Постанова

від 11.10.2016 по справі 823/1153/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року справа № 823/1153/16

м. Черкаси

10 год. 16 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря: Цаплі І.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Гарант до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

25 серпня 2016 року до суду з позовною заявою звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Гарант , в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 18.07.2016 № 245/НОМЕР_1 та № 246/НОМЕР_2.

Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення базуються на акті документальної позапланової виїзної перевірки від 24.06.2016 № 99/23-13-2200/35550185 щодо правильності нарахування та сплати до бюджету податків по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ Лібеті Стайл , ТОВ Капітал-тех-сервіс , ТОВ Глобал Менеджмент Корпорейшин , ТОВ Глобал Менджмент Корпорейшин плюс , ТОВ Монтаж-Систем-Груп за період з 01.01.2012 по 01.07.2015, згідно описово-мотивувальної частини якого фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами не відбувалися та не мали на меті настання реальних економічних наслідків. Позивач вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Договірні відносини суб'єктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнуті угоди на момент проведення перевірки є чинними та не були визнані в законному порядку недійсними чи нікчемними, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд скасувати оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Представник Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Гарант зареєстроване, як юридична особа Золотоніським міжрайонним управлінням юстиції 17.03.2008, ідентифікаційний код - 35550185. У період який перевірявся товариство було платником ПДВ, податку на прибуток підприємств, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збору за першу реєстрацію транспортного засобу в Україні, збору за забруднення навколишнього природного середовища, комунального податку, податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на суми нарахованої заробітної плати, військового збору.

Посадовими особами Золотоніської ОДПІ проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ Агро-Гарант щодо правильності нарахування та сплати до бюджету податків по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ Лібеті Стайл , ТОВ Капітал-тех-сервіс , ТОВ Глобал Менеджмент Корпорейшин , ТОВ Глобал Менджмент Корпорейшин плюс , ТОВ Монтаж-Систем-Груп за період з 01.01.2012 по 01.07.2015, про що складено акт від 24.06.2016 № 99/23-13-2200/35550185 (а.с.19-141 том 1).

Висновками вказаного акту перевірки встановлено такі порушення:

1) п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в редакції яка діяла на момент вчинення порушення, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємств на суму 1731100 грн;

2) пп. 198.1, п.198.3, ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження задекларованого податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1758164.

На підставі акту перевірки від 24.06.2016 № 99/23-13-2200/35550185 відповідачем 18.07.2016 винесено такі податкові повідомлення - рішення:

1) №246/НОМЕР_2, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 180569 грн (а.с.14 том №1);

2) №245/НОМЕР_1, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1263086,00 грн (а.с.17 том №1).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Агро-Гарант в періоді, який перевірявся мало взаємовідносини з ТОВ Лібеті Стайл , ТОВ Капітал-тех-сервіс , ТОВ Глобал Менеджмент Корпорейшин , ТОВ Глобал Менджмент Корпорейшин плюс , ТОВ Монтаж-Систем-Груп .

Зокрема між позивачем та ТОВ Капітал-тех-сервіс 10.02.2014 укладений договір поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 182 (а.с.168-170 том №1).

Позивачем на підтвердження виконання зазначеного договору (здійснення господарських взаємовідносин) надані первинні бухгалтерські документи: акти звірки взаємних розрахунків за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, оборотньо-сальдову відомість по рахунку 631 за 01.01.2013-30.09.2016, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення (а.с.163-167 том №1, 175-240 том №1).

Між позивачем та ТОВ Лібеті Стайл укладений договір поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 178 від 06.02.2014 (а.с.11-13 том №2).

Позивачем на підтвердження виконання зазначеного договору (здійснення господарських взаємовідносин) надані первинні бухгалтерські документи: акти звірки взаємних розрахунків за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік (а.с.2-4 том №2), оборотньо-сальдову відомість по рахунку 631 за 01.01.2013-30.09.2016 (а.с.14-15 том №2), видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, (а.с.16-51 том №2).

Між позивачем та ТОВ Глобал Менеджмент корпорейшн укладений договір поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 175 від 28.01.2014 (а.с.55-57 том №2).

Позивачем на підтвердження виконання зазначеного договору (здійснення господарських взаємовідносин) надані первинні бухгалтерські документи: акти звірки взаємних розрахунків за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік (а.с.52-54 том №2), оборотньо-сальдову відомість по рахунку 631 за 01.01.2013-30.09.2016 (а.с.58-59 том №2), видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення (а.с.61-107 том №2).

Між позивачем та ТОВ Глобал Менеджмент корпорейшн плюс укладений договір поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки № 20-01/14 від 20.01.2014 (а.с.111113-57 том №2).

Позивачем на підтвердження виконання зазначеного договору (здійснення господарських взаємовідносин) надані первинні бухгалтерські документи: акти звірки взаємних розрахунків за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік (а.с.108-110 том №2), оборотньо-сальдову відомість по рахунку 631 за 01.01.2013-30.09.2016 (а.с.114-115 том №2), видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення (а.с.116-254 том №2).

Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд не може погодитись з наведеними висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятими на підставі нього податковими повідомленнями-рішеннями, з огляду на таке.

На час виникнення спірних правовідносин порядок нарахування та сплати податку на прибуток, а також податку на додану вартість врегульовано Податковим Кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (надалі - ПК України).

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, врегульовано ст.ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України, визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із аналізу наведених положень ПК України убачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у платника податків виникає право на віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу витрат з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та право на податковий кредит за наявності одночасно двох умов, а саме: фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. № 996-XIV (надалі - Закон № 996) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до ст. 1 Закону № 996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З урахуванням вищевказаних норм законів, суд зазначає, що первинні бухгалтерські документи по господарським взаємовідносинам ТОВ Агро-Гарант зі своїми контрагентами, копії яких були надані позивачем до перевірки, а також долучені до матеріалів справи (податкові накладні, видаткові накладні тощо) , в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між зазначеними підприємствами, а також дають змогу стверджувати, що вони відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки, містять в собі всі необхідні реквізити (назви підприємств від імені яких складений документ, назви документів та дати їх складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів).

Представник відповідача в своїх запереченнях посилається на те, що згідно схеми формування ТОВ Агро-Гарант витрат та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами, враховуючи дані Єдиного реєстру податкових накладних подальший ланцюг згідно руху постачання товарів відсутній.

Наведене, на думку представника відповідача, вказує на те, що відсутні поставки запасних частин, метизів, інших матеріалів для сільськогосподарської техніки, які міг би придбати позивач, відтак і господарська операція не могла відбутися.

Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач має належним чином виписані первинні документи по операціям з ТОВ Лібеті Стайл , ТОВ Капітал-тех-сервіс , ТОВ Глобал Менеджмент Корпорейшин , ТОВ Глобал Менджмент Корпорейшин плюс , ТОВ Монтаж-Систем-Груп .

Стосовно даного посилання представника відповідача суд зазначає таке. Згідно з приписами частини 2 статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до статті 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, позивач повністю виконав свої обов'язки, а відповідальності за дії або бездіяльність постачальника не несе, оскільки постачальник перебував поза контролем позивача.

З огляду на вищевказане, суд наголошує, що оскільки на час взаємовідносин позивача з його контрагентами, вони були зареєстровані в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також взяті на податковий облік в органах державної податкової служби, як платники податку на додану вартість, не мали податкового боргу, ставити під сумнів правомочність здійснення господарської діяльності своїх контрагентів у позивача не було підстав.

На думку суду, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Однак, відповідачем під час розгляду справи не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій позивача та доказів, які виключають право позивача на формування витрат для цілей визначення податкового кредиту.

Позивач не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб'єктами, які здійснюють постачання товарів чи робіт цим контрагентам, не зобов'язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, що підтверджено практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Також суд зазначає, що представником позивача надані довідки про результати проведення зустрічних звірок, які проводилися 23.05.13 та 07.6.2013, висновками яких фактично підтверджені господарські відносини між ТОВ Агро-Гарант і покупцями та постачальниками, в тому числі ТОВ Глобал менеджмент корпорейшн плюс та ТОВ Капітал-тех-сервіс .

Крім того, суд акцентує увагу, що в матеріалах справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили та яким встановлено укладення договорів між позивачем та названими контрагентами з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання згаданих договорів з боку позивача.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Тобто, суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень не довів, що під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень він діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, в зв'язку з чим, вимоги ТОВ Агро-Гарант є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з урахуванням положень Закону України Про судовий збір та положень КАС України суд повертає судовий збір, сплачений позивачем, у повному обсязі.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції від 18.07.2016 № 245/НОМЕР_1.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції від 18.07.2016 № 246/НОМЕР_2.

Стягнути з бюджетних асигнувань Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (ідентифікаційний код 39494512) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Гарант» (ідентифікаційний код 35550185) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 30654 (тридцять тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн 82 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови виготовлений 17 жовтня 2016 року