Постанова

від 19.10.2016 по справі 826/13550/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 жовтня 2016 року письмове провадження № 826/13550/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратегічний партнер»

до Головного управління ДФС у м.Києві

про визнання протиправним та скасування ППР

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стратегічний партнер» (надалі по тексту - позивач, ТОВ «Стратегічний партнер») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у м.Києві (надалі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якій просить визнати :

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у м. Києві від 27.04.2016 №2610 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Стратегічний Партнер» (код ЄДРПОУ 33147220)»;

- визнати неправомірними дії з призначення перевірки, проведення перевірки та оформлення її результатів актом ГУ ДФС у м. Києві від 16.05.2016 №93/26-15-14- 04-04-10/33147220 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Стратегічний Партнер» (код ЄДРПОУ 33147220) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ «Адерагруп» (код ЄДРПОУ 38707838) за січень 2015 року, ПП «Альфа-Віп» (код ЄДРПОУ 37674084) за лютий та березень 2015 року, ТОВ «Ронерс» (код ЄДРПОУ 39154228), ТОВ «Горсан» (код ЄДРПОУ 39791208) за липень 2015 року»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 08.06.2016 №0007621404 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 755 834,00 грн (в тому числі на 3 004 667 грн за основним платежем та 751 167 грн за штрафними санкціями).

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами. Просив суд розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту та витрат. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

На підставі направлення від 28.04.2016 №305/26-15-14-04-04, виданого Головним управлінням Державної фіскальної служби у м.Києві, згідно із пп.78.1.4 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу начальника Головного управління ДФС у м.Києві від 27.04.2016 № 2610 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Стратегічний партнер» (код ЄДРПОУ 33147220) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансового-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ «Адерагруп» (код ЄДРПОУ 38707838) за січень 2015 року, ПП «Альфа-Віп» (код ЄДРПОУ 37674084) за лютий та березень 2015 року, ТОВ «Ронерс» (код ЄДРПОУ 39154228), ТОВ «Горсан» (код ЄДРПОУ 39791208) за липень 2015 року.

В результаті проведення перевірки відповідачем складено акт від 16.05.2016 № 93/26-15-14-04-04-10/33147220.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки позивач подав до ГУ ДФС у м. Києві заперечення, розглянувши які податковий орган акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки залишив без змін, а заперечення без задоволення.

08 червня 2016 року відповідачем на підставі акта перевірки № 93/26-15-14-04-04-10/33147220 від 16.05.2016 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0007571404 , яким позивачу за порушення п. 44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» всього в сумі 2 704 200 грн;

- 0007621404, яким позивачу за порушення п. 198.3, 198.6, 198.6 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених Україні товарів (робіт, послуг)» всього в сумі 3 755 834 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 3 004 667 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 751 167 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач використовуючи, надане йому ст.56 Податкового кодексу України право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргами до ГУ ДФС у м. Києві та Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України від 11.08.2016 №17510/6/99-99-11-01-02-25 «Про результати розгляду скарги» скаргу ТОВ «Стратегічний партнер» задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 08.06.2016 №0007571404, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 08.06.2016 №0007621404 залишено без змін.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Адерагруп» (код ЄДРПОУ 38707838), ПП «Альфа-Віп» (код ЄДРПОУ 37674084), ТОВ «Ронерс» (код ЄДРПОУ 39154228), ТОВ «Горсан» (код ЄДРПОУ 39791208).

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, вбачається контролюючому органу з огляду на те, що ТОВ «Стратегічний партнер» документально оформлювало операції щодо отримання інформаційно-консультаційних послуг від ряду підприємств при відсутності у них відповідних трудових та матеріально-технічних ресурсів.

Інших обставин збільшення позивачу сум грошових зобов'язань акт перевірки в собі не містить.

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

ТОВ «Стратегічний партнер» зареєстровано Головним управлінням юстиції у м.Києві 01.11.2004, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за №10681020000001894.

В перевіряємому періоді між позивачем і ТОВ «Адерагруп» (код ЄДРПОУ 38707838), ПП «Альфа-Віп» (код ЄДРПОУ 37674084), ТОВ «Ронерс» (код ЄДРПОУ 39154228), ТОВ «Горсан» (код ЄДРПОУ 39791208 (надалі - виконавці), укладено ряд однотипних договорів про надання інформаційних консультаційних послуг; про надання послуг щодо здійснення підготовки до розповсюдження та безпосереднього розповсюдження продукції; про надання/виконання робіт та надання послуг з виготовлення друкованої (поліграфічної) продукції.

Зокрема, між позивачем та ТОВ «Адерагруп» було укладено договір про надання інформаційних консультаційних послуг від 19.05.2014 №020-14, на підтвердження виконання умов якого позивачем було надано акти приймання-передачі наданих послуг, податкові накладні, банківські виписки, звіти виконавців та письмові консультації. Послуги, придбані ТОВ «Стратегічний Партнер» у даного контрагента були відображені в бухгалтерському обліку позивача.

Разом і тим, перевіркою було встановлено, що відповідно до звіту 1-ДФ на ТОВ «Адерагруп» у січні 2015 року працювала 1 особа; у товариства відсутні технічні га технологічні можливості до вчинення задекларованого ТОВ «Адерагруп» обсягу операцій.

Також, контролюючим органом було встановлено, що в провадженні оперативного управління ДПІ у Дніпровськлму районі ГУ ДФС у м.Києві знаходиться кримінальне провадження, порушене за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України за фактом реєстрації фіктивних підприємств, серед яких і ТОВ «Адерагруп».

Між позивачем та ПП «Альфа-Віл» були укладені договори про надання інформаційно-консультаційних послуг від 12.01.2015 № 15-1201, № 15-1202 та про надання послуг щодо здійснення підготовки до розповсюдження та безпосередньою розповсюдження продукції від 12.01.2016 №198-01-15. На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем було надано акти приймання-передачі наданих послуг, податкові накладні, банківські виписки, звіти виконавців та письмові консультації. Послуги, придбані ТОВ «Стратегічний Партнер» у контрагента були відображені у бухгалтерському обліку за відповідний період.

Разом з тим, перевіркою було встановлено, що ПП «Альфа-Віл» має стан платника « 8» - до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ - анульовано; інформація щодо наявності основних засобів відсутня; згідно звіту I- ДФ кількість працюючих па підприємстві у лютому та березні 2015 року складала 2 особи; у товариства відсутні технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованого ПП «Альфа- Віл» обсягу операцій.

Згідно податкової інформації, викладеної в листі ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області контролюючим органом було встановлено неправомірне формування ПП «Альфа-Віл» податкового кредиту у лютому березні 2015 року.

Між ТОВ «Стратегічний партнер» та ТОВ «Ронерс» було укладено договори про надання інформаційних консультаційних послуг від 03.04.2015 №2015-0304 та про надання виконання робіт та надання послуг з виготовлення друкованої (поліграфічної) продукції від 07.05.2015 №63-15/01. На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем було надано акти приймання-передачі наданих послуг, податкові накладні, банківські виписки, звіти виконавців та письмові консультації. Послуги, придбані ТОВ «Стратегічний Партнер» у контрагента були відображені у бухгалтерському обліку за відповідний період.

Разом з тим, перевіркою було встановлено, що відповідно до звіту 1-ДФ на ТОВ «Ронерс» у липні 2015 року працювало 5 осіб, при цьому сторонні суб'єкти господарювання для надання послуг не залучалися; у товариства відсутні технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованого ТОВ «Ронерс» обсягу операцій.

Також між позивачем та ТОВ «Горсан» було укладено договір про надання інформаційних консультаційних послуг від 26.05.2015 №2015-2605. На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем було надано акти приймання-передачі наданих послуг, податкові накладні, банківські виписки, звіти виконавців та письмові консультації. Послуги, придбані ТОВ «Стратегічний Партнер» у контрагента були відображені у бухгалтерському обліку за відповідний період.

Разом з тим, перевіркою було встановлено, що ТОВ «Горсан» має стан платника «8» - до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; відповідно до звіту 1-ДФ на товаристві у липні 2015 року працювало 7 осіб; основні засоби відсутні.

Крім того, згідно вироку Обухівського районного суду Київської області по справі №372/812/І6-к було засуджено засновника та директора ТОВ «Горсан» за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27. ч. 1 ст. 205. ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України.

Також суд зазначає, що в акті перевірки вчинено запис, що позивачем до перевірки було надано документи, що підтверджують перерахування коштів ТОВ «Стратегічний партнер» та ТОВ «Адерагруп», ПП «Альфа-Віл», ТОВ «Ронерс» та ТОВ «Горсан» та відповідно до карткового рахунку 631 станом на 31.12.2015 у позивача кредиторська та дебіторська заборгованість були відсутні.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, що на момент виникнення спірних операцій).

Відповідно до пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (підпункт 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Кодексу).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2. статті 138 Кодексу).

За приписами підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2., абзацу 1 пункт 198.3. статті 198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3. статті 198 Кодексу).

За правилами пункту 198.6. статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, слід зазначити, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином податкові накладні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку є документами, які є підставою для формування податкового кредиту та витрат підприємства у податковому обліку.

В ході судового розгляду, судом були досліджені та оцінені надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з контрагентами, в результаті чого судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони складені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

В той же час, в акті перевірки позивача, відповідачем не наведено вичерпного переліку розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та фактичним змістом первинних документів по взаємовідносинам позивача з контрагентами.

В розумінні ст.16 Кодексу України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

Податковий кодекс України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку ДПІ, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до доходу та витрат.

При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки контрагентів позивача ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б контрагентам позивача збільшувались суми грошових зобов'язань по ПДВ, то доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Слід також зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, приймати рішення щодо реальності тих чи інших господарських операцій платника податку або права визнавати нікчемними вчинені ним правочини.

Суд в даному випадку враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 27.01.2016 по справі №4842/11/2670, а саме: за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, на виконання вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надані належні та допустимі докази на спростування фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом, за наслідками яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що фактично були відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентами.

Крім зазначеного, за правилами пункту 36.1., пункту 36.5. статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 47.1. статті 47, пункту 49.2. статті 49, пункту 109.1. статті 109 Кодексу, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 та 31.01.2011 і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 (справа «Булвес АД» проти Болгарії) констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товарів/робіт/послуг від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та формування витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Аналогічна позиція підтверджується численною судовою практикою у відповідних справах (ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 № К/9991/64614/11, від 16.03.2013 № К/800/9087/13).

Незважаючи на зазначене, відповідач позбавив позивача права на бюджетне відшкодування через недотримання вимог податкового законодавства контрагентом.

Крім того, Окружний адміністративний суд міста Києва дослідивши копія вироку Обухівського районного суду Київської області від 11.04.2016 по справі №372/812/16-к/ провадження № 1-кп-80/16, яким (засновника та керівника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Горсан») визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 та ч.2 ст.205-1 Кримінального кодексу України, прийшов до висновку, що даний вирок суду не свідчить на користь правомірності винесення ППР №0007612404, оскільки в рамках даного вироку судом не встановлено обставин, щодо протиправності господарських взаємовідносин між позивачем і ТОВ «Горсан».

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення відповідача від 08.06.2016 № 0007621404 та, відповідно, про необхідність його скасування.

Поряд з цим, щодо позовних вимог про визнання протиправними дій з призначення перевірки; визнання протиправним та скасування наказу від 27.04.2016 №2610 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», суд приходить до наступних висновків.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ про проведення перевірки, котра вже відбулась.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відтак, суд зобов'язаний не тільки встановити протиправність дій, бездіяльності та рішень суб'єкта владних повноважень, а й обрати реальний спосіб захисту порушеного права.

Оскільки перевірка господарської діяльності позивача проведена, тому, навіть за умови наявності підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування, суд не зможе захистити порушене право, так як це не є підставою для спростування даних акту перевірки та можливого скасування податкового повідомлення-рішення.

З огляду на те, що захист прав позивача перемістився в площину оскарження рішення податкового органу, яким визначено суму грошового зобов'язання, тому в даній частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що оперативний захист порушеного права при винесені протиправного наказу про проведення перевірки можливий лише за умови звернення до суду з позовом до початку її проведення, в даному ж випадку позивач звернувся 30.08.2016, тобто після проведення перевірки.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 128, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратегічний партнер» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 № 0007621404 Головного управління ДФС у місті Києві.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Судові витрати в сумі 56 337,52 грн присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратегічний партнер» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у місті Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.О. Арсірій