Рішення

від 10.10.2016 по справі 265/4293/16-ц

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 265/4293/16-ц

Провадження № 2/265/1738/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 жовтня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підрозділу Шахта імені ХІХ з,їзду КПРС Державного підприємства Луганськвугілля , третя особа: Маріупольський міський центр зайнятості, про встановлення факту звільнення та зобов'язання внести до трудової книжки відомості про звільнення, -

В С Т А Н О В И В:

26 липня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з позовом до відповідача ОСОБА_2 підрозділу Шахта імені ХІХ з,їзду КПРС Державного підприємства Луганськвугілля , третя особа: Маріупольський міський центр зайнятості, про встановлення факту звільнення та зобов'язання внести до трудової книжки відомості про звільнення. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що вона 17 серпня 2011 року було прийнято до Відокремленого підрозділу Шахта імені ХІХ з,їзду КПРС Державного підприємства Луганськвугілля сторожем, про що було видано наказ № 85/пу від 17.08.2011 року. У 2014 році з приводу проведення на території Донецької та Луганської областях антитерористичної операції та бойових дій у смт. Біле Луганської області ходити на роботу вона не могла, а сам підрозділ перестав взагалі працювати, його керівництво на робочому місці було відсутнє. В лютому 2015 року через проведення бойових дій та постійних обстрілів вона була змушена переїхати на підконтрольну територію України до міста Маріуполя, де стала на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою про взяття від 20.02.2015 року № НОМЕР_1. В травні 2015 року вона звернулась до Маріупольського міського центру зайнятості з проханням взяти її на облік та надати їй статусу безробітної, однак їй було відмовлено, адже на теперішній час вона є офіційно працевлаштованою та підприємство, в якому вона працює, відповідно до реєстру юридичних осіб, перереєструвалось на підконтрольну територію України. 28 травня 2016 року нею було надіслано нотаріально завірену заяву про звільнення за власним бажанням рекомендованим листом з повідомленням про вручення, але даний лист 11.06.2016 року їй було повернуто поштою з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. У зв,язку з тим, що на теперішній час вона фактично перебуває у трудових відносинах з відповідачем, вона не може отримати статус безробітної у центрі зайнятості, а тому їй необхідно встановити факт звільнення з ОСОБА_3 підрозділу Шахта імені ХІХ з,їзду КПРС Державного підприємства Луганськвугілля.

В подальшому позивач уточнила свої позовні вимоги та просила суд встановити факт того, що трудовий договір, укладений 17.08.2011 року між нею та ОСОБА_2 підрозділом Шахта імені ХІХ з,їзду КПРС Державного підприємства Луганськвугілля (код ЄДР 26447678), юридична адреса: 03680, м. Київ, Святошинський район, провулок Приладний, будинок 2-А, є розірваним на підставі ст. 38 КЗпП України з 29 червня 2016 року, зобов'язавши відповідача внести до трудової книжки відомості про її звільнення

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявилась, надала суду письмову заяву з проханням розглянути справу за її відсутність, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, проти прийняття заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, не сповістив суд про причини неявки.

Представник третьої особи, Маріупольського міського центру зайнятості, що діє на підставі довіреності, ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі та вказавши, що він не заперечує проти задоволення позову.

Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, та приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 43 Конституції України чітко визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У відповідності до ст. 1 КЗпП України, Кодекс Законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників.

Згідно положень ч.1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Ч. 3 ст. 24 КЗпП України зокрема передбачено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1, заведеної 22 липня 1980 року, остання була прийнята на роботу до ОСОБА_3 підрозділу Шахта імені ХІХ з,їзду КПРС Державного підприємства Луганськвугілля 17.08.2011 року на посаду сторожа на підставі наказу № 85/пу від 17.08.2011 року. Інші відомості після даного запису в трудовій книжці відсутні.

Отже судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем ОСОБА_3 підрозділу Шахта імені ХІХ з,їзду КПРС Державного підприємства Луганськвугілля з 17.08.2011 року.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.07.2016 року, Відокремлений підрозділ Шахта імені ХІХ з,їзду КПРС Державного підприємства Луганськвугілля зареєстровано в ЄДР юридичних осіб за реєстраційним номером 26447678, місцезнаходження ВП: 03680, м. Київ, Святошинський район, провулок Приладний, будинок 2-А.

Проте, як вбачається з поштових повідомлень від 11.06.2016 року та 19.07.2016 року, нотаріально засвідчену заяву про звільнення ОСОБА_1 було повернуто двічі з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України, у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, із трудових правовідносин.

Згідно ст. 16 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права, одним із способів якого є припинення правовідношення.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, до трудової книжки заносяться зокрема відомості по роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом міністрів України.

Так, на підставі п. 3-4 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27 квітня 1993 року № 301, трудові книжки зберігаються на підприємствах, установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку; відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З п.п. 4.1 інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників , затвердженої наказом Міністерства праці України № 58 від 29 липня 1993 року вбачається, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійним.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_3 підрозділу Шахта імені ХІХ з,їзду КПРС Державного підприємства Луганськвугілля та позивач фактично припинили трудові відносини з 2014 року але не оформивши при цьому належним чином розірвання трудового договору з нею, що у подальшому порушило право останньої на працю та її оплату, а наразі тягне за собою наслідки у вигляді неотримання статусу безробітної у центрі зайнятості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підрозділу Шахта імені ХІХ з,їзду КПРС Державного підприємства Луганськвугілля розірваним з 28 травня 2016 року на підставі ст. 38 КЗпП України, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У задоволенні інших позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити за відсутністю підстав, оскільки обов'язок видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесенням до неї відповідного запису про звільнення, діючим трудовим законодавством України покладено виключно на власника або уповноваженого ним органа підприємства, установи або організації, який засвідчується підписом безпосередньо керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та іншими вимогами, та іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Згідно з ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 551 гривня 20 копійок.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 21, 24, 38, 47, 48 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 15, 16, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підрозділу Шахта імені ХІХ з,їзду КПРС Державного підприємства Луганськвугілля , третя особа: Маріупольський міський центр зайнятості, про встановлення факту звільнення та зобов'язання внести до трудової книжки відомості про звільнення - задовольнити частково.

Встановити факт того, що трудовий договір, укладений 17.08.2011 року між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та ОСОБА_2 підрозділом Шахта імені ХІХ з,їзду КПРС Державного підприємства Луганськвугілля (код ЄДР 26447678), юридична адреса: 03680, м. Київ, Святошинський район, провулок Приладний, будинок 2-А, розірваним на підставі ст. 38 КЗпП України з 29 червня 2016 року.

В інший частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 підрозділу Шахта імені ХІХ з,їзду КПРС Державного підприємства Луганськвугілля (код ЄДР 26447678), юридична адреса: 03680, м. Київ, Святошинський район, провулок Приладний, будинок 2-А, судовий збір в дохід держави в розмірі 551 гривні 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. Позивачем рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя І.Г. Мельник