Рішення

від 18.10.2016 по справі 477/1767/16-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 477/1767/16-ц

Провадження № 2/477/1093/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судового засідання - Бітюковою С.В.,

розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на земельну ділянку, площею 0,04 га, виділену для ведення садівництва, розташованe в садівничому товаристві "Металург" Вітовського району (раніше - Жовтневого району) Миколаївської області, по АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог вказувала, що у 1980-х роках стала членом цього товариства і їй була передана у володіння та користування земельна ділянка, площею

0,04 га, яку вона приватизувала та отримала в 2012 році державний акт про право приватної власності на ділянку. Державний акт вона зареєструвала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і стала повноцінною власницею земельного наділу.

Однак в теперішній час вона не може розпорядитися земельною ділянкою та оформити необхідний договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, так як втратила державний акт.

Посилаючись на положення ст. 392 ЦК України, просила визнати за нею право власності на земельну ділянку.

В судове засідання позивачка не з'явилася, про його час та місце була повідомлена належним чином, надала заяву з проханням розглянути справу без її участі, а позов задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання також не з'явився, про його час та місце був повідомлений належним чином, надав заяву з прохання розглянути позов без його участі, про задоволення вимог не заперечував.

Суд, вважаючи за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивачка є членом садівничого товариства "Металург" Вітовського (раніше - Жовтневого) району Миколаївської області і їй в користування була надана земельна ділянка, площею 0,04 га, виділена для ведення садівництва, розташована в цьому товаристві по АДРЕСА_1.

Рішенням Галицинівської сільської ради Жовтневого (тепер - Вітовського) району Миколаївської області № 14 від 30 січня 1997 року ця ділянка була передана їй у право власності і на підтвердження цьому їй був виданий, виданий 5 жовтня 2012 року Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області державний акт серії НОМЕР_1, кадастровий номер ділянки - НОМЕР_2.

В подальшому вона зареєструвала ділянку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 11-13).

На підтвердження цьому 26 червня 2013 року їй було оформлено та видано свідоцтво про право власності на ділянку.

Проте, в теперішній час вона вирішила розпорядитися ділянкою та садівничим будинком, який побудувала на ній, але виявила, що оригінал державного акту вона втратила за невідомих обставин, про що надала об'яву в друкованому засобі масової інформації (а.с. 26).

Оформлення договору відчуження може відбутися за пред'явлення оригіналів документів, підтверджуючих право власності на ділянку, в тому числі свідоцтва про право власності на ділянку та державного акту.

Але надати оригінал державного акту вона не має можливості через його втрату, тому укласти необхідний правочин по відчуженню землі утруднено.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав; власність зобов'язує; власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі; держава не втручається у здійснення власником права власності; діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом; особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Згідно зі ст. 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи; фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати; склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими; законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

Також, статтею 373 ЦК України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; право власності на землю гарантується Конституцією України; право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону; право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд; власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення; власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади; права та обов'язки суб'єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом (ст. 374 ЦК України).

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Положення ч. 1 ст. 15 та ст.ст. 391 і 392 ЦК України вказують, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, в тому числі власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що зазначена ділянка належить позивачці ОСОБА_1, але своє право вона не може підтвердити в повній мірі в зв'язку з втратою правовстановлюючого документу.

Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, вона не може захистити своє майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 130, 209, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,04 га, виділену для садівництва в садівничому товаристві "Металург" Вітовського (раніше - Жовтневого) району Миколаївської області, по АДРЕСА_1, кадастровий номер - НОМЕР_2, державний акт серії НОМЕР_1 від 5 жовтня 2012 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Р.В. Козаченко