Постанова
від 12.10.2016 по справі 927/736/16
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2016 р. Справа№ 927/736/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгівельного підприємства Облагропостач на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.09.2016 року

у справі № 927/736/16 (суддя - Оленич Т.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропілетсервіс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство Облгропостач

про стягнення 52 924 грн 49 коп

за участю представників сторін:

від позивача: Нікітенко С.М., довіреність №14 від 08.08.2016 року

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агропілетсервіс (позивач у справі) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство Облагропостач (відповідач у справі) про стягнення 64 846, 78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем встановленого договором строку повернення позичених коштів, що відповідно до чинного законодавства та умов договору безвідсоткового займу №1 від 09.01.2013 року є підставою для стягнення суми боргу та для нарахування на суму боргу пені та передбачених ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.09.2016 року (з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог), позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство Облагропостач на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агропілетсервіс 5 000 грн. боргу, 41 141 грн. 26 коп. інфляційних нарахувань, 4217 грн. 41 коп. 3% річних та 1311 грн. 19 коп. судового збору. В частині стягнення пені в розмірі 2 565,82 грн відмовлено.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з доведеного позивачем факту настання строку з повернення позичених коштів та відповідно неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання, що відповідно є підставою для стягнення суми боргу та нарахованих штрафних санкцій. Господарський суд Чернігівської області з огляду на приписи ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення 2 565,82 грн пені.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство Облагропостач , подав апеляційну скаргу (вх. № 312 від 15.09.2016 року), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.09.2016 року у справі №927/736/16 в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агропілетсервіс 41 141,26 грн інфляційних нарахувань, та 4217,41 грн 3 % річних.

Доводи апеляційної скарги мотивовані необґрунтованістю нарахування на суму боргу інфляційних втрат та 3% річних, оскільки, за твердженнями апелянта, між сторонами була досягнута усна домовленість про повернення суми позики на першу вимогу позикодавця, яка була зроблена позивачем лише у 2015 році, а тому відповідач вважає про відсутність прострочення ним грошового зобов'язання у 2013-2014 роках та відсутністю підстав для нарахування штрафних санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгівельного підприємства Облагропостач на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.09.2016 року у справі №927/736/16 прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 12.10.2016 року.

У судовому засіданні 12.10.2016 року представник позивача надав свої пояснення по суті спору та просив суд апеляційної інстанції відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство Облагропостач в задоволенні вимог апеляційної скарги.

Представник апелянта у судове засідання 12.10.2016 року не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №0411614996455, про причини неявки відповідач не повідомив.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів.

Виходячи з аналізу вказаної правової норми, у випадку нез'явлення в засідання представників позивача, відповідача або ж обох сторін, інших учасників господарського процесу, якщо суддя вважає, що без них неможливо вирішити справу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується суддею.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, апелянт був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи. Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство Облагропостач не скористалось правом участі в судовому засіданні. Колегія суддів звертає увагу, що відсутність юриста на підприємстві не позбавляє відповідача права завчасно звернутись за правової допомогою до спеціаліста в області права і, таким чином, забезпечити явку свого представника у судове засідання. Окрім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівник підприємства відповідача також наділений повноваженнями брати участь у судовому засіданні.

Зважаючи на викладене, а також на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, а також те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників апелянта.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

09 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агропілетсервіс (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство Облагропостач (відповідач у справі) укладено договір №1 безвідсоткового займу (а.с. 17), відповідно до п.1.1. якого ТОВ Агропілетсервіс надає безвідсотковий займ ТОВ ВТП Облагропостач у сумі 700000,00 (сімдесят тисяч грн. 00 коп.), а ТОВ ВТП Облагропостач зобов'язався повернути ТОВ Агропілетсервіс наданий займ в порядку і в строки, встановлені цим договором.

Згідно з п.3.1., 3.2. договору сторони домовились, що проведення займу ТОВ ВТП Облагропостач буде проводитись шляхом виплати всієї суми п.1.1. цього договору 700000,00 (сімдесят тисяч грн. 00 коп.) на розрахунковий рахунок. Займ по цьому договору є безвідсотковим.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що безвідсотковий займ надається ТОВ ВТП Облагропостач на строк до 09.11.2013 року.

Відповідно до п. 5.3. договору, строк його дії встановлено до 31.11.2013 року.

11 січня 2013 року на виконання умов договору позивачем перераховано на рахунок відповідача 70000грн. безвідсоткового строкового займу, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку позивача (а.с.18).

Зі змісту укладеного договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором позики.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, факт передання позивачем грошових коштів у сумі 70000грн. відповідачу підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу вимог частин 1, 2 статті 193 ГК України, ст. ст. 526, 257, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням положень п. 2.1. договору, колегією суддів встановлено, що останнім днем повернення суми займу за договором є 09 листопада 2013 року.

Однак відповідач у вищезазначений строк кредитні кошти не повернув.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилається на те, що згідно усної домовленості сторін строк повернення коштів був відстрочений до пред'явлення позивачем, як позикодавцем, вимоги про їх повернення.

Колегія суддів вважає правомірним відхилення Господарським судом Чернігівської області зазначених тверджень відповідача з огляду на те, що згідно ст.654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Оскільки договір №1 від 09.01.2013 безвідсоткового займу укладений сторонами у простій письмовій формі, зміни до нього мають вчинятись також в письмовій формі, іншого сторонами у договорі не передбачено. Однак, ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного господарського суду відповідачем не надано доказів підписання між сторонами правочину про внесення змін до договору №1 від 09.01.2013 безвідсоткового займу в частині зміни терміну повернення займу, а тому вірним є висновок місцевого господарського суду, що відповідач повинен був повернути кошти до 09.11.2013 року включно.

Наявними в матеріалах справи банківськими виписками з особового рахунку позивача та поданими сторонами поясненнями підтверджується, що відповідач частково повернув взяті у позику кошти, а саме сплативши 10.09.2015 - 17500 грн., 17.09.2015 - 15500грн., 02.10.2015 - 5000грн., 08.10.2015 - 3000грн., 25.04.2016 - 17000грн. Загалом відповідачем було повернуто позивачеві 65000,00 грн займу.

Враховуючи вище встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає доведеним існування у відповідача заборгованості з повернення позивачеві суми позики у розмірі 5 000,00 грн (75 000 грн, отримана сума позики, - 65 000,00 грн, повернуті відповідачем грошові кошти), а відтак висновок суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство Облагропостач на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агропілетсервіс 5 000,00 грн основного боргу є правомірним та обґрунтованим.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків повернення грошових коштів, позивачем відповідно до п. 4.1. договору та ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення 2 565,82 грн пені, 41 141,26 грн інфляційних втрат та 4 217,41 грн трьох відсотків річних згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.09.2016 року (а.с. 64-66).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.611 ЦК України порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні до нього встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у нарахуванні неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за несвоєчасне повернення наданого згідно п.1.1. договору займу (п.2.1.) ТОВ ВТП Облагропостач зобов'язується сплатити ТОВ Агропілетсервіс пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості.

Разом з цим, відповідно до ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку пені, позивач розраховує пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення з 07.02.2016 року по 07.08.2016 року на суму заборгованості, яка існувала у відповідний період, а саме у період з 07.02.2016 року по 24.04.2016 року на суму заборгованості 22 000,00 грн, та з 25.04.2016 року по 07.08.2016 року на суму заборгованості 5 000,00 грн.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення у справі, з урахуванням строку повернення суми позики - 09.11.2013 року, дійшов висновку, що позивачем нараховано пеню поза межами, встановленими ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому таке нарахування визнав безпідставним та відмовив у стягненні нарахованої пені у сумі 2 565,82 грн.

Однак, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Таким чином, сторони у договорі вправі на основі вільного волевиявлення самостійно визначити інший строк, протягом якого буде здійснюватись нарахування штрафних санкцій. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо умовами договору сторони передбачили, що пеня нараховується за весь період часу, протягом якого не виконано зобов'язання, то нарахування пені не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а здійснюється за весь період до моменту належно виконання стороною свого зобов'язання (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 №3-53гс15).

Згідно п. 4.1. договору сторони передбачили інший, ніж встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування пені, а саме визначили її нарахування до повного погашення заборгованості.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним нарахування позивачем пені за заявлений ним період з 07.02.2016 року по 07.08.2016 року, а висновок місцевого господарського суду про його необґрунтованість визнає таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіривши наданий розрахунок пені, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним.

Як свідчать матеріали справи у суді першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство Облагропостач у відзиві на позов (а.с. 37-39) заявлено про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені, оскільки відповідач вважає, що строк, в межах якого позивач вправі був заявляти вимогу про стягнення пені, закінчився 09.11.2014 року після спливу одного року від дня, коли зобов'язання повинно було бути виконаним. Разом з цим, апеляційний господарський суд відхиляє наведені доводи відповідача з наступних підстав.

Частиною 1 статті 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно п. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів звертає увагу, що пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення і відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України протягом 6 місяців, якщо інше не встановлено сторонами у договорі. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06.11.2013 року №6-116цс13 та в роз'ясненнях, наданих у п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів ).

Враховуючи, що умовами договору сторони передбачили строк нарахування пені до повного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, який станом на момент вирішення спору у справі в повному обсязі не виконаний, то відповідно до вищевикладених приписів законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що позовну вимогу про стягнення 2 565,82 грн пені заявлено позивачем в межах строку позовної давності, а тому відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

В силу ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач згідно заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача 41 141, 26 грн інфляційних нарахувань, обчислених за період з 10.11.2013 по 03.09.2015, та з 09.10.2015 по 24.04.2016 на суму боргу, яка існувала на вказані періоди, та 4217,41 грн три проценти річних, нарахованих за період з 10.11.2013 по 03.09.2015, та з 09.10.2015 по 07.08.2016.

Враховуючи доведений позивачем факт прострочення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство Облагропостач свого грошового зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Чернігівської області про правомірність нарахування позивачем 41 141,26 грн інфляційних втрат та 4 217,41 грн трьох відсотків річних. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки між сторонами не укладалось у визначеному законом порядку будь-яких додаткових угод про зміну строків повернення суми позики, то твердження апелянта щодо безпідставності нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за період з 10.11.2013 року, суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.09.2016 року підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні пені, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агропілетсервіс до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство Облгропостач з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підлягають задоволенню повністю, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 000,00 грн основного боргу, 2 565,82 грн пені, 41 141,26 грн інфляційних втрат та 4 217,41 грн три відсотки річних.

Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгівельного підприємства Облагропостач залишаються Київським апеляційним господарським судом без задоволення, судові витрати за подання позову та за розгляд апеляційної скарги в поновному обсязі покладаються на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгівельного підприємства Облагропостач .

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п.4 ч.1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство Облагропостач на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.09.2016 року у справі №927/736/16 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.09.2016 року у справі №927/736/16 в частині відмови в стягненні пені скасувати.

3. Резолютивну частину рішення читати в наступній редакції:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство Облагропостач (14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, б.13, код ЄДРПОУ 30294306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агропілетсервіс (15000, Чернігівська область, Ріпкинський район, смт.Ріпки, вул.Лермонтова, б.32, код ЄДРПОУ 36785715) 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп основного боргу, 2565 (дві тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 82коп. пені, 41 141 (сорок одна тисяча сто сорок одна) грн. 26 коп. інфляційних нарахувань, 4217 (чотири тисячі двісті сімнадцять) грн. 41 коп. трьох процентів річних та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп судового збору.

4. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

5. Справу № 927/736/16 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко

Дата ухвалення рішення12.10.2016
Оприлюднено21.10.2016

Судовий реєстр по справі —927/736/16

Постанова від 12.10.2016

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Жук Г.А.

Ухвала від 21.09.2016

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Жук Г.А.

Рішення від 06.09.2016

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Оленич Т.Г.

Ухвала від 10.08.2016

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Оленич Т.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні