Постанова

від 12.10.2016 по справі 826/9186/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 жовтня 2016 року 15:40 №826/9186/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю СПЕКЛ до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю СПЕКЛ (надалі - позивач або ТОВ СПЕКЛ ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.03.2016 № 0000761301 і № 0000771301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 16.02.2016 № 37/26-15-13-01-02, про порушення ТОВ СПЕКЛ норм податкового законодавства документально та нормативно не підтверджуються. На переконання позивача, відповідач невірно кваліфікував операцію з продажу товариством як орендарем нежитлових приміщень орендодавцю здійснених першим протягом строку оренди поліпшень орендованого майна за договірною ціною, - за ст. 189 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Оскільки названа стаття Кодексу регулює лише питання ліквідації основних виробничих фондів або невиробничих запасів за самостійним рішенням платника податку. Водночас, здіснені поліпшення орендованого майна не були ліквідовані ТОВ СПЕКЛ , а були продані орендодавцю - ТДВ ЕСМАШ за договірною ціною. А тому, на думку позивача, він правомірно нарахував податок на додану вартість відповідно до бази оподаткування, визначеної п. 188.1 ст. 188 ПК України. Щодо висновків контролюючого органу про завищення позивачем задекларованого показника витрат за звітний період 4-ий квартал 2012 року за рахунок віднесення до їх складу витрат по господарських операціях з ТОВ Промтрейд ЛТД , то останні спростовуються наявною у позивача належним чином оформленою первинною та іншою документацією. Крім того, нарахування грошового зобов'язання за вказаним епізодом здійснено відповідачем без урахування законодавчо встановленого строку давності. З урахуванням зазначеного позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та відповідно такими, що підлягають скасуванню.

В призначеному судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.

Представники відповідача у відповідному судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, посилаючись на правову позицію наведену в письмових запереченнях від 04.07.2016, де зазначено про обґрунтованість висновків акта перевірки та, відповідно, правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні, суд у відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ СПЕКЛ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складений акт від 16.02.2016 № 37/26-15-13-01-02 (далі - акт перевірки). Згідно висновків цього акта перевірки, відповідач встановив допущення позивачем ряду порушень вимог податкового законодавства, а саме:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження товариством податку на прибуток підприємств за 4-ий квартал 2012 року на суму 1 497 713 грн. Суть правопорушення, на переконання перевіряючих, полягає у неправомірному завищенні платником податку показника ряд. 05.1 податкової декларації ( собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) ) за 4-ий квартал 2012 року на суму витрат у розмірі 7 131 968,45 грн. у зв'язку з оприбуткуванням товарно-матеріальних цінностей від постачальника ТОВ Промтрейд ЛТД (код ЄДРПОУ 38161131). Врахувавши висновки довідки ГУ ДФС України від 10.02.2016 № 7/15-10/25397547 Про результати документальної планової виїзної перевірки фінансово-господарських операцій, проведених за участю ТОВ СПЕКЛ (код за ЄДРПОУ 25397547) за період з 01.10.2012 по 31.12.2014 з питань дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом про те, що позивач задекларував результати господарських операцій (загальний обсяг поставок на суму 8 558635,14 грн., в т.ч. ПДВ - 1 426 393,69 грн.) з підприємством, яке має ознаки фіктивності, працівники відповідача дійшов висновку про нереальність господарських операцій між ТОВ СПЕКЛ і ТОВ Промтрейд ЛТД ;

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, п. 104.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.9 і п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого товариством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) всього на загальну суму 2 017 752 грн. (в т.ч. за жовтень 2012 року - 963 913 грн., листопад 2012 року - 462 481 грн., жовтень 2014 року - 591 358 грн. Суть правопорушень, на думку перевіряючих, полягає у неправомірному формуванні позивачем податкового кредиту з ПДВ за звітні періоди жовтень і листопад 2012 року на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ Промтрейд ЛТД , а також у зв'язку з заниженням за звітний період жовтень 2014 року в порушення п. 189.9 ст. 189 ПК України податкових зобов'язань на суму ПДВ 591 358 грн. за наслідками операцій з передачі орендодавцю (ТДВ ЕСМАШ ) після закінчення терміну оренди здійснених поліпшень нежитлових приміщень та списанні в бухгалтерському обліку позивач вартості таких поліпшень (вартості ремонтних робіт) за загальною балансовою вартістю у розмірі 2 959 840,11 грн. За висновками акта перевірки, у позивача в цьому випадку виникають податкові зобов'язання на вказану вартість переданої групи ( ремонт орендованих приміщень ) у сумі 591 358 грн., оскільки визначена група основних засобів ремонт орендованих засобів в подальшому не може бути використана в господарській діяльності товариства, тобто, фактично відбувся факт ліквідації таких основних засобів.

02.03.2016 на підставі цього акта перевірки відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 000761301 щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 887 037 грн., в тому числі за основним платежем - 591 358 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 295 679 грн. Зі змісту акта перевірки та розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, доданого до цього податкового повідомлення рішення, суд вбачає, що спірна сума донарахованого грошового зобов'язання з ПДВ була визначена відповідачем виключно за епізодом порушення за звітний період жовтень 2014 року;

- № 0000771301 щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2 246 570 грн., в тому числі за основним платежем - 1 497 713 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 748 857 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, податкові повідомлення-рішення від 02.03.2016 були залишені без змін згідно рішення Державної фіскальної служби України від 18.05.2016 № 10812/6/99-99-11-01-01-25.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Оцінивши за правилами ст. 86 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стосовно законності податкового повідомлення-рішення від 02.03.2016 № 000761301 суд зазначає наступне.

Під час розгляду даної справи судом встановлено укладання 01.01.2013 між ТДВ ЕСМАШ , як орендодавцем, і ТОВ СПЕКЛ , як орендарем, договору № 418, за умовами якого орендодавець передає орендарю у тимчасове платне користування на умовах оренди нежитлові приміщення площею 274,5 кв.м. (1 поверх ЕМК) та 1564,35 кв.м. (2 поверх ЕМК)(далі - об'єкти оренди) за адресою: 04123, м. Київ, вул. Світлицького, 35 (Подільський район). Вартість нежитлових приміщень з урахуванням індексації складає 421 096,65 грн. Початок строку користування приміщенням (строк оренди) обраховується з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення.

Згідно акта приймання-передачі від 01.01.2013 ТДВ ЕСМАШ передало, а позивач прийняв вказані об'єкти оренди.

Згідно п.п. 2.2 і 2.3 ст. 2 цього договору орендар зобов'язаний здійснювати необхідний поточний ремонт орендованих приміщень. Також орендар може переобладнати і перепланувати орендовані приміщення, внести зміни до системи енерго-, тепло- і водопостачання у відповідності до цілей, що визначені статутуними документами орендаря, та за умови письмового узгодження з орендодавцем проекту переобладнання (перепланування) приміщення.

За умовами п. 5 додаткової угоди № 1 від 01.01.2013 до договору № 418 від 01.01.2013 всі зміни в орендованих приміщеннях, спрямовані на покращення інтер'єру при проведенні ремонтних робіт, стають невід'ємною частиною приміщення, переходять у власність орендодавця і демонтажу без його згоди не підлягають.

Відповідно до додаткової угоди № 6 від 03.12.2013 до договору № 418 від 01.01.2013 строк оренди приміщень було продовжено до 31.12.2014.

31.10.2014 позивач з власної ініціативи достроково розірвав договір оренди та повернув ТДВ ЕСМАШ , а останнє прийняло нежитлові приміщення загальною площею 2284,35 кв.м., розташовані на першому та другому поверхах будинку № 35 по вул. Світлицього у м. Києві, про що сторони підписали акт повернення приміщень від 31.10.2014.

В кінці грудня 2014 року позивач передав ТДВ ЕСМАШ капітальні поліпшення орендованого майна (капітальні витрати) вартістю 100 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 666,67 грн.), що засвідчено підписаним представниками сторін актом прийому-передачі капітального поліпшення від 30.12.2014.

Такі дії сторін відповідали норма чинного цивільного законодавства (а саме ст. 778 Цивільного кодексу України) та положенням договору № 418 від 01.01.2013. Так, у відповідності до укладеної додаткової угоди № 9 до п. 2.3 договору № 418 від 01.01.2013 ТДВ ЕСМАШ і ТОВ СПЕКЛ домовилися про наступний порядок відшкодування орендодавцем капітальних витрат орендарем: здійснити відшкодування капітальних витрат, понесених орендарем на покращення орендованих приміщень, шляхом виплати орендодавцем орендарю часткової компенсації капітальних витрат. Понесені капітальні витрати засвідчуються будівельно-кошторисними документами та зафіксовані у двосторонньому акті огляду приміщень. Сторони домовились, що сума відшкодування капітальних витрат становить 100 000 грн. (в т.ч. ПДВ). Строк виплати відшкодування - протягом 20 днів з моменту підписання акта про передачу капітальних витрат. Виплата здійснюється на розрахунковий рахунок орендаря, що вказаний у договорі, шляхом безготівкового переказу.

30.12.2014 на підставі договору № 418 від 01.01.2013 та за результатами передачі капітальних поліпшень (капітальних витрат) позивач виписав на адресу ТДВ ЕСМАШ податкову накладну № 48 від 30.12.2014 на суму 100 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 666,67 грн.).

В січні 2015 року на поточний рахунок позивача у банку надійшли кошти від ТДВ ЕСМАШ на суму 100 000 грн., перераховані як компенсація капітальних витрат згідно додаткової угоди до договору № 418 від 01.01.2013, що засвідчується наявною в матеріалах справи випискою ПАТ Фідобанк за 23.01.2015.

Як пояснив представник позивач у текстах позову та додаткових письмових пояснень, орендні відносини між вказаними сторонами мали місце ще до укладення договору № 418 від 01.01.2013. Протягом усього строку оренди зазначених приміщень позивачем здійснювалися роботи по переобладнанню приміщень та модернізації мереж, проводилися поточні ремонтні роботи. Замовлення великого обсягу будівель-монтажних робіт було зумовлено необхідністю облаштування виробничих та офісних приміщень, що знаходились у користуванні ТОВ СПЕКЛ .

Зокрема, впродовж 2013 - 2014 років позивачем були проведені за власний рахунок ремонтні роботи орендованих приміщень із залученням третіх осіб-підрядних організацій. Претензій від орендодавця по факту проведених ремонтних робіт не виникало.

На підтвердження наведених обставин позивач надав суду копії наступних документів: договору № 418 від 01.01.2013 з усіма додатками, доповненнями та змінами до нього; договорів оренди приміщень за адресою: 04123, м. Київ, вул. Світлицького, 35 (Подільський район), укладені ТОВ СПЕКЛ з ТДВ ЕСМАШ у 2009 - 2010, 2012 роках; виписок по особових рахунках ТОВ СПЕКЛ у банках за періоди 2012 - 2014 років з відомостями про сплату орендних платежів на користь ТДВ ЕСМАШ ; листів ТДВ ЕСМАШ за 2012 - 2014 роки, адресованих ТОВ СПЕКЛ з питань узгодження проведення тих чи інших ремонтних робіт, робіт з переобладнання та модернізації орендованих приміщень; договорів підряду, укладених ТОВ СПЕКЛ , як замовником ремонтно-будівельних робіт на об'єкті за адресою: м. Київ, вул. Світлицького, 35, з підрядними організаціями (ТОВ Аверсбуд і ТОВ Аскобуд ), первинної документації оформленої/отриманої позивачем на виконання таких договорів (додатків до договорів - технічних завдань на проведення ремонтних робіт, відомостей матеріалів та кошторисів окремих робіт, планів розміщення приміщень/ремонтних зон, графіків виконання робіт, локальних кошторисів, договірних цін, актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3, підсумкових відомостей ресурсів, податкових накладних з роздруківками витягів з Єдиного реєстру податкових накладних, в тому числі за жовтень-грудень 2014 року; виписок банків по поточним рахункам ТОВ СПЕКЛ з відомостями про перерахування сум коштів в рахунок оплати ремонтно-будівельних робіт; акта огляду приміщень від 31.10.2014, складеного та підписаного представниками ТОВ СПЕКЛ і ТДВ ЕСМАШ , де зафіксовано перелік покращень орендованих приміщень.

Також позивач подав до суду роздруківки оборотно-сальдових відомостей по субрахункам рахунків бухгалтерського обліку 117 Інші необоротні матеріальні активи (рахунку 11 Інші необоротні матеріальні активи ), 1321 Знос інших необоротних матеріальниx активів (рахунку 13 Знос (амортизація) необоротних активів ), 1522 Придбання (виготовлення) основних засобів (рахунку 15 Капітальні інвестиції ) за періоди 4-ий квартал 2012 року, 2013 і 2014 роки, де здійснювався облік вартості ремонтних робіт орендованих приміщень. За даними оборотно-сальдової відомості по субрахунку 117 за 2014 рік в бухгалтерському обліку позивача зафіксовано за період оплату вартості ремонтних робіт за кредитом такого рахунку на загальну суму 2 956 840,11 грн. Згідно пояснень представника позивача вказана сума була сформована ТОВ СПЕКЛ виключно за рахунок витрат на проведення капітальних ремонтів орендованих у ТДВ ЕСМАШ приміщень.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, і в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Згідно тексту акта перевірки реальність господарських операцій позивача з контрагентами у зв'язку з проведенням ремонтних робіт в орендованих приміщеннях та правомірність розмірів сформованих позивачем сум витрат за результатами вказаних господарських операцій відповідачем сумніву не піддаються.

Разом з тим, зі змісту акта перевірки вбачається, що відповідач дійшов висновку про те, що у випадку передачі товариством орендованих приміщень орендодавцю у зв'язку із закінченням терміну оренди та списання вартості ремонтних робіт таких приміщень по кредиту рахунку 117 на суму 2 956 840,11 грн., у позивача у звітному періоді жовтні 2014 року відповідно до п. 189.9 ст. 189 ПК України виникли податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 591 358 грн., оскільки контролюючий орган розцінив вказані операції як ліквідацію позивачем основних засобів з балансовою вартістю 2 956 840,11 грн.

Позивач проти цього заперечував, посилаючись на те, що проведені ним поліпшення орендованих приміщень по суті не були ліквідовані, а були продані орендодавцю за договірною ціною. З ціни такого продажу ТОВ СПЕКЛ нараховано та сплачено ПДВ відповідно до бази оподаткування, визначеної у п. 188.1 ст. 188 ПК України.

Також, в тексті своїх письмових пояснень від 02.09.2016 № 313 представник позивача пояснив, що на суму капітальних ремонтів, з моменту здійснення перших поліпшень, щомісяця нараховувалися амортизаційні відрахування, об'єктом амортизації була первісна вартість капітального ремонту (вартість, що сплачена підрядникам за капітальні поліпшення). Так, з початку здійснення перших капітальних поліпшень і до моменту продажу поліпшення (одержання компенсації за нього від орендодавця), нарахований знос складав 465 133,82 грн., тобто балансова вартість капітальних ремонтів з урахуванням зносу склала 2 491 706,29 грн. (2 956 840,11 - 465 133,82). Проте, контролюючий орган при проведенні перевірки факт нарахування на вартість капітальних ремонтів амортизації та відповідно зменшення загальної балансової вартості капітальних ремонтів на суму амортизації проігнорував.

Наведені обставини щодо нарахування позивачем амортизаційних відрахувань на групу основних засобів (ремонт основних засобів) у сумі 465 133,82 грн. представником відповідача під час розгляду справи не заперечувалися.

Суд встановив відсутність в тексті акта перевірки та додатках до нього розрахунку суми податкового зобов'язання (основного платежу) за вказаним епізодом порушення.

Даючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.

Статтею 778 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Відповідно до п. 1 ст. 139 Господарського кодексу України, майно - сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 Оренда , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 № 181, визначено, що затрати орендаря на поліпшення об'єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

Згідно з п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: основні засоби та інші необоротні матеріальні активи.

З аналізу наведених норм випливає, що самі поліпшення орендованого майна також мають статус майна і належать на праві власності орендарю (наймачу) у вигляді права класності на речі (відокремлювані поліпшення) чи на майнові права (право на компенсацію вартості невідокремлюваних поліпшень). Затрати орендаря на поліпшення орендованого майна відображаються у його балансі як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів, які класифікуються як основні засоби.

Відповідно до п.п. 14.1.185, 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема, є постачання послуг іншій особі на безоплатній основі. А постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. При цьому, постачанням товарів також вважається ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є: операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг регламентовано ст. 188 цього Кодексу. А саме база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 189.9 ст. 189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Згідно з пп. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 ПК України балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку , у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням .

Відповідно до п. 146.18 ст. 146 ПК України виведення з експлуатації будь-якого об'єкта основних засобів здійснюється за результатами ліквідації, продажу, консервації на підставі наказу керівника підприємства, а в разі їх примусового відчуження чи конфіскації - згідно із законом.

Нормативно-правові норми, які регулюють відносини у сфері бухгалтерського обліку, розрізняють списання активу та ліквідацію активу. Так, відповідно до п. 33 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 07 Основні засоби , об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визначення активом.

Згідно Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561, об'єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу , ліквідації, безоплатної передачі , остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визначення активом.

З контексту наведених норм матеріального права вбачається, що ліквідація (списання) орендарем поліпшення об'єкта оренди для цілей оподаткування податком на додану вартість у відповідності до п. 198.9 ст. 189 ПК України розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Тобто, визнаючи ліквідацію основних засобів за ініціативою платника податків підставою для виникнення податкового зобов'язання з обсягу їх умовного постачання, законодавець мав на меті виключити можливість виведення основних засобів з активів платника податків (їх відчуження) в обхід установленому правилу щодо оподатковування операцій з поставки. Підтвердженням цього є передбачення законодавцем в абз. 2 п. 189.9 ст. 189 ПК України серед підстав, які звільняють платника податку від податкового зобов'язання у зв'язку з ліквідацією основних засобів, доведення платником податку відповідними документами факту знищення, розібрання або перетворення основних засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

При цьому, отримавши компенсацію вартості здійсненого своїм коштом ремонту, орендар має нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ на підставі п. 188.1 ст. 188 ПК України виходячи з погодженої суми компенсації.

У разі повернення об'єкта оренди у зв'язку із закінченням договору до вартості проведених поліпшень, які не були компенсовані орендодавцем, слід застосувати абзац другий п. 189.9 ПК України. У цьому пункті ст. 189 Кодексу зазначено, що якщо основні засоби не можуть використовуватися платником податку, він подає органу ДПС відповідний документ про те, що основні засоби не можуть використовуватися за первісним призначенням, тоді ПДВ не нараховується.

У випадку відсутності документів, що засвідчують факт ліквідації основних засобів, витрати на поліпшення об'єкта оренди проведеного за згодою орендодавця та не компенсовані орендарю при поверненні об'єкта оренди, тобто вартість поліпшень, вважаються безоплатно наданими та підлягаєють оподаткуванню ПДВ за основною ставкою, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Враховуючи вищенаведене та наявні у справі матеріали суд погоджується з висновками відповідача про те, що у зв'язку з достроковим поверненням з власної ініціативи орендованого та поліпшеного за власний рахунок нерухомого майна (основних засобів), позивач у відповідності до п. 185.1 ст. 185, п. 189.9 ст. 189 ПК України мав донарахувати суми ПДВ при здійсненні безоплатної передачі орендодавцю поліпшень орендованого майна.

Водночас, суд встановив, що при обрахунку суми заниження ТОВ СПЕКЛ суми ПДВ (591 358 грн.) в результаті вчиненої операції з повернення поліпшеного орендованого майна, відповідачем невірно була розрахована балансова (залишкова) вартість відповідної групи основних засобів станом на 31.12.2014, а саме без урахування здійснених позивачем амортизаційних відрахувань на вартість капітальних ремонтів (465 133,82 грн.) та вартості фактично отриманої позивачем грошової компенсації поліпшень (100 000 грн., крім того ПДВ - 16 666,67 грн.).

Відповідно до норм п.п. 86.9 і 86.10 ст. 86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника. Підставою для прийняття керівником контролюючого органу (його заступником) податкового повідомлення-рішення у відповідності до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу є відповідний акт перевірки.

Таким чином, оскільки розмір заниженого ТОВ СПЕКЛ податкового зобов'язання з ПДВ за 2014 рік за наведеним епізодом порушення визначений відповідачем в акті перевірки невірно (без урахування всіх обставин справи), то прийняте ним податкове повідомлення-рішення від 02.03.2016 № 0000761301, на думку суду, є необгрнтованим та противапрвним, а тому таке рішення відповідача підлягає скасуванню.

Стосовно законності податкового повідомлення-рішення від 02.03.2016 № 0000771301 суд зазначає наступне.

У відповідності до норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, за нормою пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

За змістом акта перевірки висновки відповідача про нереальність фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Промтрейд ЛТД грунтуються на висновках довідки ГУ ДФС України від 10.02.2016 № 7/15-10/25397547 Про результати документальної планової виїзної перевірки фінансово-господарських операцій, проведених за участю ТОВ СПЕКЛ (код за ЄДРПОУ 25397547) за період з 01.10.2012 по 31.12.2014 з питань дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом . В свою чергу висновки довідки мотивовані наступними: обставинами ненадання позивачем під час проведення перевірки документів - замовлень-специфікації до договору від 06.06.2012 № 06/06-12-2, документів, які підтверджують технічні вимоги та вимоги до якості виготовленої виконавцем продукції, документів, які підтверджують транспортування виготовленої виконавцем продукції; не підтвердження за даними Єдиного реєстру податкових накладних в період жовтень-грудень 2012 року факту передачі аналогічних товарів контрагенту позивача за ланцюгом постачання; наявність в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про внесені кримінальні провадження (а саме № 12015220000000071 від 29.01.2015, 12014100040011156 від 26.08.2014, № 12014220000001025 від 03.12.2014), в яких фігурує ТОВ Промтрейд ЛТД .

Суд встановив, що 06.06.2012 між ТОВ СПЕКЛ (в особі генерального директора Рульки О.П.), як замовником, і ТОВ Промтрейд ЛТД (в особі директора Скрипника В.Л.), як виконавцем, укладено договір № 06/06-12-2 (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язується виготовити та поставити замовнику поліграфічну продукцію відповідно до умов договору і додатків до нього (надалі - продукція), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити продукцію. Перелік прокукції, вимоги до продукції та її пакування та маркування, обсяги продукції, терміни поставки (графік поставки у разі потреби), ціна, вартість, строки оплати та інші умови встановлюються в замовленнях-специфікаціях (форма наведена в додатку № 1), що є додатками до даного договору, складаються у письмовій формі і підписуються уповноваженими представниками сторін.

Вартість та умови оплати продукції визначаються за погодженням сторін та зазначається у замовленнях-специфікаціях (Додатках до цього Договору).

Згідно п.п. 4.1, 4.3 і 4.7 ст. 4 цього договору поставка продукції здійснюється у визначений сторонами термін поставки на склад замовника (за адресою: м. Київ, вул. Світлицького, 35) шляхом підписання накладної. Виконавець надає замовнику в момент поставки продукції оригінали наступних документів: рахунку-фактури, податкової накладної, видаткової накладної. Витрати по транспортуванню при доставці несе виконавець.

Крім того, відповідно до п. 2.6 зазначеного договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 11.06.2012), сторони домовились про те, що роботи можуть виконуватися також із матеріалів/сировини замовника (далі - матеріали). Якщо роботи виконуються з матеріалів замовника, їх передача від замовника до виконавця відбувається за актом приймання-передачі. Домовленість про виконання робіт з матеріалів зазначається сторонами у замовленні-специфікації.

На підтвердження правомірності формування витрат за вказаним договором позивач надав суду копії наступних документів:

- додатків до договору - замовлень за №№ 1 - 83, датовані червнем-листопадом 2012 року та підписані представниками сторін. Дані замовлення містять відомості про назву замовлення, найменування оригінал макету, тираж, матеріали, з яких виконується продукція, вимоги до друку, розміри, терміни виконання замовлення та передачі оригінал-макету, давальницької сировини, вартість робіт, умови оплати та ін. інформацію;

- актів приймання-передачі продукції, складених сторонами щодо передачі замовником виконавцю давальницької сировини;

- оригінал-макетів, що відповідно до п. 2.3 ст. 2 договору передавалися замовником виконавцю засобами електронної пошти;

- актів приймання-передачі результатів робіт;

- податкових накладних, виписаних від імені ТОВ Промтрейд ЛТД на користь позивача за період жовтень-листопад 2012 року на загальну суму 8 558 362,13 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 426 393,71 грн.), та підписаних Скрипником В.Л.;

- видаткових накладних, складених сторонами у зв'язку з передачою-прийняттям від виконавця до замовника готової продукції за відповідними замовленнями, - всього на загальну суму 8 558 362,13 грн. (з ПДВ) за період жовтень-листопад 2012 року;

- довіреностей, якими позивачем уповноважено своїх працівників на отримання товарно-матеріальних цінностей, прийняття результаттів робіт та підписання певних первинних документів;

- оригінали виписок по особових рахунках ТОВ СПЕКЛ з відомостями про перерахування коштів на користь ТОВ Промтрейд ЛТД в якості оплати за продукцію та виконанні роботи за договором № 06/06-12-2 від 06.06.2012.

Як пояснив представник позивача в тексті своїх письмових поснень від 02.08.2016 № 271, ТОВ СПЕКЛ здійснює свою основну господарську діяльність в сфері виробництва пластикових та картонних карт (карт лояльності, дисконтних, скретч-карток для поповнення рахунків мобільних операторів, безконтактних карток тощо), а також надає різноманітні послуги та виконує роботи по збиранню комплектів продукції, складовою яких є пластикові та картонні картки, здебільшого таких як: стартові пакети, кінцевим споживачем яких є телекомунікаційні компанії, пакети лояльності для великих торгівельних мереж, тощо. Виконання замовлень кінцевих споживачів на збирання комплектів продукції, таких як формування стартових пакетів, послуги зі збирання пакетів лояльності, передпродажної підготовки товарів для операторів зв'язку, є багатоступеневим процесом і включає до себе комплекс різноманітних робіт, зокрема: друк на папері, картоні, пластику, тощо (тобто, виготовлення поліграфічної продукції); формування різних складових готової продукції у замовленому вигляді (наприклад, складання коробки стартового пакету відповідно до інструкцій замовника, формування іншої упаковки, складання відповідним чином буклетів, листівок, тощо); замовлення або самостійне виготовлення позивачем - інших складових комплекту (контактних або безконтактних карток, сім-карток, скретч-карток, іншої картонної або пластикової картки, наклейки, вкладишів-буклетів, листівок, стікерів безпеки, інструкцій, різного пакувального матеріалу, виготовлення пакувальної тари, тощо) і, на останньому етапі виконання робіт по збиранню комплектів готової продукції у закінченому вигляді із використанням всіх складових (вкладання в сформовану коробку всіх складових комплекту відповідно до інструкцій замовника, упаковка таких пакетів, заклеювання, пакування, маркування та доставка).

До 31.07.2012 позивач, який є компанією - виробником, безпосередньо вступав у договірні відносини із замовниками кінцевої продукції, зокрема, з операторами мобільного зв'язку. Пізніше безпосереднім покупцем та замовником продукції (послуг) позивача стало торгівельне підприємство ТОВ Компанія СПЕКЛ , що є покупцем усієї лінійки товарів (робіт, послуг) позивача, і яке, в свою чергу, є продавцем вироблених позивачем товарів (робіт, послуг) всім споживачам в Україні.

З метою своєчасного та якісного виконання замовлень покупців на виготовлення кінцевої продукції позивачем періодично на певних етапах робіт (на виконання поліграфічних робіт) залучалися треті особи - підрядні організації (в даному випадку ТОВ Промтрейд ЛТД на підставі договору № 06/06-12-2 від 06.06.2012).

На підтвердження наведених обставин позивач надав суду наступні документи: копії установчих документів ТОВ СПЕКЛ та довідки з органу статистики стосовно цього товариства; копії договору поставки № 50116 від 29.07.2009 та договору про надання послуг № 63927 від 30.09.2010, укладених між ТОВ СПЕКЛ (як постачальником продукції/виконавцем) і ЗАТ Київстар Дж.Ес.Ем. (покупцем/замовником), щодо поставки продукції (стартових пакетів) та надання послуг з їх передпродажної підготовки, і додаткових документів до таких договорів (додатків до договорів, замовлень, угоди про зміну сторони, актів виконаних робіт (наданих послуг), актів приймання-перпедачі наданих послуг); копію договору підряду № 15/1/12-К-КМ від 26.05.2012, укладеного між ТОВ ССТ-Україна (як замовником) і ТОВ Компанія СПЕКЛ (як виконавцем) щодо виконання робіт з виготовлення та збирання стартових пакетів, і додаткових документів до нього; копію договору підряду № 5/12-К-КМ, укладеного між ТОВ Компанія СПЕКЛ (як замовником) і ТОВ СПЕКЛ (як виконавцем) щодо виконання робіт з виготовлення та збирання стартових пакетів та інших робіт, передбачених в додатках до договору, і додаткових документів до такого договору (додатків, замовлень і специфікацій).

Оцінивши вказані докази за правилами ст. 86 КАС України, суд приходить до висновку про те, що зазначені первинні документи підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом-постачальником у зв'язку з наступним.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, і в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Також з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ТОВ СПЕКЛ на придбання робіт з виготовлення поліграфічної продукції і здійсненням ним господарської діяльності.

Згідно даних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та даних з Реєстру платників податку на додану вартість, доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www. sfs.gov.ua), станом момент укладення спірного договору підряду та виписки податкових накладних на підставі такого договору, контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача первинних документів, фізичних і технічних можливостей для здійснення операцій з виготовлення і продажу поліграфічної продукції та зв'язку між фактом придбання товарів і подальшою господарською діяльністю, що в свою чергу є обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Такий виснвок суду відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 у справі № 826/661/14 (постанова № 21-1539а15).

В свою чергу під час судового розгляду відповідач не навів суду будь-яких переконливих доводів та не надав жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування витрат і податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 за № К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань .

Крім того, як зазначає Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 01.03.2016 № К/800/43042/15, судам слід враховувати, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. .

В ході розгляду даної справи відповідач не пред'явив суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ТОВ СПЕКЛ і ТОВ Промтрейд ЛТД , а також жодні достовірні документальні докази на підтвердження факту підписання договору № 06/06-12-2 від 06.06.2012 та первинних документів до нього неуповноваженими на те особами.

До посилань відповідача на відомості про внесені до ЄРДР кримінальні провадження № 12015220000000071 від 29.01.2015, 12014100040011156 від 26.08.2014, № 12014220000001025 від 03.12.2014 суд ставиться критично, оскільки в силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту відомостей з ЄРДР, що наведені в тексті довідки від 10.02.2016 № 7/15-10/25397547 та акті перевірки позивача, не вбачається факту порушення кримінальних проваджень безпосередньо відносно посадових осіб ТОВ Промтрейд ЛТД та/або за фактом фіктивного підприємництва з використанням цього товариства.

В ході судового розгляду даної справи відповідач не надав суду будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ СПЕКЛ і ТОВ Промтрейд ЛТД , - відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведення позивачем дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум витрат за 4-ий квартал 2012 року на поліграфічну продукцію, придбану у ТОВ Промтрейд ЛТД , та як наслідок про протиправність здійсненого відповідачем нарахування сум грошового зобов'язань з податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення від 02.03.2016 № 0000771301.

Крім того суд враховує те, що у відповідності п. 54.3 ст. 53 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 58.1 ст. 58 цього Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема, заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Між тим, нормами п. 102.1 ст. 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Наявні матеріали справи свідчать, що результати господарських операцій з ТОВ Промтрейд ЛТД були задекларовані позивачем у поданій 11.02.2013 до податкової інспекції податковій декларації з податку на прибуток підприємства. Таким чином, станом на 02.03.2016 строк давності для нарахування відповідачем суми податкового зобов'язання за такою декларацією у зв'язку з описаним вище епізодом порушення закінчився.

При цьому, суд не бере до уваги як нормативно обґрунтовані посилання відповідача на факт подання позивачем в березні 2015 року уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік у взаємозв'язку з поданням до контролюючого органу заяв ТОВ СПЕКЛ про застосування податкового компромісу (вих. № 18.03.2015 № 85 і № 19.03.2015 № 90), оскільки:

- по-перше, в силу положень абз. 3 і 4 п. 1 підрозд 9-2 розд. ХХ ПК України на випадки подання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань відповідно до цього підрозділу не поширюються норми статті 50 цього Кодексу (згідно останньої, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені);

- по-друге, зі змісту описаних в тексті акта перевірки рішень № 36 від 27.03.2015 і № 41 від 01.04.2015 щодо погодження процедури застосування податкового компромісу за заявами ТОВ СПЕКЛ та згідно письмових пояснень представника позивача від 02.09.2016 № 313, вбачається, що здійснені позивачем коригування розміру попередньо задекларованих витрат за 2012 рік стосувалися господарських операцій з контрагентами ТОВ Альфа-Транс-Груп і ТОВ Українська компанія Модус . Натомість операції з ТОВ Промтрейд ЛТД , що відображені у звітній декларації з податку на прибуток за 2012 рік позивачем не уточнювалися.

Таким чином, суд вважає, що за таких обставин у відповідача не було правових підстав для визначення позивачу спірної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за період 4-ий квартал 2012 року по господарських операціях з ТОВ Промтрейд ЛТД .

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю СПЕКЛ задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 02.03.2016 № 0000761301 та від 02.03.2016 № 0000771301.

3. Стягнути судові витрати у сумі 47 004,10 грн. (сорок сім тисяч гривень десять копійок) на користь товариства з обмеженою відповідальністю СПЕКЛ (код ЄДРПОУ 25397547) шляхом їх безспірного списання з рахунків Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський