Постанова

від 27.10.2010 по справі 2-а-3685/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 р. Справа № 2-а-3685/10/0270 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича ,

при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1

відповідача : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до : сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінничина"

про : стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році

ВСТАНОВИВ :

До суду звернулося Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) з позовом до сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Вінничина» (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 34 812 грн. та пені в сумі 1 597,32 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році, мотивуючи його наступним.

Згідно з невчасно поданим СВАТ «Вінничина» звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік останнім самостійно зазначено середньооблікову кількість штатних працівників 100 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб. Самостійно визначена відповідачем кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , становить 4 особи.

Таким чином, відповідачем не виконано вимог ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , а саме не забезпечено встановленого нормативу 4-х робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, не розраховано та не сплачено суму адміністративно-господарських санкцій, яка у відповідності до ст. 20 вищевказаного Закону становить 34 812 грн.

У строк, визначений ч. 4 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , вказана сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем сплачена не була, що спричинило нарахування позивачем пені у розмірі 1 597,32 грн. з 16.04.2010 р. Адміністративно-господарські санкції та пеня у добровільному порядку відповідачем сплачені не були, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про їх стягнення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та письмові докази у справі. Крім того пояснила, що Барський районний центр зайнятості у Вінницькій області відповідним листом повідомив відділення Фонду соціального захисту інвалідів про те, що відповідач у 2009 році не надавав центру зайнятості інформацію для організації працевлаштування інвалідів.

Відповідач надав суду свої письмові заперечення проти позову (а.с.45-47), у відповідності до яких зазначив, що із займаних на підприємстві в 2009 році 94 робочих місць на 31-му робочому місці працевлаштування інвалідів заборонено, тому що це робочі місця, які пов'язані із шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці. Праця інвалідів не може використовуватись на цих посадах, адже це об'єктивно неможливо з урахуванням особливостей захворювання інваліда.

Також відповідач вказав, що позивач не надав доказів про те, що в 2009 році на обліку у Вінницькому обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів чи в Барському районному центрі зайнятості перебували інваліди з відповідними спеціальностями, які б могли бути працевлаштовані на підприємстві. На думку відповідача, жодного разу за весь 2009 рік на СВАТ «Вінничина» на направлялись для працевлаштування інваліди, а тому товариство не відмовило у працевлаштуванні жодному потенційному працівнику-інваліду.

Крім того, відповідач в підтвердження свої заперечень проти позову зазначив про факт перебування в штаті СВАТ «Вінничина» інваліда 3-ї групи гр. ОСОБА_3 за період з 10.09.2009 р. по 31.12.2009 р.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в поданих запереченнях, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідачем до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 р., згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становить 100 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 4 особи (а.с.4).

На запит позивача - Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за №01-08/1584 від 19.08.2010 р. (а.с.6) Барський районний центр зайнятості надав лист-відповідь за №04-06/2583 від 30.08.2010 р. (а.с.7), згідно з яким до центру зайнятості від СВАТ «Вінничина» протягом 2009 року не надходили щомісячні звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з позовної заяви, сума адміністративно-господарських санкцій становить 34 812 грн. Крім того, судом досліджено розрахунок суми пені, згідно з яким станом на 15.09.2010 р. сума пені, застосованої до відповідача, складає 1 597,32 грн. (а.с.14).

Матеріали справи не містять доказів добровільної сплати відповідачем вищевказаних сум.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд зобов'язати відповідача сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2009 році, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити в 2009 році 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів, але на підприємстві в 2009 році фактично не було працевлаштовано жодної особи-інваліда.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

З аналізу положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» витікає, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст. 18 Закону, при цьому ст. 18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Суд встановив, що відповідачем не виконані вимоги постанови Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо подання інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом Барського районного центру зайнятості.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, відповідачем не була сплачена у добровільному порядку сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 34 812 грн., що спричинило нарахування позивачем пені на суму 1 597,32 грн.

Наказом Міністерства праці і соціальної політики України №223 від 15.05.2007 р. затверджено порядок нарахування пені та її сплати. Відповідно до п. 3.3 наказу документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» , затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. №42, рішення суду, акт перевірки відділенням Фонду роботодавця.

Згідно з наданими суду документами, зокрема, звіту підприємства-відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників в 2009 році на підприємстві становила 100 осіб, згідно зі ст. 19 Закону кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2009 році визначена - 4 місця. Фактично ж на підприємстві не було працевлаштовано жодної особи-інваліда.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що сторонами у справі не заперечувався факт працевлаштування на СВАТ «Вінничина» інваліда 3-ї групи гр. ОСОБА_3 за період з 10.09.2009 р. по 31.12.2009 р., тобто протягом 4-х місяців в 2009 році. Однак, керуючись положеннями Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» , затвердженої наказом Міністерства праці і соціальної політики № 42 від 10.02.2007 р., та враховуючи, що даний звіт подається за цілий рік (12 місяців), суд приходить до висновку про фактичну відсутність працюючих інвалідів на підприємстві відповідача, адже 4/12 = 0,33 = 0.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач звертаючись до суду з позовом діяв цілком правомірно, заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, сума, відображена в позовній заяві підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При винесенні рішення у справі суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів в спростування позовних вимог.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінничина" (вул. Пролетарська, 57, с. Шипинки, Барський район, Вінницька область, 23056) (код ЄДРПОУ 00414150, банківські реквізити: р/р 260093171498, Вінницьке обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 302076) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Барського району, р/р 31216230700011, код ЄДРПОУ 34701146, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2009 рік") адміністративно-господарські санкції в розмірі 34812 (тридцять чотири тисячі вісімсот дванадцять) грн. та пеню в розмірі 1597 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто сім) грн. 32 коп.

Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови оформлено 01 листопада 2010 року.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович