позивач, після закінчення строку дії Договору оренди відповідач всупереч умовам п.п. 4.14, 7.5 договору об'єкт оренди, а саме приміщення у нежитловому будинку, загальною площею 77,4 кв. м (в т.ч. на І поверсі - 3,6 кв.м, на ІІ поверсі - 2,4 кв.м, на ІІІ поверсі - 70,6 кв.м, у підвалі - 0,8 кв.м) розташоване за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 34, літера А, не звільнив та за Актом приймання-передачі орендоване нежиле приміщення позивачу як орендодавцю не повернув.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як стверджує позивач, відповідач в порушення умов Договору свої зобов'язання в частині повернення орендованого майна у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства та умовам Договору належним чином не виконав та не передав орендодавцю, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою про виселення ТОВ Караван з нежилих приміщень за адресою: вул. Мілютенка, 24, літера А у м. Києві та передачу останніх КП Київжитлоспецексплуатація .

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань в частині передачі орендованого майна орендодавцю, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів визнання недійсним Договору №03/3544 про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду від 09.12.2009 або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог ТОВ КАРАВАН зазначає про виконання відповідачем всіх умов договору оренди, зокрема, в частині здійснення всіх платежів за користування орендованими нежилими приміщеннями, на підтвердження чого останнім надано копії відповідних платіжних доручень, та вжиття товариством всіх заходів щодо подовження терміну дії договору на наступний термін у встановленому законом порядку.

Так, як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, ТОВ "КАРАВАН" зверталось з листами від 18.09.12 р. до КП Київжитлоспецексплуатація , а також б/н від 06.12.2012 до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо продовження терміну дії договору оренди на 2 роки і 360 днів.

Судом встановлено та сторонами не спростовано, що листом № 155/1/05-5522 від 11.12.12 р. Про закінчення дії договору оренди від 09.12.2009 р. № 03/3544 позивач на підставі ч.2 ст. 17 Закону Україна Про оренду державного та комунального майна повідомив відповідача по закінчення терміну дії спірного договору оренди 07.12.12р. та припинення його дії, а також запропонував орендодавцю вирішити питання продовження договору оренди вказаних приміщень вирішувати відповідно до вимог Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київради від 22.09.11 р. № 34/6250 або звільнити нежитлові приміщення та передати КП Київжитлоспецексплуатація за актом приймання - передачі.

Факт отримання вказаного листа відповідачем не заперечувався.

Суд зазначає, що норми ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна мають диспозитивний характер, оскільки не вказують на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява має бути направлена однією зі сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

В контексті вищезазначених правових норм про припинення договору оренди будь-якій із сторін достатньо заявити протягом місяця після закінчення терміну дії договору про свої наміри. Тому будь-яке документальне підтвердження факту здійснення такої заяви на адресу контрагента припиняє договір оренди, без урахування того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів (заяв, повідомлень тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення (заяви тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення-заяви орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.

Отже орендодавець має висловити свої заперечення проти продовження Договору на новий строк шляхом вираження у його поведінці, вчиненій ним в активній однозначній формі, доведеній до відповідача шляхом, зокрема, надіслання відповідних листів.

Зі змісту вищезазначеного листа вбачається, що орендодавцем за спірним правочином було у передбаченому чинним законодавством України порядку висловлено свій намір щодо припинення з орендарем правовідносин, що виникли на підставі спірного Договору, та запропоновано орендарю звернутись з питанням продовження орендних правовідносин в передбаченому законодавством порядку. Тобто зазначений лист, за висновками суду, не підтверджує обставин чіткого висловлення позивачем заперечень проти продовження терміну дії Договору у передбачений положеннями ст. 764 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна строк.

Судом встановлено за матеріалами справи, що відповідно до рішення Київської міської ради ІІІ сесії VI скликання № 336/1392 від 23.04.09 р. Про питання оренди об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва Київською міською радою було дозволено позивачу переукласти з відповідачем договір оренди нежилих приміщень у будинку, який закріплений на праві господарського відання за КП Киїжитлоспецексплуатація за адресою вул. Мілютенка, 34, літера А, м. Київ, строком на 2 роки 364 дні.

Пунктом 9.3 Договору визначено, що після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київської міської ради.

Тобто, даною умовою Договору продовження строку дії останнього поставлено у залежність від дозволу Київради у вигляді відповідного рішення.

Проте, сторонами на час проведення судового засідання 12.10.16 р. не надано доказів наявності рішення Київради щодо надання дозволу на пролонгацію спірного Договору оренди комунального майна.

Окрім цього, враховуючи приписи ст. ст. 26, 47 Закону України Про місцеве самоврядування звернення відповідача до балансоутримувача (орендодавця) та Управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не можуть бути розцінені судом в якості підстав для продовження спірного Договору оренди з огляду на відмінності рішення Київської міської ради, яке приймається в пленарному режимі, рішення балансоутримувача майна про надання в оренду, яке реалізується останнім за згодою власника або уповноваженого ним органу в установленому порядку.

В свою чергу доказів визнання недійсним п. 9.3 Договору, яким вичерпно передбачено порядок та підстави реалізації орендарем права на продовження договору оренди на новий термін, матеріали справи не містять.

Тобто, зважаючи на те, що після закінчення строку дії спірного Договору (07.12.2012р.) укладеного згідно рішення Київради № 336/1392 від 23.04.09 р., інше рішення Київради про подальше продовження його дії не приймалось, суд дійшов висновку про припинення спірного Договору.

При цьому заперечення відповідача проти позовних вимог з посиланням на лист позивача від 26.04.2016 за №155/1/05-3092 про зміну з 25.04.2016 банківських реквізитів для сплати за користування приміщенням, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою як на підтвердження наявності продовжуваних відносин між сторонами щодо оренди, оскільки оплата за користування орендованим майном є одним із суттєвих умов договору, з огляду на узгоджені обома сторонами умови Договору та фактичні обставини справи щодо відсутності рішення про продовження строку дії договору судом до уваги не приймаються.

За наведених обставин сплата відповідачем орендних платежів за фактично орендоване майно та прийняття останніх орендодавцем навіть за умови посилання в призначеннях здійснених ТОВ КАРВАН платежів на спірний Договір №03/3544 про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду від 09.12.2009 не свідчать про продовження дії останнього та не можуть бути розцінені судом в якості доказів погодження орендодавцем продовження строку дії Договору та наявності договірних відносин.

Таким чином, з огляду на фактичні обставини справи, приймаючи до уваги, що Київською міською радою не приймалось рішення щодо пролонгації Договору, суд дійшов висновку, що строк дії Договору закінчився 07 грудня 2012 р. та пролонгованим у відповідності до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умов Договору не був, отже відсутні правові підстави для продовження користування відповідача комунальним майном згідно спірного договору оренди, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині виселення Товариства з обмеженою відповідальністю КАРАВАН з нежитлових приміщень загальною площею 77,40 кв.м (в т.ч. на І поверсі - 3,6 кв.м, на ІІ поверсі - 2,4 кв.м, на ІІІ поверсі - 70,6 кв.м, у підвалі - 0,8 кв.м) розташоване за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 34, літера А, з передачею вказаного майна балансоутримувачу (орендодавцю), є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю КАРАВАН (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, літера Б, код 25594561) з нежитлових приміщень загальною площею 77,40 кв.м (в т.ч. на І поверсі - 3,6 кв.м, на ІІ поверсі - 2,4 кв.м, на ІІІ поверсі - 70,6 кв.м, у підвалі - 0,8 кв.м) розташоване за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 34, літера А.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю КАРАВАН (01054, м.Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, літера Б, код 25594561) передати Комунальному підприємству Київжитлоспецексплуатація (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а; код 03366500) нежитлові приміщення загальною площею 77,40 кв.м (в т.ч. на І поверсі - 3,6 кв.м, на ІІ поверсі - 2,4 кв.м, на ІІІ поверсі - 70,6 кв.м, у підвалі - 0,8 кв.м), розташовані за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 34, літера А.

4. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю КАРАВАН (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, літера Б, код 25594561) на користь Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а; код 03366500) 2756,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 17 жовтня 2016 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М.Селівон