Ухвала

від 09.02.2017 по справі 1570/3741/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 1570/3741/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Стас Л.В. Турецької І.О. за участю: секретаряРазінкіної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Копійка-Центр до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Копійка-Центр звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 24.04.2012 року №0007722301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 239884 грн., та №0007732301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 314163,50 грн., у тому числі: за основним платежем 256662 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 57501,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи. Реальність здійснення господарських операцій підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Всі видані на адресу підприємства податкові накладні є дійсними та відповідають вимогам чинного законодавства. Платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено, податкові повідомлення-рішення визнані протиправними та скасовані.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт зазначив, що суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи, внаслідок чого прийняв незаконне та необґрунтоване рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, за результатами проведеної ДПІ у Малиновському районі м. Одеси планової перевірки ТОВ Копійка-Центр з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.04.2011 року по 30.09.2011 року фахівцями податкового органу складено акт перевірки №72/22-213/37678707/475 від 13.04.2012 року.

Згідно висновку зазначеного акту перевірки за ТОВ Копійка-Центр , в тому числі встановлені порушення вимог п.44.1 ст. 44 , п.85.2 ст. 85 , п.135.1 пп.135.5.4, п.135.5, ст. 135 , п.138.2, пп.138.8.1, п. 138.8 ст. 138 , пп. 139.1.1, 139.1.9 , п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI із змінами та доповненнями в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 239884 грн.; пп.192.1.1 п.192.1 ст. 192 п. 198.1 198.3 198.6 ст. 198 п.201.1 201.4 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI із змінами та доповненнями в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в розмірі 256 662 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов, посилаючись на встановлення факту безоплатного отримання позивачем послуг оренди торгівельного обладнання, яке належить ТОВ ТД Копійка , включення підприємством до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів витрат за відсутністю відповідних первинних документів на придбання м'яса та м'ясопродуктів у ТОВ ТАУРУС-С , витрат на переміщення придбаних у ТОВ Гаврилівка м'ясопродуктів із кулінарного цеху до магазинів ТОВ Копійка-Центр , витрат на медичний огляд співробітників підприємства, витрат по компенсації активної електроенергії та водопостачання, а також включення підприємством до складу податкового кредиту сум ПДВ, що підтверджені податковими накладними, складеними з порушенням вимог законодавства, а також за операціями, проведеними поза межами господарської діяльності підприємства.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м.Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення №0007722301 від 24.04.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та №0007732301 від 24.04.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що поставка товарів, їх отримання, оплата та переміщення підтверджується первинними бухгалтерськими документами, податкові накладні складені у відповідності до вимог чинного законодавства, що надавало позивачу право сформувати валові витрати та податковий кредит у відповідних податкових періодах.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції вірним, з огляду на наступне.

Згідно п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (чинного на час здійснення операцій) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що ураховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних

напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість

ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу , з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу (п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.1 , п. 198.3 , п. 198.6 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України , чинного на час здійснення операцій, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включається витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у періоді, що перевірявся, позивач мав взаємовідносини з ТОВ ТД Копійка , ТОВ ТД Грегорі Арбер , ТОВ ТАУРУС-С , ТОВ Гаврилівка , ТОВ Баядера Логістік , ПП Партнер Ф , ФОП Єрофеєва , ТОВ ПР-ЮГ , ТОВ Молочко , ТОВ Диамант , ТОВ Торгівельний дім Вікові традиції , ТОВ Ніагара ЛТД Продакшн , ТОВ Лузанівка , ТОВ Штраус Україна , ПП Фабриканть , ТОВ Дистриб'юторська компанія Європродукт , ДП Фірма Леда , ФОП ОСОБА_5, ТОВ Агросахінвест-2002 , ТОВ Кампес , які поставляли на його адресу товари та послуги.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема, копіями договорів поставки, копіями карток рахунків, копіями журналів-ордерів рахунків. Витрати на медичний огляд співробітників підприємства, підтверджуються копіями переліку працівників, що підлягають проходженню медичного огляду, копіями медичних книг, копіями договору про надання послуг, копіями актів про надання послуг. Витрати по компенсації активної електроенергії та водопостачання, підтверджується копією договору суборенди приміщення, копією витягу є Реєстру прав власності на нерухоме майно, копією технічного паспорту на нежитлові будівля та споруди, копією довідки про технічну характеристику виробничого приміщення, копією електричних схем виробничого приміщення. Правомірність включення підприємством до складу податкового кредиту сум ПДВ підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Судом першої інстанції досліджено відповідні документи та встановлено, що вони не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов договорів з зазначеними вище контрагентами, а також формування позивачем податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Отримані товари та роботи були оплачені позивачем, а на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Крім того, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку, а наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Судова колегія зазначає, що інформація про відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання.

Згідно із вимогами законодавства належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням є наявність запису в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб. Відповідного витягу з реєстру з наявністю такого запису податковим органом не надано.

На жодну зі сторін цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та валові витрати з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою та в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів або виконуються роботи постачальником.

Що стосується доводів відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає, що вказані документи не відносяться до переліку первинних бухгалтерських документів, на підставі яких платник податків зобов'язаний підтвердити правомірність формування податкового кредиту та витрат.

Крім цього, як вірно зазначив суд першої інстанції, згідно умов договору поставки, ТОВ ТАУРУС-С здійснювало перевезення товару власними транспортом, а отже у позивача відсутній обов'язок із зберігання документів у підтвердження перевезення вказаного товару та надання їх фахівцям контролюючого органу до перевірки.

Отже, подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Таким чином, суд першої інстанції зробив вірний висновок про правомірність формування позивачем за спірними операціями податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а тому у податкового органу не було підстав для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195 , 196 , п.1 ч.1 ст. 198 , ст.ст. 200 , 206, 254 КАС України , суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Копійка-Центр до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В.Стас

І.О. Турецька