Постанова

від 13.08.2010 по справі 2-а-3019/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2010 р. Справа № 2-а-3019/10/0270

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича ,

Суддів: Дончика Віталія Володимировича ,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання: Афанасьєвій Зінаїді Володимирівні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_2,

відповідача : ОСОБА_3, ОСОБА_4,

третьої особи: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Сяйво-Маркет"

до : державної податкової інспекції у м. Вінниця; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - державна податкова адміністрація у Вінницькій області

про : скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Сяйво-Маркет" (далі - ТОВ "Сяйво-Маркет") з позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державна податкова адміністрація України у Вінницькій області (далі - ДПА у Вінницькій області) про скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що посадовими особами ДПА у Вінницькій області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.03.2010 року, за наслідками якої складено акт №229/35-30/31414890 від 25.06.2010 року. На підставі акта перевірки №229/35-30/31414890 від 25.06.2010 року, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкові повідомлення-рішення №0000293500/0 від 14.07.2010 року за порушення 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 і п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким позивачу визначено податкове зобов'язання на загальну суму 5400,0 грн., зокрема: за основним платежем 3600,0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 1800,0 грн., та №0000283500/0 від 14.07.2010 року за порушення п.п. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 і п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким позивачу визначено податкове зобов'язання на загальну суму 101898,0 грн., зокрема: за основним платежем 67932,0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 33966,0 гривень.

Позивач не погоджується з вказаними рішеннями, вважає їх нечинними і такими, що підлягають скасуванню, з наступних підстав.

Сума податкових зобов'язань за податковими повідомленнями - рішеннями №0000293500/0 та №0000283500/0 від 14.07.2010 року складається з сум завищених валових витрат та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість внаслідок віднесення до складу валових витрат - витрати на оплату товарів згідно укладених ТОВ "Сяйво-Маркет" угод з ТОВ "Мастерхолд", ПП "Стел", ПП "Драглайн", ТОВ "Промтехпостач", ПП "Експосплав" та ПП "Дельта-Ресайклінг", які на думку відповідача є нікчемними.

Позивач вважає, що висновки посадових осіб ДПІ у м. Вінниці щодо нікчемності вказаних угод не відповідають вимогам чинного законодавства України. Оскільки, відповідачем не доведено їх нікчемність згідно ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 207, 208 ч. 1 Господарського кодексу України (далі - ГК України), якими чітко передбачено підстави визнання угод нікчемними.

Крім того, на думку позивача посадовими особами відповідача не вірно застосовано норми наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

За таких обставин, на думку ТОВ "Маркет-Сяйво", включення до складу валових витрат - витрати на оплату товарів згідно укладених ТОВ "Сяйво-Маркет" угод з ТОВ "Мастерхолд", ПП "Стел", ПП "Драглайн", ТОВ "Промтехпостач", ПП "Експосплав" та ПП "Дельта-Ресайклінг" повністю відповідає нормам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи те, що висновки ДПІ у м. Вінниці викладені в акті перевірки №229/35-30/31414890 від 25.06.2010 року не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення №0000293500/0 та №0000283500/0 від 14.07.2010 року, на думку позивача, є нечинними і такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення, в яких вказав, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, ТОВ "Сяйво-Маркет" дійсно порушено вказані норми законодавства.

Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні позов не визнали та заперечували проти його задоволення, виходячи з наступного. Управлінням боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА у Вінницькій області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Маркет-Сяйво" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2010 року. Під час перевірки виявлені порушення вимог закону допущені позивачем, які відображені в акті перевірки. Зокрема, платником віднесено до складу валових витрат - витрати на придбання та доставку листів холоднокатаних у ТОВ "Мастерхолд", ПП "Стел", ПП "Драглайн", ТОВ "Промтехпостач", ПП "Експосплав" та ПП "Дельта-Ресайклінг". При цьому, позивачем, крім накладних та податкових накладних, до перевірки не надано документи дійсно підтверджуючі отримання вказаних товарів, зокрема: товарно-транспортні накладні і шляхові листи, що на думку представників відповідача та третьої особи є підставою для визнання угод з вказаними контрагентами нікчемними. Крім того, представник відповідача зазначив, що в ході проведення перевірки направлено запити до ДПІ у Печерському районі м. Києва та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо проведення зустрічних перевірок у ТОВ "Мастерхолд", ПП "Стел", ПП "Драглайн", ТОВ "Промтехпостач", ПП "Експосплав" та ПП "Дельта-Ресайклінг" щодо питання взаєморозрахунків з ТОВ "Сяйво-Маркет". Згідно отриманих відповідей від ДПІ у Печерському районі м. Києва та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва встановлено, що місцезнаходження ПП "Дельта-Ресайклінг", ПП "Експосплав", ПП "Стел" не відомо по причині анулювання їх свідоцтв платників податків на додану вартість, а ТОВ "Мастерхолд" визнано банкрутом.

Поряд з тим, представник відповідача вказав, що до податкового повідомлення-рішення №0000283500/0 від 14.07.2010 року включено зобов'язання за витрати згідно нечинного правочину та за не включення до складу валових доходів сум безповоротної та поворотної фінансової допомоги, одержаної ТОВ "Сяйво-Маркет" від ТОВ "Енерго-Менеджмент". Так, на рахунок позивача надійшли кошти від ТОВ "Енерго-Менеджмент" у сумі 201000,0 грн. за електричне обладнання, згідно договору доручення №1 від 22.08.2007 року, укладеного між ТОВ "Сяйво-Маркет" та ТОВ "Енерго-Менеджмент". Фактично ТОВ "Сяйво-Маркет" умови договору доручення №1 від 22.08.2007 року не виконало. У 4 кварталі 2007 року кошти у сумі 85000,0 грн. позивачем повернено ТОВ "Енерго-Менеджмент", що на думку представника відповідача є поворотною фінансовою підтримкою. Кошти у сумі 116000,0 грн., відображені по бухгалтерському обліку позивача, як кредиторська заборгованість перед ТОВ "Енерго-Менеджмент". Оскільки, ТОВ "Енерго-Менеджмент" припинило свою діяльність у зв'язку з банкрутством, то відповідач вважає, що кошти у сумі 116000,0 грн. є безповоротною фінансовою підтримкою, яку ТОВ "Сяйво-Маркет" одержало від ТОВ "Енерго-Менеджмент".

Вказані дії позивача являються порушенням п.п. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 і п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 і п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення, якими визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, з податку на прибуток, які і оскаржені позивачем. За таких підстав, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ "Сяйво-Маркет" діє на підставі статуту, затвердженого загальними зборами учасників, зареєстрованого реєстраційною палатою Вінницької міської ради 27.02.2001 року, з подальшими змінами, остання з яких затверджена загальними зборами ТОВ "Сяйво-Маркет" протоколом №4 від 05.12.2006 року (а.с. 206), зареєстрованого реєстраційною палатою Вінницької міської ради 07.12.2006 року.

На підставі направлень №251/35 від 31.05.2010 року та №281/35 від 14.06.2010 року, виданих ДПА у Вінницькій області, посадовими особами ДПА у Вінницькій області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сяйво-Маркет", код ЄДРПОУ 31414890, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №229/35-30/31414890 від 25.06.2010 року (а.с. 11-66). Згідно даного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 і п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок чого підприємством протягом періоду з 4 кварталу 2005 року по 4 квартал 2007 року, включно, занижено податок на прибуток в загальній сумі 274913,0 грн.;

- п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 і п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 196604,0 грн., в т.ч.: у червні 2006 року на 5920,0 грн., у серпні 2006 року - 17760,0 грн., у січні 2007 року - 8280,0 грн., у лютому 2007 року - 13700,0 грн., у квітні 2007 року - 11040,0 грн., у червні 2007 року - 13700,0 грн., у листопаді 2007 рок - 3600,0 грн., у грудні 2007 року - 13700,0 грн. та в березні 2008 року - 108904,0 грн.;

- ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, 228, 628 ЦК України, в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог зазначених статей, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійсненних ТОВ "Сяйво-Маркет" з зазначеним в акті перевірки постачальниками, ст. 193, 207, 208 ГК України.

На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкові повідомлення -рішення:

- №0000293500/0 від 14.07.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання на загальну суму 5400,0 грн., зокрема: за основним платежем 3600,0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 1800,0 грн.;

- №0000283500/0 від 14.07.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання на загальну суму 101898,0 грн., зокрема: за основним платежем 67932,0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 33966,0 гривень.

Судом встановлено, що податкове повідомлення - рішення №0000283500/0 від 14.07.2010 року винесено за порушення позивачем п.п. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 і п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Обґрунтування виявленого відповідачем порушення наведено в п. 3.1.2 акту перевірки №229/35-30/31414890 від 25.06.2010 року.

Так, перевіркою встановлено завищення валових витрат на загальну суму 1035915,0 грн., зокрема: за 4 квартал 2005 року на суму 147925,0 грн., за 1 квартал 2006 року на суму 222000,0 грн., за 2 квартал 2006 року на суму 59200,0 грн., за 3 квартал 2006 року на суму 133200,0 грн., за 4 квартал 2006 року на суму 142000,0 грн., за 1 квартал 2007 року на суму 123700,0 грн., за 2 квартал 2007 року на суму 68500,0 грн., за 4 квартал 2007 року на суму 86500,0 грн., за 3 квартал 2008 року на суму - 52890,0 грн. та за 4 квартал 2009 року на суму 52890,0 гривень.

Сума податкових зобов'язань по вказаному податковому повідомленню -рішенню складається з сум завищених валових витрат за рахунок внесення до них витрати на придбання та доставку листів холоднокатаних згідно нікчемних угод позивача з ТОВ "Мастерхолд", ПП "Стел", ПП "Драглайн", ТОВ "Промтехпостач", ПП "Експосплав" та ПП "Дельта-Ресайклінг" та заниження валового доходу, у зв'язку з не включення до нього сум поворотної та безповоротної фінансовою підтримки, отриманої від ТОВ "Енерго-Менеджмент".

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо визнання угод, укладених між позивачем та ТОВ "Мастерхолд", ПП "Стел", ПП "Драглайн", ТОВ "Промтехпостач", ПП "Експосплав" та ПП "Дельта-Ресайклінг", нікчемними, внаслідок, порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, ст. 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 204 ЦК України).

Частина 1 ст. 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорюванні правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Хоча відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як "нікчемний правочин", відповідач не звернув уваги на те, що згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. ДПА у Вінницькій області, при використанні терміну "нікчемний правочин", не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 2 ст. 207 ЦК України, відповідно з якою правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Частиною 2 ст. 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

У судовому засіданні відповідачем не доведено, що вищезазначені угоди є нікчемними.

Так, відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як встановлено судом, ТОВ "Сяйво-Маркет" протягом періоду, що підлягав перевірці, уклало наступні договори, зокрема:

- договір №03/07/06 від 03.07.2006 року (а.с. 111-112) з ПП "Драглайн", згідно якого останній передає, а позивач приймає і оплачує лист холоднокатаний Э330 - 20 тн. за ціною 71040,0 грн.;

- договір №28/08/06 від 28.08.2006 року (а.с.113-114) з ПП "Драглайн", згідно якого останній передає, а позивач приймає і оплачує лист холоднокатаний Э330 - 6 тн. за ціною 21312,0 грн.;

- договір №18/09/06 від 18.09.2006 року (а.с.115-116) з ПП "Драглайн", згідно якого останній передає , а позивач приймає і оплачує лист холоднокатаний Э330 - 19 тн. за ціною 67488,0 грн.;

- договір №20/12/06 від 20.12.2006 року (а.с. 117-1180 з ТОВ "Мастерхолд", згідно якого останній передає , а позивач приймає і оплачує лист холоднокатаний Э330 -100 тн.;

- договір №27/06/06 від 27.06.2006 року (а.с. 119-120) з ПП "Драглайн", згідно якого останній передає , а позивач приймає і оплачує лист холоднокатаний Э330 - 10 тн. за ціною 35520,0 грн.;

- договір №25/05/06 від 25.05.2006 року (а.с.121-122) з ПП "Драглайн", згідно якого останній передає , а позивач приймає і оплачує лист холоднокатаний Э330 - 10 тн. за ціною 35520,0 грн.;

- договір №22/03/06 від 22.03.2006 року (а.с. 123-124) з ПП "Драглайн", згідно якого останній передає , а позивач приймає і оплачує лист холоднокатаний Э330 - 25 тн. за ціною 88800,0 грн.;

- договір №29/01/06 від 29.01.2006 року (а.с. 125-126) з ПП "Драглайн", згідно якого останній передає , а позивач приймає і оплачує лист холоднокатаний Э330 - 25 тн. за ціною 88800,0 грн.;

- договір №15/12/05 від 15.12.2005 року (а.с. 127 - 128) з ПП "Стел", згідно якого останній передає , а позивач приймає і оплачує лист холоднокатаний Э330 - 25 тн. за ціною 88755,0 грн.;

- договір №16/01/06 від 16.01.2006 року (а.с. 129-130) з ПП "Драглайн", згідно якого останній передає , а позивач приймає і оплачує лист холоднокатаний Э330 - 25 тн. за ціною 88800,0 грн.;

- договір №10/10/05 від 10.10.2005 року (а.с. 131-132) з ПП "Стел", згідно якого останній передає , а позивач приймає і оплачує лист холоднокатаний Э330 - 25 тн. за ціною 88755,0 грн.;

- договір №24/11/06 від 24.11.2006 року (а.с. 133-134) з ПП "Дельта Ресайклінг", згідно якого останній передає , а позивач приймає і оплачує лист холоднокатаний Э330 - 15 тн. за ціною 49680,0 грн.;

- договір №27/10/06 від 27.10.2006 року (а.с. 135-136) з ТОВ "Промтехпостач", згідно якого останній передає , а позивач приймає і оплачує лист холоднокатаний Э330 - 20 тн. за ціною 71040,0 гривень.

Згідно вказаних договорів витрати по доставці включені в ціну товару, постачальник разом з товаром передає покупцю накладну на товар та податкову накладну.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п.п. 5.2 ст. 5 того ж Закону України до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" не передбачено включення до складу валових витрат на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаних з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказано, що сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Згідно ч. 2 ст. 3 того ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Так, у відповідності до ч. 1 та. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 168/704 від 05.06.1995 року (далі - Положення № 88).

Положення №88 встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) (п.п. 1.1). Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п.п. 1.2). Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа (п.п. 2.4).

Суд не погоджується з відповідачем, що податкові накладні на отримання товару ТОВ "Сяйво-Маркет" від зазначених контрагентів не є підтвердженням одержання товару, а відсутність товарно-транспортних накладних і шляхових листів є підставою для визнання угод з вказаними контрагентами нікчемними.

Наявність товарно-транспортних накладних та шляхових листів передбачено наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які регулюють питання перевезення, а не питання податкового обліку та звітності.

Крім того, позивачем до суду надано підтвердження виконання умов вказаних договорів ТОВ "Сяйво-Маркет" з зазначеними контрагентами, зокрема: платіжні доручення про перерахування оплати за листи холоднокатні (а.с. 137-148), накладні та податкові накладні на отриманий товар (а.с. 149-186), що відповідно до п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 того ж Закону).

Крім того, у судовому засіданні представниками відповідача та третьої особи не спростовано факт відображення позивачем в бухгалтерському та податковому обліку оплату за вказаний товар, надходження та використання його у господарській діяльності для одержання прибутку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність включення ТОВ "Сяйво-Маркет" до складу валових витрат - витрати на придбання та доставку листів холоднокатаних у ТОВ "Мастерхолд", ПП "Стел", ПП "Драглайн", ТОВ "Промтехпостач", ПП "Експосплав" та ПП "Дельта-Ресайклінг".

Суд також прийняв до уваги пояснення представника відповідача у судовому засіданні про те, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства зроблені з урахуванням інформації, що викладена в кримінальній справі (на матеріали досудового слідства) №10279005 щодо порушення службовими особами ТОВ "Сяйво-Маркет" ч. 2 ст. 15, ч. 5, ст. 19, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 336 Кримінального кодексу України. Вказана інформація представника відповідача знайшла своє відображення в акті перевірки №229/35-30/31414890 від 25.06.2010 року (а.с. 19 - 20).

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пунктом 1.7 вказаного Порядку визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Розділом 2 Порядку визначений зміст акту перевірки.

В порушення вказаних норм, ревізори вийшли за межі наданих їм повноважень, відобразивши в акті перевірки інформацію, яка непередбачена вищенаведеним Порядком, а саме інформацію досудового слідства та посилаючись на неї робили висновки щодо наявності порушень податкового законодавства, що є упередженим ставленням. Проте метою перевірки повинна бути неупереджена об'єктивна позиція на підставі наявного податкового обліку.

Наявність порушеної кримінальної справи та складені процесуальні документи по ній не можуть бути однозначним доказом порушень податкового законодавства до набрання вироку суду по кримінальній справі законної сили. На час складання акту перевірки та розгляду справи в суді з пояснень представників відповідача встановлена, що досудове слідство по кримінальній справі триває.

Крім того, судом не взято до уваги факт підтвердження нікчемності вказаних вище угод по причині не встановлення місцезнаходження ПП "Дельта-Ресайклінг", ПП "Експосплав", ПП "Стел", у зв'язку з анулюванням їх свідоцтва, як платників податків на додану вартість, та банкрутства ТОВ "Мастерхолд". Оскільки, в акті перевірки №229/35-30/31414890 від 25.06.2010 року посадовими особами відповідача підтверджено, що угоди укладенні в 2005-2006 роках, тоді коли анулювання свідоцтв платників податків на додану вартість вказаних контрагентів відбулося в 2009 році, а банкрутство ТОВ "Мастерхолд" - 18.01.2008 року (а.с. 18).

Щодо не включення до складу валового доходу коштів, отриманих позивачем від ТОВ "Енерго-Менеджмент", то судом встановлено наступне.

Між ТОВ "Сяйво-Маркет" та ТОВ "Енерго-Менеджмент" укладено договір доручення №1 від 22.08.2007 року про доставку позивачем ТОВ "Енерго-Менеджмент" електричного обладнання, сума вказаного договору становить 201000,0 грн. На виконання вказаного договору-доручення 22.08.2007 року на рахунок ТОВ "Сяйво-Маркет" надійшли кошти від ТОВ "Енерго-Менеджмент" у сумі 201000,0 грн. Як встановлено у судовому засіданні ТОВ "Сяйво-Маркет" умови договору доручення №1 від 22.08.2007 року не виконало. В 4-му кварталі 2007 року ТОВ "Сяйво-Маркет" повернуло на рахунок ТОВ "Енерго-Менеджмент" кошти у сумі 85000,0 грн., решта коштів у сумі 116000,00 грн., згідно даних бухгалтерського обліку позивача, відображено як кредиторська заборгованість по субрахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами".

Представниками відповідача та третьої особи в судовому засіданні не доведено, що кошти, отримані від ТОВ "Енерго-Менеджмент" мають бути включеними до складу валового доходу.

Так, відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає:

- загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону (п.п. 4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" );

- доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів (п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Підпунктом 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємства" передбачено, що безповоротна фінансова допомога - це:

-сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

- сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Тоді, коли, поворотна фінансова допомога, згідно з п.п. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 того ж Закону, - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

ДПІ у м. Вінниці до суду не надано договорів поворотної фінансової допомоги та договорів дарування, інших подібних договорів, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), укладених між позивачем та ТОВ "Енерго-Менеджмент". Також, представниками відповідача не доведено, що невиконання умов договору доручення №1 від 22.08.2007 року ТОВ "Сяйво-Маркет" фактично призвело до отримання позивачем безповоротної та поворотної допомоги від ТОВ "Енерго-Менеджмент".

Крім того, у відповідності до ч. 1 та. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 168/704 від 05.06.1995 року (п.п. 1.2).

На виконання вказаних норм у бухгалтерському обліку ТОВ "Сяйво-Маркет" відображено кредиторську заборгованість перед ТОВ "Енерго-Менеджмент" по субрахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" у сумі 116000,0 гривень.

Відносно припинення діяльності ТОВ "Енерго-Менеджмент" у зв'язку з банкрутством, та залишення непогашеної кредиторського заборгованості позивача перед ТОВ "Енерго-Менеджмент", то вказане, на думку суду, не має відношення до ТОВ "Сяйво-Маркет", оскільки, згідно з ч. 6 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником; від імені боржника заявляти позови про стягнення заборгованості з дебіторів боржника, а також з осіб, які несуть з боржником відповідно до закону або договору субсидіарну (додаткову) чи солідарну відповідальність зобов'язаний керуючий санацією підприємства, а не боржник.

Тобто, на даний час, строки позовної давності щодо вжиття заходів на повернення частини заборгованості не завершились, а тому робити висновки про визначення кредиторської заборгованості, як безповоротної фінансової допомоги -передчасно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про неправомірність включення посадовими особами ДПА у Вінницькій області до валових доходів ТОВ "Сяйво-Маркет" коштів, отриманих від ТОВ "Енерго-Менеджмент", аргументуючи тим, що це є поворотна та безповоротна фінансова допомога.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення №0000293500/0 від 14.07.2010 року, судом встановлено наступне.

Обґрунтування виявлених відповідачем порушень наведено в п. 3.2.2 акту перевірки №229/35-30/31414890 від 25.06.2010 року.

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 і п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 196604,0 грн., в т.ч.: у червні 2006 року на 5920,0 грн., у серпні 2006 року - 17760,0 грн., у січні 2007 року - 8280,0 грн., у лютому 2007 року - 13700,0 грн., у квітні 2007 року - 11040,0 грн., у червні 2007 року - 13700,0 грн., у листопаді 2007 рок - 3600,0 грн., у грудні 2007 року - 13700,0 грн. та в березні 2008 року - 108904,0 гривень.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (п.п. 7.7.1 п.7 ст. 7 того ж Закону).

В акті перевірки від 25.06.2010 року вказано, що дане порушення допущено внаслідок включення ТОВ "Сяйво-Маркет" до податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбанню товарів (листа холоднокатаного) у ТОВ "Мастерхолд", ПП "Стел", ПП "Драглайн", ТОВ "Промтехпостач", ПП "Експосплав" та ПП "Дельта-Ресайклінг", угоди з якими є нікчемними (а.с. 44).

Як встановлено судом з обставин викладених вище, відповідачем до суду не надано підтвердження того, що угоди позивача з зазначеними контрагентами є нікчемними та не доведено факт порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок віднесення до складу валових витрат вартість придбаного у них товару.

Окрім того, судом встановлено: ТОВ "Сяйво-Маркет" внесено до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), згідно податкових накладних (а.с. 149-186), що відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" надає право позивачу скористатися податковим кредитом.

А тому, суд дійшов висновку про відсутність порушення в діях позивача щодо віднесення витрат на придбання листа холоднокатаного у ТОВ "Мастерхолд", ПП "Стел", ПП "Драглайн", ТОВ "Промтехпостач", ПП "Експосплав" та ПП "Дельта-Ресайклінг" до складу податкового кредиту.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення №0000293500/0 від 14.07.2010 року підлягають задоволенню.

Таким чином, оскаржувані рішення відповідачем винесено з порушенням вимог законодавства, не розсудливо, упереджено, на підставі не обґрунтованих висновків про можливі порушення законодавства

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх рішень, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо скасування податкових-рішень №0000283500/0 та №0000293500/0 від 14.07.2010 року слід задовольнити.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов обґрунтований, а тому підлягає задоволенню, а понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при звернені до суду згідно зі ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сяйво-Маркет" до Державної податкової інспекції у м. Вінниця; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - державна податкова адміністрація у Вінницькій області про скасування рішення задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000293500/0 та №0000283500/0 від 14.07.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сяйво-Маркет" державне мито у розмірі 3,4 грн. (три гривні сорок копійок), сплачене згідно квитанції № NOVDU36858 від 20.07.2010 року, що знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 186 КАС України. апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 18.08.10

Головуючий суддя Загороднюк Андрій Григорович

Судді Дончик Віталій Володимирович

ОСОБА_1

13.08.2010