Постанова

від 10.10.2016 по справі 904/10068/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2016 року Справа № 904/10068/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. ( доповідач)

Судді: Дармін М.О., Іванов О.Г.

Секретар судового засідання Логвіненко І.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , довіреність №35303 від 01.12.2015 р.;

від відповідача-1: ОСОБА_2 , довіреність №153 від 29.12.2015 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" та Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року у справі № 904/10068/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", м. Дніпропетровськ

до відповідачів:

1. Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Київ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг", м. Дніпропетровськ

за участю 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства "ВЭБ-лизинг", м. Москва, РФ

про стягнення 1 275 693, 35 грн., -

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Воронько В.Д, судді Манько Г.В., Рудовська І.А.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" - задоволені частково.

Суд стягнув солідарно з приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" та товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" збитки в сумі 1000,00 грн.

Суд стягнув з приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" збитки в сумі 611787,85 грн, 9184,32 грн витрат по сплаті судового збору та стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" витрати по сплаті судового збору в сумі 07,50 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" та відповідач 1- Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" звернулись з апеляційними скаргами.

В своїй апеляційній скарзі позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Металургтранс просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача 1 збитків в розмірі 662 905, 50 грн., та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, змінивши відповідно розподіл судового збору.

В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права в цій частині.

Зокрема, апелянт вважає, що суд безпідставно відмовив у стягненні витрат на проведення додаткової незалежної оцінки стану вагону, оскільки акт та протокол наради, якими було встановлено пошкодження вагонів, могли бути оскаржені відповідачем 1 та скасовані. За таких обставин проведення додаткової незалежної оцінки стану вагонів були викликані необхідністю і повинні бути відшкодовані відповідачем.

Щодо відмови у стягненні витрат позивача по сплаті митних платежів, апелянт вважає, що в цій частині суд першої інстанції також не врахував, що позивач не мав можливості скористатися механізмом звільнення від сплати імпортного мита, оскільки факт аварії не був встановлений компетентними органами, а самостійно митний орган такий факт не встановлює.

Крім того, апелянт вважає безпідставним відмову у стягненні 22 811,40 доларів США санкцій, сплачених позивачем орендодавцю вагонів, оскільки до складу збитків входить не тільки вартість знищеного вагона, а й додаткові витрати, якими є орендні платежі, які сплачував позивач орендодавцю за умовами договору.

Відповідач 1 - Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в своїй апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати повністю та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги відповідач - 1 - Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт посилається на те, що позивач не надав доказів надсилання копії позовної заяви третій особі по справі, не перевірив повноваження представника третьої особи ОСОБА_4, оскільки копія довіреності не посвідчена юридичною особою, яка видала копію, без відбитку печатки.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції незаконно встановив факт володіння позивачем спірними вагонами, оскільки відсутній договір передачі вагонів від власника до орендаря, з правом подальшої суборенди.

Копія акту прийому-передачі вагону від Transterminal Express Gmbh до ТОВ Металургтранс від 29.04.2015 року спростовує відомості про те, що власником вагону є ВАТ ВЄБ-лізинг .

Крім того, апелянт вважає, що позивач взагалі не мав права на звернення до суду із позовом про відшкодування збитків, оскільки відсутній договір оренди вагонів, тому право володіння позивача вагонами не доведено.

На думку апелянта, судом першої інстанції необґрунтовано встановлено розмір збитків від знищення вагону № 55140198, який не підтверджений належними доказами, оскільки під час виготовлення звіту було використано законодавство, яке не застосовується для проведення даного виду оцінки.

Сплата орендної плати за час пошкодження вагонів, на думку апелянта, не є збитками, оскільки сплата орендних платежів була передбачена умовами договору суборенди.

Всі ці обставини, як вважає апелянт, є підставами для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 липня 2016 року апеляційні скарги позивача - товариства з обмеженою відповідальністю Металургтранс та відповідача-1 - Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Київ була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 01 серпня 2016 року колегією суддів у складі : головуючого судді Березкіної О.В. ( доповідача); суддів: Величко Н.Л., Іванова О.Г.

Зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження керівника апарату суду ОСОБА_5 від 29 липня 2016 року та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29 липня 2016 року , у зв язку з відпусткою судді Іванова О.Г. справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді: Дармін М.О., Величко Н.Л.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2016 року розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" та Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року у справі № 904/10068/15 було відкладено на 19 вересня 2016 рік .

Зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження керівника апарату суду ОСОБА_5 від 16 вересня 2016 року та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16 вересня 2016 року , у зв язку з закінченням терміну повноважень судді Величко Н.Л. справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді: Дармін М.О., Іванов О.Г.

19 вересня 2016 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 10 жовтня 2016 року.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги, заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, підтримав доводи своєї апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників позивача та відповідача-1 перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 24.01.2015 о 01 годині 20 хвилин на колії №10 (запобіжний тупік) станції Максимівка-Тернопільська стався схід тепловоза ТЕМ2У-9257, який належить Приватному акціонерному товариству "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", та 4-х вагонів, у тому числі вагонів №54658737, №54898416, № 55140198, що перебували у тимчасовому володінні і користуванні позивача.

Схід вагонів мав місце внаслідок порушень правил маневрової роботи з вини Тернопільської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту". При цьому причина сходження з рейок некерованого маневрового складу із семи вагонів з тепловозом ТЕМ2У-9257 визначена власником тепловоза та під'їздних колій ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" ( 1-й відповідач) і зафіксована в Актах форми ВУ-25М від 28.01.2015 №1, 2 ,4 та в протоколі наради при виконуючому обов'язки начальника Тернопільської дирекції залізничних перевезень від 28.01.2015.

Згідно акту форми ВУ-25М № 4 від 28.01.2015 вагон №54658737 пошкоджено до необхідності проведення Технічного обслуговування вантажних вагонів з відчепленням від поїзда або состава.

Згідно акту форми ВУ-25М №2 від 28.01.2015 вагон №54898416 пошкоджено до необхідності проведення деповського ремонту.

Згідно акту форми ВУ-25М № 1 від 28.01.2015 вагон № 55140198 підлягає виключенню з інвентарного парку.

Звертаючись до приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту (1-й відповідач) та товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг" (2-й відповідач), як поручителя у межах 1000 грн., із позовом про стягнення збитків у сумі 48090,20 доларів США, яка складається з наступного:

- 313,20 доларів США - відшкодування орендних платежів за період відволікання вагону № 54658737 для технічного обслуговування в ТОв-2;

- 2148,60 доларів США - відшкодування орендних платежів за період відволікання вагону № 54898416 для проведення деповського ремонту;

- 45628,40 доларів США - відшкодування вартості вагона № 55140198 та оплата відповідно до п. 7.5 договору суборенди, що станом на день подачі позову - 18.11.2015 за офіційно встановленим курсом НБУ складає 1143155,89 грн., та 131537,46 грн, які складаються з витрат на оплату митних платежів за оформлення вагону № 55140198 та технічне обстеження вагона Державним підприємством "Український науково-дослідний інститут вагонобудування", позивач посилався на те, що внаслідок аварії в результаті сходження з рейок тепловоза, що належить 1-му відповідачу, були пошкоджені вагони № 54658737, № 54898416, № 55140198, які були орендовані позивачем за договором суборенди № 150А/14 від 20.11.2014, укладеним з Transterminal Express Gmbh. Сума збитків складається з вартості пошкодженого і не підлягаючого поновленню вагону, орендних платежів за час ремонту вагонів, витрат на проведення обстеження вагонів, митних витрат.

Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи на користь позивача збитки у вигляді вартості знищеного вагона в сумі 22817,00 доларів США та 2461,80 доларів США сплачених суборендних платежів, що за офіційним курсом НБУ на дату звернення позивача до суду складає 612787,85 грн., та відмовляючи у решти позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується сплата позивачем на користь Transterminal Express Gmbh суборендних платежів у сумі 2461,80 доларів США за час знаходження в ремонті вагонів № 54658737 та 54898416. Під час їх ремонту позивач не мав можливості експлуатувати їх і поніс збитки у розмірі суборендної плати.

Крім того, суд вважав обгрунтованими вимоги позивача про стягнення збитків у вигляді вартості пошкодженого вагона № 55140198, подальша експлуатація якого є неможливою.

Вартість вагона № 55140198 вказана у п. 42 додатку № 10 від 07.12.2014 року до договору суборенди і становить 22 817,00 доларів США. Така ж сума вказана в наданій до справи Дніпропетровською митницею ДФС України митній декларації, на підставі якої здійснено митне оформлення вагону № 55140198 у режимі "імпорт". Аналогічна сума зазначена у звіті про оцінку станом на 11.11.2915, складеному ТОВ "С-Тиматика" з урахуванням здійсненої 22.01.2016 актуалізації до звіту.

Відмовляючи у стягненні митних платежів в сумі 128 537,46 грн,, господарський суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Металургтранс" не скористалось своїм правом для припинення митного режиму тимчасового ввезення залізничного вагону № 55140198 у зв'язку із знищенням внаслідок аварії, і як наслідок звільнення від сплати митних платежів.

Відмовляючи у стягненні орендної плати в подвійному розмірі з дати знищення вагона № 55140198 до кінця строку дії договору, суд першої інстанції виходив з того, що у разі знищення вагона є відсутнім об'єкт оренди, через певний проміжок часу з інших причин може припинити дію сам договір суборенди до закінчення строку, на який він був укладений і перерахування орендної плати за неіснуючі послуги є необгрунтованим.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 20.11.2014 між Transterminal Exspress Gmbh, (Австрія) - орендодавець та товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", м. Дніпропетровськ (орендар) укладено договір суборенди № 150А/14, згідно з яким орендодавець надав орендарю у тимчасове користування 1500 залізничних вагонів, а орендар зобов'язався прийняти вагони та здійснювати оплату суборендної плати. Пунктом 1.2 договору передбачено, що кількість переданих в суборенду вагонів з зазначенням їх номерів, року виготовлення, країни походження, вартості в доларах США вказуються сторонами в додатках до договору.

Згідно з п. 5.1 договору за користування вагонами суборендар сплачує суборендну плату у розмірі, який встановлюється сторонами у додаткових угодах до договору.

Відповідно до п. 5.8 договору розрахунки за послуги оренди здійснюються в доларах США або в російських рублях.

Строк дії договору встановлений до 20.11.2017.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до пункту 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 , залізничний рухомий склад (вагони всіх видів, локомотиви, моторейковий транспорт) і контейнери є транспортними засобами.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Внаслідок неправомірних дій 1-го відповідача при здійсненні маневрової роботи тепловоза було пошкоджено три залізничних вагона, які знаходились в користуванні позивача на підставі договору суборенди, чим завдано втрат майнового характеру.

Відповідно до ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є:

- право володіння;

- право користування (сервітут).

Згідно з ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Статтею 397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам.

Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Як встановлено судом першої інстанції, вагонами № 54658737, 54898416, 55140198 позивач користується на підставі укладеного з Transterminal Express Gmbh договору суборенди № 150А/14 від 20.11.2014.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем на користь Transterminal Express Gmbh суборендних платежів у сумі 2461,80 доларів США за час знаходження в ремонті вагонів № 54658737 та 54898416. Під час їх ремонту позивач не мав можливості експлуатувати їх і поніс збитки у розмірі суборендної плати.

Таким чином обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, слід визнати позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді вартості знищеного вагона в сумі 22817,00 доларів США та 2461,80 доларів США сплачених суборендних платежів, що за офіційним курсом НБУ на дату звернення позивача до суду складає 612787,85 грн, в решті позову слід відмовити.

В матеріалах справи відсутній договір оренди вагонів між їх власником - ВАТ "ВЭБ-лизинг" та Transterminal Express Gmbh, який на вимогу суду позивачем не наданий.

В той же час ухвалою суду від 29.12.2015 ВАТ "ВЭБ-лизинг", м. Москва залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Довіреністю № 20/02-ДВ-3750 від ВАТ "ВЭБ-лизинг" на ім'я ОСОБА_6 , останньому надано право представляти інтереси товариства при вирішенні питань стосовно ремонту пошкоджених вагонів, відшкодування спричиненої шкоди.

Як вбачається з листа представника ВАТ "ВЭБ-лизинг" ОСОБА_6 від 15.12.2015, третьою особою погодженні дії ТОВ "Металургтранс" по стягненню збитків за пошкодження вагонів.

Оригінал цієї довіреності оглянуто судом першої інстанції в судовому засіданні 02.02.2016, та додатково були оглянуті довіреності ОСОБА_4 в засіданні суду апеляційної інстанції. Зовнішній вигляд довіреності не дає підстав вважати, що вона видана чи виготовлена неналежним чином, тому доводи апелянта - відповідача 1 в цій частині є необґрунтованими.

17.12.2015 позивачем до справи надано лист від Transterminal Express Gmbh від 11.12.2015, у якому зазначено, що договір страхування переданих ТОВ "Металургтранс" у суборенду вагонів не укладався, тому колегія суддів також вважає безпідставними доводи апелянта - відповідача 1 про те, що позивач не мав права звернення до суду із позовом у власних інтересах.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" № 4 від 01.03.2013 право вимагати відшкодування шкоди, завданої майну мають особи, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право).

Отже, право вимагати відшкодування шкоди, завданої майну має особа, яка на законних підставах володіє майном.

Як вбачається з довідки Головного інформаційно-обчислювального центру ПАТ "Українська залізниця" від 22.12.2015, вагони № 54658737, 54898416, 55140198 власника ВАТ "ВЭБ-лизинг" зареєстровані за оператором ТОВ "Металургтранс", що свідчить про належність позивача - ТОВ "Металургтранс" і наявність у нього як права користування означеним майном, так і права для звернення до суду за захистом своїх порушених прав і стосовно цього не заявлено жодних заперечень ні власником вагонів, яким є третя особа, ні Transterminal Express Gmbh.

Суд першої інстанції законно і обґрунтовано стягнув на користь позивача збитки у вигляді вартості пошкодженого вагона № 55140198, подальша експлуатація якого є неможливою, оскільки актом форми ВУ-25М від 28.01.2015 №1 та протоколом наради при виконуючому обов'язки начальника Тернопільської дирекції залізничних перевезень від 28.01.2015 зазначено, що вагон № 55140198 ремонту не підлягає.

Відповідно договору суборенди № 150А/14 від 20.11.2014, укладеним між ТОВ "Металургтранс" та Transterminal Express Gmbh, встановлено, що у випадку пошкодження Вагону до стану виключення з експлуатації або його втрати (загибелі):

- суборендар протягом 60 календарних днів з дати пошкодження або втрати надає орендодавцю рівноцінний втраченому вагон з ідентичними технічними характеристиками або відшкодовує Орендодавцю вартість втраченого Вагону протягом 30 банківських днів з дати отримання від Орендодавця письмового повідомлення про відшкодування шкоди (п. 3.8.);

- суборендар додатково оплачує орендодавцю за період з дати втрати до дати закінчення терміну дії цього договору, орендну плату в подвійному розмірі. Для розрахунку приймається розмір орендної плати узгоджений сторонами на дату втрати вагону. Оплата здійснюється на підставі рахунку орендодавця (п. 7.5. в редакції додаткової угоди №4 від 30.12.2014.

Згідно додаткової угоди №2 від 30.12.2014 до договору суборенди розмір орендної плати на дату пошкодження вагону (28.01.2015 ) становив 8,70 доларів США за одну добу за один вагон.

Вартість вагона №55140198 вказана у п. 42 додатку № 10 від 07.12.2014 року до договору суборенди і становить 22 817,00 доларів США.

Позивачем отримано від Transterminal Express Gmbh як орендодавця вагону № 55140198 лист № 283 від 29.04.2015 з вимогою відшкодувати його вартість і рахунок № 80-04/15 від 29.04.2015 на суму 22 817,00 доларів США.

На підставі рахунку №80-04/15 від 29.04.2015 суборендарем (позивач) платіжним дорученням №394 від 18.08.2015 здійснено виплату на користь Transterminal Express Gmbh вартості втраченого вагону №55140198 в розмірі 22 817,00 (двадцять дві тисячі вісімсот сімнадцять) доларів США.

Керуючись умовами п. 7.5. договору суборенди орендодавець направив акт наданих послуг з оренди вагонів №14 від 30.09.2015 та рахунок №208-09/15 від 30.09.2015 на суму 22 811,40 доларів США (1311 діб х 8,70 доларів США х 2). Вказаний рахунок сплачено суборендарем (позивач) в повному обсязі платіжним дорученням № 425 від 20.10.2015.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про стягнення на користь позивача збитків у вигляді вартості пошкодженого вагону, є законними та обґрунтованими, а заперечення відповідача 1 з цього приводу - неспроможними.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта - позивача по справі, щодо відмови у стягненні витрат позивача по сплаті митних платежів в сумі 128 537,46 грн. та витрат на проведення додаткової незалежної оцінки стану вагону у сумі 3000 грн., а загалом 131537,46 грн., з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем вагон №55140198 було ввезено на митну територію України в митному режимі тимчасового ввезення (декларація МД 110120000/2015/400072 від 09.01.2015 )

Відповідно до п. 1 ст. 112 Митного кодексу України митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 Митного кодексу України митний режим тимчасового ввезення припиняється органом доходів і зборів у разі повної втрати товару внаслідок аварії за умови підтвердження факту аварії у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.10.2012 за № 1669/21981, у випадку, якщо має місце факт аварії, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари (для встановлення факту аварії) та до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

За результатами розгляду заяви митний орган приймає рішення про припинення (завершення) митного режиму тимчасового ввезення.

Сторонами не заперечувалось, що вагон №55140198 пошкоджено до ступеню виключення із робочого (інвентарного) парку, можливість вивезення його з митної території України відсутня, проте, позивач - ТОВ "Металургтранс" не скористався своїм правом для припинення митного режиму тимчасового ввезення залізничного вагону № 55140198 у зв'язку із знищенням внаслідок аварії, і як наслідок звільнення від сплати митних платежів, тому висновки суду першої інстанції про відмову у стягненні митних платежів в сумі 128 537,46 грн, є законними та обґрунтованими.

Як вбачається з акту форми ВУ-25М від 28.01.2015 №1 та протоколу наради при виконуючому обов'язки начальника Тернопільської дирекції залізничних перевезень від 28.01.2015 , вагон № 55140198 ремонту не підлягає.

З висновку Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут вагонобудування" вбачається вирішення питання щодо неможливості його подальшої експлуатації, за що платіжним дорученням № 1303 від 23.06.2015 позивач сплатив 3000,00 грн.

Проте, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що враховуючи наявність на той час документів про стан вагону, а саме, акту форми ВУ-25М від 28.01.2015 №1 та протоколу наради, такі витрати позивача були необов'язковими, а тому відсутні підстави для стягнення вартості цих витрат з відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що 24.06.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг" укладено договір поруки № 114/15, згідно з яким останнє поручилось перед товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" на суму 1000,00 грн за виконання Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" зобов'язань з відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження залізничного вагона № 55140198.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Враховуючи умови укладеного між позивачем та 2-м відповідачем договору поруки, з обох відповідачів підлягають стягненню солідарно збитки в сумі 1000,00 грн, збитки в сумі 611787,85 грн. стягуються лише з 1-го відповідача.

Доводи позивача щодо безпідставності відмови у відшкодування орендної плати в подвійному розмірі з моменту втрати вагону до закінчення строку дії договору суборенди (за умовам додаткової угоди № 4 від 30.12.2014) також є безпідставними, а висновки суду першої інстанції правильними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Отже, орендна плата справляється за користування майном.

Згідно з ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Судом встановлено і не заперечувалось сторонами, що вагон № 55140198 є пошкодженим до стану виключення його з інвентарного парку (знищеним), а отже щодо даного вагону припиняється оренда і, відповідно обов'язок по сплаті орендних платежів.

Крім того, посилання позивача на встановлення в додатковій угоді № 4 від 30.12.2014 до договору суборенди обов'язку суборендаря сплатити орендну плату в подвійному розмірі з дати знищення вагона до кінця строку дії договору, є необґрунтованими, оскільки у разі знищення вагона є відсутнім об'єкт оренди, через певний проміжок часу з інших причин може припинити дію сам договір суборенди до закінчення строку, на який він був укладений і перерахування орендної плати за неіснуючі послуги є необґрунтованим.

Перерахування такої плати може бути власною волею позивача, проте суд не вбачає підстав для стягнення суми, яка сплачена за неотримані послуги та за період до 20.08.2018, який навіть ще не настав.

Додаткові угоди до договору суборенди № 150А/14 від 20.11.2014 б/н від 01.12.2014 та угода № 4 від 30.12.2014 не приймаються судом до уваги при прийнятті рішення, тому суд не вирішує заяви 1-го відповідача про визнання цих додаткових угод недійсними.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" та Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року у справі № 904/10068/15 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 жовтня 2016 року

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.Г.Іванов