Постанова

від 12.10.2016 по справі 909/902/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2016 р. Справа № 909/902/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Желік М.Б.

суддів Костів Т.С.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 особисто та за дорученням ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6 б/н від 12.06.2016 року

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області

від 31.03.16 року. у справі № 909/902/15

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі", м. Київ,

до : Товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківська пересувна механізована колона-118", м.Івано-Франківськ,

про банкрутство,

за участю представників:

від апелянта: ОСОБА_7

від заявника: не з'явився.

від боржника : не з'явився.

Учаснику процесу роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20,22 ГПК України. Заяв про відвід складу суду не надходило. Ухвалами від 13.07.2016 року та від 05.10.2016 року у задоволенні клопотань ТОВ Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі про проведення судового засідання у справі № 909/902/15 у режимі відеоконференції відмовлено. За клопотаннями апелянта ОСОБА_2 (від 31.08.2016 року, від 28.09.2016 року та від 12.10.2016 року) здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

У судовому засіданні 12.10.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

31.03.2016 року господарським судом Івано-Франківської області (суддя Рочняк О.В.) у справі № 909/902/15 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 особисто та за дорученням від ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 б/н від 24.03.16 року (вх.№4058/16 від 24.03.16) про визнання грошових вимог до товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківська пересувна механізована колона-118" на суми 8 838 грн. 79 коп. та 7 261 грн. 73 коп. та включення їх до реєстру вимог кредиторів. Відхилено грошові вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в розмірі 8 838 грн. 79 коп. та 7261 грн. 73 коп.

30.06.2016 року до Львівського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 особисто та за дорученням ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6 б/н від 10.05.2016 року. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги того, що у 2010-2011 роках були подані письмові заяви до боржника ПМК-118 про погашення заборгованості із матеріальної допомоги, з аналогічними заяви були звернення у 2015 році; до матеріалів справи долучено відомість про нарахування матеріальної допомоги від 29.12.1995 року, наказ №93, Положення, що дана допомога відноситься до заробітної плати, однак, судом проігноровано дані докази.

Згідно з автоматизованим розподілом справ КП «Документообіг господарських судів» , 30.06.2016 року справу за № 909/902/15 розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б., а членами колегії суддів визначено ОСОБА_1, ОСОБА_8

04.07.2016 року ухвалами Львівського апеляційного господарського суду поновлено скаржнику строк на подання апеляційної скарги, матеріали апеляційної скарги визнано достатніми для прийняття їх до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.07.2016 року.

11.07.2016 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі" та ТзДВ "Івано-Франківська пересувна механізована колона-118" надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 13.07.2016 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 31.08.2016 року.

29.08.2016 року на адресу суду від ліквідатора боржника надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

У зв'язку з перебуванням члена колегії - судді Марко Р.І. у відпустці, 31.08.2016 року здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів, внаслідок чого до складу колегії суддів включено суддю Костів Т.С. У судовому засіданні 31.08.2016 року розгляд справи відкладено на 28.09.2016 року.

27.09.2016 року від апелянта надійшла заява з долученням документів до матеріалів справи.

Ухвалою від 28.09.2016 року відкладено розгляд справи на 12.10.2016 року.

11.10.2016 року на адресу суду надійшло повідомлення від ліквідатора ОСОБА_9 про долучення до матеріалів справи документів.

12.10.2016 року на електронну адресу суду надійшли пояснення та копії документів від представника ТзДВ "Івано-Франківська пересувна механізована колона-118" ОСОБА_10 Суд звертає увагу, що не враховує вказані пояснення, оскільки довіреність б/н від 08.09.2015 року, видана ОСОБА_10, оригінал якої наявний в матеріалах справи, видана строком на один рік. Іншої, чинної станом на 12.10.2016 року, довіреності не подано.

У судове засідання 12.10.2016 року з'явився апелянт, вимоги апеляційної скарги просив задоволити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - скасувати.

Інші учасники процесу в судове засідання явки представників не забезпечили, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Відтак, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників процесу та за наявними у матеріалах справи документами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст.101 ГПК України).

З матеріалів справи колегією суддів встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.15 року порушено провадження у справі про банкрутство товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківська пересувна механізована колона-118".

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.01.2016 року затверджено реєстр вимог кредиторів товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківська пересувна механізована колона-118":

- товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі" з вимогами першої черги в розмірі 6090 грн., з вимогами четвертої черги в розмірі 408714 грн.

- Управління пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області з вимогами першої черги в розмірі 2436 грн. та з вимогами другої черги в розмірі 82658 грн. 26 коп.

Постановою від 31.03.2016 року товариство з додатковою відповідальністю "Івано-Франківська пересувна механізована колона-118" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру щодо товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківська пересувна механізована колона-118" строком на дванадцять місяців.

28.01.2016 року до господарського суду Івано-Франківської області звернувся ОСОБА_2 особисто та за дорученням від ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 із заявою про визнання кредиторами у справі про банкрутство на суму 16 100,52 грн. Ухвалою від 01.02.2016 року заявнику надано час для усунення недоліків у заяві, а ухвалою від 18.02.2016 року вказану заяву повернуто заявнику.

24.03.16 року до господарського суду Івано-Франківської області від ОСОБА_2 особисто та за дорученням від ОСОБА_5; ОСОБА_4; ОСОБА_3; ОСОБА_6 надійшла заява б/н від 24.03.16 (вх.№4058/16 від 24.03.16) про визнання грошових вимог до ТДВ "Івано-Франківська пересувна механізована колона-118" на загальну суму 22 190,76 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування (ч.4 ст.23 Закону).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена Наказом Держкомстату України від 13.01.2004 N 5, розроблена відповідно до Законів України "Про державну статистику" та "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків. Дія Інструкції поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії, відділення, представництва та інші відособлені структурні підрозділи. Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. Фонд оплати праці складається з фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат (п.1.3).

Так, згідно з пп.2.3.2 п.2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. До них належать винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер, зокрема, кошти, спрямовані на викуп майна працівниками з моменту їх персоніфікації, а також суми вартості майна, яке розподіляється між членами колективу в разі ліквідації (реорганізації, перепрофілювання) підприємства (крім випадків розподілу майна між засновниками підприємства). Кошти, спрямовані на викуп майна підприємства членами трудового колективу за рахунок коштів підприємства (або коштів, взятих у позику в установах банків, з початку її погашення) з моменту їх персоніфікації як інші заохочувальні та компенсаційні виплати були передбачені також п.2.42 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України від 11.12.1995 N 323.

Скаржник вважає, що за період з грудня 1995 року по грудень 2015 року у боржника наявна заборгованість перед кредиторами у розмірі 16 652,28 грн. (ОСОБА_5 - 3 104,66 грн., ОСОБА_6 - 5 362,60 грн., ОСОБА_4 - 1 411,21 грн., ОСОБА_2 - 6 773,81 грн.) через порушення термінів виплати грошової винагороди (з урахуванням трьохвідсоткових річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України).

Згідно з Положенням про персоніфікацію коштів, направлених на викуп майна Івано-Франківської ПМК-118, від 29.09.1995 року дане положення у відповідності із законодавчими актами України визначає власність членів трудового колективу, що створена за рахунок чистого прибутку та вклад кожного з них, направленого як матеріальна допомога на придбання акцій для викупу майна ПМК-118. Положенням передбачено встановлення персоніфікованого прибутку, направленого на матеріальну допомогу кожному члену колективу в залежності від стажу роботи з врахуванням переводу та відпрацьованим балансом робочого часу в 1995 році не більше 25,0 млн.крб. (п.1), кошти для викупу майна у відповідності з даним положенням направляються згідно наказу по ПМК-118 на приватизаційний рахунок (п.4).

Керуючись Положенням про персоніфікацію коштів, направлених на викуп майна Івано-Франківської ПМК-118, від 29.09.1995 року, Положенням про порядок розрахунків за придбані об'єкти приватизації, затвердженого головою Національного банку України від 30.10.1992 року, наказом голови Фонду державного майна України від 02.11.1992 року №467, ВАТ Івано-Франківська пересувна механізована колона-118 видала наказ № 93 від 29.12.1995 року, відповідно до якого із загальної суми коштів направлено 3029 млн.крб. на одноразову матеріальну допомогу для пільгового придбання акцій кожному із членів колективу згідно з положенням (п.1), бухгалтерії ПМК-118 перерахувати вказані кошти на приватизаційний рахунок позабюджетного фонду приватизації №110733 (п.3), кожному із вказаних членів трудового колективу на суму нарахованої одноразової допомоги у відповідності із чинним законодавством по приватизації видати акції (п.4).

Кошти, що є власністю трудового колективу, нагромаджуються за рахунок відрахувань від чистого прибутку, якщо це передбачено статутом підприємства відповідно до чинного законодавства. Кошти акумулюються на субрахунку N 5 "ОСОБА_4 кошти трудового колективу" рахунку N 88 "Фонди спеціального призначення". Використання коштів, що є власністю трудового колективу, здійснюється після їх персоніфікації, тобто після визначення частки кожного члена трудового колективу. Персоніфікація здійснюється згідно з Положенням, яке затверджується рішенням загальних зборів трудового колективу. Після визначення особистої частки в сумі коштів трудового колективу кожному працівникові на підприємстві відкривається особовий приватизаційний рахунок на субрахунку N 5 рахунку N 88 з використанням табельного номера працівника. Кошти з цього субрахунку перераховуються за заявою їх власника на рахунок відповідного позабюджетного фонду приватизації, товариства покупців або фінансового посередника і можуть бути використані тільки з метою приватизації (п.2.4-2.7 Положення про порядок розрахунків за придбані об'єкти приватизації, затвердженого головою Національного банку України від 30.10.1992 року, чинного станом на дату здійснення розподілу персоніфікованого прибутку).

У матеріалах справи наявна відомість з розподілу персоніфікованого прибутку, направленого як одноразову матеріальну допомогу для пільгового придбання акцій за 1995 рік згідно з наказом №93 від 29.12.1995 року, відповідно до якої сума акцій (млн.) ОСОБА_2 становить 24, ОСОБА_5 - 11, ОСОБА_6 - 19, ОСОБА_4 - 5.

Тобто з вказаних документів вбачається систематичність дій, спрямованих на викуп майна, та проведення персоніфікації коштів. Також у матеріалах справи наявні зави ОСОБА_5 від 10.09.2015 року, ОСОБА_6 від 11.09.2015 року, ОСОБА_7 від 09.09.2011 року з проханням виплатити їм матеріальну допомогу, нараховану згідно з відомістю від 29.12.1995 року. Доказів здійснення таких виплат у матеріалах справи немає. Так, згідно з бухгалтерською довідкою ТзДВ "Івано-Франківська пересувна механізована колона-118" від 15.01.2016 року заборгованість по заробітній платі відсутня, однак, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд звертає увагу на безпідставність заперечень ліквідатора, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, стосовно дії мораторію на нарахування інфляційних втрат і трьох відсотків річних, оскільки дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати (п.9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто для того, щоб здійснювати нарахування 3% річних на підставі вказаної статті, потрібно знати, коли саме виникло прострочення, коли боржник не виконав свого грошового зобов'язання. Матеріали справи не містять документів, які б встановлювали строк виконання боржником обов'язку по виплаті коштів, спрямованих на викуп майна працівниками. Апелянтами не вказано у розрахунку 3% річних дати виникнення прострочення, що унеможливлює здійснення розрахунку заявлених апелянтами сум (3% річних). Тому колегія суддів вважає обгрунтованими суми заборгованості по невиплаті матеріальної допомоги (коштів, спрямованих на викуп майна працівниками з моменту їх персоніфікації) у розмірі 8 838,79 грн., а саме ОСОБА_5 - 1 647,91 грн., ОСОБА_6 - 2 846,39 грн., ОСОБА_4 - 749,05 грн., ОСОБА_2 - 3 595,44 грн. Вимога в частині нарахованих 3% річних (7 813,49 грн.) не підлягає задоволенню.

Відтак, висновки суду першої інстанції є помилковими, а кошти у розмірі 8 838,79 грн. підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів до першої черги.

Скаржник також вважає, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 належить право на одержання вартості частки майна товариства боржника пропорційно їх частки у статутному капіталі, у відповідності до ст.148 ЦК України, пп.2.3.2 п.2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України від 13.01.2004 N 5 (суми вартості майна, яке розподіляється між членами колективу в разі ліквідації (реорганізації, перепрофілювання) підприємства (крім випадків розподілу майна між засновниками підприємства). За даними балансу та фінансового звіту боржника такі виплати для ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 становлять по 1 542,21 грн. кожному, для ОСОБА_3 - 911,85 грн., на загальну суму 5 538,48 грн.

Колегія суддів зазначає, що вказані апелянтами виплати не можуть належати до винагород та заохочень, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер, у відповідності з пп.2.3.2 п.2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, оскільки матеріали справи не містять доказів здійснення розподілення між членами колективу суми вартості майна під час реорганізації підприємства. Разом з тим суд звертає увагу на наступне.

Як визначено ч.1 ст.6 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок , акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про акціонерні товариства в редакції станом на 01.06.2014 року кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на:

1) участь в управлінні акціонерним товариством;

2) отримання дивідендів;

3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства;

4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Так, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, придбавши акції товариства, стали членами ВАТ Івано-Франківська пересувна механізована колона-118 і набули прав, передбачених законом.

Разом з тим, кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника (ч.1 ст.1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції, чинній станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство).

Дефініція грошового зобов'язання наведена у ч.1 ст.1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , відповідно до якої грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч.ч.1,3 ст.167 ГК України).

У матеріалах справи наявні зави ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 10.09.2015 року та 11.09.2015 року з проханням обміняти належні особі акції на частку у статутному капіталі товариства з додатковою відповідальністю. Також наявні листи директора ТзДВ "Івано-Франківська пересувна механізована колона-118" від 17.09.2015 року, зі змісту яких не вбачається чіткої відповіді про включення чи виключення вказаних осіб до складу учасників ТзДВ "Івано-Франківська пересувна механізована колона-118", про обмін акцій на частку у статутному капіталі чи про участь таких осіб на загальних зборах товариства, де вирішувались відповідні питання.

Акціонерне товариство припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим підприємницьким товариствам - правонаступникам (шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Добровільне припинення акціонерного товариства здійснюється за рішенням загальних зборів у порядку, передбаченому цим Законом, з дотриманням вимог, встановлених Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства. Інші підстави та порядок припинення акціонерного товариства визначаються законодавством (ст.79 Закону України Про акціонерні товариства ).

Акції товариства, що перетворюється, конвертуються в частки (паї) підприємницького товариства-правонаступника та розподіляються серед його учасників (ст.80 Закону України Про акціонерні товариства ).

Відповідно до ст.89 Закону України Про акціонерні товариства перетворенням акціонерного товариства визнається зміна організаційно-правової форми акціонерного товариства з його припиненням та передачею всього майна, прав і обов'язків підприємницькому товариству - правонаступнику згідно з передавальним актом. Наглядова рада акціонерного товариства, що перетворюється, виносить на затвердження загальних зборів акціонерного товариства питання про перетворення товариства, про порядок і умови здійснення перетворення, порядок обміну акцій товариства на частки (паї) підприємницького товариства-правонаступника. Загальні збори акціонерів товариства, що перетворюється, ухвалюють рішення про перетворення товариства, про порядок і умови здійснення перетворення, порядок обміну акцій товариства на частки (паї) підприємницького товариства-правонаступника. Розподіл часток (паїв) підприємницького товариства - правонаступника відбувається із збереженням співвідношення кількості акцій, що було між акціонерами у статутному капіталі акціонерного товариства, що перетворилося. Не підлягають обміну акції товариства, що перетворюється, викуплені цим товариством, які на дату прийняття рішення про припинення товариства шляхом перетворення не продані та/або не анульовані відповідно до цього Закону. Такі акції підлягають анулюванню в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно зі ст. 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Як свідчить наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 05.07.2014 року було внесено запис про проведення державної реєстрації товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківська пересувна механізована колона-118", яке було утворене в результаті перетворення ПАТ "Івано-Франківська пересувна механізована колона-118", з якого вбачається, що його засновником є ОСОБА_11, відомості про інших учасників (засновників) відсутні. Згідно з п. 1.4 Статуту ТзДВ Івано-Франківська ПМК-118 , затвердженого 22.06.2015 року, учасником товариства є громадянин України ОСОБА_11

Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що оскільки громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 на момент звернення до господарського суду з вимогами про визнання їх кредиторами у справі про банкрутство ТДВ "Івано-Франківська пересувна механізована колона-118" не були учасниками цього товариства, то їх вимоги не можуть бути предметом розгляду даної справи, а тому в їх задоволенні слід відмовити. Питання, пов'язані з виплатою учасникам ВАТ "Івано-Франківська пересувна механізована колона-118" компенсації за майно, внесене в статутний капітал товариства та компенсації по внесках до його статутного фонду повинні були вирішуватись а процесі перетворення ВАТ "Івано-Франківська пересувна механізована колона-118" у ТДВ "Івано-Франківська пересувна механізована колона-118" у відповідності до вимог ст.ст.106, 107 Цивільного кодексу України.

Однак, перетворення підприємства у ТДВ Івано-Франківська ПМК-118 , виходячи із принципів розумності, добросовісності і справедливості (п. 6 ст. 3 ЦК України) й неприпустимості позбавлення права власності (п. 2 ст. 3 ЦК України) допускається шляхом набуття кредиторами статусу учасника ТДВ Івано-Франківська ПМК-118 . Оскільки ж апелянти в процесі перетворення ПАТ Івано-Франківська ПМК-118 у ТДВ Івано-Франківська ПМК-118 формально не були включені до складу учасників ТДВ Івано-Франківська ПМК-118 , таку ситуацію слід кваліфікувати як виключення кредиторів зі складу учасників ТДВ Івано-Франківська ПМК-118 , що надає кредиторам право вимагати виплати частини майна ТДВ Івано-Франківська ПМК-118 , пропорційної частці кожного кредитора у статутному капіталі (до аналогічного висновку прийшов Вищий господарський суд України у постанові від 24.05.2016 року у справі №908/253/14).

Невключення ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6 до складу учасників слід кваліфікувати як виключення із ТДВ Івано-Франківська ПМК-118 , а також як відповідну трансформацію права на частку в зобов'язальне право по виплаті вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі. При цьому, такі вимоги є саме грошовими в розумінні ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Тому колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині трактування грошового зобов'язання.

Разом з тим кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.ст.33,34 ГПК України).

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У матеріалах справи відсутні рішення загальних зборів про прийняття рішення про реорганізацію товариства, про умови та порядок обміну акцій учасників на частки в статутному капіталі, про виключення учасників зі складу учасників товариства тощо. На вимогу суду апеляційної інстанції боржником не надано інших документів необхідних для підтвердження обставин, наведених апелянтами, та встановлення розміру частки майна, вартість якого підлягала виплаті при виключенні з товариства (відомості про розмір часток ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 у статутному капіталі ТзДВ Івано-Франківська ПМК-118 ; Статут ПАТ Івано-Франківська ПМК-118 ).

Так, відповідно до ч.1 ст.54 Закону України Про господарські товариства при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах. До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми статей 4, 11, 52 - 64 цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених даною статтею (ст.65 Закону України Про господарські товариства ).

Згідно з п.11.1 Статуту ТзДВ Івано-Франківська ПМК-118 , затвердженого 22.06.2015 року, учаснику, який виходить з товариства, сплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці в статутному капіталі товариства, а також належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу (виключення). Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, пропорційна частці учасника в статутному капіталі товариства, встановлюється рішенням загальних зборів учасників.

Враховуючи відсутність відповідних рішень у матеріалах справи, суд не вправі підміняти компетенцію загальних зборів товариства та самостійно визначати розмір частки учасника у статутному капіталі, вартість частини майна тощо. За таких обставин суми виплат для ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 по 1 542,21 грн. кожному, а для ОСОБА_3 - 911,85 грн., не підтверджені належними доказами та не можуть бути визнані судом як обгрунтовані.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що в резолютивній частині оскаржуваної ухвали відхилено грошові вимоги в розмірі 16 100,52 грн. (8 838,79 грн. та 7 261,73 грн.), однак, вимогами, заявленими згідно з заявою від 24.03.2016 року, є кошти в розмірі 22 190,76 грн., з яких заборгованість по заробітній платі визначена в сумі 16 652,28 грн., а заборгованість з одержання частки - 5 538,48 грн. В описовій частині оскаржуваної ухвали зазначено, що в обгрунтування поданої заяви ОСОБА_2 зазначав, що ТДВ "Івано-Франківська пересувна механізована колона-118" не виплачено їм заробітну плату, яка з урахуванням її індексації, станом на 31.12.2015 склала 8838 грн. 79 коп., а також не виплачено їм компенсацію за майно, внесене в статутний капітал товариства та компенсацію по внесках до його статутного фонду на загальну суму 7261 грн. 73 коп. . Наведене свідчить, що місцевим судом не у повному обсязі розглядались вимоги кредиторів.

Відповідно до ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

Дослідивши повно та в сукупності наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає наявними підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду від 31.03.2016 року.

Відповідно до ч.7 ст.49 ГПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору, у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору. Відтак, у зв'язку із частковим задоволенням вимог кредиторів за розгляд судом першої інстанції стягненню з боржника в дохід державного бюджету підлягає 1 102,40 грн. судового збору, а за подання апеляційної скарги - 1 212,64 грн. судового збору.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 особисто та за дорученням ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6 б/н від 12.06.2016 року на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2016 року у справі № 909/902/15 частково задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2016 року у справі № 909/902/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву ОСОБА_2 особисто та за дорученням ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 від 24.03.2016 року (вх.№4058/16) задоволити частково на суму 8 838,79 грн. Визнати вимоги ОСОБА_5 на суму 1 647,91 грн., ОСОБА_6 на суму 2 846,39 грн., ОСОБА_4 на суму 749,05 грн., ОСОБА_2 на суму 3 595,44 грн.

У визнанні решти вимог у сумі 13 351, 97 грн. відмовити.

Включити вказані розміри вимог до реєстру вимог кредиторів у першу чергу задоволення.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Івано-Франківська пересувна механізована колона-118" (79036, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Пресмашівська, будинок 3 , код ЄДРПОУ 01037525) 2 315,04 грн. судового збору в дохід державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 17.10.2016 року.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Малех І.Б.