Постанова

від 11.01.2017 по справі 910/12027/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2017 р. Справа№ 910/12027/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Караван

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.10.2016

у справі № 910/12027/16 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Караван ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради,

про виселення та зобов'язання вчинити дії,

за участю представників сторін:

від позивача: Семененко Л.М. - представник (довіреність № 062/15/1/03-21 від 04.01.2017);

від відповідача: 1) Жила А.А. - представник (довіреність б/н від 25.10.2016.2016);

2) Березін О.В. - директор (паспорт серії НОМЕР_1, виданий 14.09.1999);

від третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація (надалі - КП Київжитлоспецексплуатація , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Караван (надалі - ТОВ Караван , відповідач) про виселення відповідача з орендованих нежилих приміщень та зобов'язання вчинити дії, а саме, передати вказані нежилі приміщення позивачеві у зв'язку із закінченням строку дії договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду від 09.12.2009 №03/3544.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2016 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (надалі - третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 у справі №910/12027/16 позов задоволено повністю. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю Караван з нежитлових приміщень загальною площею 77,40 кв.м. (в т.ч. на І поверсі - 3,6 кв.м., на ІІ поверсі - 2,4 кв.м., на ІІІ поверсі - 70,6 кв.м., у підвалі - 0,8 кв.м.) розташованих за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 34, літера А. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Караван передати Комунальному підприємству Київжитлоспецексплуатація вказані нежитлові приміщення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Караван на користь Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація 2 756,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Караван звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення судом першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 колегією суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Дикунська С.Я. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 11.01.2017.

10.01.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Караван надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких зазначено про укладення між позивачем, відповідачем та третьою особою договору від 30.09.2016 №2266 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду від 09.12.2009 №03/3544), з копією вказаного договору в додатку.

Обґрунтовуючи причини неподання вказаного договору суду першої інстанції, апелянт вказує, що оригінал останнього був отриманий ним лише 02.11.2016, що унеможливило його подання до прийняття місцевим судом рішення у даній справі.

Також у доповненнях до апеляційної скарги, апелянт просив суд стягнути з відповідача 2 000,00 грн витрат, понесених ним на оплату адвокатських послуг за підготовку та подання апеляційної скарги у даній справі.

Порадившись, колегія суддів дійшла висновку про долучення вказаного доказу в порядку частини 1 статті 101 ГПК України до матеріалів справи, оскільки він має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх безпідставними, а судове рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін.

Третя особа свого уповноваженого представника у судове засідання не направила, про відкладення розгляду справи клопотань не заявляла, про дату, місце та час судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення їй відповідного поштового відправлення.

Вислухавши думку представників сторін щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі уповноваженого представника третьої особи, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами та за відсутності зазначеного учасника судового процесу.

11.01.2017 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 09.12.2009 між Комунальним підприємством Київжитлоспецексплуатація (в тексті договору - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Караван (в тексті договору - орендар) був укладений договір №03/3544 про передачу майна територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду (надалі - договір), відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 23.04.2009 №336/1392 (додаток 2 пункт 69 та листа Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 07.12.2007 №29/283-1013) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення) (надалі - об'єкт оренди), за адресою: вул. Мілютенка, 34 А, для ательє з індивідуального виготовлення та ремонту одягу - 90,60 кв.м., майстерні з ремонту взуття та галантерейних виробів - 12,00 кв.м., виробничі приміщення інших юридичних осіб - 18,00 кв.м. (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору об'єктом оренди є нежитлові приміщення, загальною площею 120,60 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину договору.

Згідно з пунктом 2.2. договору вартість об'єкта оренди, згідно із затвердженим 09 грудня 2009 року звітом про експертну (незалежну) оцінку, виготовлену станом на 31 березня 2009 року, становить 566 000,00 грн.

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП Київжитлоспецексплуатація (пункт 2.4. договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.

Відповідно до пункту 5.4. орендар після закінчення терміну дії цього договору має переважне право, за інших рівних умов, на продовження дії договору, за умови належного виконання своїх обов'язків за цим договором. Дозвіл на продовження строку оренди надає Київська міська рада.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 09 грудня 2009 року по 07 грудня 2012 року (пункт 9.1. договору).

Пунктом 9.3 Договору було передбачено, що після закінчення строку дії цього Договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київської міської ради.

Відповідно до пункту 9.5 договору оренди, договір припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

За правовою природою укладений сторонами договір є договором найму (оренди), за яким, відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 761, частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи те, що орендоване майно є державною власністю до правовідносин, що склалися між суб'єктами господарювання за договором оренди застосовуються положення Закону України Про оренду державного та комунального майна , який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносини, пов'язаних з передачею майна в оренду.

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до частини 2 статті 26 вищевказаного Закону договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Місцевим господарським судом встановлено, що 09.12.2009 сторонами договору був підписаний акт приймання-передачі, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування нежиле приміщення, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками господарюючих суб'єктів.

В матеріалах справи також наявний підписаний сторонами акт від 04.03.2010, яким встановлено, що площа нежитлових приміщень у будинку за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 34, літера А, з урахуванням поповерховних планів інвентаризації КП Київське МБТІ від 15.05.2008 становить 77,40 кв.м. (в т.ч. на І поверсі - 3,6 кв.м., на ІІ поверсі - 2,4 кв.м., на ІІІ поверсі - 70,6 кв.м., у підвалі - 0,8 кв.м.), що менше від вказаної у договорі оренди - 79,1 кв.м.

За таких обставин місцевим господарським судом встановлено, що позивач належним чином виконав свій обов'язок з передачі Товариству з обмеженою відповідальністю Караван орендованого приміщення на підставі договору, а відповідачем прийнято вказане приміщення в оренду без будь-яких зауважень.

Звертаючись до суду з позовом про виселення відповідача із орендованих ним приміщень за договором та зобов'язання передати їх орендодавцю, позивач вказав, що, незважаючи на припинення договору у зв'язку із закінченням строку його дії, орендар приміщення не звільнив та продовжує ними користовуватися.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що КП Київжитлоспецексплуатація у місячний термін після закінчення терміну дії договору, встановлений Законом України Про оренду державного та комунального майна , звернувся до орендаря з листом від 11.12.2012 № 155/1/05-5522, яким повідомив останнього про закінчення терміну дії спірного договору оренди та припинення його дії, а також запропонував орендарю вирішити питання продовження договору відповідно до вимог Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київради від 22.09.11 № 34/6250 або звільнити нежитлові приміщення та передати КП Київжитлоспецексплуатація за актом приймання-передачі.

Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що договір оренди припинився у зв'язку із закінчення строку, на який його було укладено.

За приписами частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі

Згідно зі статтею 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи вказані положення законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для виселення ТОВ Караван із орендованих нежилих приміщень та їх повернення позивачеві.

Колегія суддів з таким висновком місцевого господарського суду погодитись не може, вважає його помилковим внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 18.09.2012 ТОВ Караван зверталось до КП Київжитлоспецексплуатація із заявою щодо продовження терміну договору оренди та необхідності підготовки відповідних документів.

Крім того, 16.10.2012 ТОВ КАРАВАН звернулось до КП Київжитлоспецексплуатація з проханням надати довідку про належне виконання ним умов договору оренди з метою його продовження.

В подальшому, 06.12.2012 відповідач звертався до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою щодо продовження терміну дії договору оренди на 2 роки і 360 днів. До вказаної заяви відповідачем були додані всі необхідні документи, передбачені Додатком 2 до Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №34/6250, тобто відповідач виконав усі покладені на нього зобов'язання, передбачені Законом України Про оренду державного та комунального майна , необхідні для продовження договору оренди.

Пунктом 4.11. вищевказаного Положення передбачено, що відповідні орендодавці протягом п'яти робочих днів після закінчення терміну одержання висновків з урахуванням часу поштового обігу, а у випадках, коли розгляд заяви про оренду майна не потребує отримання висновків, протягом п'ятнадцяти робочих днів після дати її реєстрації розміщують в офіційних друкованих засобах масової інформації та офіційному веб-порталі Київської міської ради оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляють в укладенні договору оренди і повідомляють про це заявнику.

Апелянт стверджує, що така відмова йому позивачем не надавалась, матеріали справи не містять доказів протилежного.

Колегія суддів дійшла висновку, що лист орендодавця від 11.12.2012 №155/1/05-5522 про закінчення дії договору оренди був помилково оцінений судом першої інстанції як заперечення проти продовження договору на новий строк, оскільки в останньому орендодавець лише повідомив орендаря про закінчення строку його дії та запропонував вирішити питання про продовження дії договору оренди. Направлення позивачем відповідачеві інших заяв, в яких були висловлені заперечення орендодавця проти продовження дії договору оренди, матеріали справи не містять.

У зв'язку з фактичним продовженням відносин оренди між сторонами, 14.04.2016 ТОВ Караван повторно звернулось з листом до КП Київжитлоспецексплуатація про продовження терміну дії оренди та підготовку необхідних для цього документів.

26.04.2016 позивач надіслав відповідачеві лист №155/1/05-3092, в якому останнього повідомляло про зміну з 25.04.2016 банківських реквізитів, за якими необхідно вносити плату за користування приміщенням, компенсацію витрат підприємства та компенсацію витрат за користування земельною ділянкою.

Крім того, листом від 26.04.2016 КП Київжитлоспецексплуатація доручила ТОВ Караван укласти договір на проведення незалежної оцінки приміщень за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 34, літера А, загальною площею 77,4 кв.м., яке орендує відповідач.

Колегія суддів дійшла висновку, що вказаними листами позивач підтвердив наявність договірних відносин між сторонами щодо оренди спірного нерухомого майна.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Пунктом 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна від 29.05.2013 №12 встановлено, що статтею 285 ГК України, статтею 777 ЦК України, частиною третьою статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна наявність у орендаря передбаченого переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий строк, якому відповідає обов'язок орендодавця щодо укладення такого договору, є підставою для обов'язкового укладення відповідного договору оренди згідно із законом за наявності обставин, зазначених у відповідних законодавчих приписах.

Отже, вирішуючи такі спори, господарські суди мають з'ясовувати наявність у орендаря переважного права на укладення договору оренди на новий строк з урахуванням наявності чи відсутності обставин, з якими закон пов'язує виникнення такого права, а також вчинення кожним з учасників спірних правовідносин певних дій на виконання вимог закону. При цьому судам слід також з'ясовувати, чи належним чином орендар виконував зобов'язання за договором.

Матеріалами справи, а саме, відповідними платіжними дорученнями, підтверджується, що відповідач у встановлений договором строк за весь період користування приміщенням вносив платежі з орендної плати, а позивач приймав ці платежі як належні оплати.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що 30.09.2016 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради, Комунальним підприємством Київжитлоспецексплуатація та Товариством з обмеженою відповідальністю Караван був укладений договір №2266 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду від 09.12.2009 №03/3544), за яким орендодавцем передано, а орендарем прийнято в оренду нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: вул. Мілютенка, буд. 34, літера А.

Згідно пояснень апелянта, на виконання вказаного договору акт приймання-передачі орендованого майна між сторонами не підписувався, оскільки останнє фактично знаходиться у користуванні орендаря.

Позивачем вказані твердження апелянта не заперечені.

Таким чином, на дату прийняття рішення місцевим господарським судом - 12.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Караван користувалося орендованими нежитловими приміщеннями на законних підставах, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про виселення відповідача та повернення позивачеві спірних орендованих приміщень.

За приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищевикладене та обґрунтованість апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Караван , колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідач просив колегію суддів апеляційної інстанції стягнути з позивача 2 000,00 грн витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката на підставі статей 48, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру .

Стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7 встановлено, що відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокатів, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Обґрунтовуючи наявність вказаних судових витрат, скаржником надано суду апеляційної інстанції копії договору про надання правової допомоги від 26.10.2016 №8-10-16, укладеного між ТОВ Караван та адвокатом Ванджурак Романом Васильовичем, а також договору про надання правової допомоги від 15.10.2016 №18, укладеного між ним та Адвокатською компанією Покон .

Зі змісту даних договорів вбачається, що обидва вони укладені для надання правової допомоги по підготовці та поданню апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 у справі №910/12027/16.

За надання послуг за кожним із цих договорів апелянтом сплачено по 1 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 07.11.2016 №632 на суму 1 000,00 грн та від 04.01.2017 №657 на суму 1 000,00 грн.

Колегією суддів враховано, що підпунктом 6.5. пункту 6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідач не надав доказів, що підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката у заявленій сумі 2 000,00 грн та обґрунтування причин укладення двох договорів про надання правової допомоги щодо підготовки та подання однієї апеляційної скарги.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суму витрат на оплату послуг адвоката необхідно зменшити та стягнути з позивача на користь відповідача 1 000,00 грн.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 3 031,60 грн у зв'язку з її задоволенням на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Караван на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 у справі №910/12027/16 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 у справі №910/12027/16 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Стягнути з Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а; код 03366500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КАРАВАН (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, літера Б, код 25594561) 3 031 (три тисячі тридцять одна) грн 60 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом та 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп. витрат на послуги адвоката.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи №910/12027/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук