Постанова

від 30.01.2017 по справі 910/16377/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2017 р. Справа№ 910/16377/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Шапрана В.В.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - Турсунова Ю.Д., довіреність № б/н від 26.01.2017;

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ренесанс Трейд" на рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2016р. у справі №910/16377/16 (суддя Спичак О.М.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ренесанс Трейд" про стягнення 36 109, 42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ренесанс Трейд" про стягнення 36 109, 42 грн., з яких: 27 590,02 грн. - заборгованості за договором №ВЗ11029566 про надання послуг від 01.04.2015, 6 019,62 грн. - пені, 1 841,99 грн. - інфляційних втрат, 657,79 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2016р. у справі №910/16377/16 позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ренесанс Трейд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" 27 590 грн. 02 коп. - основного боргу, 657 грн. 79 коп. - 3% річних, 1 841 грн. 99 коп. - інфляційних витрат, 5 994 грн. 15 коп. - пені, в іншій частині позову відмовлено.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати вартості наданих послуг за договором.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ренесанс Трейд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2016р. у справі №910/16377/16 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована недоведеністю позивачем факту надання послуг, оскільки в актах приймання-передачі не вказані послуги, які були надані виконавцем замовнику

Представник позивача в судовому засіданні 30.01.2017 проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім в даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи наведене вище, а також те, що саме відповідачем подана апеляційна скарга, а отже його позиція є викладеною та зрозумілою, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ренесанс трейд" (замовник) 01.04.2015 було укладено договір №ВЗ11029566 про надання послуг, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату маркетингові послуги, стосовно товарів, поставлених замовником згідно договору №11029566 від 01.04.2015 в мережу магазинів виконавця "Фуршет".

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг, наданих виконавцем відповідно до цього договору визначається із розрахунку 9% від загальної суми проданого в мережі магазинів товару, з урахуванням ПДВ, та оплаченого (шляхом перерахування на поточний рахунок або зарахуванням зустрічних однорідних вимог) замовнику на поточний місяць згідно з договором постачання, укладеного між замовником та виконавцем.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що оплата за надані послуги згідно з цим договором здійснюється шляхом зарахування зустрічних вимог, тобто зарахуванням належних виконавцю за ці послуги сум із грошових коштів, які виконавець зобов'язаний перерахувати замовнику за поставлений товар відповідно до договору постачання. Підставою для таких розрахунків є акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний обома сторонами. Залік зустрічних вимог проводиться замовником без підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів тощо). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за письмовою заявою виконавця.

Згідно п. 3.3 договору у разі, якщо заборгованість виконавця за поставлений по договору постачання товар буде меншою, ніж загальна сума заборгованості замовника за надані послуги згідно з цим договором, проведення зарахування зустрічних вимог здійснюється на суму заборгованості виконавця за поставлений товар по договору постачання, а на решту суми заборгованості виписується рахунок-фактура, який замовник зобов'язаний оплатити до 10 числа, місяця наступного після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг. Підставною для проведення розрахунків є акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний сторонами та рахунок-фактура.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу маркетингові послуги на загальну суму 28 090,02 грн., що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг): №3900004737 від 30.09.2015 від 30.09.2015 за вересень 2015 року, на суму 9 426,42 грн. та №3900005294 від 31.10.2015 за жовтень 2015 року на суму 18 663,60 грн.

При цьому, позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки-фактури: №3900004737 від 30.09.2015 на суму 9 426,42 грн. та №3900005294 від 31.10.2015 на суму 18 663,60 грн.

У відповідності до п. 3.2 договору на підставі заяви позивача №345 від 19.08.2016 (отримана відповідачем 23.08.2016) відбулось зарахування між сторонами зустрічних однорідних вимог на суму 500,00 грн.

На решту суми боргу у розмірі 27 590, 02 грн. зарахування проведено не було, а тому згідно п. 3.3 договору у відповідача виникло зобов'язання з оплати вказаних коштів позивачу.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань вказані кошти не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що оплата за надані послуги згідно з цим договором здійснюється шляхом зарахування зустрічних вимог, тобто зарахуванням належних виконавцю за ці послуги сум із грошових коштів, які виконавець зобов'язаний перерахувати замовнику за поставлений товар відповідно до договору постачання. Підставою для таких розрахунків є акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний обома сторонами. Залік зустрічних вимог проводиться замовником без підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів тощо). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за письмовою заявою виконавця.

Згідно п. 3.3 договору у разі, якщо заборгованість виконавця за поставлений по договору постачання товар буде меншою, ніж загальна сума заборгованості замовника за надані послуги згідно з цим договором, проведення зарахування зустрічних вимог здійснюється на суму заборгованості виконавця за поставлений товар по договору постачання, а на решту суми заборгованості виписується рахунок-фактура, який замовник зобов'язаний оплатити до 10 числа, місяця наступного після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг. Підставною для проведення розрахунків є акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний сторонами та рахунок-фактура.

У відповідності до п. 3.2 договору на підставі заяви позивача №345 від 19.08.2016 (отримана відповідачем 23.08.2016) відбулось зарахування між сторонами зустрічних однорідних вимог на суму 500,00 грн.

На решту суми у розмірі 27 590, 02 грн. зарахування проведено не було, а тому у відповідача виникло зобов'язання з оплати вказаних коштів позивачу до 10 числа, місяця наступного після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг.

Відповідачем зобов'язання з оплати вказаних коштів на суму 27 590, 02 грн. у вказаний строк виконано не було.

Враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг настав.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу в сумі 27 590, 02 грн. підтверджується матеріалами справи, та не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 27 590, 02 грн.

Доводи апелянта про недоведеність позивачем факту надання послуг, оскільки в актах приймання-передачі не вказані послуги, які були надані виконавцем замовнику, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Так, доказами надання позивачем послуг відповідачу є наявні в матеріалах даної справи Акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг): №3900004737 від 30.09.2015 від 30.09.2015 за вересень 2015 року, на суму 9 426,42 грн. та №3900005294 від 31.10.2015 за жовтень 2015 року на суму 18 663,60 грн.

Вказані Акти підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Крім цього, колегія суддів у судовому засіданні 30.01.2017 оглянула оригінали вказаних Актів.

Отже, відповідач, підписавши ці Акти, підтвердив обставини отримання від позивача послуг за договором, а тому відповідно заперечення апелянта у вказаній частині судом не приймаються.

Таки чином, висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення основного боргу є обґрунтованим.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 6 019,62 грн., 3% річних в розмірі 657,79 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 841,99 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 3 вказаної норми пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 4.2 договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 5 994,15 грн., трьох відсотків річних в сумі 657,79 грн. грн. та інфляційних в сумі 1 841,99 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ренесанс Трейд" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2016р. у справі №910/16377/16 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи №910/16377/16 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді В.В. Шапран

М.А. Дідиченко