Постанова

від 09.03.2011 по справі 2а/0270/536/11

НЕ ВКАЗАНО

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/536/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Альчука Максима Петровича ,

при секретарі судового засідання: Ткачук Вікторії Олексіївні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники за довіреностями

відповідача : ОСОБА_4, ОСОБА_5 - представники за довіреностями

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Вінницького національного аграрного університету в особі Верхівського сільськогосподарського коледжу Вінницького національного аграрного університету

до : Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі

про : скасування суми богу

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Вінницький національний університет в особі Верхівського сільськогосподарського коледжу Вінницького національного аграрного університету з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду у Тростянецькому районі про скасування суми боргу зазначеної у вимозі № Ю 4 від 01.02.2011 року на суму 89750 грн. та рішення від 09.02.2011 року № 9 на суму 9577 грн. 09 коп.

Позов мотивовано тим, що 02.02.2011 року позивачем була отримана вимога УПФ у Тростянецькому районі № Ю 4 від 01.02.2011 року про сплату боргу. Позивач вважає дану вимогу необґрунтованою, неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що при її формуванні та визначенні суми боргу, відповідачем порушено вимоги Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представники відповідачів заперечували проти заявлених позовних вимог, вказуючи про їх безпідставність, посилаючись на подані заперечення.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Так, відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV), який набрав чинності з 01.01.2004 року. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно положень ч. 2 ст. 5 Закону № 1058-IV, виключно цим законом визначаються принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.

Статтею 15 Закону № 1058-IV передбачено, що платники внесків є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.

Відокремлений структурний підрозділ Верхівського коледжу Вінницького державного аграрного університету зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі як платник страхових внесків на обов’язкове пенсійне страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України № 1058-IV, страхові внески є цільовими загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України № 1058-IV, страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів, виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах

Згідно ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

На виконання зазначеного положення Закону, постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 затверджено "Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", якою визначено порядок оформлення та направлення вимог.

Відповідно до пункту 8.1 Інструкції, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у визначені строки, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно пункту 8.2. розділу 8 Інструкції, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

У випадку "а" вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки. У випадку "б" вимога надсилається щомісяця протягом п’яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу. Вимога про сплату боргу є виконавчим документом.

При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина - літери "Ю" (вимога до юридичної особи), або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-а частина - порядковий номер, 3-я частина - літера "У" (узгоджена вимога). При цьому, Інструкцією визначено, що вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Тобто, у разі наявності конкретної суми недоїмки на кінець звітного періоду (20 число кожного місяця), Пенсійний орган формує вимогу на цю суму, і, в подальшому вимоги під цим же номером направляються боржнику до повного погашення даної суми недоїмки.

Як встановлено у судовому засіданні, 02.02.2011 року УПФУ у Тростянецькому районі винесена вимога про сплату боргу № Ю від 01.02.2011 року, згідно з якою підприємство має заборгованість зі сплати страхових внесків у зв’язку з чим вимагається сплатити недоїмку в сумі 83963 грн. 98 коп., пені 907, 89 коп. та штрафної санкції в розмірі 4873 грн. 98 коп.

Позивач, не погоджуючись із сумою недоїмки стверджує, що зазначена вимога є безпідставною, оскільки всі нараховані страхові внески було в повній мірі перераховано у визначений законом термін до Пенсійного фонду, а зарахування сум поточних платежів в рахунок сплати фінансових санкцій та пені призведе до порушення його прав.

Дані твердження судом до уваги не беруться, оскільки з матеріалів справи вбачається, що недоїмка, визначена вимогою від 01.02.2011 року виникла за рахунок фінансових санкцій, застосованих в період 2004 - 2010 років на підставі рішень: № 82 від 14.12.2004 року на суму 1485,26 грн.; № 110 від 21.11.2005 року на суму 1357.02 грн.; № 173 від 15.12.2006 року на суму 1017,21 грн.; № 212 від 17.12.2007 року на суму 3329,71 грн.; № 30 від 12.01.2008 року на суму 409,50 грн.; № 118 від 25.03.2008 року на суму 287,84 грн.; № 229 від 05.06.2008 року на суму 3293,90 грн.; № 238 від 09.07.2008 року на суму 835,30 грн.; № 401 від 25.09.2008 року на суму 2407,57 грн.; № 413 від 01.12.2008 року на суму 4061,17 грн.; № 10 від 10.02.2009 року на суму 1994,41 грн.; № 67 від 26.03.2009 року на суму 1938,81 грн.; № 133 від 31.08.2009 року на суму 14057,80 грн.; № 184 від 11.11.2009 року на суму 7099,53 грн.; № 12 від 05.02.2010 року на суму 11606,79 грн.; № 146 від 14.06.2010 року на суму 8881,6 грн.; № 205 від 08.09.2010 року на суму 13731,7 грн.; № 224 від 12.10.2010 року на суму 7265,3 грн.; № 277 від 25.11.2010 року на суму 5786,02 грн.; № 9 від 09.02.2011 року на суму 9577,09 грн. Дані рішення позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", яка діяла до прийняття Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

В даному випадку, Верхівським сільськогосподарським коледжем здійснювалась цілеспрямована сплата поточних платежів зі страхових внесків, які правомірно відповідачем зараховані в рахунок сплати фінансових санкцій та пені.

Оскаржувана вимога сформована на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників, які сформовані відповідно до даних місячних звітів, що надавались позивачем до Пенсійного фонду, підписані головним бухгалтером, керівником підприємства та завірені печаткою. Позивач вчасно звітував до Пенсійного фонду, звіти оформлені відповідно до встановлених вимог, отже сума вказана в вимозі відповідає даним з картки особового рахунку.

Відповідно до п. 2 ст. 106 Закону № 1058-IV, суми страхових внесків своєчасні нараховані та/або не сплачені страхувальником у строки, встановлені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами ПФУ у випадках передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю сплати страхових внесків (недоїмки) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій в розмірах. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне) перерахування страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суму своєчасно не сплачених ( не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсоток зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Дана заборгованість підтверджується розрахунками.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає вимогу УПФУ у Тростянецькому районі про сплату боргу № Ю 4 від 01.02.2011 року такою, що відповідає вимогам діючого законодавства, у зв’язку з чим відмовляє Вінницькому національному університету в особі Верхівського сільськогосподарського коледжу Вінницького національного аграрного університету у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Альчук Максим Петрович