Рішення

від 10.10.2016 по справі 2-2906/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-2906/11

Провадження № 2/522/3235/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2016 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді - Нікітіної С.Й.,

при секретарі - Віноградовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду і просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 01.09.2003 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Плигіною Ж.О. та зареєстрований в реєстрі за № 8277

При цьому позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що згідно з умовами вищезазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1. Однак, договір купівлі-продажу квартири від 01.09.2003 року був вчинений нею під впливом помилки.

У судове засідання позивач не з'явилась, надала заяву, якою позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засіданні не з'явилась, надала заяву, якою позов визнала повністю, не заперечувала проти його задоволення.

Треті особи приватний нотаріус ОМНО Плигіна Ж.О., ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, були повідомлена належним чином про дату, місце та час розгляду справи. Раніше надали заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

Дослідивши обставини та докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, доведені і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.09.2003 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Згідно з п. 3 зазначеного договору продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за ціною 25 479,00 гривень.

Відповідно до п. 3 Угоди про намір укласти договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості від 24.06.2003р., яка була укладена між покупцем ОСОБА_5 та продавцем ОСОБА_1, квартира АДРЕСА_1 позивачка продавала квартиру за 424 000 грн., що в еквіваленті станом на 24.06.2003р. становило 80 000 доларів США.

Відповідно до п. 2 вказаної Угоди від 24.06.2003р. позивачка ОСОБА_1 отримала 10 600 грн. авансу в рахунок сплати за вказану квартиру.

Відповідно до п. 4 вказаної Угоди від 24.06.2003р. залишок в сумі 483 400 грн. зобов'язався сплатити ОСОБА_1 при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу квартири.

Проте сума за договором купівлі-продажу квартири від 01.09.2003 року значно менша і становить 25 479 грн., ніж сума за яку позивачка продавала квартиру, що безумовно свідчить про невідповідності внутрішній волі та волевиявленню ОСОБА_1, як учасника правочину.

П. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори й інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України, передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Суд дійшов висновку, що позивачем дійсно укладено договір купівлі-продажу квартири від 01.09.2003 року під впливом помилки, оскільки про суму, ціну квартири та покупця ОСОБА_1 домовлялась з іншою особою, та отримала іншу суму за квартиру, ніж ту, про яку домовилась з фактичним покупцем, а договір купівлі-продажу дійсно укладено з відповідачкою під впливом помилки, що не заперечує сама відповідачка.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України , якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи усі обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 202, 203, 207, 215, 216, 229 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 208, 209, 213-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу від 01.09.2003 року, укладений між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Плигіною Ж.О. та зареєстрований в реєстрі за № 8277, відповідно до якого ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 71,7 кв.м., загальною площею 113,7 кв.м. - недійсним з моменту його укладання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя

10.10.2016