Рішення

від 11.10.2016 по справі 905/2531/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.10.2016 Справа № 905/2531/16 Господарський суд Донецької області у складі судді Осадчої А.М.,

За участю секретаря судового засідання Щитової Л.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Державного підприємства "ОСОБА_1 експертно-технічний центр Держпраці" м.Мирноград Донецької області

до відповідача ОСОБА_1 державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів м. Бахмут Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 6613,69 грн., пені в сумі 1216,24 грн., штрафу у розмірі 462,95 грн., інфляції у розмірі 4631,03 грн., 3% річних у розмірі 422,91 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

23.08.2016 року шляхом направлення поштового відправлення позивач, Державне підприємство "ОСОБА_1 експертно-технічний центр Держпраці" м.Мирноград Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів м.Бахмут Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 6613,69 грн., штрафу у розмірі 5605,53 грн., інфляції у розмірі 4631,03 грн., 3% річних у розмірі 422,91 грн.

Ухвалою суду від 30.08.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 27.09.2016 року прийнято заяву позивача зміну предмету позову, предметом спору у справі є стягнення заборгованості у розмірі 6613,69 грн., пені в сумі 1216,24 грн., штрафу у розмірі 462,95 грн., інфляції у розмірі 4631,03 грн., 3% річних у розмірі 422,91 грн.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на виконання робіти №1441 від 20.02.2014 року у частині оплати виконаних робіт у розмірі 6613,69 грн.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору на виконання роботи від 20.02.2014 року, додатку №1 до договору: протоколу узгодження договірної вартості роботи, додатків до договору: розрахунку вартості, додаткової угоди №1 від 29.05.2014 року, акту здавання-приймання виконаної роботи №3212 від 29.05.2014 року, листів №259 від 15.03.2016 року, №440 від 13.05.2016 року, №545 від 10.06.2016 року, доказів направлення листа, податкових накладних №250 від 11.04.2014року, №427 від 29.05.2014 року, листа №35 від 04.07.2016 року, витягів з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наказів №85к від 11.07.2016 року, №111-п від 24.07.2015 року, сертифікату №1100, Статуту підприємтсва (нова редакція).

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 15, 16, 526, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 193, ч.1 ст 230, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на позовну заяву, що отриманий судом 06.09.2016 року, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що позивач незаконно просить суд стягнути суму основної заборгованості, оскільки станом на теперішній час відповідач не отримував рахунки, тому обов'язок щодо сплати грошових коштів за договором не виник. Стосовно вимоги про сплату пені за період з 04.06.2014 року по 20.07.2016 року та штрафу відповідач вказує, що до даних вимог застосовується позовна давність в один рік; крім того, позивачем здійснено розрахунок пені та штрафу за період, що перевищує шість календарних місяців та у розмірі, що перевищує граничний (подвійна облікова ставка НБУ), а позовні вимоги щодо неї заявлені зі спливом спеціального строку позовної давності. Разом з відзивом відповідач надав суду клопотанян про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу та пені.

Натомість, позивачем 15.09.2016 року надано суду клопотання про поновлення строку позовної давності, в якому останній просить суд визнати причину пропуску строку звернення з вимогами про стягення штрафу та пені поважними з огляду на те, що підприємство проводить свою діяльність на підконтрольній території у м. Мирноград Донецької області; після переїзду на підприємстві змінилось повністю керівництво та склад адміністрації, на непідконтрольній території залишились організаційні документи, регістри бухгалтерського обліку та первинних документів, тому новому керівництву знадобилось багато часу, щоб відновити нормальну роботу підприємства. Крім того, за фактом крадіжки майна невідомими особами з приміщення ДП "ОСОБА_1 ЕТЦ" порушено кримінальне провадження №12015050490000186. З огляду на наведене, за відсутності первинних документів для звернення до суду за захистом порушеного права підприємство не мало змоги своєчасно звернутися до суду.

На підтвердження зазначених у клопотанні обставин позивач надав суду належним чином засвідчену копію сертифікату (висновку) ТПП №1100 від 23.10.2014 року.

У запереченнях на клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, які отримані судом 26.09.2016року, відповідач зазначає, що сертифікат ТПП №1100 від 23.10.2014 року не є належним доказом у справі, оскільки з вказаного сертифікату вбачається, що або форс-мажорні обставини засвідчені не за окремим договором - договором на виконання роботи №1441 від 20.02.2014року, або станом на 23.10.2014 року ДП "ОСОБА_1 ЕТЦ Держпраці" мало оригінали документів за договором на виконання роботи №1441 від 20.02.2014 року та додатки до нього (з яких зроблено копії, посвідчено та надано до ТПП України); факт переміщення позивача з непідконтрольної території відбувся 21.11.2014року, про що зазначає сам позивач у клопотанні, усі організаційні документи, регістри бухгалтерського обліку та первинних документів з цього моменту втрачено та у відповідності зі ст. 44 Податкового кодексу України про втрату первинних документів платника податку зобов'язано повідомити податковий орган у п'ятиденний строк, відновити втрачені документи відновити протягом 90 календарних днів. Натомість, ДП "Донецьки ЕТЦ Держпраці" не повідомило належний податкових орган про втрату документів та не відновив їх у порядку, встановленому законом. Як наслідок, відповідач не вважає поважною причину пропуску позивачем строку позовної давності.

У судове засідання 11.10.2016року представник позивача не з'явився, на електронну адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника підприємства, наполягав, що у листі №35 від 04.07.2016 року відповідач визнав наявність заборгованості.

Клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача судом задоволено.

У судове засідання 11.10.2016 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у спосіб, передбачений чинним процесуальним законодавством. Зокрема, про факт обізнаності відповідача про розгляд справи №905/2531/16 свідчать повернуті на адресу суду рекомендовані повідомлення про вручення поштової кореспонденції відповідачу та письмовими зверненнями і поясненнями відповідача по суті заявлених позовних вимог, що надані останнім.

Адреса місцезнаходження ОСОБА_1 державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів, що зазначена ЄДРПОУ: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Артема, 1.

Згідно із пунктом 3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» № 18 від 26.12.2011року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до положень статті 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу сторони до суду не звертались.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані в порядку статті 43 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

20.02.2014року між юридичними особами: ДП "ОСОБА_1 експертно-технічний центр Держпромгірнагляду України" (Виконавець) та ОСОБА_1 науково-дослідним та проектним інститутом кольорових металів (Замовник) укладено договір на виконання роботи №1441, за п.1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати роботу (далі - робота): експертиза щодо додержання вимог законодавства з питань ОП та ПБ під час виконання заявлених робіт п/н (пп. 2-т/0 (п. 19 дод.3), 9, 23 дод. 2 Порядку затвердженого Постановою КМУ №1107 від 26.10.11); експертиза щодо додержання вимог законодавства з питань ОП та ПБ під час експлуатації заявленого устаткування п/н (п.п. 12, 19 дод.3 Порядку затвердженого Постановою КМУ №1107 від 26.10.11).

Відповідно до п. 2.1 загальна вартість роботи, передбаченої п. 1.1 договору є договірною і складає 13227,48 грн., в т. ч. ПДВ - 2204,58 грн., що підтверджується протоколом узгодження договірної вартості роботи (додаток №1 до договору). Ціна договору є звичайною ціною. Ціна договору відповідає рівню ринкових цін.

Договір вважається укладеним з дня його підписання сторонами та набирає чинності з дня виконання першої події пов'язаної з виконанням однією зі сторін своїх зобов'язань за цим договором та діє до 31.12.2014 року, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення,яке має місце під час дії договору (п.п. 10.1, 10.2 договору).

Сторонами на виконання умов договору підписно додаток 1: протокол узгодження договірної вартості роботи та розрахунки вартості робіт, відповідно до якого загальна вартість робіт складає 13227,48 грн.

Судом встановлено, що зміст даного правочину не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений, у судовому порядку недійсним не визнаний. Відтак, в силу положень статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, оскільки метою виконання умов договору №1441 від 20.02.2014 року є отримання матеріального результату, який передається у вигляді придатному для оцінки, суд вважає, що укладений договір за змістом спірних правовідносин та своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 ГК України - до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, - регулюються відповідними нормами глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення поняття розкриває сутність зобов'язання як правого зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Приписами частини 1 статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, договір підряду складається із двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1)правовідношення, в якому виконавець має виконати роботу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити виконану роботу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Як вбачається з п.п. 2.2, 2.3 договору Замовник після підписання договору та отримання від Виконавця рахунку зобов'язується протягом семи банківських днів здійснити 100% передплату договірної вартості роботи, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця. Дата отримання від Замовника є дата зарахування коштів на банківський рахунок Виконавця. Вартість договору може бути переглянута за узгодженням сторін у випадках збільшення об'єму робіт та/або введення в дію нових нормативних актів, які впливають на собівартість роботи.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Виконавець з дня отримання 100% передоплати договірної вартості роботи розпочинає роботу за умови, що Замовник надав Виконавцю необхідну документацію для виконання роботи відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки та/або надання об'єкта/обладнання для обстеження. Строк виконання роботи становить 20 робочих днів при додержанні Замовником вимог п. 2.2, 3.1 договору.

Пунктами 4.1, 4.2 договору сторони передбачили, що здавання-приймання виконаної роботи здійснюється сторонами за актом здавання-приймання виконаної роботи. За підсумками виконаної роботи Виконавець складає і підписує акт здавання-приймання виконаної роботи. Виконавець надає Замовнику результата виконаної роботи (вискновок експертизи, технічний звіт, сертифікат, декларацію або відмітку у паспорті обладнання/устаткування або інше) разом з оригіналом акту здавання-приймання виконаної роботи, Замовник протягом п'яти днів після його отримання підписує та повертає Виконавцю один примірник акту здавання-приймання виконаної роботи. Замовник зобов'язується прийняти від Виконавця роботу незалежно від резутьтату (позитивного чи негативного).

29.05.2014 року сторонами у порядку п. 10.3 договору укладено додаткову угоду №1 до договору №1441 від 20.02.2014 року, за якою сторонами змінено п. 2.2 договору та викладено останній у наступній редакції: Замовник після підписання договору та отримання від Виконавця рахунку зобов'язується протягом семи банківських днів здійснити 50% передплату договірної вартості роботи шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця. Остаточна сума договірної вартості роботи сплачується Замовником протягом п'яти календарних днів після підписання акту здавання-приймання виконаної роботи. Дата отримання коштів від Замовника є дата зарахування коштів на банківський рахунок Виконавця. Інші умови договору, не змінені додатковою угодою, лишаються без змін і сторони підтверджують за ним свої зобов'язання. Дана додаткова угода №1 вступає в силу з моменту її підписання та скріплення печатками сторонами, діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, є невід'ємною частиною договору №1441 від 20.02.2014 року.

Додаткову угоду підписано уповноваженими сторонами та скріплено печатками підприємств.

Відповідачем 20.02.2014 року здійснено попередню оплату за договором у розмірі 50% вартості робіт у розмірі 6613,69 грн.

Сторонами на виконання умов договору підписано акт здавання-приймання виконаної роботи №3212 від 29.05.2014 року на суму 13227,80 грн.

У вищезазначеному акті наявне посилання на договір №1441 від 20.02.2014 року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт на підставі вказаного договору.

Вищенаведений акт у відповідності до пункту 1 статті 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» є первинним документом обліку, підписаний уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплений печатками підприємств.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.

Виходячи з викладеного, підписаний сторонами акт здавання-приймання виконаної роботи є належним та допустимим доказом факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором на виконання роботи №1441 від 20.02.2014 року.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою закону належною підставою для виникнення у замовника обов'язку оплатити виконану виконавцем роботу за договором відповідно до чинного законодавства є прийняття замовником виконаних робіт, підтверджене відповідними доказами.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Враховуючи п. 2.2 договору (у редакції додаткової угоди №1 від 29.05.2014 року) відповідач мав виконати зобов'язання з оплати виконаних робіт до 03.06.2014 року включно (протягом п'яти календарних днів з після підписання акту здавання-приймання виконаної роботи).

Позивач звертався до відповідача з вимогами про сплату заборгованості № 259 від 15.03.2016 року, №440 від 13.05.2016 року, №545 від 10.06.2016 року. Факт відправлення вимог відповідачу підтверджується фіскальним чеком.

З урахуванням розміру попередньої оплати, несплаченою відповідачем за договором №1441 від 20.02.2014 року є сума заборгованості у розмірі 6613,69 грн.

Доказів оплати суми 6613,69 грн. відповідач суду не надав.

Заперечення відповідача щодо неотримання рахунку та як наслідок не настання строку оплати судом не приймаються.

По-перше, умови договору не повязують строк оплати з направленням рахунку на опалату, строк вираховується саме з дати підписання відповідного акту.

По-друге, відповідно до ОСОБА_2 фінансів України від 30.05.2011року № 31-08410-07-27/13794, за своїм призначенням рахунки (рахунки-фактури) не відповідають ознакам первинного документу, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження чи дозвіл на проведення господарської операції, а носять виключно інформаційний характер.

Таким чином, рахунок-фактура призначений для інформування особи у якої існують зобов'язання по його сплаті про суму до сплати, розрахункові реквізити отримувача коштів та інші дані, необхідні для здійснення оплати. Саме з такою метою рахунок передбачений договором.

За своєю правовою природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України, відповідно до частини першої якої особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 вказаного нормативно-правового акту, яка передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не мін виконати свого обов'язку.

Означена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009року по справі № 37/405 та постанові Вищого господарського суду України від 18.06.2013року по справі № 923/38/13-г.

У листі №35 від 04.07.2016 року, належним чином засвідчена копія якого міститься у матеріалах справи, відповідач для задоволення вимог позивача просить останнього повідомити про наявність у нього оригіналів документів (бухгалтерська документація, архіви відповідача), за наявності останніх відповідач направить свого представника, у присутності якого будуть оформлені нотаріально засвідчені копії вищезазначених документів і тільки після цього буде можливо перерахування грошових коштів за договором.

Таким чином, у тексті листа відсутнє посилання на факт визнання заборгованості, визначено про можливість її оплати у разі підтвердження первинними документами.

Відповіді на вказаний лист відповідача позивачем не надано.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 6613,69 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки є законними і обґрунтованими, заснованими на чинному законодавстві, умовах договору та підтверджуються наданими до позову документами.

Позивач на підставі ст.625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 422,91 грн. за актом №3212 від 29.05.2014 року (за період з 04.06.2014 року по 20.07.2016року) та інфляційні нарахування у розмірі 4631,03 (за період червень 2014 року - липень 2016року).

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3%річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування вказаних сум в означені періоди.

Перевіривши за допомогою Інформаційно - пошукової системи В«ЛігаВ» , суд дійшов висновку, що за вказаний період сума 3% річних за актом складає 422,91 грн.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнає невірним, оскільки останнім невірно визначено період такого нарахування: червень 2014 року - липень 2016року.

Як встановлено у п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, при нарахуванні інфляційних втрат на суму заборгованості місяць, в якому платіж мав бути здійснений, не враховується.

Перевіривши за допомогою Інформаційно - пошукової системи В«ЛігаВ» розрахунок інфляційних нарахувань на суму боргу, суд дійшов висновку, що за період липень 2014 року - липень 2016 року сума інфляційних нарахувань за актом складає 4508,56 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 462,95 грн. та пеню в сумі 1216,24 грн. за період з 04.06.2014 року по 04.12.2014 року, які нараховані згідно п.5.3 договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 5.3 договору за порушення сторонами строків виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує штраф у розмірі 0,1% вартості роботи, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач з урахуванням заяви про зміну позовних вимог дотримався приписів ст. 232ГК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України ).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Про факт порушення виконання зобов'язання відповідача щодо строку оплати робіт позивач дізнався 04.06.2014року - на наступний день після настання визначеного сторонами договору строку оплати робіт, з цього дня у позивача виникає право на позов щодо стягнення штрафної санкції у вигляді пені.

Тоді як, право вимоги штрафа виникає, якщо зобов"язання з оплати не буде виконано в строк понад тридцять днів від встановленої дати оплати - 05.07.2014року.

Як вбачається з поштового штемпелю на конверті, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором та штрафних санкцій (у тому числі штрафу та пені) 23.08.2016 року, тобто після спливу строку, встановленого законом для пред'явлення вимог про стягнення штрафу та пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 267 Цивільного Кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Наведене зумовлює обов'язок суду перевірити доводи, викладені в заяві, на предмет існування цивільного права та факту його порушення.

Згідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем 06.09.2016 року заявлено клопотання про застосування строків позовної давності щодо нарахування штрафних санкцій.

Одночасно, позивач надав суду клопотання про поновлення строку позовної давності щодо нарахування штрафу, посилаючись на переїзд підприємства з непідконтрольної українській владі території та зміну керівництва, складу адміністрації, втрату організаційних документів, регістрів бухгалтерського обліку, первинних документів, втрату часу на відновлення нормальної роботи підприємства, крадіжки майна невідомими особами з приміщення, яке належить позивачу та порушеного за вказаним фактом кримінального провадження №12015050490000186. На підтвердження чого надано сертифікат ТПП №1100 від 23.10.2014 року.

У запереченнях на клопотання позивача про поновлення строку позовної давності відповідач вказує, що сертифікат ТПП №1100 від 23.10.2014 року не є належним доказом у справі, оскільки з вказаного сертифікату вбачається, що або форс-мажорні обставини засвідчені не за окремим договором - договором на виконання роботи №1441 від 20.02.2014року, або станом на 23.10.2014 року ДП "ОСОБА_1 ЕТЦ Держпраці" мало оригінали документів за договором на виконання роботи №1441 від 20.02.2014 року та додатки до нього (з яких зроблено копії, посвідчено та надано до ТПП України); факт переміщення позивача з непідконтрольної території відбувся 21.11.2014 року, про що зазначає сам позивач у клопотанні, усі організаційні документи, регістри бухгалтерського обліку та первинних документів з цього моменту втрачено та у відповідності зі ст. 44 Податкового кодексу України про втрату первинних документів платника податку зобов'язано повідомити податковий орган у п'ятиденний строк, відновити втрачені документи відновити протягом 90 календарних днів. Натомість, ДП "Донецьки ЕТЦ Держпраці" не повідомило належний податкових орган про втрату документів та не відновив їх у порядку, втсановленому законом. Тому відповідач не вважає поважною причину пропуску позивачем строку позовної давності.

Як передбачено ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку позовної давності та заперечення відповідача щодо задоволення судом вказаного клопотання, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача, оскільки останнім не доведена належним чином неможливість звернення до суду з вимогами про стягнення штрафу та пені у встановлений законом строк. Зокрема, безпосередньо у тексті клопотання зазначено, що перереєстрація та фактична зміна адреси місцезнаходження підприємства відбулась 21.11.2014року, тоді як звернення до суду мало місце 23.08.2016року, тобто у строк більше 1рік 7 місяців з моменту переїзду, чим обгрунтовується неможливість звернення до суду в цей період не визначено, зміна керівницвта підприємства не є поважною причиною пропуску такого строку. Суду не надано доказів на підтвердження того чи була у позивача у вказаний період можливість доступу до первинних документів та коли фактично вони отримані позивачем, оскільки їх належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи, тобто вони не були викрадені. Також заслуговують на увагу посилання відповідача про законодавчо встановлену обов"язковість відновлення первинних документів у разі їх втрати.

Крім того, сертифікат (висновок) ТПП №1100 від 23.10.2014 року про форс-мажорні обставини підтверджує наявність обставин непереборної сили лише щодо загрози виникнення або накопичення податкового боргу, засвідчує настання форс-мажорних обставин з 30.08.2014року для ДП "Донецьки ЕТЦ Держгірпромнагляду України" при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків і обо'язкових платежів. Таким чином, наданий позивачем сертифікат не засвідчує настання для останнього обставин непереборної сили у зв'язку з виконанням умов договору №1441 від 20.02.2014року.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про повновлення строку позовної давності та відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 462,95 грн. та пені в сумі 1216,24 грн. внаслідок пропущення строку позовної давності.

У відповідності до ст.49 ГПК України, оскільки позовні вимоги задоволені частково, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 921,14 грн.

Питання щодо повернення судового збору внаслідок зменшення позовних вимог суд не розглядає за відсутністю клопотання про це зацікавленої сторони.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 11, 253, 254, 267, 509, 511, 526, 530, 549, 610, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. 173, 193, 216, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 78, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємства "ОСОБА_1 експертно-технічний центр Держпраці" м.Мирноград Донецької області до відповідача - ОСОБА_1 державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів м. Артемівськ Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 6613,69 грн., пені в сумі 1216,24 грн., штрафу у розмірі 462,95 грн., інфляції у розмірі 4631,03 грн., 3% річних у розмірі 422,91 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів м. Артемівськ Донецької області (84511, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Артема, 1, ідентифікаційний код 00201514) на користь Державного підприємства "ОСОБА_1 експертно-технічний центр Держпраці" м.Мирноград Донецької області 85303, Донецька область, м. Мирноград, вул. Коржова, 16, ідентифікаційний код 23182908) заборгованість у розмірі 6613,69 грн., 3% річних у розмірі 422,91 грн., інфляційні нарахування у розмірі 4508,56 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 921,14 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 11.10.2016року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 17.10.2016року.

Суддя А.М. Осадча