Рішення

від 10.10.2016 по справі 910/16377/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2016Справа №910/16377/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Астерс груп

До Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Ренесанс трейд

про стягнення 36 109,42 грн

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Петелько К.О. - за довіреністю;

від відповідача: Лабатюк Я.М. - за довіреністю,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Астерс груп звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Ренесанс трейд про стягнення 36 109,42 грн, з яких: 27 590,00 грн - заборгованості за договором №ВЗ11029566 про надання послуг від 01.04.2015, 6 019,62 грн - пені, 1 841,99 грн - інфляційних втрат, 657,79 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 06.09.2016 порушено провадження у справі №910/16377/16, розгляд справи призначено на 23.09.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 23.09.2016 позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте, через канцелярію суду від відповідача надійшло електронне повідомлення, в якому останній просив розгляд справи відкласти, в зв'язку з неможливість забезпечити явку свого представника в дане судове засідання.

Ухвалою суду від 23.09.2016 розгляд справи відкладено на 10.10.2016.

В судовому засіданні 10.10.2016 представник позивача надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача 10.10.2016 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечував, посилаючись на недоведеність позивачем факту здійснення господарської операції - надання послуги.

В судовому засіданні 10.10.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Астерс груп (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Ренесанс трейд (відповідач, замовник) був укладений договір №ВЗ11029566 про надання послуг, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату маркетингові послуги, стосовно товарів, поставлених замовником згідно договору №11029566 від 01.04.2015 в мережу магазинів виконавця Фуршет .

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг, наданих виконавцем відповідно до цього договору визначається із розрахунку 9% від загальної суми проданого в мережі магазинів товару, з урахуванням ПДВ, та оплаченого (шляхом перерахування на поточний рахунок або зарахуванням зустрічних однорідних вимог) замовнику на поточний місяць згідно з договором постачання, укладеного між замовником та виконавцем.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що оплата за надані послуги згідно з цим договором здійснюється шляхом зарахування зустрічних вимог, тобто зарахуванням належних виконавцю за ці послуги сум із грошових коштів, які виконавець зобов'язаний перерахувати замовнику за поставлений товар відповідно до договору постачання. Підставою для таких розрахунків є акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний обома сторонами. Залік зустрічних вимог проводиться замовником без підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів тощо). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за письмовою заявою виконавця.

Згідно п. 3.3 договору у разі, якщо заборгованість виконавця за поставлений по договору постачання товар буде меншою, ніж загальна сума заборгованості замовника за надані послуги згідно з цим договором, проведення зарахування зустрічних вимог здійснюється на суму заборгованості виконавця за поставлений товар по договору постачання, а на решту суми заборгованості виписується рахунок-фактура, який замовник зобов'язаний оплатити до 10 числа, місяця наступного після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг. Підставною для проведення розрахунків є акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний сторонами та рахунок-фактура.

Відповідно до актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг): №3900004737 від 30.09.2015 від 30.09.2015 за вересень 2015 року, на суму 9 426,42 грн та №3900005294 від 31.10.2015 від 31.10.2015 за жовтень 2015 року, на суму 18 663,60 грн, позивач надав відповідачу маркетингові послуги загалом на суму 28 090,02 грн.

Згідно рахунків: №3900004737 від 30.09.2015 на суму 9 426,42 грн та №3900005294 від 31.10.2015 на суму 18 663,60 грн, вартість наданих позивачем послуг за договором №ВЗ11029566 від 01.04.2015 за вересень - жовтень 2015 року становить 28 090,02 грн.

У відповідності з п. 3.2 договору, ст. 601 ЦК України та на підставі заяви позивача №345 від 19.08.2016 (отримана відповідачем 23.08.2016) відбулось зарахування між сторонами зустрічних однорідних вимог на суму 500,00 грн.

Проте, відповідач, надані позивачем послуги за договором №ВЗ11029566 від 01.04.2015 на суму 27 590,02 грн (28 090,02 грн (вартість наданих послуг згідно акту) - 500,00 грн (суму зарахування зустрічних однорідних вимог) не оплатив.

Надіслана позивачем претензія №351 від 04.07.2016 про сплату заборгованості за договором №ВЗ11029566 від 01.04.2015 (отримана відповідачем 12.07.2016) залишена відповідачем без задоволення.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначав про недоведеність позивачем факту здійснення господарської операції - надання послуги, оскільки в актах приймання-передачі послуг не вказані послуги, які були надані.

Проте, такі доводи відповідача судом відхиляються, оскільки, як вбачається з наявних в матеріалах справи актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), позивачем на виконання умов договору №ВЗ11029566 від 01.04.2015 були надані маркетингові послуги, що, в свою чергу, не суперечить умовам зазначеного договору. Зазначені акти підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №ВЗ11029566 від 01.04.2015 позивачем за вересень-жовтень 2015 року були надані послуги на суму 28 090,02 грн.

У відповідності з п. 3.2 договору, ст. 601 ЦК України та на підставі заяви позивача №345 від 19.08.2016 (отримана відповідачем 23.08.2016) відбулось зарахування між сторонами зустрічних однорідних вимог на суму 500,00 грн.

Проте, відповідач, надані позивачем послуги за договором №ВЗ11029566 від 01.04.2015 на суму 27 590,02 грн (28 090,02 грн (вартість наданих послуг згідно акту) - 500,00 грн (суму зарахування зустрічних однорідних вимог) не оплатив, в зв'язку з чим його заборгованість за зазначеним договором становить 27 590,02 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Станом на момент розгляду справи в суді, відповідач доказів оплати наданих позивачем на виконання умов договору №ВЗ11029566 від 01.04.2015 не надав, обставини, викладені позивачем не спростував.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 27 590,02 грн .

Позивач за прострочення строків сплати за надані послуги, нарахував та просить стягнути з відповідача 657,79 грн - 3% річних та 1 841,99 грн - інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 657,79 грн 3% та 1 841,99 грн, відповідно.

Позивач за прострочення строків сплати за надані послуги, нарахував та просить стягнути з відповідача 6 019,62 грн пені.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п. 4.2 договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами та з огляду на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме, в сумі 5 994,15 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ренесанс трейд" (місцезнаходження: 01014, м. Київ, пров. Мічуріна, буд. 3/2, оф. 4, код ЄДРПОУ: 36184176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" (місцезнаходження: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 16, кім. 6, код ЄДРПОУ: 35995595) 27 590 (двадцять сім тисяч п'ятсот дев'яносто) грн 02 коп. - основного боргу, 657 (шістсот п'ятдесят сім) грн 79 коп. - 3% річних, 1 841 (одну тисячу вісімсот сорок одну) грн 99 коп. - інфляційних втрат, 5 994 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн 15 коп. - пені та 1 377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн 03 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

17.10.2016

Суддя Спичак О.М.