Постанова

від 27.10.2010 по справі 2-а-3825/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 р. Справа № 2-а-3825/10/0270 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича ,

при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1

відповідача : не з'явився

прокурор : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : прокурора Липовецького району Вінницької області в інтересах держави в особі територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Вінницькій області

до : ДП "Липовецьводоканал" КП "Вінницяводоканал"

про : зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

До суду звернувся прокурор Липовецького району в інтересах держави в особі територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Вінницькій області (далі - позивач) з позовом до ДП «Липовецьводоканал» КП «Вінницяводоканал» (далі - відповідач) про зобов'язання провести розрахунок з позивачем в сумі 701,50 грн.

Позов мотивовано тим, що при проведенні комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів на вищевказаному підприємстві було встановлено факт нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, а саме виявлені перевитрати паливно-енергетичних ресурсів, що викликані недодержанням технологічної дисципліни. Внаслідок проведеної перевірки було складено акт № 15-3/12-799 від 20.05.2010 року, на підставі якого позивачем винесена постанова від 20.05.2010 року №15-3/08 про застосування до відповідача подвійної плати у розмірі 701,50 грн. за виявлені перевитрати паливно-енергетичних ресурсів.

Однак, відповідач у визначений строк після винесення постанови не сплатив відповідні кошти до бюджету, а тому прокурор звернувся в інтересах позивача до суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Прокурор в судове засідання не з'явився, попередньо надавши заяву про відкладення засідання з розгляду даної справи (а.с.25).

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, письмових пояснень з приводу обґрунтованості чи необґрунтованості заявленого позову не надав. Про день, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся завчасно та належним чином за адресою, вказаною у позовній заяві, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень від 05.10.2010 р. та 19.10.2010 р. (а.с.21,27).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце розгляду судової справи з участю його представника та реалізації ним права судового захисту прав та інтересів відповідача, а після з'ясування думки представника позивача дійшов висновку за можливе розглянути справу за даної явки сторін відповідно до положень ч. 6 ст. 128 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Вінницькій області при проведенні перевірки стану використання паливно-енергетичних ресурсів підприємством водопровідно-каналізаційного господарства ДП «Липовецьводоканал» КП «Вінницяводоканал» було виявлено факт невикористання нових енергозберігаючих насосів, про що складено акт перевірки № 15-3/12-799 від 20 травня 2010 року (а.с.5-8).

Постановою територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Вінницькій області №15-3/08 від 20 травня 2010 року до відповідача застосовано підвищену плату за нераціональне використання електроенергії в сумі 701,50 грн. (а.с.9,10), яку відповідач мав у 30-денний строк з дня винесення постанови перерахувати до Державного бюджету України, що, однак, ним не було зроблено.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з нижченаведеного.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про енергозбереження» метою законодавства про енергозбереження є регулювання відносин між господарськими суб'єктами, а також між державою і юридичними та фізичними особами у сфері енергозбереження, пов'язаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробленням та використанням паливно-енергетичних ресурсів, забезпечення заінтересованості підприємств, організацій та громадян в енергозбереженні, впровадженні енергозберігаючих технологій, розробці і виробництві менш енергоємних машин та технологічного обладнання, закріплення відповідальності юридичних і фізичних осіб у сфері енергозбереження.

У відповідності до п. «е» ст. 11 цього Закону економічні заходи для забезпечення енергозбереження у числі інших передбачають введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами.

Згідно зі ст. 26 Законом України «Про енергозбереження» державний контроль у сфері енергозбереження здійснюється Державною інспекцією з енергозбереження згідно з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Статтею 27 вказаного Закону встановлено, що порушення законодавства про енергозбереження тягне за собою встановлену цим Законом, а також чинним законодавством України дисциплінарну, адміністративну або цивільну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про енергозбереження настає також у разі використання паливно-енергетичних ресурсів з систематичним перевищенням стандартизованих енергетичних рівнів та порушенні інших вимог щодо раціонального використання та ощадливого витрачання паливно-енергетичних ресурсів.

Юридичні і фізичні особи повинні відшкодувати збитки, заподіяні ними внаслідок порушень законодавства про енергозбереження, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 699 від 2 вересня 1993 року (з наступними змінами) «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві» створено при Державному комітетові по нафті і газу Державну інспекцію з ефективного використання газу, на яку покладено здійснення державного контролю за раціональним і ефективним використанням газу та інших паливно-енергетичних ресурсів підприємствами (електростанціями), затверджено розміри плати за газ, що тимчасово споживається на виробничі потреби понад встановлені середньодобові норми з дозволу газозбутових і газотранспортних організацій, а також у разі неефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів підприємствами (електростанціями), згідно яких плата за перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у разі неефективного їх використання, виявлені органами Державної інспекції з енергозбереження, сплачується у підвищеному розмірі.

Якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними або технологічними картками, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни. Плата вноситься одразу після обстеження підприємства Державною інспекцією з енергозбереження.

Наказом Державного Комітету України з енергозбереження №64 від 4 серпня 2000 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 25 вересня 2000 року за №653/4874, затверджено Порядок проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, який установлює механізм проведення Державною інспекцією з енергозбереження перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та усунення фактів їх неефективного використання на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкованості.

За результатами перевірки у разі виявлення порушень з питань енергозбереження інспектор складає акт встановленої форми, на підставі якого визначаються обсяги нераціонального використання енергоресурсів, складається припис також встановленої форми, який обов'язковий для виконання підприємством, акт підписується працівником Інспекції, що проводив перевірку та керівником (головним інженером) підприємства, яке перевірялося. У разі незгоди керівництва підприємства з висновками акта, воно може оскаржити його до Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.

Рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів приймається відповідно до законодавства України на підставі акта перевірки підприємства, складеного інспектором і оформлюється постановою про сплату підвищеної плати встановленої форми, перший примірник постанови залишається в Інспекції, а другий примірник у триденний термін після оформлення постанови надсилається (видається повноважному представнику) підприємству для сплати ним підвищеної плати.

Підприємство повинно внести підвищену плату протягом 30 днів з дня винесення постанови про її застосування, у разі несплати підвищеної плати у зазначений термін грошова сума стягується в судовому порядку, рішення щодо застосування до підприємства підвищеної плати може бути оскаржено в установленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що матеріали справи не містять доказів оскарження відповідної постанови у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, сума заборгованості підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При винесенні рішення суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів в спростування позовних вимог.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов'язати ДП "Липовецьводоканал" КП "Вінницяводоканал" (вул. Столярського, 7, м. Липовець, Вінницька область, код ЄДРПОУ 36522735) провести розрахунок з територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Вінницькій області в сумі 701 (сімсот одна) грн. 50 коп.

Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови оформлено 29 жовтня 2010 року.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович