Ухвала

від 10.10.2016 по справі 810/1315/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1315/16 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

10 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Романа Мобіл» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2016 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Романа Мобіл» до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Романа Мобіл» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 125130013/2016/110014/2 від 23.03.2016; стягнення грошових коштів у розмірі 67898,91 грн, що були сплачені як фінансова гарантія.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2016 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

У судове засідання 10.10.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

03.10.2016 через канцелярію суду адвокатом апелянта Наливайком Д.О. подано заяву про часткову відмову від апеляційної скарги, в якій просив закрити апеляційне провадження в частині вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 67 898, 91 грн.

Однак, 10.10.2016 у судовому засіданні представник позивача просив не розглядати суд дану заяву.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що між компанією «Gumarny Zubri a.s.» (Чеська Республіка) (Продавець) та ТОВ «Романа Мобіл» (Покупець) укладений контракт № 2101 від 21.01.2016, на умовах якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується придбати килими та інші приналежності та авто аксесуари, ціна, кількість, строк та умови оплати, а також строк та умови поставки яких вказується в інвойсі або проформі-інвойсі, які є невід'ємною частиною договору (т. 1, а.с. 11-13).

Пунктом 2.3 контракту передбачено, що ціна на товар визначається в інвойсі згідно пункту 1.1 контракту, а також згідно додатку № А.

У пункті 3.1 контракту вказано, що поставки по даному контракту здійснюються на умовах FCA Зубри, Чеська Республіка, CPT Київ, Україна, CIP Київ, Україна. Умови поставки на конкретну партію товару вказуються в проформі-інвойсі або інвойсі.

У березні 2016 року позивачем на підставі контракту № 2101 від 21.01.2016 та інвойсу № 1576885 від 07.03.2016 на суму 21 304,49 EUR здійснено ввезення на територію України зазначених товарів.

18.03.2016 позивачем до Київської митниці ДФС подано електронну митну декларацію (далі також ЕМД), яку зареєстровано за № 125130013/2016/403744 (т. 1, а.с 130-133), в якій позивачем до митного оформлення пред'явлено товари: «вироби з непористої гуми: гумові килимки у наборах для автомобілів».

Загальна вартість товару відповідно до графи 12 ЕМД № 125130013/2016/403744 від 18.03.2016 становить 656 902,88 грн на умовах поставки FCA CZ Zubri (Зубри, Чеська Республіка), у тому числі 13500,00 грн. транспортні витрати.

Митна вартість товару визначена позивачем з застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

Відповідно до графи 44 ЕМД № 125130013/2016/403744 від 18.03.2016 на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем подані документи:

1) міжнародна транспортна накладна (CMR) № 7393250 від 09.03.2016 (код 2730) (т.1, а.с. 134);

2) банківський платіжний документ, що стосується товару № 160304/000383410 від 04.03.2016 (код 3001) (т. 1, а.с 145)

3) прайс-лист «додаток № А «Прайс-листи» 2016» від 07.03.2016 (код 3014) (т. 1, а.с. 149-162);

4) розрахунок ціни (калькуляція) (код 3021) (т.1, а.с. 163);

5) інвойс № 1576885 від 07.03.2016 з перекладом (код 3105) (т. 1, а.с. 135-144);

6) зовнішньоекономічний контракт № 2101 від 21.01.2016 (код 4104) (т. 1, а.с. 164-170);

7) договір-доручення на надання транспортно-експедиційних послуг № 0403-АМ від 04.03.2016 (код 4301) (т. 1, а.с. 172-174);

8) сертифікат з перевезення (переміщення) товару форми EUR.1 №3167731 від 09.03.2016 (код 7003) (т.1, а.с. 147);

9) сертифікат походження №730438 від 07.03.2016 (код 7011) (т. 1, а.с. 148);

10) свідоцтво про реєстрацію торговельної марки (код 9000) (т. 1, а.с. 180-181);

11) митну декларацію країни відправлення MRN16CZ7000020ZWD4P8 від 09.03.2016 (т. 1, а.с. 146).

При перевірці правильності визначення митної вартості товару Київська митниця дійшла висновку, що документи, надані для оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. Розбіжності полягали у відсутності повної попередньої оплати за товар, як то передбачено розділом 4 контракту № 2101 від 21.01.2016 та інвойсу № 1576885 від 07.03.2016. З банківської виписки митницею встановлено, що декларантом сплачено лише 16 000,81 EUR з 21304,49 EUR.

18.03.2016 о 14:33 год. позивачу надіслано електронне повідомлення, де запропоновано подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, а саме, транспортні перевізні документи (договір на перевезення, заявку, акт виконаних робіт, рахунок про сплату); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини (т. 1, а.с. 205; т. 2, а.с. 30).

На вказаний запит позивач через уповноваженого брокера ОСОБА_3 18.03.2016 електронним листом (т. 2, а.с. 31) направив митному органу: договір-доручення на надання транспортно-експедиційних послуг № 0403-АМ від 04.03.2016 (т. 1, а.с. 172-174); заявку на перевезення від 04.03.2016 до договору № 0403-АМ від 04.03.2016 (т. 1, а.с. 175); довідку про транспортні витрати від 10.03.2016 (т. 1, а.с. 176); митну декларацію країни відправлення (т. 1, а.с. 146); переклад інвойсу № 1576885 від 07.03.2016.

Електронними листами від 21.03.2016 (т. 2, а.с. 34) та від 22.03.2016 (т. 2, а.с. 35) позивач додатково направив: додаткову угоду № 3 від 18.03.2016 до контракту № 2101 від 21.01.2016 (т. 1, а.с. 179); рахунок за транспортно-експедиторські послуги № 33-АМ від 21.03.2016 (т. 1, а.с. 177); оборотно-сальдову відомість по рахунку № 632 за 28.01.2016-04.03.2016 (т. 1, а.с. 184); виписку по особовим рахункам за 04.03.2016 за формою 281 (т. 1, а.с. 185); акт виконаних робіт за транспортно-експедиторські послуги від 21.03.2016 на суму 30 000,00 грн (т. 1, а.с. 178); звіт про оцінку майна № 93-Ф від 21.03.2016 (т. 1, а.с. 196-192); лист № 3/03 від 21.03.2016 про відсутність податкових та видаткових накладних (т. 1, а.с. 52).

Листом № 4/03 від 23.03.2016 ТОВ «Романа Мобіл» повідомило відповідача, що надало всі витребувані документи та просило прийняти рішення щодо митної вартості (т. 1, а.с. 193).

23.03.2016 Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 125130013/2016/110014/2, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод, заявлену позивачем митну вартість товару (21751,50 EUR) скоригував до 33365,95 EUR (т. 1, а.с. 194).

Скоригована митна вартість товару базується на митній вартості раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг згідно МД № 100270001/2015/216219 (2,58 USD/кг) (т. 1, а.с. 201-203).

В обґрунтування підстав не прийняття заявленої позивачем митної вартості товарів відповідач у графі 33 оскаржуваного рішення послався на аналогічні обставини, що були передумовою направлення декларанту повідомлення в порядку статті 53 Митного кодексу України, зокрема, зазначив, що декларантом всупереч умовам контракту та інвойсу було сплачено лише 16 000,81 EUR, хоча на дату митного оформлення сума, що підлягала до сплати за товар становить 21 304,49 EUR.

Відповідачем виявлені розбіжності у банківських платіжних документах, що полягають у відмінності реквізитів рахунків (інвойсів), на підставі яких здійснювалась оплата. У наданій декларантом банківській виписці зазначено, що оплата за товар в сумі 16 000,81 EUR здійснювалась згідно рахунку (інвойсу) № 123183 від 03.02.2016, натомість до митного оформлення був наданий рахунок (інвойс) № 1576885 від 07.03.2016 на суму 21304,49 EUR.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 125130013/2016/00050 (т. 1, а.с. 165-166).

Після здійснення коригування митної вартості, товари випущені у вільний обіг шляхом подання нової ЕМД № 125130013/2016/404154 від 23.03.2016 та надання гарантій відповідно до частини сьомої ст. 55 Митного кодексу України (т. 1, а.с. 67-72).

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частини третя та четверта статті 53 Митного кодексу України).

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Підставою для витребування від декларанта додаткових документів стали розбіжності щодо порядку розрахунків за контрактом, суми що підлягала до сплати, а також в частині рахунку (інвойсу) на підставі якого був оплачений товар.

Відповідачем зазначено, що за умовами контракту пред'явлений до митного оформлення товар на дату подання митної декларації мав бути оплачений у повному обсязі, тобто на суму 21304,49 EUR. Згідно наданих позивачем банківських виписок митницею встановлено, що товар оплачено лише частково на суму 16 000,81 EUR та відповідно до інвойсу, реквізити якого не відповідають інвойсу, наданому до митного оформлення. Представник відповідача наполягав на тому, що до митного оформлення позивачем не надано доказів, які б свідчили про домовленість позивача з продавцем щодо відстрочення платежу.

Відповідно до пункту 4.1 Контракту № 2101 від 21.01.2016 покупець перераховує грошові кошти відповідно до проформи-інвойсу чи інвойсу простим банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця у розмірі 30% від його суми протягом 5 банківських днів від дати виставлення рахунку; 70% по факту офіційного повідомлення про готовність товару до відвантаження.

Згідно інвойсу № 1576885 від 07.03.2016 датою відправки (відвантаження) товару (графа «Despatch date» в інвойсі) є 08.03.2016 (т. 1, а.с. 31). Датою митного оформлення товару в країні відправлення є 09.03.2016, а до зони митного контролю України товар надійшов 11.03.2016.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що згідно умов контракту № 2101 від 21.01.2016 на момент митного оформлення товару позивач повинен був сплатити 21 304,49 EUR на підставі інвойсу № 1576885 від 07.03.2016.

Згідно банківської виписки та виписки в міжнародному SWIFT форматі від 04.03.2016, позивачем здійснено транзакцію на користь «Gumarny Zubri a.s.» у вигляді передоплати в сумі 16 000,81 EUR згідно інвойсу № 123183 від 03.02.2016 (т. 1, а.с. 53-54), тобто на підставі іншого інвойсу і в сумі, що є меншою за суму, вказану в інвойсі № 1576885 від 07.03.2016.

Позивачем зазначено, що платіж у розмірі 16 000,81 EUR був передоплатою за товар, пред'явлений до митного оформлення, що здійснювалась на підставі раніше виданого проформи-інвойсу № 123183 від 03.02.2016 на суму 23 000,81 EUR. При цьому зазначив, що 07.03.2016 між сторонами контракту укладено додаткову угоду № 1/1 від 07.03.2016, після чого вартість товару знизилась до 21 304,49 EUR, а умови оплати передбачали відстрочення сплати решти суми за інвойсом № 1576885 від 07.03.2016 у розмірі 5 303,68 EUR за фактом реалізації товарів на території України.

В матеріалах справи міститься додаткова угода № 1/1 від 07.03.2016 до контракту №2101 від 21.01.2016, умовами якої передбачено, що у зв'язку з розбіжностями в сумі та кількості між проформою-інвойсом № 123183 від 03.02.2016 та інвойсом № 1576885 від 07.03.2016 сторони домовились встановити наступні умови платежу по інвойсу № 1576885 від 07.03.2016 до контракту № 2101 від 21.01.2016: передоплата в сумі 16 000,81 EUR (70% проформи-інвойсу № 123183 на загальну суму 23 000,81 EUR) здійснена простим банківським переказом на розрахунковий рахунок Продавця. Решта суми 5 303,68 EUR (згідно інвойсу № 1576885 від 07.03.2016 на загальну суму 21 304,49 EUR) здійснюється простим банківським переказом на розрахунковий рахунок Продавця після реалізації товару в Україні (т. 1, а.с. 22).

Судом першої інстанції встановлено, що проформа-інвойс № 123183 від 03.02.2016 на суму 23 000,81 EUR та додаткова угода № 1/1 від 07.03.2016 до контракту № 2101 від 21.01.2016 до митного оформлення позивачем не подавались.

Позивач підтвердив, що додаткова угода №1/1 від 07.03.2016 до контракту № 2101 від 21.01.2016 до ЕМД № 125130013/2016/403744 від 18.03.2016 не подавалась, і зазначив, що додаткову угоду № 1/1 товариство подавало разом з ЕМД № 125130013/2016/404154 від 23.03.2016 (т. 1, а.с. 67-72), на підставі якої товари випускались у вільний обіг під фінансову гарантію.

До ЕМД від 18.03.2016 №125130013/2016/403744 на запит митного органу 21.03.2016 позивач надав додаткову угоду про зміну порядку оплати за товар з подібним змістом, проте з іншими реквізитами, а саме, № 3 від 18.03.2016 (т. 1, а.с. 179).

Зі змісту додаткової угоди № 3 від 18.03.2016 вбачається, що сторони домовились встановити наступні умови платежу по інвойсу № 1576885 від 07.03.2016 по контракту № 2101 від 21.01.2016, а саме, передоплату в сумі 16 000,81 EUR здійснити простим банківським переказом на розрахунковий рахунок Продавця. Решту суми 5 303,68 EUR здійснити простим банківським переказом на розрахунковий рахунок Продавця після реалізації товару в Україні (т.1, а.с. 179).

Тобто, дана додаткова угода не усунула встановлених під час митного контролю розбіжностей.

Згідно банківської виписки по особовим рахункам за 04.03.2016, передоплата в сумі 16000,81 EUR здійснена 04.03.2016 згідно інвойсу № 123183 від 03.02.2016 (т. 1, а.с. 53). Тобто, передоплата в сумі 16 000,81 EUR здійснена на підставі іншого інвойсу, який до митного оформлення не подавався та відсутній в матеріалах справи.

При цьому, додаткова угода № 3 від 18.03.2016, на відміну від додаткової угоди № 1/1 від 07.03.2016, не передбачала порядку зарахування передоплати, що відбулась згідно проформи-інвойсу № 123183 від 03.02.2016, в рахунок платежу по інвойсу № 1576885 від 07.03.2016.

Щодо наданого суду апеляційної інстанції платіжного доручення № 74 від 09.09.2016, колегія суддів погодилась з доводами митного органу, що таке доручення не підтверджує заявлену митну вартість товару, оскільки у графі 70 цього платіжного доручення міститься лише посилання на договір, на підставі якого на митну територію України ввозиться не лише спірна партія товару, але і багато інших. Тому, колегія суддів не може взяти до уваги дане платіжне доручення, оскільки воно не відповідає вимогам частини п'ятої ст. 53 МК, відповідно до якої платіжні та/бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару повинні містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Платіжне доручення № 74 від 09.09.2016 не підтверджує митну вартість товару.

У пункті 3.1 контракту від 21.01.2016 вказано, що поставки по контракту здійснюються на умовах FCA Зубри, Чеська Республіка, CPT Київ, Україна, CIP Київ, Україна. Умови поставки на конкретну партію товару вказуються в проформі-інвойсі або інвойсі.

Згідно графи 20 ЕМД № 125130013/2016/403744 від 18.03.2016 умовами поставки є FCA Зубри, Чеська Республіка.

За змістом Інкотермс 2010 термін FCA або Франко-перевізник означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Позивач зазначив, що до заявленої митної вартості товару ним було включено вартість перевезення до кордону України, що склала 13 500,00 грн.

На підтвердження витрат на транспортування позивачем відповідно до графи 44 ЕМД № 125130013/2016/403744 від 18.03.2016 до митного оформлення було надано міжнародну транспортну накладну (CMR) № 7393250 від 09.03.2016 (т. 1, а.с. 134) та договір-доручення на надання транспортно-експедиційних послуг № 0403-АМ від 04.03.2016 (т. 1, а.с. 172-174).

Відповідно до пункту 1.2 договору-доручення № 0403-АМ від 04.03.2016, Повірений (ФОП ОСОБА_4 - експедитор) діючи в межах даного договору за дорученням і за рахунок коштів Довірителя (ТОВ «Романа Мобіл»), від свого імені та за винагороду організовує перевезення вантажів Довірителя автомобільним транспортом третьої сторони, іменованої надалі Перевізник, з якою у Повіреного підписаний належним чином оформлений договір, за маршрутами, зазначеними у разовій Заявці на перевезення, яка може бути отримана факсом і має юридичну силу нарівні з оригіналом.

Згідно розділу 4 договору № 0403-АМ від 04.03.2015 базова вартість перевезення та порядок оплати встановлюється в Заявці на перевезення, яка є невід'ємною частиною цього договору. Загальна вартість робіт, наданих Повіреним, визначається сумарною вартістю Заявок до договору.

Робота вважається виконаною, якщо Повірений згідно наданої Довірителем Заявки виконав роботу в повному обсязі, що підтверджується Актом виконаних робіт. Датою надання послуг з перевезення вантажу згідно цього договору є дата підписання Акта виконаних робіт.

Однак, будь-яких документів, що містять відомості про вартість транспортування, як то заявки, рахунку-фактури, акти виконаних робіт (наданих послуг), банківських та платіжних документів, що могли б підтвердити факт оплати транспортних послуг та їх розмір, позивачем до ЕМД № 125130013/2016/403744 від 18.03.2016 не додавалось.

На запит митниці від 18.03.2016 щодо необхідності подачі транспортних перевізних документів позивачем додатково подані: договір-доручення на надання транспортно-експедиційних послуг № 0403-АМ від 04.03.2016 (т. 1, а.с. 172-174); заявку на перевезення від 04.03.2016 до договору № 0403-АМ від 04.03.2016 (т. 1, а.с. 175); довідку про транспортні витрати від 10.03.2016 (т. 1, а.с. 176); рахунок за транспортно-експедиторські послуги № 33-АМ від 21.03.2016 (т. 1, а.с. 177); акт виконаних робіт за транспортно-експедиторські послуги від 21.03.2016 на суму 30 000,00 грн (т. 1, а.с. 178).

Згідно заявки на перевезення від 04.03.2016 вартість перевезення складає 32 000,00 грн (т. 1, а.с. 47).

Відповідно до довідки, виданої ФОП ОСОБА_4 від 10.03.2016, вартість транспортно-експедиційних послуг з доставки вантажу за маршрутом Зубри (Чехія) - Київ, Україна становить 21 000,00 грн, у тому числі 13 500,00 грн - вартість перевезення від міста Зубри до кордону України (т. 1, а.с. 48).

Згідно рахунку, виписаного ФОП ОСОБА_4 № 33-ам від 21.03.2016 загальна вартість транспортно-експедиційних послуг склала 32 000,00 грн. (т. 1, а.с. 49).

Відповідно до звіту повіреного перед довірителем (акт виконаних робіт) від 21.03.2016 вартість транспортно-експедиційних послуг становить 30 000,00 грн (т. 1, а.с. 50). При цьому, у вказаному акті виконаних робіт міститься посилання на рахунок № 33-АМ від 21.03.2016, де вартість транспортно-експедиційних послуг визначена у розмірі 32 000,00 грн.

Тобто, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у документах, поданих позивачем для підтвердження транспортних витрат, містяться істотні розбіжності щодо загальної вартості транспортно-експедиційних послуг.

Крім того, заявка на перевезення від 04.03.2016 також вказує на те, що вартість послуг з перевезення склала 32000,00 грн. Разом з тим за умовами договору-доручення від 04.03.2016 №0403-АМ у заявці визначається базова вартість перевезення (тобто ціна, за яку перевізник погодився здійснити доставку з місця навантаження до місця розвантаження), з чого слідує, що заявка на перевезення не може містити наперед визначену суму штрафних санкцій за простій.

Суд також зазначає, що під час розгляду справи було встановлено, що транспортні документи, які були подані позивачем до суду, та аналогічні документи, що подавались позивачем до митного органу під час розмитнення товару не узгоджуються між собою.

Зокрема, згідно заявки на перевезення від 04.03.2016, що була подана до митного органу, вартість транспортно-експедиційних послуг складає 21000,00 грн. (т. 1, а.с. 175). У той же час, до суду позивачем подано заявку на перевезення від 04.03.2016, згідно якої вартість транспортних послуг складає 32000,00 грн. (т. 1, а.с. 47). Більш того, на зазначених заявках підписи від імені Повіреного ФОП ОСОБА_4 виконані у різний спосіб.

Подібні розбіжності в частині вартості транспортних послуг містяться і в рахунках від 21.03.2016 №33-ам, поданих до митного органу (30000,00 грн.) (т.1, а.с. 177), і до суду (32000,00 грн.) (т.1, а.с. 49).

Позивачем також не надано суду банківських або платіжних документів, що підтверджували б факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого ФОП ОСОБА_4 рахунку № 33-ам від 21.03.2016.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що у даному випадку така складова митної вартості як транспортні витрати належними доказами не була підтверджена.

Згідно статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів).

Відповідно до Національних стандартів № 1 та Методики оцінки майна, оцінка майна має здійснюватись шляхом дослідження відповідності ціни товарів ринковій вартості, тобто вартості, за якою здійснено відчуження об'єкту оцінки (товару) на ринку подібного майна на дату оцінки.

У звіті експертом не було здійснено аналізу цін на подібні (аналогічні) товари.

Згідно звіту про оцінку майна гумові килимки у кількості 2 991 комплектів, для проведення оцінки товару оцінювач ФОП ОСОБА_5 використовував порівняльний метод визначення вартості.

Однак, в порушення Національного стандарту № 1 оцінка висновку про вартість майна була проведена виключно на підставі документів, що надавались до митного оформлення без аналізу ринку. Звіт про оцінку № 93-Ф, виконаний ФОП ОСОБА_5, копія якого міститься в матеріалах справи (т. 1, а.с. 57-63) за своїм змістом не відповідає копії, що була подана до митного оформлення (т. 1, а.с. 186-192).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що таблицю «Висновок про вартість майна» у примірнику звіту, який додано до позовної заяви (т. 1, а.с. 57, зворотній бік) у порівнянні зі звітом, який було надано до митного оформлення товару (т. 1, а.с. 186, зворотній бік), доповнено графами «Перелік вихідних даних, отриманих від замовника», «Джерело інформації». Проте, саме на відсутність цієї інформації відповідач вказував у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

За наведених обставин, дослідивши всі документи, наявні в матеріалах спрви, надане до суду апеляційної інстанції платіжне доручення, вислухавши пояснення представників апелянта та митного органу, колегія суддів дійшла висновку про суперечність поданих позивачем документів в частині порядку та умов оплати, загальної суми, що підлягає сплаті за товар, та, в свою чергу, митний орган мав достатньо підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару.

Відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи, однак надані додаткові документи не спростували та не усунули наявні розбіжності та неточності у вищезазначених документах, що були підставою для їх витребування.

Факт наявності розбіжностей у документах, поданих до митного оформлення підтверджується документально. Документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Додаткових документів у ході процедури проведення консультацій позивач на вимогу митного органу - не надавав.

До позовної заяви позивачем додано рішення про коригування митної вартості № 125130013/2016/110014/2 від 23.03.2016 (т. 1, а.с. 73).

У графі 28 «Розрахована декларантом митна вартість товару» вказаного рішення зазначено: «сума у грн.» - «656902,88», «сума у валюті» - « 21751,50». У графі 30 «Коригування» зазначено: «вартість за одиницю» - « 1,5001», «загальна сума» - « 21751,50».

Таким чином, вказане рішення не містить коригування, оскільки заявлена позивачем у графі 28 митна вартість збігається з митною вартістю, вказаною у графі 30 «Коригування».

Це також підтверджується і тим, що у графі 31 «Код МВВ митного органу» (порядковий номер методу визначення митної вартості, що був застосований митним органом при визначенні митної вартості товару) зазначено « 1», що відповідає основному методу - за ціною договору (контракту).

Разом з тим, відповідачем надано рішення під тим же номером та від тієї ж дати, яке містило інші відомості у графі 30 «Коригування», а саме, «вартість за одиницю» - « 2,3011», «загальна сума» - « 33365,95» «Код МВВ митного органу» - « 6» (резервний метод) (т.1, а.с. 194).

Щодо тверджень апелянта, зазначених в апеляційній скарзі про існування двох рішень про коригування митної вартості під одним номером та від однієї дати, то судом першої інстанції вже зясовано, що рішення про коригування митної вартості № 1251300013/2016/110014/2 від 23.03.2016 у графі 18 містить посилання на номер ЕМД, відповідно до якої здійснювалось митне оформлення товару, а саме № 125130013/2016/403744 від 18.03.2016. Тому доводи апелянта про те, що митний орган двічі корегував митну вартість є безпідставним.

У свою чергу представник відповідача зазначив, що наявність двох рішень про коригування митної вартості № 125130013/2016/110014/2 від 23.03.2016 пояснюється тим, що на прохання декларанта - брокера ТОВ «Романа Мобі» ОСОБА_3 позивачу було видано проект рішення про коригування митної вартості № 125130013/2016/110014/2 від 23.03.2016, що не містило відомостей про коригування. Водночас остаточне рішення, де містилась скоригована сума у розмірі 33365,95 EUR (2,3011 за одиницю) позивачу було надіслано електронним повідомленням 23.03.2016.

Щодо обставин прийняття рішення про коригування митної вартості №125130013/2016/403744 від 18.03.2016 судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Показами свідків також спростовують доводи позивача, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості ТОВ «Романа Мобіл» було отримано ним лише 26.05.2016.

Стосовно позовної вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 67 898,91 грн, що були сплачені як фінансова гарантія, колегія суддів вважає, що вона є похідною від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 125130013/2016/110014/2 від 23.03.2016, а тому задоволенню також не підлягає.

Крім того, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушуються, створено або створюють перешкоди для реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Враховуючи те, що позивачем жодних дій, передбачених Порядком повернення платникам податків митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами затвердженим наказом Державної митної служби України № 618 від 20 липня 2007 року, вчинено не було, його право на отримання на користь позивача грошових коштів у розмірі 67 898,91 грн, що були сплачені як фінансова гарантія порушено не було.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі та зазначені у судових засіданнях суду апеляційної інстанції не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Романа Мобіл» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2016 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 17.10.2016.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Безименна Н.В.

Аліменко В.О.