Рішення

від 13.10.2016 по справі 922/3212/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2016 р.Справа № 922/3212/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ЛТД", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрак Сервіс", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (дов. б/н від 22.09.16року);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ЛТД", м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрак Сервіс", м. Харків, в якій просить суд стягнути з останнього 18 772,68грн. яка виникла внаслідок невиконання грошового зобов'язання щодо оплати за поставлені товари на підставі договору поставки №21/09/16 від 21.09.2016 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на укладення між сторонами договору поставки №21/09/16 від 21.09.2016 року., відповідно до якого поставив відповідачеві товар на підставі видаткової накладної №697 від 21.09.2016 року на суму 18 772,68грн., вищевказаний товар був прийнятий відповідачем, однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати не здійснив, вказані обставини стали підставою для звернення позивачу до суду з відповідним позовом. В якості правових підстав позивач посилається на ст. ст. 526, 712 ЦК України.

Ухвалою господарського суду від 26.09.2016року порушено провадження у справі№922/3212/16, розгляд справи призначено на 06.10.2016 року.

Ухвалою господарського суду від 06.10.2016 року, розгляд справи відкладено до 13.10.2016 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 13.10.2016року підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі, через канцелярію господарського суду Харківської області(вх.№33830 від 13.10.2016року), надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, вказані документи долучені до матеріалів справи на підставі ст.22 ГПК України.

Відповідач в призначене судове засідання 13.10.2016року свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, причини неявки у судове засідання суду не повідомив. Ухвала про порушення провадження у справі №922/3212/16 направлена адресу відповідача повернулась до суду без вручення адресату, з приміткою пошти "за закінченням строку зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданої довідки з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій, місцезнаходження відповідача 61105, м. Харків, вул.Киргизька, 19 та саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а позивачем - позовна заява.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд установив наступне.

21.09.2016 року між сторонами укладено договір поставки №21/09/16.

Згідно з умовами п.1.1. договору сторонами передбачено, що постачальник зобов'язується поставити на адресу покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар за ціною і в асортименті, які вказані в кінцево узгоджених накладних, які єневід'ємноюю частиною цього договору.

Згідно п.3.1. договору сторонами визначено, що ціна договору складається із вартості всього переданого по цьому договору товару на протязі строку дії цього договору. Вартість визначається сумарно, виходячи із сум, вказаних у видаткових накладних по цьому договору.

Строк дії договору сторонами визначено в п.1.4. договору , відповідно до якого договір вступає до 31 грудня поточного року включно. Строк дії договору щорічно продовжується відповідно до п.1.5. договору.

Відповідно до п.1.5. договору, сторонами визначено, що у випадку відсутності на дату закінчення строку дії договору офіційного повідомлення від кожної із сторін про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії цього договору вважається автоматично продовженим до 31 грудного наступного року.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив відповідачеві товар на підставі видаткової накладної №697 від 21.09.2016 року на суму 18 772,68грн., вищевказаний товар був прийнятий відповідачем, однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати не здійснив, вказані обставини стали підставою для звернення позивачу до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію вказаній вимозі, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Отже, враховуючи викладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 18 772,68 грн.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18 772,68 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрак Сервіс" (61105,м.Харків, вул.Киргизька,19 , код 38383618, р/р 26000052214261 в ПАТ КБ "Приватбанк" м. Харків, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ЛТД"(61001, м. Харків, вул.Плеханівська,16, код 36222483, р/р26000208060700 в ПАТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО351005) - 18 772,68грн. основного боргу, витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,0грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_3