Постанова

від 03.10.2016 по справі 820/3050/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2016 р. № 820/3050/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фландрія Плюс" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій, визнання податкової,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фландрія Плюс" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправними дії Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо неприйняття та невизнання поданих ТОВ "Фландрія - Плюс" (код 34955881 податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік, податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року разом з додатками до них, а також уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року, як податковою звітністю;

- визнати податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік, податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року разом з додатками до них, а також уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року подані ТОВ "Фландрія Плюс" (код 34955881), прийнятими та зареєстрованими Центральною об'єднаною державно податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за датами їх фактичного отримання - 02.03.2016 року, 22.02.2016 року, 21.03.2016 року, 20.04.2016 року, 17.03.2016 року відповідно;

- визнати протиправними дії Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №121702 від 17.12.2015 року, укладеного між ТОВ "Фландрія Плюс" (код 34955881) та Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник - Центральна об'єднання державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області);

- зобов'язати Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області поновити договір про визнання електронних документів №121702 від 17.12.2015 року, укладеного між ТОВ "Фландрія Плюс" (код 34955881) та Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник - Центральна об'єднання державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області);

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у контролюючого органу були відсутні законні підстави щодо неприйняття та невизнання поданої товариством податкової звітності, як податкових декларацій, оскільки подана податкова звітність з податку на прибуток та з податку на додану вартість за відповідні періоди складені з дотримання порядку їх заповнення. А підстави, за якими подану позивачем звітність визнано відповідачем, як неподатковою, не передбачені законом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі, зазначив, що під час спірних правовідносин діяв у відповідності та у спосіб визначений законом, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фландрія Плюс" зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження ТОВ "Фландрія Плюс" визначено: м. Харків, вул. Культури, 20-В.

Судом встановлено, що між позивачем та ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (правонаступник - Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області) було укладено договір про визнання електронних документів №121702 від 17.12.2015, про що свідчить квитанція №2 від 17.12.2015.

Згідно п.1 договору передбачено, що предметом договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Пунктом 2 вказаного договору визначено, що договір надає право платнику податків можливість, а не зобов'язує його подавати до органу ДФС податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом.

Судом встановлено, що на виконання вимог діючого законодавства та на підставі укладеного з контролюючим органом договору позивачем було направлено до відповідача засобами електронного зв'язку наступна податкова звітність:

- податкова декларація з ПДВ за січень 2016 року (дата направлення - 22.02.2016, про що свідчить отримана квитанція №1 від 22.02.2016);

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань до декларації з ПДВ за січень 2016 року (дата направлення - 17.03.2016, про що свідчить отримана квитанція №1 від 17.03.2016;

- податкова декларація з ПДВ за березень 2016 року (дата направлення - 20.04.2016, про що свідчить отримана квитанція №1 від 20.04.2016);

- податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2015 рік (дата направлення - 02.03.2016, про свідчить отримана квитанція №1 від 02.03.2016).

Зі змісту отриманих позивачем вказаних вище квитанцій судом встановлено, що відправником (Автоматизована система "Єдине вікно електронної звітності" ДФС Україна) у графі результат обробки визначено: "Документ не прийнято", а у графі виявлені помилки зазначено: "Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказам ДПА України від 10.04.2008 року №233.Можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності".

Також, судом встановлено, оскільки нормами чинного законодавства передбачено при розірванні договору про визнання електронних документів можливість подання платником податку до контролюючого органу податкової звітності у паперовому вигляді, Позивачем було обрано інший спосіб подання податкової звітності, зокрема, подано Позивачем податкову звітність у паперовому вигляді:

- 22.02.2016 позивачем нарочно подано у паперовому вигляді до Відповідача податкову декларацію з ПДВ за січень 2016 року, про свідчить вхідний штамп на другому екземплярі декларації;

- 21.03.2016 позивачем нарочно подано у паперовому вигляді уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань до декларації з ПДВ за січень 2016 року, про свідчить вхідний штамп на другому екземплярі уточнюючого розрахунку;

- 04.03.2016 позивачем нарочно подано у паперовому вигляді податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік, про свідчить вхідний штамп на другому екземплярі декларації

- 21.03.2016 позивачем нарочно подано у паперовому вигляді до Відповідача податкову декларацію з ПДВ за лютий 2016 року, про свідчить вхідний штамп на другому екземплярі декларації;

- 20.04.2016 позивачем нарочно подано у паперовому вигляді до Відповідача податкову декларацію з ПДВ за березень 2016 року, про свідчить вхідний штамп на другому екземплярі декларації.

Факт подання позивачем до контролюючого органу податкової звітності за вказані вище періоди у паперовому вигляді останнім не заперечується.

Судом встановлено, що позивачем отримано від відповідача повідомлення №2168/10/20-30-11-02-24 від 22.02.2016, №2781/10/20-30-11-02-24 від 10.03.2016, №3330/10/20-30-08-24 від 21.03.2016, №4603/10/20-30-08-02-24 від 20.04.2016, згідно яких останній не прийняв та не визнав подані Позивачем податкову звітність з податку на прибуток за 2015 рік та з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2016 року, як податкові декларації.

Суд відмічає, що згідно отриманих Позивачем вказаних повідомлень, підставою неприйняття та невизнання поданої Позивачем податкової звітності є порушення правил її заповнення у вигляді невідповідності заявлених даних щодо податкової адреси (відсутність за місцезнаходженням).

Перевіряючи правомірність дій Відповідача щодо неприйняття та невизнання поданої Позивачем податкової звітності з податку на прибуток за 2015 рік та з податку на додану вартість за січень 2016 року (з урахування уточнюючого розрахунку до нього), лютий 2016 року, березень 2016 року , як податкової декларації, судом встановлено наступне:

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України (надалі - Кодекс) визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Згідно п.48.1 ст.49 Кодексу передбачено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Цим же пунктом визначено, що форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Також п. 48.3 ст.48 Податкового кодексу України встановлено перелік обов'язкових реквізитів, які повинні міститися у податковій декларації, зокрема: - тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); - звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; - звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); -повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; - код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; - реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); - місцезнаходження (місце проживання) платника податків; - найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; - дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; - підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до п.п.48.5.1 п.48.5 ст.48 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація повинна бути підписана. керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Водночас, п.48.7 ст.48 Кодексу визначено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відповідно до п.49.1 Кодексу передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

- особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

- надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

- засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п.49.4 ст.49 Кодексу встановлено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію датою її фактичного отримання контролюючим органом (п.49.8, п.49.9 ст. 49 ПК України).

Пунктом 49.10 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 ст.48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (пп.49.11 ст.49 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що підставою для неприйняття та відмови контролюючого органу визнати податкову декларацію як податкову звітність є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом доходів та зборів.

При цьому, отримане платником податку в порядку пп.49.11 ст.49 Податкового кодексу України повідомлення є юридичною формою рішення, яке спричиняє для платника податку правові наслідки у вигляді неприйняття та невизнання поданої податкової звітності, як податкової декларації.

Як встановлено з досліджених у судовому засіданні повідомлень №2168/10/20-30-11-02-24 від 22.02.2016 року, №2781/10/20-30-11-02-24 від 10.03.2016 року, №3330/10/20-30-08-24 від 21.03.2016 року, №4603/10/20-30-08-02-24 від 20.04.2016 року, підставою неприйняття та невизнання поданих позивачем податкової звітності з податку на прибуток за 2015 рік та з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2016, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань до декларації з ПДВ за січень 2016 року, як податкових декларацій, є порушення правил її заповнення у вигляді невідповідності заявлених даних щодо податкової адреси (відсутність за місцезнаходженням).

Відповідно до п.45.2 ст.45 Кодексу визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Так, досліджуючи подані позивачем до відповідача спірні податкові декларації судом встановлено, що зазначена податкової звітності з податку на прибуток за 2015 рік та з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2016 року, уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань до декларації з ПДВ за січень 2016 року, податкова адреса відповідає відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Зокрема, згідно виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням нашого підприємства є м. Харків, вул. Культури, 20-.В.

Крім наведеного, про відповідність податкової адреси фактичному місцезнаходженню позивача свідчить укладений між Позивачем та ПрАТ "Фінансова компанія "Авантаж" договір оренди нежитлових приміщень від 01.01.2013 року, предметом якого є оренда позивачем нежитлових приміщень за адресою. м .Харків, вул. Культури, 20-В (міститься в матеріалах справи).

Таким чином, зазначена у поданих позивачем податкових деклараціях інформація щодо місцезнаходження повністю відповідає податковій адресі, у зв'язку із чим обставини, на які посилається у повідомленнях Відповідач щодо невизнання податкової звітності з податку на прибуток за 2015 рік та з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2016 року, як податкових декларацій, не відповідає законним підставам, за якими контролюючий орган визнає податкову звітність, як неподаткову.

Отже, суд приходить до висновку, що подані позивачем декларації з податку на прибуток за 2015 рік та з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2016 року, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань до декларації з ПДВ за січень 2016 року, за змістом та формою заповнені з дотриманням визначених законом порядку, а зазначена у вказаних податкових деклараціях податкова адреса відповідає фактичному місцезнаходженню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання протиправними дій Відповідача щодо неприйняття та невизнання поданих позивачем податкових декларацій з податку на прибуток та з податку на додану вартість разом з додатками до них за вказані вище податкові періоди, як податкової звітності, підлягають задоволенню.

У відповідності до п.49.9 ст.49 Кодексу визначено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Також, п.49.13 ст.49 Кодексу визначено що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Тому суд зазначає, необхідним захистом порушених прав позивача необхідно не тільки встановити причину порушення прав (визнати протиправними дії щодо неприйняття та невизнання податкової звітності ), але й усунути їх наслідки, зокрема, зазначити дату, з якої податкова декларація вважається прийнятою та отриманою контролюючим органом.

Наведена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 року №1503/12/13-12, в якому зазначено, що резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Отже, суд відмічає, податкова декларація з податку на прибуток за 2015 рік, податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року разом з додатками до них, а також уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року подані позивачем, мають бути прийняті та зареєстровані Центральною об'єднаною державно податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за датами їх фактичного отримання - 02.03.2016 року, 22.02.2016 року, 21.03.2016 року, 20.04.2016 року, 17.03.2016 року відповідно.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №121702 від 17.12.2015 року укладеного з Позивачем, судом встановлено наступне.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що на момент спірних правовідносин позивачем не змінено місцезнаходження, а саме статус відомостей про юридичну особу підтверджено.

Згідно п.1 розділу 6 зазначеного договору про визнання елеронних документів визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п.3 розділу 6 Договору визначено, що Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

У відповідності до п.4 розділу 6 Договору визначено, що орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Пунктом 5 розділу 6 Договору визначено, що у разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

В ході судового розгляду судом встановлено, що умови вказаного договору відповідають умовам Типового договору про визнання електронних документів, що є додатком № 1 до Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.

Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач своєї згоди на розірвання договору не надавав, відповідне судове рішення не приймалось. Договір розірвано відповідачем в односторонньому порядку.

При цьому суд зазначає, що умовами договору визначено, що контролюючий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку у двох випадках: ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; зміна позивачем місця реєстрації.

Відповідно до абз.2 п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, до яких, зокрема, відноситься: ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Відповідно до п. 12.2 розд. ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

У разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, надісланого контролюючим органом, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) замість акта перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акта довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акта.

Акт перевірки місцезнаходження платника податків або довідка про неможливість вручення документа платнику податків не складається працівниками контролюючих органів, якщо до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність платника податків за місцезнаходженням. (п. 12.3 розд. ХІІ Порядку).

Щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою. (п. 12.4 розд. ХІІ Порядку).

Згідно з абзацом першим п. 12.5 розд. ХІІ Порядку, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Повідомлення за формою № 18-ОПП надсилається державному реєстратору поштовим відправленням або в електронному вигляді у порядку взаємного обміну інформацією з реєстрів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та Центрального контролюючого органу.

В ході судового розгляду, відповідачем не надано жодного доказу щодо ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або відсутності позивача за місцезнаходженням, що слугувало б підставою для одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів.

Згідно ч. 1 ст. 16, ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, єдиним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР).

Поряд з цим, відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з ЄДР, на дату розірвання договору відомості про юридичну особу - позивача є підтвердженими.

Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, укладеного з позивачем №121702 від 17.12.2015 року.

Отже, при розірванні договору про визнання електронних документів відповідач діяв не на підставі, не у межах наділених законодавцем повноважень та не у спосіб, встановлений чинним законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №121702 від 17.12.2015 року, укладеного з позивачем належить задовольнити.

З огляду на те, що визнано протиправність дій Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №121702 від 17.12.2015 року, укладеного з Позивачем, та задля повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про зобов'язання Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області поновити договір №121702 від 17.12.2015 року про визнання електронних документів, укладений з позивачем.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фландрія Плюс" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фландрія Плюс" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій, визнання податкової - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо неприйняття та невизнання поданих ТОВ "Фландрія Плюс" (код 34955881) податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік, податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року разом з додатками до них, а також уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року, як податковою звітністю.

Визнати податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік, податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року разом з додатками до них, а також уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року подані ТОВ "Фландрія Плюс" (код 34955881), прийнятими та зареєстрованими Центральною об'єднаною державно податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за датами їх фактичного отримання - 04.03.2016 року, 22.02.2016 року, 21.03.2016 року, 20.04.2016 року, 21.03.2016 року відповідно.

Визнати протиправними дії Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо розірвання в односторонньої порядку договору про визнання електронних документів №121702 від 17.12.2015, укладеного між ТОВ "Фландрія Плюс" (код 34955881) та Державною податкової інспекцією у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник - Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області).

Зобов'язати Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головної управління ДФС у Харківській області поновити договір про визнання електронних документів №121702 від 17.12.2015, укладеного між ТОВ "Фландрія Плюс" (код 34955881) та Державною податкової інспекцією у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник - Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області).

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фландрія Плюс" (61058, м. Харків, вул. Культури, 20-В, код ЄДРПОУ 34955881) сплачену суму судового збору в розмірі 5512 (п'ять тисяч п'ятсот дванадцять) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61166, м. Харків, пр. Науки, 9, код ЄДРПОУ 39859805).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 10 жовтня 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников