Постанова

від 17.10.2016 по справі 1570/3741/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/3741/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Гацанюк К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Центр» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2012 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Центр» (далі - ТОВ Копійка-Центр ) до Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі - ДПІ в Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.04.2012 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 239884 грн., та №0007732301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 314163,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 256662 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 57501,50 грн.

У позові, уточненнях до нього та письмових поясненнях (а.с.212-212з/б, 233-243 т.15) позивач зазначив, що не згоден з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями з наступних підстав.

Так, під час перевірки відповідачем встановлено заниження Товариством задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 03 Декларацій «Інші доходи» всього у розмірі 335023 грн., у тому числі: 2 квартал 2011 року - 46398 грн.; 2-3 квартал 2011 року - 335023 грн., що сталося в результаті безоплатного використання позивачем торгового та виробничого обладнання, виробничих та складських об'єктів. В акті перевірки зазначено, що: «Розрахунок безоплатного отримання послуг оренди торгового обладнання (на суму 335023 грн.) складено з урахуванням найменування обладнання, адреси його розміщення та періоду початку роботи магазину (виробничого приміщення), в якому розміщене обладнання та наведено в додатку до цього акту» , однак, вказаний Розрахунок безоплатного отримання послуг оренди торгового обладнання податковим органом, взагалі, не було додано до акту перевірки, що є грубим порушенням законодавства про захист економічної свободи та підприємницької діяльності товариства, а тому, оскільки торгівельне обладнання використовувалось ТОВ Копійка-Центр відповідно до основних засад господарської діяльності, прийняте на підставі відсутнього документу (розрахунку) рішення про зменшення доходної частини, яка враховується при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства на суму 335023 грн., без наведення жодного обґрунтування незаконного збільшення , є неправомірним. Також, посилання в акті перевірки, що Товариство в складі витрат операційної діяльності, зокрема у складі собівартості придбаних на реалізацію товарів, врахувало витрати на придбання м'яса та м'ясопродуктів, придбаних у ТОВ «Таурус-С» у 2-3 кварталі 2011 року на суму 187898 грн. без надання до перевірки відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, є безпідставними, оскілки відповідно до п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, але відповідні первинні документи наявні у позивача, податковим органом такі документи не витребувались у позивача, товариством такі докази надані до суду, що спростовує твердження ДПІ.

В акті перевірки зазначено, що Товариство не надало до перевірки будь-які документи, які б підтверджували фактичне переміщення м'ясопродуктів оприбуткованих кулінарним цехом та переданих торгівельним точкам (магазинам), отриманих від ТОВ «Гаврилівка» , чим порушено п. 44.1 ст.44, п. 85.2 ст. 85, п. 138.8.1 п. 138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та зроблено висновок про необхідність зменшення витрат операційної діяльності позивача за 2-3 квартал 2011 року на суму 409980 грн. Проте, відповідно до договору, укладеного між позивачем та ТОВ Гаврилівка , постачальник зобов'язується своєчасно, своїми силами поставляти товар на умовах DDP склад (магазин) покупця, згідно до міжнародних правил тлумачення термінів « INCOTERMS» (в редакції 2000 року) відповідно до замовлень покупця та передача товару здійснюється на підставі накладних та протягом серпня-вересня 2011 року ТОВ «Гаврилівка» , на підставі податкових накладних передало Товариству товар на суму 491976 грн. 17 коп., у тому числі ПДВ - 81996 грн. 03 коп., що підтверджується відповідними первинним документами, а розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар провадились у безготіковій формі, в підтвердження чого позивачем також надані карти- розрахунки та журнали-ордери рахунку за серпень-вересень 2011 року. Обґрунтування відповідачем порушень податкового законодавства нібито порушеннями позивачем норм ветеринарно-санітарного законодавства при перевезенні м'ясопродуктів є взагалі протиправним, оскільки регулювання даних правовідносин не відносяться до компетенції податкового органу та позивач відповідно до договору не є учасником транспортного процесу. Крім того, наявні висновки державної СЕС від 05 липня 2010 р., від 28 жовтня 2010 р., від 04 травня 2005 р., від 27 квітня 2005 року щодо відповідності зразків продукції.

Так, в акті перевірки зазначено, що перевіряючими встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників декларації - «витрати на збут» у 2-3 кварталах на передпродажну підготовку товарів до складу яких зараховано витрати у сумі 50497 грн. на проведення медичного огляду співробітників підприємства виходячи з того, що Товариством не надано до перевірки первинні документи, обов'язковість ведення яких передбачена законодавством без їх відповідного визначення та вказано на порушення позивачем п.44.1 ст.44 п. 85.2 ст.85, п.138.2,п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст.139 ПК України, проте, п.п. «є» п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства та відповідно до п.35 Порядку провадження торгової діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2006 року №833, суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити наявність у працівників, що здійснюють продаж продовольчих товарів, особистих медичних книжок установленого зразка, організацію і своєчасність проходження ними медичних оглядів та контроль за допуском їх до роботи за наявності необхідного медичного висновку. Податковим органом були перевірені: списки-журнали працівників Товариства, узгоджені з медичною установою та затверджені головним санітарним лікарем СЕС; журнал реєстрації особистих медичних книг працівників позивача про проходження медичних оглядів; медичні книжки працівників суб'єкта господарювання; договір з медичною установою - ТОВ «Експертно-діагностичний центр «Ланамедекс» , акти надання послуг ТОВ «Експертно-діагностичний центр «Ланамедекс» з переліком працівників, які пройшли медичний огляд, вказане, потягнуло за собою прийняття неправомірного рішення щодо завищення задекларованих Товариством показників на суму 50497 грн., оскільки вказані документи наявні у позивача та надані до суду.

Також, проведеною перевіркою встановлено, що у 2-3 кварталах 2011 року Товариством у складі інших витрат на операції оренди враховано витрати по компенсації активної електроенергії та водопостачання чим завищено задекларовані показники на 59 582 грн., з огляду на угоду оренди №50 від 01 серпня 2011 року з ТОВ «Грегорі Арбер» , оскільки договір не передбачає передання в оренду будь-якого виробничого обладнання з зазначенням його електро- та водопостачання, та будь-яких інших документів, що можуть підтвердити факт використання в господарській діяльності підприємства активної електроенергії та води не має, є відсутнім і зв'язок вказаних витрат з веденням господарської діяльності підприємства, що є порушенням п. 44.1 ст. 44, п.85.2 ст.85, п. 138.2, п.п. 138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України. Позивач зазначає, що за вказаним договором орендар взяв на себе обов'язок передати суборендатору в тимчасове платне володіння та користування виробниче приміщення за адресою: м. Одеса, вул.. Ільфа і Петрова, 20, площею 786 кв.м. для розміщення в ньому кулінарно-роздаточного цеху, а також підйомні механізми - ліфти та згідно до ст.3 договору, суборендар зобов'язаний перерахувати орендарю, для подальшого перерахування постачальникам комунальних послуг, вартість послуг, що були спожиті, підтвердженням розміру та об'єму споживання (електроенергії, води, каналізації, опалення) є показання лічильників, суборендар зобов'язаний сплачувати рахунки за вивіз відходів, охорону приміщень, а Перелік послуг, що надається орендарем, визначений у Додатку №1 до договору. Таким чином, для з'ясування питання щодо підтвердження загальновиробничих витрат, перевіряючим належало перевірити, надані позивачем, акти здачі-прийняття робіт, надання послуг №ОУ-0000691, ОУ-0000762, рахунки на оплату електроенергії, води, які наявні у позивача, що і призвело до прийняття незаконного рішення.

В акті перевірки зазначено, що за період з 26 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року Товариство задекларовано податкового кредиту на суму 18887278 грн. При цьому, перевіряючими встановлено його завищення: у червні 2011 року на суму 26660 грн.; у липні 2011 року на 112143 грн.; у серпні 2011 року на 74183 грн.; у вересні 2011 року на 43676 грн. У вересні 2011 року, позивачем збільшено суму податкового кредиту за рядком 16.1 на 14 грн. ДПІ вважає, що у складі податкового кредиту Товариство враховувало суми податку на додану вартість без підтвердження таких сум оформленими належним чином податковими накладними, а також, не врахувало суми коригувань податкового кредиту, що стало підставою для висновку про порушення позивачем п.п. 192.1.1. п.192.1 ст.192, п.198.1, 198.6 ст.198 ПК України та зменшення на 188460 грн. , у тому числі: червень 2011 року - 26660 грн.; липень 2011 року - 107631 грн.; серпень 2011 року - 24329 грн.; вересень 2011 року - 29840 грн., проте дані, наведені у таблиці (арк.16-17 акту перевірки), не аргументовані, відсутні посилання на джерела їх походження, а підтвердженням належного виконання обовязків за договорами поставки є відповідні докази, а також належним чином оформлені податкові накладні та розрахунки коригування податку.

В акті перевірки зазначено, що протягом перевіреного періоду, в складі податкового кредиту, враховано суми податку на додану вартість по податковим накладним, складеним з порушенням встановленого законодавством порядку на суму 24972 грн., у тому числі: липень 2011 року 4512 грн.; серпень 2011 року 11620 грн.; вересень 2011 року 8840 грн., підставою для такого висновку стали дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість про те, що на дату складання таких податкових накладних контрагенти: ТОВ «Агросахінвест-2002» , ТОВ «Кампес» «за місцезнаходженням не знаходилися» , проте висновок ДПІ про порушення Товариством пункту 198.6 ст.198, пунктів 201.1, 201.4, 201.10 ст.201 ПК України та зменшення, у зв'язку з цим, на 24972 грн. податкового кредиту, зроблено тільки на інформаційних даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів ДПА України та без перевірки будь-яких інших матеріалів і документів, хоча дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів ДПА України, відповідно до п.п.83.1.2. п.83.1 ст.83, відносяться до податкової інформації, а відтак, сама лише інформація, без її ретельної перевірки, отримання додаткових матеріалів і доказів, не може бути використана у якості самостійної підстави для прийняття висновку під час проведення перевірки, з урахуванням того, що в ЄДРПОУ вказані підприємтсва зареєстровані та не перебували у стані припинення, а отже мали повний обсяг правоздатності та дієздатності, мали Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

В акті перевірки зазначено, що Товариство протягом перевіреного періоду в складі податкового кредиту врахувало суми податку на додану вартість за операціями поза межами господарської діяльності платника на суму 43231 грн., у тому числі: у серпні 2011 року - 6919 грн.; у вересні 2011 року - 36312 грн., але в акті перевірки не зазначено, що це за операції та які дії позивача потягнули за собою порушення п.198.3 ст.198 ПК України, а в наведеній ДПІ таблиці (а. акту перевірки 19-20) вказано назву підприємства: ТОВ «Грегорі Арбер» , ТОВ «Таурус-С» , суми податку на додану вартість. Про всі інші, як вважає відповідач, порушення податкового законодавства, обставини їх вчинення, підстави за яких ДПІ дійшло такого висновку, на думку позивача, можна лише здогадуватися.

На підставі вищенаведеного, позивач вважає, що висновки податкового органу є безпідставними, а прийняті рішення підлягають скасуванню.

Відповідач надав до суду додаткові пояснення (а.с. 143-144 з/б), в яких зазначив, що при проведенні перевірки ТОВ Копійка-Центр встановлено порушення позивачем п.44.1 ст. 44, п.85.2 ст.85, п.135.1 пп.135.5.4, п.135.5, ст.135, п.138.2, пп.138.8.1, п. 138.8 ст.138, пп. 139.1.1, 139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 239884 грн.; пп.192.1.1 п.192.1 ст. 192 п. 198.1 198.3 198.6 ст.198 п.201.1 201.4 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в розмірі 256 662 грн., та прийнято податкові повідомлення рішення від 24.04.2012р. № НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Відповідач вказує, що позивачем не дотримано вимог податкового законодавства, що зумовило встановлення податковим органом вказаних порушень, та з урахуванням вищенаведеного, відповідач вважає доводи та вимоги позивача, викладені у позовній заяві, безпідставними та необґрунтованими.

Суд, дослідивши доводи адміністративного позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

ТОВ «КОПІЙКА - ЦЕНТР» зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.04.2011 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 1 556 102 0000 041653. Свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №380543. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26 квітня 2011 року за №16261, станом на дату підписання акту перебуває на обліку в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси.

У періоді, який перевірявся, ТОВ «КОПІЙКА - ЦЕНТР» було платником: податку на прибуток, податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, збору за місця для паркування транспортних засобів.

У періоді, за який проводилась перевірка ТОВ «КОПІЙКА - ЦЕНТР» відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100336034 серії НБ №179562, виданого ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, індивідуальний податковий номер - 376787015520, був зареєстрований платником ПДВ з 10.05.2011р.

Судом встановлено, що у період з 24.02.2012р. по 06.04.2012р., на підставі направлень, виданих ДПІ у Малиновському районі м. Одеси: №345 від 21.02.2012р. - головному державному податковому ревізору -інспектору відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПС в Одеській області, раднику податкової служби III рангу ОСОБА_1; №346 від 21.02.2012р. - головному державному податковому ревізору інспектору відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПС в Одеській області, раднику податкової служби III рангу ОСОБА_2; №343 від 21.02.2012р. - головному державному податковому ревізору інспектору відділу перевірок сумнівних операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПС в Одеській області, інспектору податкової служби II рангу ОСОБА_3; №344 від 21.02.2012р. - головному державному податковому ревізору інспектору відділу контролю за проведенням готівкових розрахунків управління податкового контролю ДПС в Одеській області ОСОБА_4; №340 від 21.02.2012р. - головному державному податковому ревізору інспектору відділу контролю за проведенням готівкових розрахунків управління податкового контролю ДПС в Одеській області ОСОБА_5; №341 від 21.02.2012р. - старшому державному податковому інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ОСОБА_6; №347 від 21.02.2012р. - головним державним податковим ревізором інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ОСОБА_7; №342 від 21.02.2012р. - старшому державному податковому інспектору сектору по організації роботи з безхазяйним майном відділу погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ОСОБА_8, відповідно до п.77.1 ст. 77 глави 8 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 - VI із змінами та доповненнями проведена документальна планова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «КОПІЙКА - ЦЕНТР» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.04.2011р. по 30.09.2011р. відповідно до затвердженого плану перевірки (а.с. 25-44).

Актом перевірки від 13.04.2012 року №72/22-213/37678707/475 встановлено порушення позивачем п.44.1 ст. 44, п.85.2 ст.85, п.135.1 пп.135.5.4, п.135.5, ст.135, п.138.2, пп.138.8.1, п. 138.8 ст.138, пп. 139.1.1, 139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 239884 грн.; пп.192.1.1 п.192.1 ст. 192 п. 198.1 198.3 198.6 ст.198 п.201.1 201.4 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в розмірі 256 662 грн..

На підставі встановлених порушень та акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.04.2012 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 239884 грн., та №0007732301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 314163,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 256662 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 57501,50 грн. (а.с. 53-54 т.1).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Так, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши пояснення сторін суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 86 податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п.п.4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 (діючого на момент виникнення спірних правовідносин), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п.1 розділу ІІІ вказаного Порядку, залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать:

розрахунки донарахованих (зменшених) сум податків та зборів, а також розрахунки зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, зменшення (збільшення) заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розрізі податкових періодів;

Так, під час перевірки встановлено заниження Товариством задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 03 Декларацій «Інші доходи» всього у розмірі 335023 грн., у тому числі: 2 квартал 2011 року - 46398 грн.; 2-3 квартал 2011 року - 335023 грн., яке сталося в результаті безоплатного використання позивачем торгового та виробничого обладнання, виробничих та складських об'єктів.

Підставою для такого висновку податкового органу стала та обставина, що позивач розпочав фінансово-господарську діяльність у квітні 2011 року. На той час, власних основних фондів (будівель та споруд) підприємство не мало. Угоди оренди складських та виробничих приміщень, торгівельних площ (магазинів) Товариство уклало з ТОВ «ТД «Копійка» у червні 2011 року.

В акті перевірки зазначено, що: «Розрахунок безоплатного отримання послуг оренди торгового обладнання (на суму 335023 грн.) складено з урахуванням найменування обладнання, адреси його розміщення та періоду початку роботи магазину (виробничого приміщення), в якому розміщене обладнання та наведено в додатку до цього акту» . Однак, вказаний розрахунок податковим органом, взагалі, не було додано до акту перевірки. Названий документ не був наданий і до суду першої інстанції, а відтак, не був предметом розгляду. Суд апеляційної інстанції відмовив ДПІ у залученні документу, про який йдеться вище, у відповідності з ч.2 ст.195 КАС України.

Враховуючи, що розрахунок безоплатного отримання послуг оренди торгового обладнання на суму 335023 грн. не був залучений до акту перевірки, не надавався платнику податків, прийняте на підставі відсутнього документу рішення про зменшення доходної частини, яка враховується при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства на суму 335023 грн., є неправомірним.

В акті перевірки зазначено, що Товариство в складі витрат операційної діяльності, зокрема у складі собівартості придбаних на реалізацію товарів, врахувало витрати на придбання м'яса та м'ясопродуктів, придбаних у ТОВ «Таурус-С» у 2-3 кварталі 2011 року на суму 187898 грн. без надання до перевірки відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, що стало підставою для висновку про порушення суб'єктом господарювання п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85, п.138.2 п.п.138.8.1 п. 138.8 ст.138,п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України та донарахування 187893 грн.

Так, відповідно до п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом досліджено: договір поставки №14/06/3 від 14 червня 2011 року між Товариством і ТОВ «Таурус-С» ; картка рахунку 6.3.1 за серпень 2011 року по контрагенту ТОВ «Таурус-С» з відповідними номерами, датами банківських виписок, з вказівкою на суму перерахованих платежів; журнал-ордер рахунку за серпень 2011 року по контрагенту ТОВ «Таурус-С» ; акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та ТОВ «Таурус-С» ; експертні висновки випробувального центру облдержлабораторії ветмедицини Одеської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області від 22 червня 2011 року №3983, від 15 червня 2011 року №1782/1-15, від 08 серпня 2011 року №813/2131-і/1, 23 листопада 2011 року №3399/1-3, від 13 травня 201 року №1158/1-9, від 10 жовтня 2011 року №5380/1 (а.с.114-121, 122, 123 т.1, 33-38, 39 т.15).

Судом встановлено, що вказані документи повністю підтверджують матеріальні витрати Товариства на придбання м'яса та м'ясопродуктів, придбаних у ТОВ «Таурус-С» за договором поставки №14/06/3 від 14 червня 2011 року, у зв'язку з чим посилання податкового органу на «ненадання до перевірки відповідних первинних документів» є безпідставним.

Так, в акті перевірки зазначено, що Товариство не надало до перевірки будь-які документи, які б підтверджували фактичне переміщення м'ясопродуктів оприбуткованих кулінарним цехом та переданих торгівельним точкам (магазинам), отриманих від ТОВ «Гаврилівка» . Податковий орган вважає, що підприємством порушено п. 44.1 ст.44, п. 85.2 ст. 85, п. 138.8.1 п. 138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та зроблено висновок про необхідність зменшення витрат операційної діяльності позивача за 2-3 квартал 2011 року на суму 409980 грн.

Згідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданих послуг, зокрема, з прямих матеріальних витрат. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Судом досліджено договір поставки №52 від 30.05.2011 року (а.с.124-131 т.1), з якого вбачається, що постачальник зобов'язується своєчасно, своїми силами поставляти товар на умовах DDP склад (магазин) покупця, згідно до міжнародних правил тлумачення термінів « INCOTERMS» (в редакції 2000 року) відповідно до замовлень покупця. Пунктом 3.4 договору визначено, що передача товару здійснюється на підставі накладних.

Так, протягом серпня-вересня 2011 року ТОВ «Гаврилівка» , на підставі податкових накладних передало Товариству товар на суму 491976 грн. 17 коп., у тому числі ПДВ - 81996 грн. 03 коп., які були досліджені в ході перевірки та відображені в додатку №5 до акту перевірки (а.с.52), при цьому, будь-яких зауважень щодо даних податкових накладних в акті перевірки не відображені.

Оскільки розрахунки між сторонами договору проводилися у безготівковій формі, рух коштів підтверджується: карткою-рахунком за серпень-вересень 2011 року, із вказаними номерами, датами банківських виписок, сум платежів, журналом-ордером рахунку за серпень-вересень 2011 року (а.с.132-135, 136 т.1).

Крім цього, судом досліджено акти звірки взаємних розрахунків і висновки державної СЕС щодо відповідності зразків продукції: від 05 липня 2010 р., від 28 жовтня 2010 р., від 04 травня 2005 р., від 27 квітня 2005 року (а.с.23-28 т.15, 32-32 т.15).

Так, вказані документи підтверджують, що на виконання умов договору поставки між Товариством і ТОВ «Гаврилівка» , протягом серпня-вересня 2011 року, ТОВ «Гаврилівка» , за податковими накладними, було передано позивачу товар на суму 491976 грн. 17 коп., у тому числі ПДВ - 81996 грн. 03 коп., а отже, у ДПІ відсутні підстави для висновку про відсутність у суб'єкта господарювання документів про фактичне переміщення м'ясопродуктів оприбуткованих кулінарним цехом та переданих торгівельним точкам (магазинам), отриманих від ТОВ «Гаврилівка» , тим більше що позивач відповідно до договору не є учасником транспортного процесу.

Так, в акті перевірки зазначено, що перевіряючими встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників декларації - «витрати на збут» у 2-3 кварталах на передпродажну підготовку товарів до складу яких зараховано витрати у сумі 50497 грн. на проведення медичного огляду співробітників підприємства виходячи з того, що Товариством не надано до перевірки первинні документи, обов'язковість ведення яких передбачена законодавством без їх відповідного визначення та вказано на порушення позивачем п.44.1 ст.44 п. 85.2 ст.85, п.138.2,п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст.139 ПК України.

Так, п.п. «є» п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства та відповідно до п.35 Порядку провадження торгової діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2006 року №833, суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити наявність у працівників, що здійснюють продаж продовольчих товарів, особистих медичних книжок установленого зразка, організацію і своєчасність проходження ними медичних оглядів та контроль за допуском їх до роботи за наявності необхідного медичного висновку.

Судом досліджено: списки-журнали працівників Товариства, узгоджені з медичною установою та затверджені головним санітарним лікарем СЕС; журнал реєстрації особистих медичних книг працівників позивача про проходження медичних оглядів; медичні книжки працівників суб'єкта господарювання; договір з медичною установою - ТОВ «Експертно-діагностичний центр «Ланамедекс» , акти надання послуг ТОВ «Експертно-діагностичний центр «Ланамедекс» з переліком працівників, які пройшли медичний огляд (а.с.137-149, 150-156, 157-177, 178-180, 181-211 т.1), вказане, потягнуло за собою прийняття відповідачем неправомірного рішення щодо завищення задекларованих Товариством показників на суму 50497 грн., оскільки вказані документи наявні у позивача та надані до суду.

Проведеною перевіркою встановлено, що у 2-3 кварталах 2011 року Товариством у складі інших витрат на операції оренди враховано витрати по компенсації активної електроенергії та водопостачання чим завищено задекларовані показники на 59 582 грн., з огляду на угоду оренди №50 від 01 серпня 2011 року з ТОВ «Грегорі Арбер» , оскільки договір не передбачає передання в оренду будь-якого виробничого обладнання з зазначенням його електро- та водопостачання, та будь-яких інших документів, що можуть підтвердити факт використання в господарській діяльності підприємства активної електроенергії та води не має, є відсутнім і зв'язок вказаних витрат з веденням господарської діяльності підприємства, що є порушенням п. 44.1 ст. 44, п.85.2 ст.85, п. 138.2, п.п. 138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України.

Так, вказаним договором оренди №50 від 01 серпня 2011 року з ТОВ «Грегорі Арбер» (а.с.212-218 т.1), орендар взяв на себе обов'язок передати суборендатору в тимчасове платне володіння та користування виробниче приміщення за адресою: м. Одеса, вул.. Ільфа і Петрова, 20, площею 786 кв.м. для розміщення в ньому кулінарно-роздаточного цеху, а також підйомні механізми - ліфти та згідно до ст.3 договору, суборендар зобов'язаний перерахувати орендарю, для подальшого перерахування постачальникам комунальних послуг, вартість послуг, що були спожиті, підтвердженням розміру та об'єму споживання (електроенергії, води, каналізації, опалення) є показання лічильників, суборендар зобов'язаний сплачувати рахунки за вивіз відходів, охорону приміщень, а Перелік послуг, що надається орендарем, визначений у Додатку №1 до договору.

Позивачем надано до суду: Витяг з Реєстру прав власності на рерухоме майно, технічний паспорт на нежитлові будівлі, довідка №17 від 04.04.2012 року про технічну характеристику виробничого приміщення, електричні схеми, акти здачі-прийняття робіт, надання послуг №ОУ-0000691, ОУ-0000762, Акти звірки взаєморозрахунків на оплату електроенергії, води, специфікація обладнання, фрагменти 1 поверху виробничого приміщення (а.с.214, 220-226, 227, 228-231, 232-233 т.1, 17, 18-19 т.15), що підтверджує правомірність віднесення позивачем задекларованих показників на 59 582 грн.

В акті перевірки зазначено, що за період з 26 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року Товариство задекларовано податкового кредиту на суму 18887278 грн., при цьому, перевіряючими встановлено його завищення: у червні 2011 року на суму 26660 грн.; у липні 2011 року на 112143 грн.; у серпні 2011 року на 74183 грн.; у вересні 2011 року на 43676 грн. У вересні 2011 року, позивачем збільшено суму податкового кредиту за рядком 16.1 на 14 грн. ДПІ вважає, що у складі податкового кредиту Товариство враховувало суми податку на додану вартість без підтвердження таких сум оформленими належним чином податковими накладними, а також, не врахувало суми коригувань податкового кредиту, що стало підставою для висновку про порушення позивачем п.п. 192.1.1. п.192.1 ст.192, п.198.1, 198.6 ст.198 ПК України та зменшення на 188460 грн. , у тому числі: червень 2011 року - 26660 грн.; липень 2011 року - 107631 грн.; серпень 2011 року - 24329 грн.; вересень 2011 року - 29840 грн.

Судом встановлено, що дані, наведені у таблиці (а.16-17 акту перевірки), не аргументовані, оскільки підтвердженням належного виконання обовязків за договорами поставки є відповідні докази, а також належним чином оформлені податкові накладні та розрахунки коригування податку.

Так, судом досліджено договори поставки: №08/0696 від 01.6.2011 року з ТОВ Баядера Логістик (а.с.2-11 т.2), №ПК-1-10/06 від 01.06.2011 року з ПП Партнер Ф (а.с.12-22 т.2), №117 від 30.05.2011 року з ФОП ОСОБА_9 (а.с.23-33, 34-40 т.2), №АКУ-34/0106-11 від 01.06.2011 року з ТОВ ПР-ЮГ (а.с.41-49, 55 т.2), №701612 від 01.06.2011 року з ТОВ Молочко (а.с.60-67 т.2), №ТО-372/8 від 20.06.2011 року з ТОВ ДИАМАН (а.с.68-75 т.2), №ПКУ-93/0106-11 від 01.06.2011 року з ТОВ Торгівельний дом Вікові традиції (а.с.80-88, 90-91 т.2), №ПКУ-56/0106-11 від 01.06.2011 року з ТОВ Ніагара ЛТД Продакшн (а.с.92-99 т.2), №10/0612 та №08/0612 від 01.06.2011 року з ТОВ Лузановка (а.с.100-113, 114-125 т.2), №31-у від 08.08.2011 року з ТОВ Штраус Україна (а.с.126-133 т.2), №215 від 01.06.2011 року з ПП ФАБРИКАНТЪ (а.с.134-141 т.2), №Р-242/76 від 01.06.2011 року з ТОВ ДК Європродукт (а.с.142-150 т.2), №5240 від 03.06.2011 року з ДП Фірма Леда (а.с.151-160 т.2), №ПКУ-08/0106-11 від 01.06.2011 року з ФОП ОСОБА_10 (а.с.161-168 т.2) та та надані на їх виконання податкові та видаткові накладні (а.с.2-83, 84-172,173-175, 176-179, 180-215, 216-250, 251-259 т.3, 1-25, 26-46, 47-63, 64-90, 91-126, 127-197, 198-278 т.4, 2-3, 4-7, 14-168, 169-249 т.12, 2-258 т.9, 1-43, 44-190 т.10, 1-193 т.11, 2-234 т.5, 1-233 т.6, 2-245 т.7, 2-285 т.8)

Також до суду надано податкові декларації з ПДВ з відповідними квитанціями про доставлення зазначених документів ДПС (а.с.170-311 т.2), уточнюючі податкові декларації (а.с.253-275 т.1) та акти звірок взаєморозрахунків з вказаним контрагентами.

В акті перевірки зазначено, що протягом перевіреного періоду, в складі податкового кредиту, враховано суми податку на додану вартість по податковим накладним, складеним з порушенням встановленого законодавством порядку на суму 24972 грн., у тому числі: липень 2011 року 4512 грн.; серпень 2011 року 11620 грн.; вересень 2011 року 8840 грн., підставою для такого висновку стали дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість про те, що на дату складання таких податкових накладних контрагенти: ТОВ «Агросахінвест-2002» , ТОВ «Кампес» «за місцезнаходженням не знаходилися» .

Висновок ДПІ про порушення Товариством пункту 198.6 ст.198, пунктів 201.1, 201.4, 201.10 ст.201 ПК України та зменшення, у зв'язку з цим, на 24972 грн. податкового кредиту, зроблено тільки на інформаційних даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів ДПА України та без перевірки будь-яких інших матеріалів і документів, хоча дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів ДПА України, відповідно до п.п.83.1.2. п.83.1 ст.83, відносяться до податкової інформації, а відтак, сама лише інформація, без її ретельної перевірки, отримання додаткових матеріалів і доказів, не може бути використана у якості самостійної підстави для прийняття висновку під час проведення перевірки, з урахуванням того, що в ЄДРПОУ вказані підприємтсва зареєстровані та не перебували у стані припинення, а отже мали повний обсяг правоздатності та дієздатності, мали Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, а тому є окремими субєктами що несуть відповідальність за порушення податкового законодавства і позивач не може бути притягнутий до відповідальності.

Так, судом досліджено договори поставки №5119 від 01.07.2011 року з ТОВ Кампес та №7/0106-11 від 01.06.2011 року з ТОВ Агросахінвест-2002 (а.с.276-279, 283-290 т.1), а також надані в підтвердження їх виконання видаткові та податкові накладні (а.с.2-112, 113-282, 283-289 т.13), витяги з ЄДРПОУ та свідоцтва ПДВ (а.с.291, 293, 280, 282 т.1)

В акті перевірки зазначено, що Товариство протягом перевіреного періоду в складі податкового кредиту врахувало суми податку на додану вартість за операціями поза межами господарської діяльності платника на суму 43231 грн., у тому числі: у серпні 2011 року - 6919 грн.; у вересні 2011 року - 36312 грн., але в акті перевірки не зазначено, що це за операції та які дії позивача потягнули за собою порушення п.198.3 ст.198 ПК України, а в наведеній ДПІ таблиці (а. акту перевірки 19-20) вказано назву підприємства: ТОВ «Грегорі Арбер» , ТОВ «Таурус-С» , суми податку на додану вартість.

Так, позивачем надано витяги з офіційного сайту ДПА України щодо інформації про платників податку (а.с.294, 295-296, 297, 298 т.1), в підтвердження здійснення операцій з вказаними контрагентами в межах господарської діяльності позивача.

Так, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис Без ПДВ з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

При цьому згідно Порядку заповнення податкової накладної від 21.12.2010 №969, що діяв на момент здійснення операцій, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. 5. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку (а.2, 5 Порядку).

Відповідно до даних ДПА України, станом на час здійснення господарських операцій ТОВ Агросахінвест-2002 та ТОВ Кампес були включені до Реєстру платників податку на додану вартість, мали свідоцтво платника ПДВ, тобто накладні, виписані підприємствами ТОВ Копійка-Центр є такими, що складені у відповідності до вимог діючого законодавства.

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів суд доходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а отже підтверджують належним чином здійснення господарських операцій між ТОВ Копійка-Центр та ТОВ Агросахінвест-2002 та ТОВ Кампес .

До того ж, операції з ТОВ Агросахінвест-2002 та ТОВ Кампес належним чином відображені у бухгалтерському обліку ТОВ Копійка-Центр .

Суд вважає, що в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Висновок ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області щодо того, що усі господарські операції контрагентів позивача не спричиняють настання правових наслідків не є беззаперечним та не може бути безумовною підставою для твердження щодо відсутності фактичності таких операцій.

Позивач вважає господарські операції такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем документів вбачається, що поставка товарів були виконані контрагентами позивача у період липень-вересень 2011 року, та підтверджують ведення господарській діяльності.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень - рішень зазначене не було прийнято до уваги.

Крім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ Копійка-Центр та ТОВ Агросахінвест-2002 та ТОВ Кампес є окремими суб'єктами права, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне наголосити, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження господарських операцій між позивачем та контагенами, суд вважає безпідставним висновок відповідача, викладений в акті перевірки від 13.04.2012 року №72/22-213/37678707/475. Відтак, скасуванню підлягають і податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 05.04.2016 року №0000231401 та №0000241401.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Центр» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2012 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.04.2012 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя П.П. Марин