Постанова

від 24.01.2011 по справі 2-а-4827/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2011 р. Справа № 2-а-4827/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді Воробйової І.А.,

при секретарі судового засідання: Колос М.С.

за участю представників :

позивача : ОСОБА_1

відповідача : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Солара-М"

до: Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції (Калинівське відділення)

про: визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Солара-М" (далі - ТОВ "Солара-М") з позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (Калинівського відділення) (далі - Козятинська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що посадовими особами відповідача проведено перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Солара-М" за лютий 2010 року поданої засобами електронного зв`язку, за наслідками якої складено акт від 24.06.2010 року №154/16-36071495. У вказаному акті перевірки відображено інформацію про порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.5, 7.2.3 п.7.4, 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". На підставі акта перевірки від 24.06.2010 року №154/16-36071495, Козятинською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0000211601/0 від 30.06.2010 року, відповідно до якого визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2803497,10грн., у т. ч. за основним платежем - 2669997,24 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 133499,86 гривень. Окрім того, відповідач за результатами розгляду повторної скарги позивача прийняв податкове повідомлення -рішення №0000211601/2 від 28.10.2010 року, яким збільшив на 934499,02 грн. суму штрафної фінансової санкції.

Враховуючи те, що висновки Козятинської ОДПІ викладені в акті перевірки №154/16-36071495 від 24.06.2010 року не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення № 0000211601/0 від 30.06.2010 року, №0000211601/2 від 28.10.2010 року, №0001011601/2 від 28.10.2010 року, на думку позивача, є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача письмові заперечення на позов з нормативно-правовим обґрунтуванням суду не надав, однак в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що ТОВ "Солара-М" дійсно було порушено вказані у акті перевірки норми законодавства, а відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ "Солара-М" зареєстроване Калинівською РДА 25.09.2008 року, є юридичною особою - суб'єктом господарської діяльності в контексті вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Державна реєстрація ТОВ "Солара-М", згідно свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, проведена за №11531020000000596, 25.09.2008 року.

Статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

На виконання вказаної норми Закону та відповідно до наказу ДПА України від 18.04.2008 року №266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів", із змінами і доповненнями, наказу ДПА України від 30.05.1997 року №166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за №250/2054, із змінами і доповненнями, наказу ДПА України від 11.12.2006 року №766 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при адмініструванні податку на прибуток", державним податковим інспектором сектору оподаткування юридичних осіб Козятинської ОДПІ ОСОБА_3 проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Солара -М" за лютий 2010 року поданої засобами електронного зв'язку, про що складено акт від 24.06.2010 року №154/16-36071495.

У ході перевірки встановлено порушення позивачем наступної норми:

- п.п. 7.4.1, 7.4.5, 7.2.3 п.7.4, 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у лютому 2010 року на суму 2706583,24 грн.

На підставі акту перевірки та відповідно до п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Козятинська ОДПІ прийняла податкове повідомлення -рішення від 30.06.2010 року №0000211601/0 про сплату 2669997,24 грн. податку на додану вартість та 133499,86 грн. застосовано штрафної санкції.

Директор ТОВ "Солара -М" оскаржив дане податкове повідомлення -рішення (первинна скарга від 12.07.2010 року №874/02). За результатами розгляду первинної скарги Козятинською ОДПІ було прийнято рішення від 13.08.2010 року №4445/23-009, яким податкове повідомлення -рішення від 30.06.2010 року №0000211601/0 залишено без змін, а скарга без задоволення.

25 серпня 2010 року до ДПА у Вінницькій області позивачем була подана повторна скарга на податкове повідомлення -рішення №0000211601/0 від 30.06.2010 року та рішення податкового органу "Про результати розгляду первинної скарги" №4445/23-009 від 13.08.2010 року з проханням визнати ці рішення недійсними та скасувати їх.

01 листопада 2010 року, позивачем було отримане рішення ДПА у Вінницькій області "Про результати розгляду повторної скарги" №24321/10/25-009 від 28.10.2010 року, яким було відмовлено в задоволенні скарги, а податкове повідомлення - рішення №0000211601/0 від 30.06.2010 року було залишено без змін, та збільшено на 934499,02 грн. суму застосованої штрафної (фінансової) санкції, визначеної в податковому повідомленні-рішенні №0000211601/0 від 30.06.2010 року з врахуванням рішення податкового органу "Про результати розгляду первинної скарги" №4445/23-009 від 13.08.2010 року.

19 листопада 2010 року позивачем отриманно, винесене Козятинською ОДПІ податкове повідомлення -рішення №0000211601 від 28.10.2010 року, яким було залишено без змін визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 5203807,11 грн., в т.ч. -основний платіж - 4956006,77 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 247800,34 грн. та податкове повідомлення -рішення №0001011601/2 від 28.10.2010 року, яким збільшено на 934499,02 грн. суму штрафної (фінансової) санкції.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх в судовому порядку, звернувшись з даним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України "Про державну податкову службу України" , який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до якого Козятинська ОДПІ є органом державної податкової служби і суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, що тягне за собою розгляд цього спору за правилами КАС України згідно із положеннями п. 5 ч. 2 ст. 17 цього Кодексу.

Виклад обставин, за яких встановлено порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5, 7.2.3 п.7.4, 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до заниження показника згаданого податкового зобов'язання, викладені в розділі ІІІ, ІV акту перевірки.

Так, в акті перевірки міститься твердження про те, що за результатами аналізу та співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Солара-М" встановлено, що ТОВ "Вест-Траст" та ТОВ "Агістель" не відображено податкових зобов'язань по даному контрагенту за лютий 2010 року (декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року не подана), а тому, у відповідності до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", продавець товарів не мав правових підстав для виписки податкових накладних, а відтак, покупець не має правових підстав визначених п.п. 7.4.5, п. 7.4, ст.7 згаданого Закону, для включення сум податку на додану вартість по даній операції до податкового кредиту.

Проте, з такими висновками відповідача погодитися не можна, оскільки вони ґрунтуються на помилковому розумінні змісту законодавства.

За приписами п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, при цьому згідно п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Положеннями п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ "Вест-Траст" і ТОВ "Агістель" були укладені договори поставки нафтопродуктів №71-2008/П від 20.08.2008 року та №2009-31-П від 01.06.2009 року, згідно яких постачальник зобов'язувався передати нафтопродукти, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити за нього визначену грошову суму (а.с. 26-29). Операції по поставці ТОВ "Вест-Траст" і ТОВ "Агістель" нафтопродуктів ТОВ "Солара-М" в лютому 2010 року підтверджуються, виданими ТОВ "Вест-Траст" і ТОВ "Агістель" позивачу видатковими та податковими накладними на суму партії поставки (а.с. 30-33).

Отже, з огляду на викладені вище норми Закону України "Про податок на додану вартість", ТОВ "Вест-Траст" і ТОВ "Агістель", як постачальники товару, мали достатні правові підстави, на момент відвантаження товарів, скласти податкові накладні та видати їх покупцю -ТОВ "Солара-М".

Водночас, варто відмітити, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 того ж Закону). При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій (п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону) :

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплаті товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У судовому засіданні встановлено, що ТОВ "Солара-М" та ТОВ "Вест-Траст" і ТОВ "Агістель", на момент здійснення господарських операцій по договорам поставки №71-2008/П від 20.08.2008 року та №2009-31-П від 01.06.2009 року були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Окрім того, останніми виписані і видані ТОВ "Солара-М" належним чином оформлені податкові накладні, які не було визнано недійсними в судовому порядку. Більш того, позивачем до суду надано підтвердження виконання умов вказаних договорів ТОВ "Солара-М" з зазначеними контрагентами, зокрема: видаткові та податкові накладні на отриманий товар (нафтопродукти) (а.с. 30-33), що відповідно до п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд також прийняв до уваги пояснення представника позивача у судовому засіданні про те, що Законом України "Про систему оподаткування" для платника податку не передбачено обов'язку та не надано право вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім податкового обліку, сплати податків до бюджету, правильність оформлення та своєчасність подання податковому органу податкових декларацій тощо). В свою чергу, положеннями Закону України "Про податок на додану вартість", так само не передбачено обов'язку чи права одного платника податку контролювати звітність по податку на додану вартість іншого платника податку.

В процесі розгляду справи, суд встановив, що податковий орган проводив камеральну (невиїзну) перевірку ТОВ "Солара-М" на підставі поданої податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року. Однак фактично, податковий орган не перевіряв питання щодо наявності у позивача податкових накладних за лютий 2010 року по операціях з ТОВ "Вест-Траст" і ТОВ "Агістель" та обґрунтованість включення сум податку, що зазначені в податкових накладних, до складу податкового кредиту.

Вказані обставини з огляду на те, що в акті перевірки відповідач не вказує на не підтвердженність позивачем податковими накладними сум податку, які включені останнім до складу податкового кредиту, дають підстави для твердження про те, що ТОВ "Солара-М" не повинно нести відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, встановлених законодавством, за порушення вимог п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", вчинення якого, фактично не доведено відповідачем.

А тому, суд дійшов висновку про відсутність порушення в діях позивача щодо віднесення витрат на придбання нафтопродуктів у ТОВ "Вест-Траст" і ТОВ "Агістель" до складу податкового кредиту.

Таким чином, оскаржувані рішення відповідачем винесено з порушенням вимог законодавства, не розсудливо, упереджено, на підставі не обґрунтованих висновків про можливі порушення законодавства.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000211601/0 від 30.06.2010 року, № 0000211601/2 від 28.10.2010 року року підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення №0001011601/2 від 28.10.2010 року, судом встановлено наступне.

Із матеріалів відповіді на повторну скаргу вбачається, що ДПА у Вінницькій області аргументуючи свою позицію, вказує, що на підставі акту перевірки за лютий 2010 року від 24 червня 2010 року №154/16-36071495 та відповідно до п.п 17.1.4 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, Козятинська ОДПІ прийняла податкове повідомлення рішення від 30.06.2010 року №0000211601 про сплату 2669997,24 грн. податку на додану вартість та 133499,86 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, тоді як при застосуванні штрафних санкцій необхідно користуватись п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 вищезазначеного Закону України.

Даючи правову оцінку таким висновкам відповідача, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до положень п.п. 17.1.4 п.17.1 ст.17.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

В той же час, в п.п. "в" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст.4 вищевказаного Закону зазначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Утім, досліджуючи акт перевірки, суд з"ясував, що у ньому відсутні посилання на те, що в результаті перевірки податковим органом виявлені будь-які арифметичні або методологічні помилки у поданій ТОВ "Солара-М" податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Враховуючи викладене, відповідач не мав законних підстав донараховувати суму податкового зобов'язання, в тому числі застосовувати до позивача штрафні (фінансові санкції) відповідно до п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Поряд з цим, суд підкреслює, що в п.п. б п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 вищевказаного Закону зазначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Як вбачається, податковим органом проведена саме камеральна (невиїзна) перевірка податкової звітності ТОВ "Солара-М" за лютий 2010 року, а не документальна перевірка результатів діяльності ТОВ "Солара-М", що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав застосовувати до позивача штрафні (фінансові) санкції відповідно до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Визначаючись за таких обставин, суд вважає, що оскаржуване рішення відповідачем винесено з порушенням вимог законодавства, не розсудливо, упереджено, на підставі не обґрунтованих висновків про можливі порушення законодавства.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001011601/2 від 28.10.2010 року, підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових-рішень № 0000211601/0 від 30.06.2010 року, № 0000211601/2 від 28.10.2010 року, № 0001011601/2 від 28.10.2010 року підлягають задоволеню.

Враховуючи вищевикладене, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при звернені до суду згідно зі ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати пртиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Козятинської об"єднаної Державної податкової інспекції № 0000211601/0 від 30.06.2010 р.

Визнати пртиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Козятинської об"єднаної Державної податкової інспекції № 0000211601/2 від 28.10.2010 р.

Визнати пртиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Козятинської об"єднаної Державної податкової інспекції № 0001011601/2 від 28.10.2010 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Солара М"(21001, м. Вінниця, вул. Привокзальна, 3"Б", код ЄДРПОУ 36071495) витрати по слаті судового збору у розмірі 3,40 (три гривні сорок коп.) грн, згідно квитанції №101714.456.5 від 24.11.2010 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна